Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №280/7237/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 280/7237/24

адміністративне провадження № К/990/26942/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Буйний А.О.,

представник відповідача - Жовтоножко Д.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року (суддя Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року (судді: Ясенова Т.І. (головуючий), Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі № 280/7237/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00015670701 від 25.01.2022 (форма «Р»).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 01.06.2021 між позивачем, як покупцем, і ТОВ «АЛОІНС-АГРО», як продавцем, сторони домовились у т.ч., але не виключно, про здійснення у майбутньому продавцем покупцю продажу за 225 млн.грн нежитлового приміщення на підставі договору купівлі-продажу, що має бути укладений між сторонами не пізніше 31.12.2021, а позивач на підтвердження своїх намірів придбати нерухоме майно має перерахувати ТОВ «АЛОІНС-АГРО» попередню оплату в сумі 225 млн.грн не пізніше 30.06.2021. За фактом перерахування позивачем ТОВ «АЛОІНС-АГРО» попередньої оплати в сумі 225 млн.грн, у т.ч. 37,5 млн.грн ПДВ, ТОВ «АЛОІНС-АГРО» зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за якими збільшило собі податкові зобов`язання з ПДВ на 37,5 млн.грн, після чого позивач керуючись у т.ч. абз. 4 п. 198.6 ст. 198 та абз.3 п.201.10 ст.201 ПК України включив до податкового кредиту червня 2021 року ПДВ в розмірі 23 101 333,00 грн і до податкового кредиту липня 2021 ПДВ в розмірі 14 398 667,00 грн. Також позивач зазначає, що перерахована ним сума була саме попередньою оплатою і не була завдатком, бо не виконувала забезпечувальної функції. Посилаючись на вказані обставини позивач зазначає, що збільшення податкового кредиту за червень 2021 здійснено з дотриманням податкового законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 00015670701 від 25.01.2022 (форма «Р»).

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судами встановлено та зазначено, що згідно з попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна ціна предмету договору становила 225 млн.грн, які позивач на підтвердження своїх намірів придбати нерухоме майно мав перерахувати в якості попередньої оплати у строк до 30.06.2021. Позивач перерахував у період з 09.06.2021 до 11.06.2021 здійснивши 19 платежів, а ТОВ «АЛОІНС-АГРО» отримавши вказані платежі зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, а позивач набув право включити цю суму до податкового кредиту. Судами зазначено, що зміст попереднього договору не суперечить вимогам ЦК України і ГК України, а доказів його нікчемності чи недійсності матеріали справи не містять. Передбачена договором попередня оплата сплачується з метою забезпечення виконання Покупцем своїх зобов`язань, передбачених договором, та не є поворотною фінансовою допомогою. Первинні документи надані до перевірки та суду, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом, суди першої (в ухвалі від 01 грудня 2025 року) та апеляційної (в оскаржуваній постанові) інстанцій дійшли висновку, що враховуючи ту обставину, що відбулась зміна усталеної судової практики підсудності майнових спорів із податковими органами тих боржників, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, а також незмінність положень Кодексу України з процедур банкрутство щодо підсудності майнових спорів боржника, спростування ліквідатором обґрунтованості та законності податкового повідомлення-рішення, у рамках справи про банкрутство позивача, останній мав достатньо обґрунтовані правомірні очікування, що строк звернення до суду ним був дотриманий, оскільки, не знав та не міг бути обізнаним про те, що в липні 2025 року судова практика зазнає змін в частині застосування строків звернення до суду у справах подібної категорії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Запорізькій області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі № 280/7237/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області у період з 01.10.2021 по 29.10.2021 і з 01.11.2021 по 12.11.2021 проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2021.

Перевірку проведено відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.77.1 ст.77 Податкового кодексу України згідно з планом-графіком проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 19.11.2021 № 11339/08-01-07-01/40921939. Згідно з висновками в акті перевірки, встановлено, крім іншого, порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді (червень 2021 року) на загальну суму 24 995 241,00 грн.

З акту перевірки слідує, що перевіркою операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, відповідач встановив порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України вважаючи що позивачем завищено показники у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України» за червень 2021 на суму 23 101 333,00 грн, оскільки позивач сформував податковий кредит по операціях щодо придбання нежитлового приміщення (механізованого току) у ТОВ «АЛОІНС-АГРО».

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00015670701 від 25.01.2022 (форма «Р») про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання на 23 066 873,00 грн за платежем податок на додану вартість та на 5 766 718,25 грн за штрафними санкціями.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Також, звертає увагу, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 500/2276/24, строк звернення з позовом до адміністративного суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1 місяць з дня отримання відповіді на заперечення, подані до податкового органу та 6 місяців з дня, коли платник податків отримав податкові повідомлення-рішення, або дізнався про них.

Контролюючий орган зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийняті оскаржувані рішення без врахування висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду.

Крім того, контролюючий орган звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення № 00015670701, яке прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області 25.01.2022, було вручене представнику позивача 26.01.2022, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення представнику позивача поштового відправлення 69005 12159713 (зазначене встановлене судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем). Отже, саме з 26.01.2022 позивач дізнався про прийняття контролюючим органом оскаржуваного, у справі, що розглядається рішення. Також, встановлено, що в адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалося. Таким чином, позивач з цим позовом повинен був звернутись до адміністративного суду на протязі 6 місяців з дня отримання вказаного податкового повідомлення-рішення.

Також, контролюючий орган звертає увагу, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 змінилася підсудність справ щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, згідно з якою такі справи повинні розглядатися не господарськими судами у межах справи про банкрутство, а адміністративними судами в справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень. Відповідач наголошує, що постанова Великої Палати Верховного Суду набрала законної сили з моменту її прийняття, тобто 13 квітня 2023 року та є остаточною. Позивач звернувся до суду з позовною заявою у цій справі 01.08.2024, тобто після спливу майже 16 місяців з моменту прийняття вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду щодо зміни предметної юрисдикції за позовами суб`єкта господарювання (відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство) до органу державної податкової служби.

8. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому Товариство, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до статі 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

12. Питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом і правильність висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для його поновлення підлягає першочерговому розгляду.

Предметом спору у цій справі (з урахуванням меж касаційного перегляду) є податкове повідомлення-рішення № 00015670701 від 25.01.2022 (форма «Р»), яке в адміністративному порядку позивачем не оскаржувалось. Ці обставини не є спірними між сторонами.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

Так, за загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року у справі № 380/7418/22.

Суд зазначає, що у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27 січня 2022 року) в продовження зазначених висновків, сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, у вказаній постанові наголошено, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року (у справі № 500/2486/19), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Таким чином, Суд зазначає, що судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною щодо питання визначення строку звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору), який становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій поновлюючи позивачу строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення виходили з того, що позивач не знав та не міг бути обізнаним про те, що в липні 2025 року судова практика зазнає змін в частині застосування строків звернення до суду у справах подібної категорії. Суди дійшли такого висновку посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24.

Водночас, Суд звертає увагу, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Більше того, правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. З огляду на викладене Велика Палата дійшла висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Також, Суд звертає увагу, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у межах розгляду справ (№ 140/1770/19 та № 320/12137/20) перед Великою Палатою не ставилося питання і не надавалася правова оцінка щодо застосування норм пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 ПК України в контексті процесуальних строків звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, тому Велика Палата не формулювала нових правових висновків, що строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, є процесуальним строком звернення до суду для реалізації платником податків права оскаржити в суді зазначені рішення. Оскільки строк давності не є процесуальним строком, а отже, не визначає строк звернення до суду із позовом, тому не містять протиріч із усталеною судовою практикою щодо строку звернення до суду і наведені у зазначених постановах висновки про те, що право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56) може бути реалізовано протягом строку давності у 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.

З урахуванням зазначеного, Суд звертає увагу, що в контексті спірних правовідносин судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною щодо питання визначення строку звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору).

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено (що не заперечується та не спростовується позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами), що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00015670701 від 25.01.2022 було отримано уповноваженою особою позивача 26.01.2022, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6900512159713. Судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів оскарження вказаного рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку.

До суду з цим позовом про скасування оскаржуваного рішення позивач звернувся 01.08.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, про що також зазначили і суди попередніх інстанцій.

В обґрунтування поважності причин пропущеного строку звернення до суду позивач посилався на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у позивача у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутство та сформованих правових висновків Верховного Суду виключалась доцільність і можливість оскарження податкового повідомлення-рішення поза рамками справи про банкрутство боржника.

В контексті зазначеного, Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду ще у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 відступила від раніше сформованого висновку, відповідно до якого у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню підлягають норми статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата вказала, що регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні. Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Висновки щодо визначення адміністративної юрисдикції при розгляді спорів, що виникають з податкових правовідносин, ґрунтуються також на тому, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, Суд зазначає, що вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 1 листопада 2023 року у справі № 908/129/22 (908/1333/22), у якій Велика Палата також висновувалась про відсутність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у вказаній постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20.

Як уже зазначалось, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання. При цьому, з урахуванням презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, у справі, що розглядається судами встановлено, що до суду з цим позовом про скасування оскаржуваного рішення позивач звернувся 01.08.2024, тоді як оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00015670701 від 25.01.2022 було отримано уповноваженою особою позивача ще 26.01.2022. Тобто з 26.01.2022 позивач був обізнаний про наявність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 00015670701 від 25.01.2022 (форма «Р»).

Суд зауважує, що з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 (у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше сформованого висновку, що у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню підлягають норми статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства) позивач звернувся до суду з позовом майже через півтора роки, тобто через значний строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з цим позовом, що, з урахуванням обізнаності позивача з обставинами прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, свідчить про допущення позивачем необґрунтованого зволікання, а також неналежного ставлення до своїх процесуальних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що положеннями статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі обставини, за вказаного регулювання спірних правовідносин, не свідчить про належне дотримання позивачем встановлених процесуальних обов`язків та належного користування процесуальними правами.

Таким чином, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових та необґрунтованих висновків, що наведені позивачем підстави для поновлення строків для звернення з адміністративним позовом у цій справі є такими, що спростовують наведені обставини та можуть бути визнані поважними.

13. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що під час касаційного перегляду справи знайшли своє підтвердження доводи ГУ ДПС у Запорізькій області про неправильне застосування судами попередніх інстанції статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та не врахування ними висновків Верховного Суду викладених у вказаних постановах, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги - скасування судових рішень щодо задоволення позовних вимог Товариства і залишення позовної заяви без розгляду.

15. За правилами пункту 5 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

16. Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, зокрема, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 240 цього Кодексу.

17. Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (пункт 8 частини першої статті 240 КАС України).

Керуючись статтями 123, 240, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі № 280/7237/24 скасувати.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у справі № 280/7237/24 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова В.П. Юрченко