Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №560/811/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 560/811/25

адміністративне провадження № К/990/18161/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Хмельницького апеляційного суду

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Боровицького О.А., Курка О.П.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Хмельницького апеляційного суду, в якому просив:

- визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;

- зобов`язати Хмельницький апеляційний суд видати ОСОБА_1 та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного відповідно до вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою щодо отримання довідки про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Отримав лист відповідача, яким відмовлено у задоволенні заяви. Вважає, що відповідач порушив вимоги закону щодо видачі йому довідки, оскільки Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що розмір посадового окладу судді як складова суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. Суд зазначив, що Законом № 966-XIV не передбачено такого окремого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а зміни до Закону № 1402-VIII у частині порядку визначення суддівської винагороди у 2024 році не вносилися. У зв`язку із цим суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування при визначенні суддівської винагороди спеціальної величини 2102 грн, установленої законом про Державний бюджет України, та виходив із необхідності застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, установленого станом на 01 січня 2024 року.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при визначенні базового розміру посадового окладу судді у 2024 році підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установлений абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

7. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, відповідно до якого встановлення законами про Державний бюджет України спеціального показника прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді не є запровадженням іншої розрахункової величини, а становить визначення грошового розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для відповідної мети.

8. Урахувавши зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду та те, що відповідні положення Закону № 3460-IX є чинними і не визнавалися неконституційними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування при визначенні суддівської винагороди прожиткового мінімуму у розмірі 3028 грн та, відповідно, для видачі позивачу нової довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернувся касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року і залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року.

10. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 19, частини другої статті 130 Конституції України, статті 135 Закону №1402-VIII, абзацу п`ятого статті 7 Закону №3460-IX), та порушив положення частини четвертої статті 7 КАС України.

11. Скаржник вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 є безпідставним, оскільки правові висновки, викладені в ній, не є релевантними до правовідносин у цій справі. Предметом розгляду у зазначеній справі Великої Палати Верховного Суду була виплата суддівської винагороди суддям Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України з 15 грудня 2017 року по день виходу у відставку. Натомість предметом спору у справі позивача є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

12. Крім того, у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду не здійснювала оцінку положень статті 7 Закону №3460-IX (якою установлено величину у розмірі 2102,00 грн для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) на предмет її суперечності положенням Конституції України та необхідності застосування норм Конституції України як норм прямої дії.

13. Окрім цього, заявник наголошує, що у 2024 році жодних змін до Закону №1402-VIII у частині регулювання розміру суддівської винагороди, як і до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо запровадження величини у розмірі 2102,00 грн для обчислення базового посадового окладу судді у відставці, не вносилося. З огляду на це, будь-які законні підстави для зменшення розрахункової бази прожиткового мінімуму з метою визначення розміру суддівської винагороди відсутні.

14. Скаржник зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є положення статті 135 Закону №1402-VIII, які згідно з частиною другою статті 130 Конституції України є єдиним нормативно-правовим актом, яким може визначатися розмір суддівської винагороди. Закон №3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді (запровадивши розрахункову величину 2102,00 грн замість загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн), чим порушив гарантії незалежності суддів, передбачені частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

15. Зміна гарантованої Конституцією України складової суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, суперечить статтям 1, 6, частинам першій та другій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій та другій статті 55, частинам першій та другій статті 126, статті 130 Конституції України, у зв`язку з чим дії відповідача щодо відмови у видачі довідки на основі прожиткового мінімуму 3028,00 грн, на переконання скаржника, є протиправними.

16. Скаржник також наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, у якому Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, у якій сформовано позицію про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону №3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці та сформулювала новий висновок:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

17. Також, у зазначеній постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Судова палата підтвердила, що відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, до спорів про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

18. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, застосувавши позицію Великої Палати Верховного Суду без здійснення оцінки її релевантності, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для видачі оновленої довідки.

19. Скаржник зазначає, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, була врахована Судом у таких постановах, зокрема від 03 березня 2026 року у справі №160/32424/24, від 09 березня 2026 року у справі №280/596/25, від 10 березня 2026 року у справі №620/15453/24, від 11 березня 2026 року у справі №440/559/25, від 31 березня 2026 року у справі №440/5660/25, від 01 квітня 2026 року у справі №520/27065/24, від 08 квітня 2026 року у справі №340/1792/25, від 09 квітня 2026 року у справі №380/23531/24, що лише додатково підтверджує обґрунтованість його позиції.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

20. Касаційна скарга надійшла до Суду 22 квітня 2026 року.

21. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/811/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

22. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2026 року.

23. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

25. Зокрема, відповідач вважає безпідставними доводи скаржника про нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, посилаючись на те, що ці висновки стосуються порядку визначення розміру суддівської винагороди, від якої, своєю чергою, є похідним щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. На думку відповідача, та обставина, що у справі № 240/9028/24 спір виник щодо суддівської винагороди судді Вищого адміністративного суду України, не виключає застосування відповідного правового висновку до спірних правовідносин.

26. Відповідач також наголошує, що у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлення законами про Державний бюджет України спеціального показника прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді не є запровадженням іншої розрахункової величини, а становить визначення грошового розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для відповідної мети. У зв`язку із цим відповідач вважає, що починаючи з 2021 року для визначення базового посадового окладу судді підлягає застосуванню величина 2102 грн.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

27. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що рішенням Вищої ради юстиції від 08 грудня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, а наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2016 року № 43105-031 відраховано зі штату цього суду.

28. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 03 грудня 2024 року позивач звернувся до Хмельницького апеляційного суду з заявою про видачу довідки для перерахунку довічного грошового утримання станом на січень 2024 року.

29. Листом Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року №01-14/167/2024 позивача повідомлено, що підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, застосовуючи установлений з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн, відсутні.

30. Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

32. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

34. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

35. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року не відповідає, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на таке.

36. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

37. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

38. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

39. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

40. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, а також окрему розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн.

41. Отже, Закон №3460-IX, поряд із прожитковим мінімумом для працездатних осіб як базовим державним соціальним стандартом, передбачив окрему розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

42. Водночас Суд бере до уваги, що однією з конституційних гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, зокрема їх належного матеріального та соціального забезпечення.

43. Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя незалежним, безстороннім і справедливим судом.

44. Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 та від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 послідовно виходив із того, що матеріальне забезпечення суддів є складовою гарантій їхньої незалежності. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, КСУ зазначив, що право судді у відставці на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, а щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів (пункт 7 мотивувальної частини). Аналогічно, у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 КСУ також виходив з того, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

45. Зазначені правові позиції Конституційного Суду України свідчать, що матеріальне забезпечення судді є не пільгою чи привілеєм, а елементом конституційної гарантії незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу. Така гарантія спрямована не на задоволення приватного інтересу судді, а на забезпечення суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним, безстороннім і неупередженим судом.

46. Такий підхід узгоджується із європейськими інституційними стандартами незалежності судової влади. У рішенні Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25 лютого 2025 року в об`єднаних справах XL та інші проти S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika / XL and Others v S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB v Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, Суд справедливості ЄС, застосовуючи другий абзац статті 19(1) Договору про Європейський Союз ( ОСОБА_2 ) у взаємозв`язку зі статтею 2 цього Договору, зазначив, що правила визначення винагороди суддів мають бути встановлені законом, об`єктивними, передбачуваними, стабільними і прозорими, а можливий відступ від таких правил не може бути довільним, має переслідувати легітимну мету загального інтересу, бути необхідним, тимчасовим і пропорційним. Зазначені стандарти підтверджують, що належний, стабільний і передбачуваний рівень матеріального забезпечення суддів є однією з інституційних гарантій незалежності судової влади, оскільки покликаний убезпечити суддів від зовнішнього впливу або тиску, здатного поставити під сумнів їхню незалежність і неупередженість (пункти 49, 54- 58, 65- 76 та 90 зазначеного рішення).

47. Вирішуючи цей спір, Суд ураховує, що відповідно до преамбули та статті 2 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part), повага до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, а також принципу верховенства права належить до основ внутрішньої та зовнішньої політики сторін і становить один із ключових елементів цієї Угоди. З огляду на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі відповідні положення Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) та практика Суду справедливості Європейського Союзу можуть братися до уваги як авторитетні орієнтири при тлумаченні національних гарантій верховенства права, правової визначеності, ефективного судового захисту та незалежності судової влади, якщо таке врахування не підміняє застосування Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

48. Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону №1402-VIII.

49. 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України, внесені Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», якими, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції та вперше на конституційному рівні закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

50. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

51. Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

52. Отже, Закон №1402-VIII визначає не фіксований розмір посадового окладу судді в абсолютній грошовій сумі, а розрахунковий механізм його визначення через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

53. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад двадцять років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

54. Отже, законодавець установив безпосередній правовий зв`язок між розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді. Зміна розміру складових такої винагороди є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення права судді у відставці на відповідний перерахунок.

55. Разом із тим у цій справі позивач звернувся до Хмельницького апеляційного суду з вимогою про видачу довідки про суддівську винагороду саме для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Тому визначальним для вирішення спору є питання того, яка розрахункова величина відповідно до статей 135, 142 Закону № 1402-VIII має бути покладена в основу визначення суддівської винагороди, що зазначається у такій довідці та використовується органом Пенсійного фонду України при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

56. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

57. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

58. Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

59. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом № 966-XIV.

60. Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

61. Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

62. Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

63. Водночас Закон №966-XIV не визначає такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді також не віднесені цим Законом до окремої соціальної чи демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум має встановлюватися окремо.

64. При цьому зміни до Закону №1402-VIII у частині порядку визначення суддівської винагороди не вносилися. Частина перша статті 135 Закону №1402-VIII прямо встановлює, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Пункт 2 частини третьої цієї статті пов`язує базовий розмір посадового окладу судді саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

65. Отже, передбачена статтею 7 Закону №3460-IX окрема розрахункова величина у розмірі 2102 грн не може застосовуватися як така, що змінює встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII порядок визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена складова суддівської винагороди не може бути замінена іншою розрахунковою величиною без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

66. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, щодо меж предмета регулювання закону про Державний бюджет України. КСУ у цих рішеннях наголосив, що закон про Державний бюджет України має спеціальний предмет регулювання, не може змінювати обсяг прав, гарантій чи інше правове регулювання, встановлене спеціальними законами України. Тому стаття 7 Закону №3460-IX не може тлумачитися як така, що змінює порядок визначення суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII відповідно до статті 130 Конституції України.

67. Зазначене також відповідає загальновизнаному підходу до допустимості обмеження прав. Частина перша статті 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) встановлює, що будь-яке обмеження здійснення прав і свобод, визнаних Хартією, має бути передбачене законом, поважати сутність таких прав і свобод та, з дотриманням принципу пропорційності, може застосовуватися лише тоді, коли воно є необхідним і справді відповідає цілям загального інтересу, визнаним Європейським Союзом, або потребі захисту прав і свобод інших осіб.

68. У спірних правовідносинах таким спеціальним законом є Закон №1402-VIII, який відповідно до статті 130 Конституції України визначає порядок обчислення суддівської винагороди. Тому для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, тобто 3028 грн.

69. За таких обставин відмова Хмельницького апеляційного суду у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду з мотивів застосування розрахункової величини 2102 грн та відсутності зміни складових суддівської винагороди є протиправною та не відповідає положенням статей 130 Конституції України, 135, 142 Закону № 1402-VIII.

70. Зазначені висновки узгоджуються з правовим підходом, висловленим судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

71. У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн згідно Закону № 3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформулювала такий правовий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

72. Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, Суд зазначає, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, становив 3028 грн. Саме ця величина підлягає застосуванню для визначення базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, а отже, і для визначення розміру суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

73. Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб порівняно з попереднім календарним роком зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII така зміна є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

74. Отже, у позивача виникло право на отримання довідки про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, обчислену із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, для подальшого здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.

75. Аналогічний підхід щодо застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня календарного року, а також щодо наявності у зв`язку з цим підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, викладений Верховним Судом у постановах від 17 червня 2026 року у справі № 280/4259/25, від 30 червня 2026 року у справі № 200/6643/24, від 30 червня 2026 року у справі № 200/8026/24 та від 30 червня 2026 року у справі № 340/4332/24.

76. Такий підхід узгоджується з принципом юридичної визначеності, зокрема його складниками res judicata та правомірних очікувань особи. У пунктах 16, 17 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року (Recommendation CM/Rec(2010)12 of the Committee of Ministers to member states on judges: independence, efficiency and responsibilities) зазначено, що судові рішення не повинні переглядатися поза межами встановлених законом процедур апеляційного чи іншого процесуального перегляду, а органи виконавчої влади не повинні ухвалювати рішень, які знецінюють судові рішення. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 13 вересня 2023 року №8-р(II)/2023 з посиланням на пункт II.B.5.61 Спеціального дослідження Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» CDL-AD(2016)007 (European Commission for Democracy through Law (Venice Commission), Rule of Law Checklist, CDL-AD(2016)007), наголосив, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й правомірних сподівань особи (підпункт 2.6 пункту 2 мотивувальної частини).

77. Суд також ураховує, що 25 червня 2026 року набрав чинності Закон України від 09 червня 2026 року №4905-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про Вищу раду правосуддя" щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», яким частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено положенням, за змістом якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений Законом України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї соціальної і демографічної групи населення.

78. Наведені законодавчі зміни узгоджуються з висновком Суду про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб як соціальної і демографічної групи населення, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас ці зміни не є самостійною правовою підставою для вирішення цього спору, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання ними чинності.

79. При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові та відповідача у відзиві на касаційну скаргу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24.

80. У справі №240/9028/24 предметом судового розгляду було питання остаточного розрахунку із суддею при звільненні, тоді як у цій справі спір стосується правомірності відмови у видачі судді у відставці довідки про суддівську винагороду, необхідної для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

81. Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, не усувають обов`язку органу, уповноваженого на видачу довідки про суддівську винагороду, визначати її розмір для цілей перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням правового регулювання, установленого статтями 135, 142 Закону № 1402-VIII.

82. Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 135 Закону №1402-VIII, статті 7 Закону №3460-IX та безпідставне поширення на спірні правовідносини висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

83. У зв`язку із цим, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, поширивши на спірні правовідносини висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, без урахування відмінності предмета та характеру правовідносин у цій справі. Внаслідок цього дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на отримання довідки про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, обчислену із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, та безпідставно скасував законне по суті рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

85. Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково скасував рішення суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку про протиправність відмови Хмельницького апеляційного суду у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

86. Отже, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року скасувати.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

Н.В. Шевцова