Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №320/3642/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 320/3642/24

адміністративні провадження № К/990/9906/26, № К/990/35902/25,

№ К/990/21717/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції справу № 320/3642/24

за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційними скаргами Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року (головуючий суддя Щавінський В.Р.),

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Сорочко Є.О.,

Коротких А.Ю.),

додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року (головуючий суддя Щавінський В.Р.),

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Сорочко Є.О., суддів Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,)

та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Сорочко Є.О., суддів Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач, ВККН, Комісія) із вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ВККН, що полягає в неприйнятті рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 за результатами електронного анонімного тестування, виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13.06.2023-15.06.2023;

1.1. зобов`язати ВККН ухвалити рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 за результатами електронного анонімного тестування, виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13.06.2023-15.06.2023.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що 14.06.2023 позивачка в установленому порядку склала кваліфікаційний іспит на право на заняття нотаріальною діяльністю, проведення якого було організовано Комісією. На підставі рішення ВККН від 17.07.2023 № 10 опубліковано результати електронного анонімного тестування, виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю. Однак у зазначеному повідомленні відсутня інформація про включення позивачки до переліку осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, чи до переліку осіб, щодо яких прийнято рішення про відмову у видачі свідоцтва.

2.1. На запит адвоката щодо причин неприйняття стосовно позивачки відповідного рішення Міністерство юстиції України повідомило, що рішенням ВККН від 17.07.2023 № 12 із метою з`ясування наявності або відсутності факту несанкціонованого втручання в роботу системи через авторизовані робочі місця авторизованих осіб, зазначених у пункті 2 Звіту, оголошено перерву у засіданні до отримання Комісією результатів експертно-технічного дослідження системи та відповідного комп`ютерного обладнання, якими були облаштовані автоматизовані робочі місця таких осіб. Рішення за результатами проведеного 13.06.2023 - 15.06.2023 кваліфікаційного іспиту про видачу або відмову у видачі Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю стосовно ОСОБА_1 . Комісія не прийняла.

2.2. На переконання позивачки, ВККН безпідставно застосувала в її ситуації Порядок допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту ВККН із змінами, унесеними наказом Міністерства юстиції України від 19.06.2023 № 2264/5 (діє з 26.06.2023), оскільки кваліфікаційний іспит вона складала в той час, коли вказаний Порядок діяв у редакції до 26.06.2023 та передбачав, що після закінчення виконання електронного анонімного тестування всіма особами або часу, відведеного для його виконання, секретарем Комісії формувалася та роздруковувалася екзаменаційна відомість, до якої заносилися прізвище, ім`я та по батькові осіб, які складали іспит, визначені за результатами ідентифікації результатів цього тестування. На цьому кваліфікаційний іспит вважався закінченим, секретар Комісії складав відповідний протокол, у якому, серед іншого, на підставі екзаменаційної відомості зазначалися прізвище, ім`я та по батькові осіб, які склали та які не склали кваліфікаційний іспит, а Комісія на підставі результатів складеного кваліфікаційного іспиту приймала рішення про видачу або відмову у видачі Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Отже, з огляду на характер спірних правовідносин та правове регулювання, яке діяло на час складення позивачкою кваліфікаційного іспиту, вона вважала, що застосуванню підлягали саме норми Порядку, які діяли на той час.

2.3. Позивачка наполягала на тому, що вона виконала всі вимоги Порядку (у редакції, яка діяла на той час) без допущення жодних порушень, однак відповідач безпідставно не ухвалив рішення про видачу Міністерством юстиції України їй свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за результатами електронного анонімного тестування, виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що позбавило її права на заняття нотаріальною діяльністю.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 було допущено до складання кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, оголошеного ВККН 04.05.2023.

4. 14.06.2023 позивачка в установленому порядку склала кваліфікаційний іспит на право на заняття нотаріальною діяльністю.

5. Згідно з відомостями, що містяться в екзаменаційній відомості, сформованій за результатами виконання 13.06.2023 - 15.06.2023 електронного анонімного тестування, позивачка набрала при складанні теоретичної частини - 82 бали, при виконанні ситуаційних завдань - 25 бали та практичних завдань - 27 балів.

6. 17.07.2023 ВККН було опубліковано повідомлення про результати електронного анонімного тестування, виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю. У повідомленні зазначено, що рішенням ВККН № 10 від 17.07.2023 ухвалено видати свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю 156 особам, а також ухвалено відмовити у видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю іншим кандидатам.

7. При цьому в зазначеному повідомленні відсутня інформація про включення ОСОБА_1 до переліку осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, чи до переліку осіб, щодо яких прийнято рішення про відмову у видачі свідоцтва.

8. Цього ж дня ВККН ухвалила рішення № 12, яким вирішено: «З метою з`ясування наявності або відсутності факту несанкціонованого втручання в роботу системи через авторизовані робочі місця авторизованих осіб, зазначених у пункті 2 Звіту, оголосити перерву в засіданні до отримання Комісією результатів експертно-технічного дослідження системи та відповідного комп`ютерного обладнання, яким були облаштовані автоматизовані робочі місця таких осіб».

9. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає в неприйнятті рішення згідно з пунктами 41-42 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту ВККН, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 в справі № 320/3642/24 позовна заява задоволена частково:

10.1. визнано протиправною бездіяльність ВККН, що полягає в неприйнятті рішення згідно з пунктами 41-42 Порядку щодо ОСОБА_1 ;

10.2. зобов`язано відповідача ухвалити рішення згідно з пунктами 41-42 Порядку щодо ОСОБА_1 ;

10.3. стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ВККН.

10.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції встановив, що позивачка склала кваліфікаційний іспит, проте жодної відомості про результати проходження кандидатом іспиту від ВККН не сформовано та не повідомлено позивачку. Посилання відповідача на те, що рішенням Комісії від 17.07.2023 № 12 оголошено перерву в засіданні, зважаючи на інформацію, що міститься в листі та звіті ДП «НАІС» від 22.06.2023 про можливе несанкціоноване втручання в роботу системи, а тому позивачці не відмовлено у видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та що триває досудове слідство, що унеможливлює прийняття відповідного рішення Комісією, суд відхилив.

11.1. Суд першої інстанції констатував, що на дату розгляду справи інформація про будь-які дії щодо отримання експертно-технічного дослідження системи чи комп`ютерного обладнання, яким було облаштовано автоматизоване робоче місце авторизованої особи (позивачки) суду не надано, про хід чи результати звернення до правоохоронних органів для встановлення несанкціонованого втручання в роботу через авторизовані робочі місця авторизованих осіб у матеріалах справи відсутня.

11.2. Належним способом захисту, за висновком суду першої інстанції, буде зобов`язати Комісію прийняти рішення щодо ОСОБА_1 згідно з пунктами 41-42 Порядку (у редакції на 21.04.2023).

12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 змінено в мотивувальній та резолютивній частинах.

12.1. Викладено резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у такій редакції:

«Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, що полягає у неприйнятті рішення щодо ОСОБА_1 про видачу їй Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату прийняти рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 за результатами електронного анонімного тестування виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13-15 червня 2023 року.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити».

13. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, установив, що для прийняття рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю виконано всі умови, визначені законом, при цьому прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

13.1. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту, який повною мірою захищатиме порушене право позивачки, є зобов`язання ВККН ухвалити рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 за результатами електронного анонімного тестування виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13.06.2023 - 15.06.2023.

14. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 у справі № 320/3642/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026, заяву Рубана І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі № 320/3642/24 задоволено частково та стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ВККН.

14.1. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, дослідивши надані представником позивача документи, ураховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши витрати позивачки з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви, дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн (загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 39000 грн).

15. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 та виправлено технічні описки в резолютивній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025, а саме: «зазначити відомості Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) та відомості ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )», позаяк такі відомості не було зазначено в резолютивній частині вказаної постанови.

Короткий зміст й обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції

16. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, Комісія звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі №320/3642/24 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

16.1. Касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 2-1, частин першої статті 10 Закону України від 02.09.1993 № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон України «Про нотаріат»), пункту 3, підпункту 3 пункту 22 Положення про Вищу кваліфікаційну комісії нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 923 (далі - Положення про ВККН), у взаємозв`язку із підпунктами 6, 8 пункту 13 глави ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, абзацом 3 пункту 38, абзацами 2, 3 пункту 43 Порядку в редакції від 20.06.2023, та статті 19 Конституції України.

16.2. На думку Комісії, суди попередніх інстанцій неправильно застосували зазначені норми права, оскільки не врахували дискреційний характер повноважень ВККН щодо визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.

16.3. Необхідність висновку в подібних правовідносинах, за доводами касаційної скарги, полягає в усуненні нормативної невизначеності та потенційної колізії між правом особи на доступ до професії та правом держави/уповноваженого органу забезпечити доброчесність доступу до публічної професії шляхом застосування передбачених законом процедур. З одного боку, положення Закону України «Про нотаріат» та Порядку встановлюють умову доступу до професії та процедури іспиту, з іншого - Регламент і Положення надають ВККН повноваження з реагування на факти, що ставлять під сумнів доброчесність тестування (оголошення перерви, ініціація технічних досліджень, звернення до правоохоронних органів, можливість проведення повторного тестування). Відсутність роз`яснення про пріоритет і межі застосування цих положень, на думку касатора, породжує ризик різних підходів у рішеннях судів щодо ідентичних обставин (коли є звіт адміністратора системи і відкриті кримінальні провадження). Верховний Суд повинен роз`яснити: чи є дискреційний характер дій Комісії абсолютним (тобто чи виключає судове зобов`язання обрати та застосувати конкретний варіант), якими є критерії допустимості судового втручання в дискрецію (наприклад, очевидне зловживання, відсутність будь-якої мотивації, непропорційність дій або очевидна протиправність), а також, чи накладають строки, встановлені Порядком для аналізу системи (5 робочих днів на аналіз адміністратором), обов`язок для Комісії вжити остаточних заходів у певний строк або лише зобов`язують розпочати певні дії щодо встановлення фактів.

16.4. Комісія наполягала, що дійшла обґрунтованого висновку щодо рішення від 17.07.2023 № 12 про оголошення перерви в засіданні, зважаючи на інформацію, що міститься у звіті ДП «НАІС» від 22.06.2023 про можливе несанкціоноване втручання в роботу системи через авторизовані робочі місця авторизованих осіб, зазначених у пункті 2 Звіту, зокрема й позивачки, стверджуючи, що таке рішення є необхідним кроком для встановлення добропорядності позивачки під час складання іспиту, оскільки несанкціоноване втручання в роботу системи порушує принцип рівності учасників проходження кваліфікаційного іспиту (пункт 19 Порядку).

16.5. З позиції Комісії, суди попередніх інстанцій не врахували, що ВККН діяла в межах своїх повноважень та на підставі закону, здійснюючи захист суспільних інтересів, у тому числі й інтересів позивачки, не мала права проігнорувати факти несанкціонованого втручання в роботу електронної системи анонімного тестування через автоматизовані робочі місця авторизованих осіб, зокрема позивачки. При цьому Комісія прийняла рішення: звернутися до Національної поліції України з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (у порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України) щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 361 Кримінального кодексу України; звернутися до Міністерства юстиції України з клопотанням ініціювати проведення експертно-технічного дослідження електронної системи для проведення електронного анонімного тестування та відповідного комп`ютерного обладнання, яким були облаштовані робочі місця осіб, які виконували електронне анонімне тестування, з метою встановлення наявності чи відсутності факту несанкціонованого втручання в роботу системи щодо осіб, зазначених в пункті 2 Звіту ДП «НАІС» (зокрема і щодо позивачки); з метою з`ясування наявності чи відсутності факту несанкціонованого втручання в роботу системи через авторизовані робочі місця авторизованих осіб, зазначених в пункті 2 Звіту ДП «НАІС» (зокрема і через авторизоване робоче місце позивачки), оголосити перерву в засідання Комісії до отримання результатів експертно-технічного дослідження електронної системи для проведення електронного анонімного тестування та відповідного комп`ютерного обладнання.

16.6. У цьому контексті ВККН зауважила, що під час здійснення досудового розслідування призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу. Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 05.09.2024 № 8026/24-35 ознак несанкціонованого доступу до інформації з використанням шкідливого програмного забезпечення не знайдено. Водночас на цей час тривають слідчі дії у відкритих кримінальних провадженнях за № 12023100100002516 та № 12023100060001280 за вказаним у листах Міністерства юстиції України та Комісії фактом, кваліфікованим за частиною п`ятою статті 361 Кримінального кодексу України.

16.7. Отже, Комісія вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки діям Комісії щодо оголошення перерви для встановлення фактів можливого несанкціонованого втручання в роботу системи проведення кваліфікаційного іспиту та в порушення статті 242 КАС України не визначили конкретної норми закону, яку б порушила ВККН у спірних правовідносинах, адже, з її погляду, Комісія діяла в межах повноважень та наявної в неї інформації, у тому числі з урахуванням наданого звіту ДП «НАІС» і додатку до нього про наявність обґрунтованих сумнівів щодо доброчесності виконання електронного анонімного тестування окремими авторизованими особами та можливого несанкціонованого втручання в роботу системи через автоматизовані робочі місця цих авторизованих осіб.

16.8. За доводами ВККН, суд не мав зобов`язувати Комісію прийняти рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 за результатами електронного анонімного тестування, виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13.05.2023 - 15.06.2023, оскільки повноваження відповідача щодо визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю та щодо прийняття відповідного рішення є виключною компетенцією ВККН, тобто є дискреційними, а тому зобов`язальні вимоги щодо прийняття того чи іншого рішення з цього питання є втручанням у діяльність колегіального органу.

16.9. Крім того, ВККН на обґрунтування касаційної скарги покликалася також на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині відмови ухвалою від 09.01.2025 у задоволенні клопотання Комісії про залучення до участі в справі ДП «НАІС» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, що на думку касатора, суперечить вимогам процесуального законодавства.

17. Ухвалою Суду від 22.09.2025 касаційну скаргу ВККН на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 залишено без руху, а ухвалою від 20.10.2025 відкрито касаційне провадження № К/990/35902/25 за цією касаційною скаргою.

18. Ухвалою Суду від 18.03.2026 клопотання ВККН задоволено та зупинено дію рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

19. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рубан І.В., подала відзив на касаційну скаргу Комісії, у якому просить залишити її без задоволення, заперечуючи проти її доводів. Сторона позивачки вказує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли існує лише один правомірний варіант та зауважує, що на момент складання позивачкою іспиту Порядок в редакції від 21.04.2023 чітко визначав у пунктах 41 - 42 вичерпний перелік рішень, які Комісія могла ухвалити за результатами іспиту: видати свідоцтво або відмовити у його видачі. Можливість оголошення перерви для проведення додаткових перевірок на підставі нововведених процедур не була передбачена.

19.1. У продовження своїх доводів позивачка зауважила, що кваліфікаційний іспит на право на заняття нотаріальною діяльністю у якому вона брала участь, проводився 13.06.2023 - 15.06.2023, тому вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно застосували до спірних правовідносин саме Порядок у редакції від 21.04.2023, який був чинним на момент проведення кваліфікаційного іспиту.

19.2. Щодо доводів ВККН про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП «НАІС» сторона позивачки наполягає на тому, що рішення в цій справі не стосується прав та обов`язків ДП «НАІС», а тому відсутні підстави для залучення вказаної особи до розгляду справи як третьої особи.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18.09.2026 (№ К/990/35902/25) закінчено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.

21. У касаційній скарзі на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 ВККН наводить доводи про те, що ці рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн ухвалені з неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме статей 132, 134, 139, 242 КАС України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 та від 03.02.2026 у справі № 640/23571/21.

22. Скаржник стверджує про відсутність належно встановлених правових і фактичних передумов для покладення таких витрат на відповідача та недоведення позивачем належними й допустимими доказами, що заявлені витрати, а також визначена судами частина таких витрат у розмірі 10000 грн, є реальною, необхідною, обґрунтованою, пропорційною. Переконує, що без встановлення цих обставин суд не мав правових підстав покладати на відповідача витрати на професійну правничу допомогу навіть у частині.

23. За доводами ВККН, суди попередніх інстанцій не встановили, із яких саме послуг складається присуджена сума, який обсяг часу був об`єктивно необхідним для виконання відповідних робіт, які саме послуги мали самостійне значення для розгляду справи та чому саме такий розмір компенсації є розумним, необхідним і пропорційним. Не надали належної оцінки тому, що справа розглядалася у порядку письмового провадження, не врахували відсутності судових засідань за участю адвоката, не обґрунтували складність справи саме в аспекті необхідності компенсації витрат у розмірі 10000 грн, не співвіднесли цю суму з частковим задоволенням позову та не пояснили, яким чином обсяг задоволених вимог вплинув на визначення розміру витрат, що підлягають компенсації.

24. Ухвалою Суду від 01.06.2026 відкрито касаційне провадження № К/990/21717/26 за касаційною скаргою ВККН на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026.

25. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рубан І.В., подала відзив на касаційну скаргу Комісії, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, стверджуючи, що додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законними, справедливими та збалансованими, а касаційна скарга відповідача є спамом та спробою легітимізувати нераціональне використання ресурсів держави.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18.09.2026 (№ К/990/21717/26) закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

27. Комісія подала касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026, просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права позаяк, на думку скаржника, включення в текст рішення суду реквізиту ЄДРПОУ з формулюванням, що він належить ВККН, спотворює предмет виконання та фактично називає інший юридичний суб`єкт (Міністерство юстиції України), ніж той, якому належить прийняття рішення (ВККН як колегіальний орган), що має процесуально-правове значення, оскільки виправлення описки у судовому рішенні не має перетворюватися на зміну або розширення рішення суду.

28. Скаржник наголошує, що ВККН є колегіальним органом, який утворено при Міністерстві юстиції України, при цьому, останнє не впливає на ухвалення рішень Комісією. Відтак відповідач та Міністерство юстиції України є різними організаційними структурами (суб`єктами) кожна з яких діє у межах наданих законодавством повноважень. Між тим свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Комісії, яка діє у складі 11 членів, має колегіальний характер прийняття рішень, працює через засідання і не набуває статусу юридичної особи.

29. Ухвалою Суду від 18.03.2026 відкрито касаційне провадження № К/990/9906/26 за касаційною скаргою ВККН на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026.

30. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рубан І.В., подала відзив на касаційну скаргу Комісії у якому просить відмовити у її задоволенні, зауважуючи, що ВККН утворена при Міністерстві юстиції України, її діяльність організаційно та матеріально забезпечується апаратом цього Міністерства, представництво інтересів Комісії в судах здійснюють співробітники Міністерства юстиції. Відповідно, використання ідентифікаційного коду Міністерства юстиції України, за доводами позивачки, є технічним і необхідним уточненням для належної ідентифікації боржника в державних реєстрах, зокрема в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

31. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18.09.2026 (№ К/990/9906/26) відмовлено у задоволенні клопотання ВККН про зупинення дії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі № 320/3642/24, закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи

32. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

34. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

35. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд керується зазначеним нижче.

36. Спір у цій справі виник у зв`язку з (не)правомірністю дій (бездіяльності) ВККН, (не)вчинених за результатами проведеного 13.05.2023 - 15.06.2023 кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю.

37. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

38. За визначенням, наведеним у частині першій статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

39. За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом може бути громадянин України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною.

40. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про нотаріат» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється ВККН нотаріату. Персональний склад ВККН затверджується наказом Міністерства юстиції України.

41. Положення про ВККН затверджується Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 10 Закону України «Про нотаріат»).

42. Згідно з частиною четвертою статті 10 цього ж Закону за наявності стажу роботи, визначеного у частині другій статті 3 цього Закону, особи, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються ВККН до його складання на підставі подання відповідного територіального органу Міністерства юстиції України.

43. Порядок допуску до складання кваліфікаційних іспитів та їх проведення встановлюється Міністерством юстиції України (частина п`ята статті 10 Закону України «Про нотаріат»).

44. На підставі результатів складеного іспиту ВККН приймає рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина шоста статті 10 Закону України «Про нотаріат»).

45. Рішення ВККН може бути оскаржено до суду (частина статті 10 Закону України «Про нотаріат»).

46. Завдання, функції та порядок діяльності Комісії, яка утворюється при Міністерстві юстиції України, визначаються Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 923 (із змінами) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 923).

47. Відповідно до пункту 3 Положення № 923 основними завданнями Комісії є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

48. Відповідно до пунктів 2-1 та 2-2 вказаного Положення основними засадами роботи Комісії є законність, об`єктивність, колегіальність прийняття рішень та їх обов`язковість. Формою роботи Комісії є засідання.

49. Згідно з пунктом 4 цього ж Положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає подання територіальних органів Міністерства юстиції України про допуск осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складення; забезпечує проведення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, що здійснюється у формі електронного анонімного тестування.

50. Процес складання особами кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю (далі - кваліфікаційний іспит) у ВККН та проведення кваліфікаційного іспиту ВККН визначено Порядком допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1905/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2011 за № 926/19664 (далі - Порядок).

51. На момент допуску позивачки як особи, яка мала намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складення, та проходження нею цього іспиту Порядок діяв у редакції із змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2023 № 1356/5 (чинний з 21.04.2023).

52. Відповідно до пункту 19 Порядку об`єктивність проведення кваліфікаційного іспиту забезпечується рівними для всіх осіб умовами щодо доступу до інформації стосовно процедури проведення іспиту, місця складання та тривалості іспиту, а також щодо кількості та ступеня складності екзаменаційних завдань та відкритості інформації про результати іспиту.

53. Згідно з пунктом 21 вказаного Порядку кваліфікаційний іспит здійснюється у вигляді електронного анонімного тестування. Екзаменаційні завдання формуються безпосередньо системою для кожної особи індивідуально шляхом генерування у довільній формі переліку тестових питань та завдань.

54. Відповідно до пункту 22 Порядку електронне анонімне тестування складається з теоретичної та практичної частин. Електронне анонімне тестування проводиться одночасно для всіх осіб, які беруть участь у складанні кваліфікаційного іспиту, відповідно до затвердженого Комісією графіка.

55. Пунктами 25 та 26 Порядку визначено, що перед початком кваліфікаційного іспиту особи, які беруть участь у його складанні, отримують у секретаря та/або членів Комісії на вибір ім`я входу та відповідний пароль, необхідні для реєстрації у системі. Ім`я входу та відповідний пароль надаються у запечатаному вигляді. Другий примірник імені входу відрізається секретарем та/або членом Комісії, скріплюється підписом особи із зазначенням її прізвища, імені та по батькові та розкривається лише після перевірки роботи для її ідентифікації. Після отримання імені входу та відповідного пароля всіма особами секретар Комісії роз`яснює порядок проведення кваліфікаційного іспиту, а також демонструє процедуру виконання електронного анонімного тестування в системі.

56. Відповідно до пункту 28 Порядку теоретична частина електронного анонімного тестування включає в себе сто тестових питань. До кожного питання пропонуються декілька варіантів відповідей, одна з яких є правильною.

57. Пунктом 30 Порядку визначено, що оцінювання теоретичної частини електронного анонімного тестування здійснюється системою. Кожна правильна відповідь оцінюється системою в один бал, неправильна - в нуль балів. Якщо не обрано жодної відповіді, у тому числі у зв`язку зі спливом встановленого часу, така відповідь зараховується як неправильна.

58. Теоретична частина вважається виконаною, якщо набрано не менше вісімдесяти балів. У цьому випадку особа автоматично допускається системою до практичної частини. У разі набрання меншої кількості балів, у тому числі у зв`язку із закінченням часу, відведеного для виконання теоретичної частини, електронне анонімне тестування автоматично припиняється системою та особа вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит (пункт 31 Порядку).

59. Результати виконання теоретичної частини електронного анонімного тестування виводяться системою у вигляді відповідного повідомлення. Особам, які за результатами виконання теоретичної частини електронного анонімного тестування набрали не менше вісімдесяти балів, разом з повідомленням про результати її виконання системою видається код доступу до практичної частини електронного анонімного тестування (пункт 32 Порядку).

60. Відповідно до пункту 33 Порядку практична частина електронного анонімного тестування включає в себе ситуаційні завдання та практичні завдання.

61. Згідно з пунктом 36 Порядку ситуаційні завдання практичної частини електронного анонімного тестування включають в себе п`ять завдань по п`ять питань кожне. Результати виконання ситуаційних завдань формуються системою у вигляді відповідного повідомлення.

61.1. Ситуаційні завдання вважаються виконаними, якщо за результатами їх виконання набрано не менше двадцяти балів. У цьому випадку особа автоматично допускається системою до виконання практичних завдань.

61.2. У разі набрання меншої кількості балів, у тому числі через закінчення часу, відведеного для виконання ситуаційних завдань, електронне анонімне тестування автоматично припиняється системою та особа вважається такою, що не склала іспит.

61.3. Результати виконання ситуаційних завдань формуються системою у вигляді відповідного повідомлення.

62. Згідно з пунктом 37 Порядку виконання практичних завдань практичної частини електронного анонімного тестування полягає у вирішенні особою запропонованих їй системою п`яти практичних ситуацій, що виникають під час здійснення нотаріальної діяльності, шляхом опрацювання запропонованого системою до кожного практичного завдання одного нотаріального документа або його фрагмента та надання відповіді на одне тестове питання.

62.1. Практичні завдання вважаються виконаними, якщо за результатами їх виконання набрано не менше двадцяти чотирьох балів.

62.2. У разі набрання меншої кількості балів, у тому числі через закінчення часу, відведеного для виконання практичних завдань, електронне анонімне тестування автоматично припиняється системою та особа вважається такою, що не склала іспит

62.3. Результати виконання практичних завдань формуються системою у вигляді відповідного повідомлення.

63. Оцінювання практичної частини електронного анонімного тестування здійснюється системою (пункт 35 Порядку).

64. Пунктом 38 Порядку (у редакції, чинній на момент складення позивачкою кваліфікаційного іспиту) визначалося, що після закінчення виконання електронного анонімного тестування всіма особами або часу, відведеного для його виконання, секретарем Комісії формується та роздруковується екзаменаційна відомість. Екзаменаційна відомість містить перелік імен входу осіб, які проходили електронне анонімне тестування, кількість набраних за кожне завдання балів та вільне поле для зазначення прізвищ, імен та по батькові осіб, яке заповнюється після ідентифікації результатів електронного анонімного тестування.

65. Згідно з пунктом 39 Порядку у тій же редакції ідентифікація результатів електронного анонімного тестування здійснюється секретарем Комісії після формування екзаменаційної відомості у присутності всіх членів Комісії, що беруть участь у засіданні. Прізвища, імена і по батькові осіб, що складали іспит, заносяться секретарем Комісії до роздрукованої екзаменаційної відомості, яка скріплюється підписами всіх присутніх на засіданні членів Комісії.

66. Пунктом 40 цього ж Порядку у тій же редакції передбачено, що після закінчення кваліфікаційного іспиту секретарем Комісії складається протокол, у якому зазначаються час та місце проведення кваліфікаційного іспиту; прізвища, імена та по батькові присутніх членів Комісії; прізвища, імена та по батькові, реквізити паспортів, місце реєстрації осіб, що складають кваліфікаційний іспит; результати електронного анонімного тестування із зазначенням отриманого особами імені доступу; прізвища, імена та по батькові осіб, які склали та які не склали кваліфікаційний іспит. Протокол підписується головуючим на засіданні та секретарем Комісії.

67. Відповідно до пунктів 41 та 42 Порядку у тій же редакції Комісія на підставі результатів складеного кваліфікаційного іспиту приймає рішення про видачу або відмову у видачі Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, підтвердження (або непідтвердження) кваліфікації особою, яка складала кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації.

68. Після закінчення кваліфікаційного іспиту Комісія оголошує результати його проведення та прізвища, імена, по батькові осіб, щодо яких за результатами його проведення прийнято рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, а також про підтвердження (непідтвердження) кваліфікації особою, що складала кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації. Повідомлення про результати проведення кваліфікаційного іспиту розміщується на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України не пізніше наступного дня після прийняття Комісією відповідного рішення.

69. Наказом Міністерства юстиції України від 19.06.2023 № 2264/5 «Про внесення змін до Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.06.2023 за № 1022/40078, з метою вдосконалення процесу складання кваліфікаційного іспиту особами у ВККН вказаний порядок, серед іншого, доповнено новим пунктом 38 такого змісту:

« 38. Протягом 5 робочих днів після закінчення виконання електронного анонімного тестування всіма особами або часу, відведеного для його виконання, адміністратор системи здійснює аналіз роботи системи.

Після завершення аналізу роботи системи адміністратор системи надає Комісії звіт про роботу системи.

Звіт про роботу системи складається з метою з`ясування наявності або відсутності несанкціонованого втручання в роботу системи та обґрунтованих сумнівів щодо доброчесності виконання електронного анонімного тестування особами, які набрали кількість балів, достатню для складення кваліфікаційного іспиту.

Забороняється розголошення інформації, що міститься в звіті про роботу системи, крім випадків, передбачених Законом, та у разі звернення особи, яка брала участь у електронному анонімному тестуванні, із запитом про надання відомостей щодо неї».

69.1. У зв`язку з цим пункти 38-49 стали вважатися відповідно пунктами 39-50.

69.2. У пункті 39 абзац перший викладено в такій редакції: « 39. Протягом 2 робочих днів після отримання Комісією звіту про роботу системи від адміністратора системи секретарем Комісії формується та роздруковується екзаменаційна відомість»; абзац другий після слова «заповнюється» доповнено словами «секретарем Комісії».

69.3. У пункті 40 в абзаці першому слова «формування екзаменаційної відомості» замінено словами «отримання від адміністратора системи звіту про роботу системи»; в абзаці другому слова «що склали іспит» замінено словами «що виконали електронне анонімне тестування».

69.4. Після пункту 40 доповнено пунктом 41 такого змісту:

« 41. Комісія на підставі результатів електронного анонімного тестування та інформації, зазначеної у звіті про роботу системи, приймає рішення про проведення повторного електронного анонімного тестування для осіб, стосовно яких у звіті про роботу системи містяться відомості про наявність обґрунтованих сумнівів щодо доброчесності виконання ними електронного анонімного тестування та/або несанкціонованого втручання в роботу системи під час здійснення такими особами електронного анонімного тестування.

Інформування осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, здійснюється у порядку, визначеному пунктом 16 цього Порядку».

69.5. У зв`язку з цим пункти 41-50 стали вважатися відповідно пунктами 42-51.

69.6. Пункт 42 викладено в такій редакції:

« 42. Після підписання екзаменаційної відомості секретарем Комісії складається протокол, у якому зазначаються час та місце проведення кваліфікаційного іспиту; прізвища, імена та по батькові (за наявності) присутніх членів Комісії; прізвища, імена та по батькові (за наявності), реквізити паспортів, зареєстроване або задеклароване місце проживання (місце взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) осіб, що складають кваліфікаційний іспит; результати електронного анонімного тестування із зазначенням отриманого особами імені доступу; відомості про звіт про роботу системи; прізвища, імена та по батькові (за наявності) осіб, щодо яких Комісією прийняте рішення про проведення повторного електронного анонімного тестування; прізвища, імена та по батькові (за наявності) осіб, які склали та які не склали кваліфікаційний іспит.

Протокол підписується головуючим на засіданні та секретарем Комісії».

69.7. У пункті 43 в абзаці першому слова «складеного кваліфікаційного іспиту» замінено словами «електронного анонімного тестування» та доповнено новим абзацом такого змісту:

«Рішення, передбачені абзацами другим, третім цього пункту, стосовно осіб, щодо яких Комісією прийняте рішення, у порядку, встановленому пунктом 41 цього Порядку, про проведення повторного електронного анонімного тестування приймаються Комісією після проведення такого тестування».

69.8. Наказ Міністерства юстиції України від 19.06.2023 № 2264/5 відповідно до пункту 4 цього ж наказу набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 20.06.2023.

70. За обставинами цієї справи, кваліфікаційний іспит на право зайняття нотаріальною діяльністю відбувся 13.06.2023 - 15.06.2023 відповідно до затвердженого графіку його складання. ОСОБА_1 була допущена до складання цього кваліфікаційного іспиту та 14.06.2023 взяла участь у ньому.

71. Згідно з даними, що містяться в екзаменаційній відомості, сформованій за результатами виконання 13.06.2023 - 15.06.2023 електронного анонімного тестування, позивачка набрала при складанні теоретичної частини - 82 бали, при виконанні ситуаційних завдань - 25 балів та практичних завдань - 27 балів.

72. Під час складання кваліфікаційного іспиту від позивачки не надходило жодних зауважень щодо некоректної роботи системи чи неточності запитань (завдань), які поставленими перед кандидатами. Крім того, під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій Комісія не надала суду доказів на підтвердження того, що під час складання іспиту в роботі системи зафіксовано збій чи її некоректна робота.

73. За приписами пунктів 38-39 Порядку (у редакції, чинній на момент закінчення позивачкою анонімного тестування) після закінчення виконання електронного анонімного тестування всіма особами або часу, відведеного для його виконання, секретарем Комісії формується та роздруковується екзаменаційна відомість, після чого секретарем Комісії здійснюється ідентифікація результатів електронного анонімного тестування у присутності всіх членів Комісії, що беруть участь у засіданні.

74. Згідно з пунктами 40-41 Порядку у тій же редакції після закінчення кваліфікаційного іспиту секретарем Комісії складається протокол, у якому, серед іншого, зазначаються результати електронного анонімного тестування із зазначенням отриманого особами імені доступу; прізвища, імена та по батькові осіб, які склали та які не склали кваліфікаційний іспит, а Комісія на підставі результатів складеного кваліфікаційного іспиту приймає рішення про 1) видачу або відмову у видачі Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, 2) підтвердження (або непідтвердження) кваліфікації особою, яка складала кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації.

75. Однак Комісія, незважаючи на закінчення кваліфікаційного іспиту, не прийняла рішення відповідно до пунктів 40-41 Порядку в зазначеній редакції.

76. У зв`язку з цим одним із предметів оскарження у цій справі позивачкою визначено бездіяльність Комісії щодо неприйняття відповідного рішення.

77. За усталеною практикою Верховного Суду під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

78. Комісія, звертаючись до Верховного Суду, просила сформувати висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та роз`яснити, чи є дискреційний характер дій Комісії абсолютним (тобто чи виключає судове зобов`язання обрати та застосувати конкретний варіант), якими є критерії допустимості судового втручання в дискрецію (наприклад, очевидне зловживання, відсутність будь-якої мотивації, непропорційність дій або очевидна протиправність), а також, чи накладають строки, встановлені Порядком для аналізу системи (5 робочих днів на аналіз адміністратором), обов`язок для Комісії вжити остаточних заходів у певний строк або лише зобов`язують розпочати певні дії щодо встановлення фактів.

79. Варто зауважити, що Верховний Суд після відкриття провадження у цій справі у постанові від 15.09.2026 у справі № 320/45898/23 вже сформував висновки щодо застосування частини першої статті 2-1, частин першої, шостої статті 10 Закону України «Про нотаріат», пункту 3, підпункту 2 пункту 22, 23 Положення про ВККН у взаємозв`язку з положеннями Порядку за наслідками касаційного провадження у справі за позовом іншої особи, яка приймала участь у кваліфікаційному іспиті на право на зайняття нотаріальною діяльністю 13.06.2023 - 15.06.2023. Висновки у вказаній справі є релевантними до обставин цієї справи в частині застосування положень Порядку до осіб, які складали іспит у вказані дні, які буди застосовані Верховним Судом у постанові від 18.09.2026 у справі № 160/33031/23, та підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи в силу частини третьої статті 341 КАС України.

80. Так, у справі № 320/45898/23 Верховний Суд виходив із того, що визначальним для встановлення нормативних вимог до порядку проведення іспиту, а також обсягу процедурних обов`язків Комісії щодо встановлення та оформлення його результатів є Порядок у редакції, чинній на момент складення позивачкою іспиту, тобто станом на 15.06.2023, зауваживши, що приписи Порядку у редакції після внесення зазначених змін (у редакції 20.06.2023) не містять положень, які б передбачали застосування внесених змін до кваліфікаційних іспитів, складених до набрання ними чинності, зокрема до іспиту, складеного позивачкою 15.06.2023.

81. Зважаючи на те, що внесеними змінами до Порядку, які набрали чинності 20.06.2023, змінено не лише строки вчинення окремих процедурних дій по оформленню результатів кваліфікаційного іспиту, а й послідовність їх вчинення та запроваджено новий елемент процедури оформлення результатів електронного анонімного тестування - звіт адміністратора про роботу системи, за оцінкою Верховного Суду, застосування до оцінки правомірності дій Комісії щодо встановлення та оформлення результатів іспиту, складеного 15.06.2023, положень Порядку в редакції від 20.06.2023 не має правових підстав.

82. За змістом пункту 38 Порядку (у редакції, чинній станом на 15.06.2023) встановлено обов`язок секретаря Комісії сформувати екзаменаційну відомість. При цьому Порядок пов`язує виникнення обов`язку секретаря Комісії щодо формування екзаменаційної відомості з настанням конкретної події - закінченням виконання електронного анонімного тестування всіма особами або спливом часу, відведеного для його виконання.

83. Слід зазначити, що Порядок не встановлює конкретного календарного строку, протягом якого після настання зазначеної події секретар Комісії повинен сформувати та роздрукувати зазначену екзаменаційну відомість. Водночас відсутність такого строку не може тлумачитися як надання Комісії необмеженого часу для вчинення відповідної процедурної дії.

84. При цьому зі змісту пунктів 38 і 39 Порядку (у редакції, чинній станом на 15.06.2023) вбачається чіткий часовий зв`язок між вчиненням процедурних дій, зокрема формування та роздрукування екзаменаційної відомості є безпосередньою складовою процедури оформлення результатів тестування, яка передує їх ідентифікації.

85. За обставинами цієї справи екзаменаційна відомість була сформована не безпосередньо після закінчення виконання електронного анонімного тестування всіма особами або часу, відведеного для його виконання, як це передбачено пунктом 38 Порядку, а через значний проміжок часу після його завершення. За відсутності в Порядку іншої норми, яка б передбачала можливість відкладення формування відомості на такий строк, зазначені дії Комісії свідчать про недотримання часових меж (строку) вчинення процедурної дії, передбаченої пунктом 38 Порядку, та порушення безперервності процедури оформлення результатів тестування.

86. Відповідно до пункту 40 Порядку (у редакції, чинній станом на 15.06.2023) після закінчення кваліфікаційного іспиту секретарем Комісії складається протокол, у якому, серед іншого, зазначаються результати електронного анонімного тестування із зазначенням отриманого особами імені доступу, а також прізвища, імена та по батькові осіб, які склали та які не склали кваліфікаційний іспит. Протокол підписується головуючим на засіданні та секретарем Комісії.

87. Покликання на обставини, пов`язані з можливим несанкціонованим втручанням у роботу системи, не звільняли Комісію від обов`язку щодо необхідності дотримання встановленого Порядком порядку документування результатів іспиту.

88. Щодо доводів про врахування Комісією інформацією від ДП «НАІС» про наявність обґрунтованих сумнівів щодо доброчесності виконання електронного анонімного тестування окремими авторизованими особами та можливого несанкціонованого втручання в роботу електронної системи анонімного тестування через автоматизовані робочі місця авторизованих осіб (зокрема, кандидата ОСОБА_1 ), Суд виходить із того, що передусім слід розмежовувати питання дотримання Комісією передбаченої Порядком процедури оформлення результатів іспиту та питання достовірності визначеного системою результату електронного анонімного тестування.

89. Статтею 10 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що свідоцтво видається за рішенням ВККН, а не автоматично за результатом електронного анонімного тестування. Комісія здійснює не механічне посвідчення кількості балів, виставлених системою, а встановлює факт успішного складення кваліфікаційного іспиту як юридичного факту, і цей факт має бути достовірним.

90. У зв`язку з цим, за наявності у Комісії об`єктивних відомостей, що ставлять під сумнів саме процес проходження електронного анонімного тестування, остання не була позбавлена можливості оцінити ці відомості у процесі прийняття рішення індивідуально щодо осіб, яких стосувалася ця інформація, та встановити причинний зв`язок між втручанням і результатом конкретного кандидата, зокрема ідентифікувати конкретну сесію тестування, визначивши часові мітки, описати спосіб втручання та оцінити його вплив на результати саме позивачки. За відсутності такого зв`язку ця інформація матиме лише загальний характер, не доводить, що саме ця особа недобросовісно склала іспит, та не може бути достатньою підставою для неприйняття відповідного рішення Комісією.

91. Таке рішення Комісія мала б ухвалювати на підставі нормативних актів, чинних на момент складення кваліфікаційного іспиту особами, які брали в ньому участь, а не змінювати порядок у порушеній процедурі з тим, щоб не підривати принцип правової визначеності.

92. Не взявши на себе відповідальність шляхом прийняття відповідного рішення, Комісія оголосила перерву у відповідному засіданні, поставивши в залежність результати кваліфікаційного іспиту від наслідків кримінальних проваджень, порушених за фактом (а не відносно конкретних осіб) за її зверненням та звернення Міністерства юстиції України, що своєю чергою поставило позивачку у стан правової невизначеності не невизначений час.

93. У цьому контексті слід зауважити, що на виконання вимог суду апеляційної інстанції Київська міська прокуратура листом від 09.07.2025 повідомила, що в ході проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12023100100002516 від 28.06.2023 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась та має статус свідка (т.2 а.с.18).

94. До матеріалів справи долучено лист Київської міської прокуратури від 10.02.2025 № 31/1-217ВИХ-25, яким повідомлено Міністерство юстиції України про те, що під час здійснення досудового розслідування було проведено судову комп`ютерно-технічну експертизу. Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 05.09.2024 № 8026/24-35 ознак несанкціонованого доступу до інформації з використанням шкідливого програмного забезпечення не знайдено. (т.2 а.с.9).

95. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обізнаність відповідача щодо наявності висновку експерта від 05.09.2024 про невстановлення ознак несанкціонованого доступу до інформації з використанням шкідливого програмного забезпечення, однак Комісією не було вчинено протягом більш ніж пів року з моменту складення експертного висновку жодних дій щодо відновлення прав позивачки, не було відновлено засідання Комісії та не ухвалено рішення відповідно до норм чинного законодавства.

96. За неведених обставин Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Комісією було допущено протиправну бездіяльність в частині неприйняття рішення щодо позивачки, прийняття якого було об`єктивно необхідним і реально можливим.

97. Водночас Суд не може погодитись із висновками Шостого апеляційного адміністративного суду про те, що ефективним способом захисту, який повною мірою захищатиме порушене право позивача, є зобов`язання Комісію ухвалити рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 за результатами електронного анонімного тестування виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13.06.2023 - 15.06.2023 з огляду на таке.

98. Верховний Суд у постанові від 25.10.2018 у справі № 826/11189/15 дійшов висновку, що за своєю правовою природою повноваження ВККН в частині підтвердження здатності особи займатися нотаріальною діяльністю є дискреційними та належать до виключної компетенції Комісії як уповноваженого законом органу.

99. З огляду на дискреційний характер таких повноважень, суд не може перебирати на себе функції ВККН, зокрема здійснювати оцінювання професійної підготовленості особи та визначати результат такого оцінювання. Втручання суду у цій частині означало б підміну уповноваженого органу та вихід за межі завдань адміністративного судочинства.

100. Водночас дискреційність повноважень ВККН не виключає судового контролю за їх реалізацією. Предметом такого контролю може бути, зокрема, дотримання Комісією встановленої законом процедури проведення відповідного оцінювання та необхідності прийняття за його результатами відповідного рішення.

101. Отже, з огляду на дискреційний характер повноважень ВККН суд може зобов`язати Комісію ухвалити відповідне рішення за результатами розгляду питання, однак не вправі підміняти Комісію та безпосередньо визначати зміст такого рішення, зокрема зобов`язувати Комісію видати особі свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Визначення остаточного результату розгляду питання та прийняття відповідного рішення належить до компетенції ВККН у межах її повноважень.

102. Оцінюючи окремо аргументи скаржника про безпідставне незалучення ДП «НАІС» як третьої особи до участі у справі, Суд їх відхиляє з огляду на таке.

103. Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Отже, необхідною передумовою для залучення особи до участі у справі в такому процесуальному статусі є встановлення безпосереднього, а не опосередкованого впливу майбутнього судового рішення на її права, свободи, інтереси або обов`язки.

104. У цій справі предметом судового розгляду є правомірність рішення ВККН щодо результатів складеного позивачкою кваліфікаційного іспиту та відмови у видачі їй свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

105. ДП «НАІС» не є суб`єктом оскаржуваного рішення, не приймало його та не наділене повноваженнями щодо визначення результатів кваліфікаційного іспиту або вирішення питання про видачу чи відмову у видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

106. Сам факт здійснення цим підприємством технічних функцій щодо електронної системи, а також надання ним інформації та документів, які були досліджені судами під час розгляду справи, не свідчить про те, що судове рішення у цій справі безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси чи обов`язки підприємства.

107. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що суди встановлювали протиправність дій чи бездіяльності ДП «НАІС», покладали на нього будь-які обов`язки або робили висновки, які безпосередньо породжують для нього правові наслідки. Дослідження судом звіту та інших матеріалів, наданих підприємством, було спрямоване на встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору між позивачкою та Комісією.

108. За таких обставин підстав для висновку про те, що рішення у цій справі безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси або обов`язки ДП «НАІС», а відтак і для його залучення до участі у справі як третьої особи, немає.

109. Отже, доводи скаржника про порушення норм процесуального права у зв`язку з незалученням ДП «НАІС» до участі у справі є безпідставними.

110. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 15.09.2026 у справі № 320/45898/23 та від 18.09.2026 у справі № 160/33031/23.

111. Доводи касаційної скарги за результатами касаційного перегляду справи за касаційною скаргою ВККН на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 знайшли своє підтвердження в частині висновків суду апеляційної інстанції щодо способу захисту порушеного права позивачки та обсягу повноважень суду щодо втручання у дискреційні повноваження Комісії, позаяк, задовольняючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати позивачці свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, суд апеляційної інстанції фактично перебрав на себе повноваження Комісії та визначив кінцевий результат розгляду питання, яке належить до її компетенції.

112. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення цієї позовної вимоги не відповідає встановленим межам судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень комісії.

113. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов помилкового висновку про зміну рішення суду першої інстанції в означеній частині.

114. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

115. Відповідно до приписів статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

116. Оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив вимогу про зобов`язання відповідача надати позивачці свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 підлягає скасуванню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 - залишенню в силі.

117. Щодо доводів Комісії про порушення судами статей 132, 134, 139, 242 КАС України при ухваленні додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 про стягнення на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ВККН Суд вказує таке.

118. Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідив надані представником позивачки документи, врахував обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши витрати позивачки з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви, дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн (позивачка вказувала, що повна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 39000 грн).

119. Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

120. Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

121. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

122. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

123. Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

124. Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

125. Відповідно до частин другої - сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

126. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

127. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

128. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

129. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

130. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

131. Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

132. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

133. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін(пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

134. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

135. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

136. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3098/20, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

137. У вказаній постанові Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

138. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з поданими стороною позивачки доказами, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано: договір про надання правової допомоги № UA-35/23 від 18.07.2023; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № UA-35/23 від 18.07.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2025 по договору про надання правової допомоги № UA-35/23 від 18.07.2023; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 848 від 19.04.2007; ордер адвоката Рубана І.В.

139. Згідно з наданими документами адвокатом були надані послуги: вивчення наданих клієнтом матеріалів та проведення їх аналіз; вивчення судової практики з аналогічних питань та проведення її аналіз; сформування правової позиції позивачки; підготовлення адвокатського запиту № 39/23 від 18.07.2023; підготовлення адвокатського запиту № 40/23 від 24.07.2023; підготовлення позовної заяви від 17.01.2024; підготовлення відповіді на відзив від 20.02.2024; підготовлення міркування позивача з приводу заявлених позовних вимог від 08.04.2024; підготовлення заперечення проти клопотання про залучення третьої особи від 09.01.2025.

140. При визначенні обґрунтованого розміру витрат, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що такі види послуг як вивчення наданих клієнтом матеріалів та проведення їх аналіз; вивчення судової практики з аналогічних питань та проведення її аналіз; сформування правової позиції позивачки; підготовлення адвокатського запиту № 39/23 від 18.07.2023; підготовлення адвокатського запиту № 40/23 від 24.07.2023 не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви). Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі складові заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу як підготовлення відповіді на відзив від 20.02.2024; підготовлення міркування позивача з приводу заявлених позовних вимог від 08.04.2024; підготовлення заперечення проти клопотання про залучення третьої особи від 09.01.2025 не відповідають ознакам «неминучості», оскільки такі дії є правом, а не обов`язком позивача, та здійснюється ним на власний розсуд.

141. За наведених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, витрати позивачки з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви, справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

142. Доводи відповідача таких висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а посилання відповідача на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 та від 03.02.2026 у справі № 640/23571/21, не свідчать про неправильне застосування судами норм права у цій справі. Висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зроблено з урахуванням установлених у справі обставин та з наведенням відповідного мотивування.

143. Зокрема, судами попередніх інстанцій враховано результат розгляду позовних вимог та обсяг їх задоволення, а також те, що сама позивачка визначила розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 39 000 грн та просила стягнути 50 відсотків цієї суми саме з огляду на часткове задоволення позову. Отже, визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, суд не залишив поза увагою часткове задоволення позовних вимог, а врахував його поряд з іншими обставинами, встановленими у справі.

144. Таким чином, доводи відповідача фактично зводяться до незгоди з визначеним судами розміром витрат, що підлягають відшкодуванню, однак самі по собі не свідчать про неврахування судами висновків Верховного Суду чи про неправильне застосування норм права. Відповідач також не навів належного обґрунтування того, що встановлені судами обставини цієї справи є подібними до обставин справ, у яких сформульовано наведені ним висновки Верховного Суду, а тому посилання на такі постанови не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

145. Отже, доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права та фактично зводяться до незгоди відповідача з наданою судами оцінкою обставин справи і розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню. Суди попередніх інстанцій, дотримуючись установлених процесуальним законом вимог, надали оцінку поданим сторонами доказам, врахували обсяг і характер наданої правничої допомоги та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про стягнення таких витрат.

146. Таким чином, доводи касаційної скарги ВККН на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду.

147. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

148. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ВККН на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

149. Водночас з огляду на те, що за результатами касаційного перегляду Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції, ухвала суду апеляційної інстанції про виправлення описки у цій постанові підлягає скасуванню, оскільки така ухвала має невід`ємний характер щодо судового рішення, до якого внесено виправлення, а тому не може існувати самостійно поза межами відповідного судового рішення.

150. Отже, скасування постанови суду апеляційної інстанції, до якої внесено виправлення описки оскаржуваною ухвалою, зумовлює втрату правової підстави для існування цієї ухвали, а тому ухвала про виправлення описки також підлягає скасуванню як похідна від постанови суду апеляційної інстанції.

151. З огляду на результат касаційного розгляду справи, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року скасувати, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року залишити в силі.

3. Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року залишити без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.

4. Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року задовольнити та скасувати вказану ухвалу.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак А.Г. Загороднюк