Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №560/11665/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 560/11665/25

адміністративне провадження № К/990/19228/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року (суддя -Михайлов О.О.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (головуючий суддя: Матохнюа Д.Б., судді: Сторчаа В.Ю., Граб Л.С.)

у справі № 560/11665/25

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 29 березня 2022 року по 30 травня 2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 30 травня 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 29 березня 2022 року по 30 травня 2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 30 травня 2025 року.

2. В обґрунтування позову зазначив, що 30 травня 2025 року його старшого солдата ОСОБА_1 старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24 травня 2025 року № 60-РС, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) НОМЕР_1 № 155 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

3. 02 липня 2025 року він подав до військової частини НОМЕР_1 заяву про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 29 березня 2022 року по 30 травня 2025 року. Однак, станом на день звернення до суду військова частина НОМЕР_1 відповіді не надала.

4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року, позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 4 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України.

8. Суди зазначили, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору, враховуючи, що до відповідача ОСОБА_1 звернувся із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно 02 липня 2025 року, а з позовом до суду - 08 липня 2025 року. Вказали, що у відповідача наявна можливість добровільно протягом місяця з моменту отримання заяви позивача нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в порядку досудового порядку врегулювання спору.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень норм процесуального права, зокрема пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України.

10. Скаржник зазначає, що пункт 4 частини четвертої статті 169 КАС України стосується спорів, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання. У спірному випадку предметом спору є дії відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 липня 2025 року, яка стосувалась нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 29 березня 2022 року по 30 травня 2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 30 травня 2025 року. У свою чергу, відсутня у КАС України така підстава для повернення позову як відсутність порушеного права позивача на момент подання позовної заяви.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

12. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України (ухвала про повернення позовної заяви), та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

13. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для повернення позову відповідно до вимог пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України.

14. Верховний Суд не погоджується із цим висновком з огляду на таке.

15. Пунктом 4 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача з позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

16. Спірні правовідносини виникли щодо не здійснення відповідачем нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

17. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач 02 липня 2025 року звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а вже 08 липня 2025 року, не отримавши відповіді, звернувся до суду. На підставі вказаних обставин, суди дійшли висновку, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору, оскільки у відповідача наявна можливість добровільно протягом місяця з моменту отримання заяви позивача нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в порядку досудового врегулювання спору.

18. Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок безпідставним.

19. Статтею 17 КАС України передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

20. Верховний Суд наголошує, що згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

21. У свою чергу, виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначена Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

18. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

19. До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 Закону № 2011-XII, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

20. Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, згідно з пунктом 3 якого грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: (І) звільнення з військової служби; (ІІ) загибелі (смерті) військовослужбовця.

21. З огляду на наведене, право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

22. Вказана правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 380/1785/21, від 10 лютого 2025 року у справі № 240/5940/24, від 03 листопада 2025 року справа № 260/1940/24, від 20 листопада 2025 року у справі № 260/1942/24.

23. Закон № 2011-XII не передбачає обов`язкового досудового врегулювання цієї категорії спорів, як це передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 169 КАС України.

24. Тому колегія суддів вважає необґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач звернувся до суду 08 липня 2025 року передчасно (до закінчення строку на досудове врегулювання).

25. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

26. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 560/11665/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.В. Жук

С.А. Уханенко,

Судді Верховного Суду