Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/8088/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 520/8088/26

адміністративне провадження № К/990/38727/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 (у складі судді Григорова Д.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 (у складі колегії суддів: Жигилія С.П. (суддя-доповідач), Макаренко Я.М., Перцової Т.С.) у справі № 520/8088/26 за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кар`єр Основа», Харківська обласна державна (військова) адміністрація, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про визнання протиправним та скасування висновку,

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

06.04.2026 заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (далі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кар`єр Основа» (далі -ТОВ «Кар`єр Основа»), Харківська обласна військова адміністрація (далі - ХОВА), Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі- ДСГП «Ліси України»), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища» № 7-03/12-2019874259/1 від 09.12.2019, виданий Міністерством енергетики та захисту довкілля України, правонаступником якого є Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України ТОВ «Кар`єр Основа» (далі - рішення № 7-03/12-2019874259/1 від 09.12.2019, висновок з оцінки впливу на довкілля).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Представником відповідача 28.04.2026 до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представником третьої особи - ТОВ «Кар`єр Основа» 04.05.2026 до суду подано письмові пояснення, в яких останній підтримав заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 адміністративний позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій викласти поважні причини для поновлення строку звернення до суду, з наданням доказів цього, протягом десяти днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

22.05.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява Заступника керівника Харківської обласної прокуратури про поновлення строку звернення до суду, в якій просив суд:

- визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними;

- поновити прокурору строк звернення до адміністративного суду з позовом у справі № 520/8088/26.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що прокурор, на відміну від звичайного позивача, виступає не як особа з власним інтересом в адміністративній справі, а як представник державних (суспільних) інтересів, який не може знати про всі можливі порушення закону одночасно з їх вчиненням, потребує необхідного часу для виявлення, аналізу та підготовки матеріалів. Підставами позову є недодержання процедури з оцінки впливу на довкілля, що підтверджено висновком експертів № 17832/18020 від 08.01.2026 за результатами проведення судової комісійної інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 42020221070000179. Встановлення обставин щодо дотримання чи недотримання спеціальної процедури оцінки впливу на довкілля, відповідності звіту з ОВД вимогам природоохоронного законодавства, наявності порушень при використанні земель лісогосподарського призначення, водних об`єктів, прибережних захисних смуг, оцінки впливу на флору, фауну, ґрунтовий покрив, гідрологічний режим території та екосистему загалом потребувало спеціальних знань у галузі інженерної екології, природоохоронного законодавства та оцінки впливу на довкілля.

Зазначив також, що саме з цією метою у межах кримінального провадження № 42020221070000179 призначено судову комісійну інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». У висновку експертів констатовано, що при проведенні ТОВ «Кар`єр Основа» оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища», розташованих на ділянці для ведення лісового господарства, яка належить ДСГП «Ліси України» філії «Жовтневе лісове господарство» не була дотримана процедура оцінки впливу на довкілля (процедура оприлюднення намірів виробничої діяльності, процедура проведення громадських слухань щодо планованої діяльності, процедура з оцінки впливу даної планованої виробничої діяльності на довкілля, процедура отримання Звіту з оцінки впливу даної виробничої діяльності на довкілля та отримання Висновку). Також, у Звіті та Висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища», розташованого на південній околиці м. Харкова, що планується ТОВ «Кар`єр Основа» до видобування корисних копалин, не враховані в повному обсязі вимоги Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та інших нормативно-законодавчих актів в галузі природоохоронного законодавства. Наведені обставини могли бути встановлені виключно в результаті проведення спеціального експертного дослідження з застосуванням професійних знань у сфері інженерної екології та природоохоронного законодавства, оскільки прокурор не є спеціалістом у відповідній галузі.

Окрім того, вказував на те, що навіть після отримання висновку судової комісійної інженерно-екологічної експертизи від 08.01.2026 прокурор був обмежений вимогами кримінального процесуального законодавства щодо нерозголошення відомостей досудового розслідування. Дозвіл на розголошення відомостей з кримінального провадження № 42020221070000179 надано лише 03.04.2026, тобто після отримання висновку експертів та фактичного встановлення обставин, які свідчили про наявність порушення інтересів держави. Дії органів прокуратури не були проявом бездіяльності, а становили послідовний, організаційно обумовлений та юридично необхідний процес встановлення сукупності обставин, які відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 131 Конституції України утворюють виключний випадок для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Отже, наполягає, що строк звернення до суду позивачем пропущений з підстав необізнаності про порушення інтересів держави та дотримання вимог кримінального процесуального законодавства. Стверджувала, що лише з висновку експертів № 17832/18020 від 08.01.2026 прокурор дізнався про порушення вимог законодавства, а наявність раніше порушеного кримінального провадження не вплинула на обізнаність прокурора щодо порушення інтересів держави.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду та позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву позивача без розгляду, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов таких висновків.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020221070000179, прокурор з 21.08.2020 мав бути обізнаний про наявність підстав для звернення до суду, визначаючи їх на власний розсуд. Керуватися саме висновком технічної інженерно-екологічної експертизи від 08.01.2026 № 17832/18020 (далі - висновок), який указав на порушення вимог Закону, тобто з питання права, у прокурора не було належних підстав.

Висновок експертів за результатами проведення судової комісійної інженерно-екологічної експертизи від 08.01.2026 № 17832/18020 не мав вирішального значення, з яким прокурор повинен був пов`язувати необхідність звернення до суду, а з огляду на його тривале здійснення процесуального керівництва кримінальному провадженні № 42020221070000179, він мав можливість звернутися до суду з моменту початку досудового розслідування, що мало місце в 2020 році. Інший підхід нівелює принцип правової визначеності та робить свавільною можливість фактично без жодних строкових обмежень звертатися до суду у подібних випадках, залежно від отримання будь-якого доказу у кримінальному провадженні, яке може тривати значний період часу. При цьому, об`єктивних істотних обставин, які б перешкоджали вчасному зверненню прокурора до суду, з урахуванням його обізнаності про порушення прав, не зазначено.

Щодо посилань прокурора на належність і доказовий зміст висновку від 08.01.2026 № 17832/18020, судами першої та апеляційної інстанцій наголошено, що при вирішенні питання дотримання строків звернення до суду не вирішується питання доказового значення наведеного висновку щодо суті позовних вимог, а лише у тому аспекті, що експерти у своєму висновку вказали на порушення вимог законодавства у природоохоронній сфері. При цьому слід мати на увазі, що прокурор, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, а також будучи наділений повноваженнями звертатися до суду в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді, наділений компетенцією, належними фаховими знаннями у галузі природоохоронного законодавства, які дозволяють йому самостійно визначити наявність порушення вимог законодавства та, відповідно, підстави для представництва інтересів держави у суді.

Також суди попередніх інстанцій звернули увагу, що КАС України у статті 101 прямо вказує на те, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Цьому відповідають і приписи статті 69 КАС України, яка зазначає, що як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Тобто, зазначені норми проводять розмежування висновку експерта, як фахівця у певній галузі знань, якими не наділений суд та учасники процесу, та фахівця у сфері законодавства. У цьому випадку заявником стверджується, що саме з висновку експертів за напрямком інженерно-екологічної експертизи було встановлено наявність підстав для звернення до суду через порушення вимог законодавства.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що отримання прокурором висновку експертів №17832/18020 від 08.01.2026 не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що прокурор, який наділений законом повноваженнями здійснювати процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях, маючи доступ до інформації, не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів для отримання вказаних висновків та відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України і посадових обов`язків в межах відповідного кримінального провадження, незалежно від дати розголошення відомостей досудового розслідування, прокурор мав володіти інформацією про наявність або відсутність підстав для звернення до адміністративного суду значно раніше (5 років тому), ніж звернувся до суду з цим позовом. Поважних підстав для бездіяльності в цьому аспекті прокурором при зверненні до суду не надано. Вчинення зі значним затягуванням певних слідчих дій відповідними органами в межах кримінального провадження не може мати наслідком автоматичне поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Оскільки у цій справі прокурор представляє інтереси держави і обчислення строку звернення до суду не може ставитись в залежність від моменту, коли один з представників органу прокуратури дізнався про певні обставини, в іншому випадку інститут обмеження строку звернення до суду буде нівельований. Держава має забезпечувати відповідний моніторинг, контроль за дотриманням своїх інтересів постійно і має для цього широкий обсяг механізмів.

З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

17.08.2026 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025, а справу № 520/8088/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 та витребувано матеріали адміністративної справи з суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини четвертої статті 328 КАС України).

08.09.2026 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Кар`єр Основа» надійшов відзив на касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури.

09.09.2026 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства економіки та довкілля України надійшов відзив на касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури .

14.09.2026 матеріали адміністративної справи № 520/8088/26 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2026 адміністративну справу № 520/8088/26 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 30.09.2026.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до того, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статті 131-1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», а також із порушенням норм процесуального права (статей 2, 6, 7, 53, 72- 77, 90, 122, 123, 242 КАС України).

В касаційній скарзі зазначено, що прокурор, на відміну від звичайного позивача, виступає не як особа з власним інтересом в адміністративній справі, а як представник державних (суспільних) інтересів, який не може знати про всі можливі порушення закону одночасно з їх вчиненням, потребує необхідного часу для виявлення, аналізу та підготовки матеріалів.

Підставами позову є недодержання процедури з оцінки впливу на довкілля, що підтверджено висновком експертів № 17832/18020 від 08.01.2026 за результатами проведення судової комісійної інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 42020221070000179. Встановлення обставин щодо дотримання чи недотримання спеціальної процедури оцінки впливу на довкілля, відповідності звіту з ОВД вимогам природоохоронного законодавства, наявності порушень при використанні земель лісогосподарського призначення, водних об`єктів, прибережних захисних смуг, оцінки впливу на флору, фауну, ґрунтовий покрив, гідрологічний режим території та екосистему загалом потребувало спеціальних знань у галузі інженерної екології, природоохоронного законодавства та оцінки впливу на довкілля.

Скаржник вказує, що саме з цією метою у межах кримінального провадження № 42020221070000179 призначено судову комісійну інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Прокурором зазначено, що з висновку експертів вбачається, що при проведенні ТОВ «Кар`єр Основа» оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища», розташованих на ділянці для ведення лісового господарства, яка належить ДСГП «Ліси України» філії «Жовтневе лісове господарство» не була дотримана процедура оцінки впливу на довкілля (процедура оприлюднення намірів виробничої діяльності, процедура проведення громадських слухань щодо планованої діяльності, процедура з оцінки впливу даної планованої виробничої діяльності на довкілля, процедура отримання Звіту з оцінки впливу даної виробничої діяльності на довкілля та отримання висновку). Також у Звіті та висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища», розташованого на південній околиці м. Харкова, що планується ТОВ «Кар`єр Основа» до видобування корисних копалин не враховані в повному обсязі вимоги Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та інших нормативно-законодавчих актів в галузі природоохоронного законодавства.

На думку скаржника, наведені обставини могли бути встановлені виключно в результаті проведення спеціального експертного дослідження із застосуванням професійних знань у сфері інженерної екології та природоохоронного законодавства, оскільки прокурор не є спеціалістом у відповідній галузі та не наділений повноваженнями самостійно здійснювати такі спеціальні дослідження або надавати фахову оцінку відповідності процедури оцінки впливу на довкілля вимогам екологічного законодавства.

У підсумку скаржник стверджує, що саме висновок судової комісійної інженерно-екологічної експертизи від 08.01.2026 № 17832/18020 став тим належним процесуальним джерелом доказів, яке підтвердило наявність ознак порушення інтересів держави, надало можливість об`єктивно встановити характер і зміст допущених порушень та, відповідно, зумовило виникнення у прокурора передбачених законом підстав для реалізації представницьких повноважень у суді.

Позиція інших учасників справи

ТОВ «Кар`єр Основа» та Міністерством економіки та довкілля України подані відзиви на касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, у яких просять відмовити у задоволені касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі № 520/8088/26 відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

КАС України та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі № 420/473/20, від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22 та від 13.11.2024 у справі 560/22224/23.

Колегія суддів наголошує, що законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Своєю чергою, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/9772/17.

Разом з тим, Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Та для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду з підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суди попередніх інстанцій зобов`язані були встановити: 1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; 2) дату, з якої прокурор мав дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища» № 7-03/12-2019874259/1 від 09.12.2019, виданий Міністерством енергетики та захисту довкілля України, правонаступником якого є Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України ТОВ «Кар`єр Основа».

У цій справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що його право на звернення до суду виникло після отримання прокурором висновку експертів № 17832/18020 від 08.01.2026 за результатами проведення судової комісійної інженерно-екологічної експертизи, якою встановлено невідповідність Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища» № 7-03/12-2019874259/1 процедурі оцінки впливу на довкілля, передбаченої Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» та іншим нормативно-правовим актам у галузі природоохоронного законодавства. На думку позивача, звернення з позовною заявою 06.04.2026 здійснено у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Ключовим питанням у межах доводів касаційної скарги є визначення питання, коли прокурор дізнався чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідача під час видачі висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища» від 09.12.2019 № 7-03/12-2019874259/1 та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з цим позовом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позовна заява позивача обґрунтована недодержанням процедури з оцінки впливу на довкілля, що підтверджено висновком експертів № 17832/18020 від 08.01.2026 за результатами проведення судової комісійної інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 42020221070000179.

На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020221070000179, яке порушене 21.08.2020.

У кримінальному провадженні № 42020221070000179 призначено судову комісійну інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

У висновку констатовано, що при проведенні ТОВ «Кар`єр Основа» оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища», розташованих на ділянці для ведення лісового господарства, яка належить ДСГП «Ліси України» філії «Жовтневе лісове господарство» не була дотримана процедура оцінки впливу на довкілля (процедура оприлюднення намірів виробничої діяльності, процедура проведення громадських слухань щодо планованої діяльності, процедура з оцінки впливу даної планованої виробничої діяльності на довкілля, процедура отримання Звіту з оцінки впливу даної виробничої діяльності на довкілля та отримання висновку).

Також у Звіті та висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища», розташованого на південній околиці м. Харкова, що планується ТОВ «Кар`єр Основа» до видобування корисних копалин не враховані в повному обсязі вимоги Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та інших нормативно-законодавчих актів в галузі природоохоронного законодавства.

Прокурор зазначає, що наведені обставини могли бути встановлені виключно в результаті проведення спеціального експертного дослідження із застосуванням професійних знань у сфері інженерної екології та природоохоронного законодавства, оскільки прокурор не є спеціалістом у відповідній галузі.

Також позивач звернув увагу, що навіть після отримання висновку судової комісійної інженерно-екологічної експертизи від 08.01.2026 прокурор був обмежений вимогами кримінального процесуального законодавства щодо нерозголошення відомостей досудового розслідування. Дозвіл на розголошення відомостей з кримінального провадження № 42020221070000179 надано лише 03.04.2026, тобто після отримання висновку експертів та фактичного встановлення обставин, які свідчили про наявність порушення інтересів держави.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про те, що висновок від 08.01.2026 № 17832/18020 отримано в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020221070000179.

Згідно із змістом висновку від 08.01.2026 № 17832/18020, на вирішення експертизи поставлені питання:

« 1. Чи дотримана процедура оцінки впливу на довкілля (процедура оприлюднення намірів виробничої діяльності, процедура громадських слухань щодо планової діяльності, процедура з оцінки впливу давної планової виробничої діяльності на довкілля, процедура отримання Звіту з оцінки впливу даної виробничої діяльності на довкілля та отримання Висновку) планової діяльності щодо видобування піску на Основ`янському родовищі (ділянка № 2 та ділянка дорозвідки № 2) розташованому на південній околиці м. Харкова, що планується ТОВ «Кар`єр Основа», ідентифікаційний код юридичної особи 38878214?

2. Чи враховано в повному обсязі в Звіті та Висновку з оцінки впливу виробничої діяльності на довкілля щодо видобування піску на Основ`янському родовищі (ділянка № 2 та ділянка дорозвідки № 2) розташованому на південній околиці м. Харкова, що планується ТОВ «Кар`єр Основа», ідентифікаційний код юридичної особи 38878214. Реєстраційний номер справи про оцінку впливу на довкілля: 9539, вимоги Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»?».

Водночас, як правильно звернули увагу суди попередніх інстанцій предметом розгляду у межах цієї справи є визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля від 09.12.2019 № 7-03/12-2019874259/1 планованої діяльності «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища»

Отже, питання поставлені експерту не стосуються предмета розгляду цієї справи, а отримання прокурором висновку експерта від 08.01.2026 № 17832/18020 не може бути доказом для підтвердження дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до статті 101 КАС України визначено, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Положеннями статті 69 КАС України встановлено, що як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права.

Таким чином, зазначені норми проводять розмежування висновку експерта, як фахівця у певній галузі знань, якими не наділений суд та учасники процесу, та фахівця у сфері законодавства.

У випадку, що розглядається, позивач стверджує, що саме з висновку експертів за напрямком інженерно-екологічної експертизи було встановлено наявність підстав для звернення до суду через порушення вимог законодавства.

Натомість суд зазначає, що висновок експертів від 08.01.2026 № 17832/18020 не мав вирішального значення, з яким прокурор повинен був пов`язувати необхідність звернення до суду, а з огляду на його тривале здійснення процесуального керівництва у згаданому вище кримінальному провадженні, він мав можливість звернутися до суду з моменту початку досудового розслідування, що мало місце в 2020 році.

Щодо посилань позивача на належність і доказовий зміст згаданого вище висновку експертів, суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що при вирішенні питання дотримання строків звернення до суду не вирішується питання доказового значення наведеного висновку щодо суті позовних вимог, а лише у тому аспекті, що експерти у своєму висновку вказали на порушення вимог законодавства у природоохоронній сфері. При цьому слід мати на увазі, що прокурор, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, а також будучи наділений повноваженнями звертатися до суду в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді, наділений компетенцією, належними фаховими знаннями у галузі природоохоронного законодавства, які дозволяють йому самостійно визначити наявність порушення вимог законодавства та, відповідно, підстави для представництва інтересів держави у суді.

У постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.04.2026 у справі № 240/34480/23 зазначив наступне:

«Колегія суддів не приймає твердження скаржника про те, що право на звернення до суду виникло у прокурора 17.10.2023, після ознайомлення працівниками Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з матеріалами кримінального провадження № 52018000000001132 від 14.11.2018, а тому саме з цієї дати потрібно рахувати трьохмісячний строк звернення до суду, з огляду на те, що ця дата не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.».

Колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справах № 826/13768/16, № 240/34480/23 та у справі, що розглядається, проте вважає застосовним наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до правової ситуації, що склалась у межах розгляду цієї справи.

Колегія суддів вважає, що прокурор не обґрунтував належними доказами, які обставини заважали йому звертатися до державних органів для отримання експертних висновків та відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України і посадових обов`язків в межах відповідного кримінального провадження. Незалежно від дати розголошення відомостей досудового розслідування, прокурор мав володіти інформацією про наявність або відсутність підстав для звернення до адміністративного суду значно раніше (з серпня 2020 року), ніж звернувся до суду з цим позовом. Поважних підстав для бездіяльності в цьому аспекті прокурором при зверненні до суду не надано.

Колегія суддів також враховує та звертає увагу, що кримінальне провадження № 42020221070000179 порушено 21.08.2020, тобто більше, ніж за 5 років до подання позовної заяви та більше 6 років після видачі оскаржуваного висновку.

З огляду на те, що Спеціалізована екологічна прокуратура здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020221070000179 протягом тривалого часу, прокурор з 21.08.2020 мав бути обізнаний про наявність підстав для звернення до суду, визначаючи їх на власний розсуд.

Доводи позивача про те, що дозвіл на розголошення відомостей кримінального провадження отримано ним лише, 03.04.2026 не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначено прокурором у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах підставою звернення з цим позовом до суду та відповідно початком відліку строку, передбаченого положеннями статті 122 КАС України є отримання ним висновку експертів від 08.01.2026, а не отримання дозволу на розголошення відомостей кримінального провадження. Окрім того, отримання прокурором 03.04.2026 дозволу на розголошення відомостей кримінального провадження не змінює того моменту, що позивач з серпня 2020 року мав бути обізнаний про наявність підстав для звернення до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, оскільки позивач у випадку, що розглядається, звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 7-03/12-2019874259/1 від 09.12.2019, лише 06.04.2026, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України і при цьому не навів об`єктивних істотних обставин, які б перешкоджали його вчасному зверненню до суду, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, враховуючи те, що прокурор пропустив встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами скаржником не наведено та не доведено, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі частини третьої, четвертої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Таким чином, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення ним норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень та погоджується з їх висновками.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі № 520/8088/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді В. М. Кравчук

В. М. Шарапа