Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/16888/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 380/16888/25

адміністративне провадження № К/990/38884/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 (у складі головуючого судді - Кравціва О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 (у складі колегії суддів: Довга О.І. (головуючий суддя), Запотічного І.І., Шинкар Т.І.) у справі №380/16888/25 за позовом Жовківської окружної прокуратури до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

У серпні 2025 року Жовківська окружна прокуратура (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 01.11.2023 №2 «Про припинення юридичної особи Майданська початкова школа Жовківської міської ради Львівського району Львівської області шляхом ліквідації» (далі - оскаржуване рішення, рішення від 01.11.2023 №2), прийняте Жовківською міською радою на 45-й черговій сесії VIII-го демократичного скликання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2026 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, адміністративний позов Жовківської окружної прокуратури до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення від 01.11.2023 № 2 залишено без розгляду

Залишаючи позовну заяву позивача без розгляду, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що органом, уповноваженим, здійснювати моніторинг рішень органів місцевого самоврядування у частині реалізації державної політики та дотримання законодавства у сфері освіти, виконання прав і обов`язків засновників закладів освіти, а також звернення до суду у разі порушення вимог законодавства про освіту належить місцевій державній адміністрації, а у цьому конкретному випадку - Львівській обласній військовій (державній) адміністрації. Водночас, суд першої інстанції вважав, що у цій справі прокурор жодним чином не обґрунтував та не надав доказів того, що місцева державна адміністрація не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави. Суд першої інстанції виснував, що у цій справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що керівник Жовківської окружної прокуратури звертався до Львівської обласної військової адміністрації з повідомленням про намір подати позов, не надав можливості місцевій державній адміністрації відреагувати на порушення, не запропонував будь-яких способів реагування.

З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у справі, позов слід залишити без розгляду відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

18.08.2026 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Керівника Львівської обласної прокуратури, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, а справу № 380/16888/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 та витребувано матеріали адміністративної справи № 380/16888/25 з суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини четвертої статті 328 КАС України).

11.09.2026 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача.

14.09.2026 матеріали адміністративної справи № 380/16888/25 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2026 адміністративну справу № 380/16888/25 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 30.09.2026.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до того, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статті 1311 Конституції України, статей 23, 53 Закону України «Про прокуратуру», а також із порушенням норм процесуального права (пункт 1 частини першої статті 240 КАС України).

Доводи касаційної скарги позивача зводяться до того, що у цій справі прокурор звернувся з позовом, спрямованим на захист інтересів держави, які збігаються з інтересами Жовківської територіальної громади, від порушення, яке вчинене відповідачем. Скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави, які у цих правовідносинах збігаються з інтересами територіальної громади, а не інтересів державної адміністрації чи інших органів виконавчої влади. Тобто у разі якщо, державний орган або орган місцевого самоврядування діє або ухвалює рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. Інтереси, зокрема, охоплюють інтереси жителів держави, територіальної громади.

Зазначає, що у разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть бути відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави.

Також зазначив, що рішення про ліквідацію чи реорганізацію комунальних шкіл приймають виключно органи місцевого самоврядування (сесії сільських, селищних чи міських рад), які є представницькими органами громади, а не державної виконавчої влади. Районні чи обласні державні адміністрації не мають прямих повноважень самостійно скасовувати рішення місцевих рад чи зобов`язувати їх проводити громадські слухання всупереч волі ради.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права..

Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі № 380/16888/25 відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тобто, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" навів мотиви, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону № 1697-VII .

Тому, колегія суддів вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі №910/5201/19.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому варто зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 № 826/13768/16 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Суспільство є окремим суб`єктом публічно-правових відносин, яке може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи та інтересів держави. При цьому, Основним Законом України передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами владних повноважень (суб`єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18, від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а та від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18.

Ключовим правовим питанням у цій справі є наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді, оскільки лише за наявності вказаних обставин суд може вирішувати спір по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.1995 зареєстровано юридичну особу Майданська загальноосвітня школа І ступеня Жовківської районної ради Львівської області, з місцем знаходження 80352, Львівська область, село Майдан, вул. Степана Бандери, будинок 55.

Рішенням Жовківської районної ради від 09.08.2018 № 12 «Про призупинення діяльності Майданської загальноосвітньої школи І ступеня Жовківської районної ради Львівської області» діяльність Майданської початкової школи призупинено.

З 01.09.2018 призупинення діяльності школи відбулось у зв`язку із зменшенням учнів, згодою батьків на організоване підвезення дітей шкільним автобусом з с. Майдан до с. Крехів, наявністю на території Крехівської сільської ради загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня з відповідними умовами навчання.

Окрім цього, згаданим рішенням передбачено, що в разі збільшення кількості учнів на території с. Майдан та с.Папірня, відділу освіти необхідно звернутись щодо відновлення діяльності Майданської загальноосвітньої школи І ступеня.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 01.11.2023 прийнято рішення № 2 «Про припинення юридичної особи Майданська початкова школа Жовківської міської ради Львівського району Львівської області шляхом ліквідації».

В обґрунтування права на представництво інтересів держави позивач зазначив, що відповідачем порушено законодавчо визначену процедуру прийняття рішення про закриття Майданської початкової школи. Недотримання вимог законодавства є підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування відповідного рішення засновника закладу освіти, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури. Порушення гарантованого статтею 53 Конституції України права на освіту є порушенням інтересів держави. При цьому, прокурор вказує на відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. Отже, керівник Жовківської окружної прокуратури Львівської області звернувся в інтересах держави у зв`язку з відсутністю суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування, на захист інтересів мешканців територіальної громади.

Зокрема, прокурор вважає, що рішення відповідача № 2 від 01.11.2023 «Про припинення юридичної особи Майданська початкова школа Жовківської міської ради Львівського району Львівської області шляхом ліквідації» прийнято з порушенням вимог законодавства та порушує гарантоване статтею 53 Конституції України право на освіту, що є порушенням інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту» рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає засновник (засновники).

В процесі децентралізації заклади освіти перейшли під управління та відповідальність об`єднаних територіальних громад (ОТГ). Село Майдан Крехівського старостинського округу увійшло до складу Жовківської міської ради відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 27.05.20 №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області».

На підставі пункту 1 рішення від 30.08.2023 № 13 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області «Про зміну засновника, перейменування, зміну типу та затвердження Статуту Майданської початкової школи Жовківської міської ради Львівського району Львівської області у новій редакції» Жовківська міська рада прийняла повноваження засновника Майданської загальноосвітньої школи І ступеня Жовківської районної ради Львівської області.

Надалі, Жовківська міська рада 01.11.2023 на 45-й черговій сесії прийняла рішення № 2 «Про припинення юридичної особи Майданська початкова школа Жовківської міської ради Львівського району Львівської області шляхом ліквідації».

Стаття 53 Конституції України гарантує право кожного на освіту та визначає обов`язковість здобуття повної загальної середньої освіти.

Колегія суддів звертає увагу на те, що гарантоване статтею 53 Конституції України право дітей на освіту не передбачає права здобувати середню освіту лише у конкретному закладі освіти, а передбачає право на здобуття загальної середньої освіти, що може реалізовуватись у мережі закладів освіти.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про освіту» батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, а також вид і форму здобуття освіти для своєї дитини.

Як уже зазначалося, у зв`язку із зменшенням учнів з 2018 року у Майданській загальноосвітній школі І ступеня зупинено освітню діяльність. Рішення про зупинення діяльності прийняте, у тому числі, за згодою батьків на організоване підвезення дітей шкільним автобусом з с. Майдан до с. Крехів до загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня з відповідними умовами навчання.

Відповідно до листа відділу освіти Жовківської міської ради від 03.09.2025 здобувачі загальної середньої освіти з с. Майдан та с. Папірня зараховані до Крехівського ЗЗСО І-ІІ ступенів. При цьому, станом на 01.09.2021 зараховано 2 учнів, станом на 01.09.2025 1 учня. В 2022-2024 роках не зарахованого жодного учня. Також вказано, що здобувачів освіти підвозять шкільним автобусом до місяця навчання та забезпечують їх гарячим харчуванням.

Крім цього, вказано, що за період 2021-2025 років звернень від батьків здобувачів освіти з населених пунктів с. Майдан та с. Папірня з проханням/вимогою забезпечити місце навчання їх дітей безпосередньо у с. Майдан, до відділу освіти Жовківської міської ради не надходило.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що прокурор у позові не виклав належного обґрунтування підстав звернення до суду для захисту інтересів держави, оскільки жодним чином не зазначив як закриття Майданської загальноосвітньої школи І ступеня, в якій з 2018 року не навчається жодний учень, порушує право на освіту жителів відповідної громади.

Щодо доводів позивача про відсутність компетентного органу, уповноваженого здійснювати контроль за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування слід зазначити таке.

Рішення відповідача від 01.11.2023 № 2 прийнято на виконання вимог Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», відповідно до Плану трансформації мережі закладів загальної середньої освіти Жовківської міської ради.

Статтею 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-IX (далі - Закон №463-IX) до органів управління у сфері загальної середньої освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; місцеві державні адміністрації; органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №463-IX місцеві державні адміністрації, зокрема:

- проводять моніторинг роботи та рішень органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів у частині реалізації ними державної політики та дотримання законодавства у сфері освіти, а також виконання ними прав і обов`язків засновників закладів освіти, визначених цим Законом та Законом України «Про освіту».

- звертаються до суду з позовами про зобов`язання органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб усунути порушення та виконати вимоги законодавства у сфері загальної середньої освіти;

Отже, положеннями Закону України «Про повну загальну середню освіту» прямо передбачено проведення місцевою державною адміністрацією моніторингу рішень органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів у частині реалізації ними державної політики та дотримання законодавства у сфері освіти, а також виконання ними прав і обов`язків засновників закладів освіти, та звернення до суду із позовом щодо зобов`язання органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб усунути порушення та виконати вимоги законодавства у сфері загальної середньої освіти.

У Львівській області місцевою державною адміністрацією є Львівська обласна військова (державна) адміністрація.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у цій справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що керівник Жовківської окружної прокуратури звертався до Львівської обласної військової адміністрації з повідомленням про намір подати позов. Окрім того, прокурор жодним чином не обґрунтував та не надав доказів того, що місцева державна адміністрація не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає доводи позивача про відсутність компетентного органу, уповноваженого здійснювати контроль за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовна заява Жовківської окружної прокуратури не містить належних обґрунтувань підстав для представництва інтересів держави, а тому, таку позовну заяву слід залишити без розгляду.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права у цій частині.

Водночас, позовну заяву залишено без розгляду судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Така позиція була підтримана Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29.06.2022 у справах № 820/726/17, № 820/724/17.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, серед іншого, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Отже, позов Жовківської окружної прокуратури до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 240 КАС України.

Враховуючи викладене, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід змінити в частині визначення підстави для залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 351 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.З огляду на результат розгляду цієї справи, розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

З огляду на результат розгляду цієї справи, розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі № 380/16888/25 змінити в частині визначення підстави для залишення позову без розгляду.

В іншій частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі № 380/16888/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді В. М. Кравчук

В. М. Шарапа