Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №560/18/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 560/18/26

адміністративне провадження №К/990/36478/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Шевцової Н.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №560/18/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 (головуючий суддя: Михайлов О.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сапальової Т.В., суддів: Капустинського М.М., Шидловського В.Б.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

У справі, яка розглядається, ключовим є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Короткий зміст позовних вимог

1. В січні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому, просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 , як вдові ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 ) №ХС47330 від 14.10.2025, виданої станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 , як вдові ОСОБА_2 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №ХС47330 від 14.10.2025, виданої станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ та положень Постанова №704, з урахуванням раніше проведених виплат та здійснити різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день перерахунку пенсії.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відмова відповідача перерахувати пенсію на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення є протиправною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (із врахуванням раніше виплачених сум) з 01.02.2023, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 (від 14.10.2025 №ХС47330).

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зростання розміру грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на перерахунок пенсії відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII.

При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють пенсійний орган (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а).

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2023, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданої Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції є протиправними.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обмеження будь-яким строком права на перерахунок пенсії, несвоєчасно проведений відповідним державним органом, є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону №2262-ХІІ стосовно осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також членів їхніх сімей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області через систему «Електронний суд» направлено до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій відповідач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №560/18/26 та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновків щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №420/23756/24, від 08.10.2025 у справі №560/12997/24, від 08.10.2025 у справі №560/11402/24, від 08.10.2025 у справі №560/15025/24. У контексті з наведеним скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення по суті позовних вимог, залишили поза увагою обставину пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді: Тацій Л.В., Шевцова Н.В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про звільнення від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №560/18/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого скаржнику необхідно було надати докази про сплату судового збору.

9. 19.08.2026, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.08.2026 скаржником через систему «Електронний суд» надіслано до суду докази сплати судового збору, шляхом надання платіжної інструкції №13656 від 18.08.2026, у розмірі 2129,92 грн.

10. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026.

11. Позивач не скористався своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та з 27.06.2023 отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ.

14. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №560/8695/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано до ГУ ПФУ в Хмельницькій області довідку №ХС4730 від 14.10.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії позивача.

15. ГУ ПФУ в Хмельницькій області листом від 03.12.2025 за №16955-16023/Н-02/8-2200/25 повідомило позивача про відмову у відповідному перерахунку пенсії за новою довідкою.

16. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

18. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

22. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

23. Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

24. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон №2262-XII.

25. Відповідно до статті 51 Закону №2262-XII при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

26. Статтею 55 Закону №2262-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

27. Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбачених цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для виникнення у відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії стало зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2023, що є обставиною, яка тягне за собою зміну розміру грошового забезпечення та, як наслідок, необхідність перерахунку призначеної пенсії.

29. Суд зазначає, що такий перерахунок не поставлений у залежність від звернення пенсіонера та має бути здійснений органами Пенсійного фонду України у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави (зростання розміру прожиткового мінімуму).

30. При цьому видача уповноваженим державним органом довідки про розмір грошового забезпечення у цій категорії справ не створює нового права на перерахунок пенсії, а є лише документальним підтвердженням складових грошового забезпечення, які повинні бути враховані органом Пенсійного фонду України під час реалізації вже існуючого обов`язку з перерахунку пенсії, що виник у силу закону з моменту підвищення прожиткового мінімуму.

31. Отримання позивачем зазначеної довідки було зумовлене невиконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії, у зв`язку з чим позивач був вимушений вчиняти додаткові дії, спрямовані на підтвердження складових грошового забезпечення у належному розмірі та захист свого порушеного права.

32. Отже, право позивача на підвищення пенсії виникло з 01.01.2023 безпосередньо в силу закону, а невиконання відповідачем обов`язку з перерахунку пенсії з цього моменту свідчить про триваючу протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

33. За змістом частини 1 статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв`язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження будь-яким строком.

34. Зазначена норма є спеціальною щодо загальних процесуальних правил, установлених статтями 122 та 123 КАС України, та спрямована на забезпечення ефективного захисту права особи на належне пенсійне забезпечення у випадках, коли держава або її органи не виконали покладений на них обов`язок щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням розміру прожиткового мінімуму.

35. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у зразковій справі №380/19324/23, у якій зазначено, що перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або органів, уповноважених видавати довідки про розмір грошового забезпечення, здійснюється без обмеження строком, а застосування процесуальних строків звернення до суду у таких спорах є неприйнятним.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій справі чітко розмежувала:

- спори щодо призначення або обчислення пенсії, у яких підлягають застосуванню загальні процесуальні строки, та

- спори щодо невиконання державою обов`язку з перерахунку пенсії, коли право особи вже існує, але не реалізоване з вини суб`єкта владних повноважень.

У справах останньої категорії звернення особи до суду є способом відновлення порушеного триваючого права, а не оскарженням разового управлінського рішення, що виключає можливість застосування шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України.

36. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2026 у справі №560/3419/25.

37. Також, Верховний Суд, зокрема у постановах від 03.02.2026 у справі №560/17663/24, від 05.02.2026 у справі №560/14567/24, від 05.02.2026 у справі №560/9714/24, від 06.02.2026 у справі №560/12392/24 дійшов висновку, що застосування процесуальних строків звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема внаслідок збільшення прожиткового мінімуму, суперечило б прямій нормі частини 3 статті 51 Закону №2262-XII.

38. Також Суд зазначає, що у цій справі відсутні підстави для застосування правових висновків, викладених у постановах від 01.07.2025 у справі №420/23756/24, від 08.10.2025 у справі №560/12997/24, від 08.10.2025 у справі №560/11402/24 та від 08.10.2025 у справі №560/15025/24, оскільки в зазначених справах Суд застосував правові висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, які ґрунтуються на інших фактичних обставинах.

У справі № 240/12017/19 предметом судового розгляду було оскарження відмови органу Пенсійного фонду у проведенні перерахунку пенсії за минулий період (2014 рік) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, при цьому Верховний Суд виходив із того, що перерахунок пенсії у межах солідарної пенсійної системи здійснюється за заявою особи, а позивачка, отримуючи пенсію у відповідному розмірі протягом тривалого часу, повинен був знати про складові та розмір своєї пенсії, що зумовило застосування загального шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

У справі №510/1286/16-а, яку також було взято за основу у зазначених скаржником постановах, спір виник з приводу обчислення та перерахунку пенсії державного службовця, призначеної відповідно до Закону України №3723-XII та Закону №1788-XII, у зв`язку з неврахуванням окремих складових заробітної плати, які не були включені до розрахунку пенсії при її первинному призначенні. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у зазначених правовідносинах пенсійні виплати здійснювалися в межах солідарної пенсійної системи, а спірні суми не були нараховані пенсійним органом, оскільки їх урахування залежало від активних дій самого пенсіонера, зокрема подання додаткових документів, що підтверджують відповідні складові заробітної плати.

Натомість у справі, що розглядається, спірні правовідносини регулюються Законом №2262-XII, який містить спеціальне правове регулювання, зокрема частину 3 статті 51, що прямо передбачає обов`язок держави у разі зміни складових грошового забезпечення, у тому числі у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму, здійснити перерахунок пенсії з моменту виникнення відповідних законодавчих підстав незалежно від звернення пенсіонера. Зазначений обов`язок має імперативний характер і, у разі його невиконання з вини органів Пенсійного фонду України, виключає можливість обмеження реалізації права на перерахунок пенсії процесуальними строками звернення до суду.

39. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України, та правомірно зобов`язали відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з 01.02.2023. Доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

40. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

41. Інші доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом, оскільки не спростовують наведених вище аргументів Суду.

42. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

43. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

44. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

45. У справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, Рішення від 03.04.2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

46. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

47. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

48. Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій

Н.В. Шевцова