Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №380/19678/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 380/19678/25

адміністративне провадження № К/990/29665/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Васильєвої І.А.

за участі:

секретаря судового засідання - Бенчук О.О.,

представника Позивача - Даниленка Є.М.,

представника відповідача - Дорош А.Б.,

розглянувши судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ЮЕЙ"

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року (суддя Грень Н.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року (судді: Шевчук С. М., Боршовський Т. І., Нос С. П.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ЮЕЙ"

до Головного управління ДПС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ЮЕЙ" (далі також - Позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - Відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі також - ППР) від 11 серпня 2025 року № 36738/13-01-07-05, яким донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1 144 000,00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 360 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства та не відповідають фактичним обставинам діяльності.

Також Державна податкова служба України вже визнала ідентичні висновки попередньої перевірки незаконними, підтвердивши реальність правовідносин, рух активів та відсутність заниження доходу.

Також, на переконання Позивача, кошти від контрагента були фактично отримані, відображені у фінансовій звітності та декларації з податку на прибуток за 2022 рік як дохід від реалізації товарів, а податок на прибуток із такого доходу був задекларований та сплачений, а тому висновок про заниження доходу не відповідає фактичним обставинам справи.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив повністю. Суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції з реалізації товарів на адресу ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС" не мали реального характеру та були спрямовані на штучне формування податкових показників. Суд встановив, що Позивач не надав належних доказів фактичного відвантаження та логістичного переміщення товару, а контрагент не мав необхідних матеріально-технічних ресурсів (складів, персоналу) для здійснення такої діяльності.

Так, суд першої інстанції зазначив, що:

наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів;

списання товарів ТОВ "ВЕСТ ЮЕЙ", відображене в бухгалтерському обліку як реалізація на ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС", не має реального характеру, а спрямоване на надання неправомірної вигоди суб`єктам реального сектору та конвертацію безготівкових коштів у готівку";

відсутність ідентифікації підписів матеріально відповідальних осіб, які отримували товар, а також відсутність довіреностей та транспортних документів (ТТН) унеможливлює встановлення того, яким саме транспортом перевозилися товари та кому фактично вони були передані;

отримані ТОВ "ВЕСТ ЮЕЙ" кошти в сумі 8 000 002,32 грн, перерахування яких не пов`язане з постачанням товарів, кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не було враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток;

дані інформаційних систем (ЄРПН та ІС "Податковий блок") підтверджують невідповідність номенклатури придбаного та в подальшому реалізованого контрагентом товару (так званий "розрив ланцюга"), що свідчить про штучне накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності місць для їх зберігання.

Крім того, суд врахував матеріали кримінальних проваджень, якими встановлено, що контрагент Позивача за місцем реєстрації не знаходиться, а заявлені складські приміщення фактично не використовує, що робить задекларовані операції фізично та економічно неможливими. Також суд звернув увагу на виявлені під час обшуку в Позивача неоприбутковані готівкові кошти (16 600 доларів США та 170 500 гривень), походження яких не було підтверджено документально.

На підставі сукупності цих обставин суд першої інстанції постановив, що отримані від покупця кошти в сумі 8 000 002,32 грн, оскільки вони не пов`язані з реальним постачанням товарів, мають кваліфікуватися як актив (інший дохід) відповідного звітного періоду. Оскільки ці доходи не були враховані Позивачем при визначенні об`єкта оподаткування, суд визнав висновки податкового органу про заниження податку на прибуток обґрунтованими та законними

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ "ВЕСТ ЮЕЙ" залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій податкового органу, апеляційний суд наголосив на пріоритеті доктрини реальності господарської операції, згідно з якою податкові наслідки створює лише фактичний рух активів, а не їх паперове декларування.

Так, апеляційний суд зазначив, що:

визначальною ознакою господарської операції є її реальність, що передбачає фактичний рух активів, зміну власного капіталу чи зобов`язань сторін. Водночас первинні документи мають силу доказів лише у разі фактичного здійснення відображених у них операцій;

наявність лише первинних документів (видаткових накладних та платіжних доручень) не є доказом реальності, якщо у сторін немає об`єктивної можливості здійснити певно визначену операцію. Належними доказами у таких спорах є документи, що підтверджують рух товару, зокрема відвантаження та логістику (ТТН, подорожні листи);

з огляду на територіальну віддаленість сторін та значні обсяги товару, відсутність логістичного переміщення та доказів передачі товару певно визначеній особі, за повної відсутності транспортного обліку та довіреностей, є фізично та економічно неможливим;

дані інформаційних систем підтверджують очевидну невідповідність номенклатури придбаного та в подальшому реалізованого контрагентом товару (так званий "розрив ланцюга"), що свідчить про штучне формування податкових вигод.

Апеляційний суд окремо звернув увагу на те, що контрагент ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС" не мав матеріально-технічних ресурсів (складів, персоналу) для зберігання та реалізації задекларованого товару (айфонів), що підтверджується як даними податкового моніторингу, так і матеріалами кримінальних проваджень. Суд підкреслив, що свідчення свідків (охоронців, консьєржів) та листи власників будівель підтвердили відсутність контрагента за заявленими адресами та факт невикористання ним складських приміщень.

У підсумку апеляційний суд констатував, що видаткові накладні були спрямовані виключно на штучне формування податкових вигод та документальне списання відсутніх товарів. Отримані кошти в сумі 8 000 002,32 грн були правомірно кваліфіковані як інший дохід (актив), оскільки їх перерахування не було пов`язане з реальним постачанням товарів, а отже, вони підлягали включенню до об`єкта оподаткування податком на прибуток.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставою касаційного оскарження судових рішень Позивач визначив пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах даних контролюючих органів, є належним і допустимим засобом доказування у розумінні процесуального закону, та поклавши її в основу оскаржуваних судових рішень, неправильно застосували положення статей 73, 83 Податкового кодексу України та статей 73-77 КАС України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, а також у постановах Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 200/170/22, від 26 липня 2023 року у справі № 160/25972/21, від 22 червня 2022 року у справі № 280/4902/19, від 10 травня 2025 року у справі № 160/25215/23, від 2 липня 2025 року у справі № 320/4146/19, від 16 червня 2026 року у справі № 809/1294/17 та інших.

На думку Позивача, наведені висновки Верховного Суду свідчать про те, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах даних контролюючих органів, сама по собі не відповідає критерію юридичної значимості, не ґрунтується на безпосередньому дослідженні первинних документів платника податків та не є належним, допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. У зв`язку з цим Позивач вважає, що неврахування судами попередніх інстанцій зазначених висновків Верховного Суду є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Позивач також зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки рішенню ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06, яким були скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акта перевірки від 23 грудня 2024 року, у частині взаємовідносин із ТОВ "Домашня електроніка плюс". За твердженням Позивача, ДПС України дійшла висновку про недоведеність порушень, відсутність доказів безтоварності операцій, нереальності господарської діяльності, відсутності ділової мети, а також будь-якої змови чи обізнаності Позивача щодо можливих порушень контрагента, визнавши реальність господарських операцій підтвердженою первинними документами та рухом товару і грошових коштів.

Позивач наголошує, що після ухвалення зазначеного рішення контролюючий орган провів повторну позапланову перевірку, за результатами якої склав новий акт та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, хоча висновки нового акта є ідентичними тим, які ДПС України вже визнала необґрунтованими. На думку Позивача, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цій обставині.

Крім того, Позивач вважає, що повторна документальна позапланова перевірка проведена з порушенням підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки рішення про її проведення мало бути прийняте контролюючим органом вищого рівня за наявності передбачених законом підстав, тоді як відповідний наказ був виданий ГУ ДПС у Львівській області. На підтвердження цієї позиції Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 15 серпня 2018 року у справі № 813/4649/15 та від 14 січня 2020 року у справі № 802/4212/14-а.

Позивач також зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та положення П(С)БО 15, дійшовши висновку про заниження Позивачем доходу за 2022 рік на суму 8 000 002,32 грн, отриманих від ТОВ "Домашня електроніка плюс". На думку Позивача, зазначені кошти були фактично отримані, відображені у фінансовій звітності та декларації з податку на прибуток за 2022 рік як дохід від реалізації товарів, а податок на прибуток із такого доходу був задекларований та сплачений. Отже, висновок про заниження доходу не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, Позивач стверджує, що навіть у разі визнання спірних господарських операцій нереальними це не могло б свідчити про заниження доходу, оскільки отримані кошти вже були включені до складу доходів підприємства. На його думку, за таких обставин могло б йтися лише про іншу класифікацію відповідних доходів у бухгалтерському обліку, а не про виникнення нового об`єкта оподаткування чи необхідність повторного включення одних і тих самих коштів до доходу та повторного оподаткування. Позивач наголошує, що ні Податковий кодекс України, ні П(С)БО 15 не передбачають донарахування податку виключно через віднесення доходу до іншої групи бухгалтерського обліку.

Також Позивач звертає увагу, що виключення із задекларованого доходу суми 8 000 002,32 грн, навпаки, призвело б до зменшення фінансового результату до оподаткування та об`єкта оподаткування податком на прибуток. Водночас контролюючий орган і суди попередніх інстанцій не дослідили податкових наслідків такого підходу та не врахували, що спірні кошти вже були включені до загального доходу Позивача і оподатковані.

З огляду на відсутність, за твердженням Позивача, сформованої практики Верховного Суду щодо застосування підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (далі - П(С)БО 15) у випадку, коли контролюючий орган визнає нереальною господарську операцію, дохід від якої платник уже задекларував та оподаткував, Позивач просить Верховний Суд сформулювати відповідний правовий висновок.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 380/19678/25, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 11 серпня 2025 року № 36738/13-01-07-05, а також стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ВЕСТ ЮЕЙ" понесені судові витрати.

2.2. Позиція Відповідача (викладена у відзиві на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти її задоволення та зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність реального характеру господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Домашня електроніка плюс" і належно оцінили докази у їх сукупності. На думку Відповідача, податкова інформація може використовуватися як належний доказ у поєднанні з іншими доказами, а самі лише первинні документи не підтверджують реальності господарської операції за відсутності фактичного руху активів та інших обставин, які свідчать про її здійснення. На підтвердження цієї позиції Відповідач посилається на практику Верховного Суду.

Відповідач також зазначає, що висновки про нереальність спірних операцій ґрунтуються, зокрема, на відсутності належних доказів фактичного відвантафження та транспортування товару, довіреностей на його отримання, можливості ідентифікувати осіб, які прийняли товар, невідповідності номенклатури товарів за даними інформаційних систем, відсутності підтвердження подальшого використання товару контрагентом, наявності розриву ланцюга постачання, віднесенні контрагентів до ризикових платників податків, а також інших встановлених під час перевірки обставинах.

Крім того, Відповідач вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо незаконності повторної документальної позапланової перевірки, зазначаючи, що вона проведена на виконання рішення ДПС України та наказу ДПС України від 16 червня 2025 року № 614 у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Щодо доводів про неправильне застосування П(С)БО 15 та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України Відповідач зазначає, що оскільки реальність реалізації товару саме ТОВ "Домашня електроніка плюс" не підтверджена, отримані від цього контрагента кошти підлягали відображенню як інші доходи, а не дохід від реалізації товарів. На думку Відповідача, неправильне відображення цих операцій у бухгалтерському обліку призвело до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток.

З огляду на викладене Відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

Судами попередніх інстанцій установлено, що за результатами перевірки Позивача Відповідачем складено акт від 23 грудня 2024 року № 52734/13-01-07-05/44466487 (далі - Акт перевірки-1), відповідно до якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПК України, що, на думку контролюючого органу, призвело до завищення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування на 12 359 196 грн та заниження податку на прибуток на 4 249 937 грн;

підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1- 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що, на думку контролюючого органу, призвело до заниження податку на додану вартість;

пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України щодо не складення та не реєстрації податкових накладних;

пункту 51.1 статті 51 та абзацу "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України щодо неподання відомостей у податковому розрахунку за формою № 4-ДФ.

На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло п`ять податкових повідомлень-рішень від 30 та 31 січня 2025 року №№ 3474/13-01-24-10, 3739/13-01-07-05, 3744/13-01-07-05, 3746/13-01-07-05 та 3748/13-01-07-05.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, 20 лютого 2025 року ТОВ "ВЕСТ ЮЕЙ" подало скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06 скаргу було задоволено частково: податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31 січня 2025 року №№ 3739/13-01-07-05 та 3744/13-01-07-05 скасовано в частині висновків щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ "Домашня електроніка плюс" та відповідних штрафних санкцій. В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення, а також податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2025 року №№ 3746/13-01-07-05, 3748/13-01-07-05 і від 30 січня 2025 року № 3474/13-01-24-10 залишено без змін.

Після отримання зазначеного рішення Державної податкової служби України ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 4 липня 2025 року № 3055/13-01-07-05/44466487 (далі - Акт перевірки-2).

На підставі Акта перевірки-2 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2025 року № 36738/13-01-07-05, яким визначено Позивачу грошове зобов`язання у загальному розмірі 1 800 000 грн, з яких 1 444 000 грн - податкові зобов`язання та 360 000 грн - штрафні (фінансові) санкції.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представників Позивача, Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суди попередніх інстанцій, перевіряючи на предмет відповідності оскаржуваного індивідуального акта наведеним нормам процесуального закону, встановили, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Позивача Відповідач склав акт від 23 грудня 2024 року № 52734/13-01-07-05/44466487, у якому дійшов висновку про порушення Позивачем, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, у тому числі за 2022 рік на 2 731 582 грн. На підставі Акта перевірки-1 Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 та 31 січня 2025 року.

Рішенням ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2025 року № 3739/13-01-07-05 та № 3744/13-01-07-05 скасовано в частині висновків щодо реалізації товарів ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС" та відповідних штрафних санкцій, в іншій частині скаргу Позивача залишено без задоволення.

У зв`язку з цим призначено проведення нової перевірки, за результатами якої з огляду на обставини, викладені в пункті 3.1 Акта перевірки-2, прийнято спірне у справі податкове повідомлення-рішення.

Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій Позивача з ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС" ґрунтуються, зокрема, на таких обставинах:

- щодо ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС" прийнято рішення від 11 вересня 2023 року № 41915 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- щодо Позивача прийнято рішення від 01 квітня 2024 року № 10940, від 14 листопада 2024 року № 10940, від 26 листопада 2024 року № 45623 та від 05 грудня 2024 року № 46620 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- видаткові накладні не містять відомостей, що дають змогу ідентифікувати матеріально відповідальних осіб, які отримували товар, та місця складання документа, а доручення на отримання товару відсутні;- транспортні документи, які б підтверджували переміщення товару від Позивача до контрагента, відсутні;

- у кримінальному провадженні № 42023000000000108 від 31 січня 2023 року встановлено, що ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС" не знаходиться за адресами, зазначеними в АІС "Податковий блок", та не використовує заявлені складські й офісні приміщення;

- згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних номенклатура товарів, придбаних ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС" у Позивача, не відповідає номенклатурі товарів, які цей контрагент надалі реалізовував.

Оскільки, на думку контролюючого органу, ці кошти не знайшли відображення у фінансовій звітності Позивача, останній у порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та пункту 5 П(С)БО 15 занизив дохід за 2022 рік на 8 000 002,32 грн.

З огляду на викладене контролюючий орган дійшов висновку, що кошти в сумі 8 000 002,32 грн, отримані Позивачем від ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС", не пов`язані з постачанням товарів і за відсутності даних щодо їх повернення є активом, який слід враховувати у складі інших доходів 2022 року.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, Позивач зазначав, що " положення Акту перевірки-1, які були предметом аналізу ДПС України, та визнані ним же незаконними, є ідентичними до положень Акту перевірки-2, на підставі яких було сформовано оскаржуване ППР.(том 1, а. с. 5 (зворот) - 6 (зворот)).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення указав, що:

- «Позивач наголошує, що …ДПС України у рішенні від 23.04.2025 вже визнала ідентичні висновки попередньої перевірки незаконними, підтвердивши реальність цих правовідносин, рух активів та відсутність заниження доходу, оскільки отримані кошти були повною мірою відображені Позивачем у фінансовій та податковій звітності за 2022 рік»;

- «…Позивачем не оскаржується та не ставиться під сумнів підстава для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, тому судом не досліджується питання підстав проведення перевірки та дії вчинені під час проведення перевірки, тож оцінка обставинам призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки судом не надається»

- «здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом перевірки висновки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від від 11.08.2025 № 36738/13-01-07-05, яким встановлено порушення позивачем Податкового Кодексу, відповідають критеріям визначеним в частині 2 статті 2 КАС України».

Аналогічні доводи Позивач навів і в апеляційній скарзі (том 2, а. с. 157- 159), закцентувавши на тому, що "…суд першої інстанції проігнорував посилання Позивача на те, що висновки Акту перевірки, на яких засновано оскаржуване ППР, вже були визнані незаконними ДПС України при скасуванні ППР, винесених на підставі Акту перевірки, що містили ідентичні незаконні висновки".

Суд апеляційної інстанції своїй постанові указав, що:

- «Позивач наголошує, що ДПС України у рішенні від 23.04.2025 вже визнала ідентичні висновки попередньої перевірки незаконними, підтвердивши реальність цих правовідносин, рух активів та відсутність заниження доходу, оскільки отримані кошти були повною мірою відображені Позивачем у фінансовій та податковій звітності за 2022 рік»;

- «змістом доводів апеляційної скарги не ставиться під сумнів підстава для проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;

- «доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи».

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи спірні у справі рішення, обмежилися зазначенням лише того, що оцінка обставинам призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки не надається, оскільки Позивач не ставить під сумнів підстави для її проведення. При цьому суди обох інстанцій установили факт проведення як першої перевірки, так і другої, проведеної після прийняття рішення ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06, навівши норми ПК України, що регулюють здійснення податкового контролю та порядок проведення документальних перевірок (статті 20, 61, 62, 71, 73, 75, 78), а суд першої інстанції - також положення Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, та пункту 86.8 статті 86 ПК України.

Однак, навівши зазначені норми, суди не застосували їх до встановлених обставин справи.

Колегія суддів вважає, що такий підхід судів попередніх інстанцій не відповідає змісту доводів Позивача, які він послідовно наводив як у судах першої та апеляційної інстанцій, так і під час касаційного перегляду.

Позивач дійсно не оспорював процедурних підстав призначення перевірки, а стверджував, що висновки, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, по суті повторюють висновки, які ДПС України за результатами адміністративного оскарження вже визнала незаконними.

Проте суди формально зацитували такі доводи Позивача та не надали оцінки рішенню ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06 як доказу у справі, хоча саме цим рішенням податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акта перевірки-1, були скасовані в частині висновків щодо операцій Позивача з ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС". Суди не з`ясували, з яких підстав ДПС України скасувала ці податкові повідомлення-рішення: через недоведеність висновків про нереальність господарських операцій, через відсутність заниження доходу у зв`язку з відображенням отриманих від контрагента коштів у фінансовій та податковій звітності Позивача за 2022 рік, як про це стверджував Позивач, чи з інших підстав.

Крім того, суди не зіставили висновки Акта перевірки-1 і Акта перевірки-2 у взаємозв`язку з відповідним рішенням ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06. Колегія суддів звертає увагу, що Акт перевірки-1 у паперовій формі долучений до матеріалів справи лише частково (37 сторінок), а в повному обсязі (63 сторінки) міститься лише серед додатків до позовної заяви, поданої в електронній формі, у КП "ДСС".

Зміст цього документа в рішеннях судів попередніх інстанцій взагалі не аналізувався та не оцінювався незважаючи на доводи, які наводив Позивач.

Внаслідок цього суди не встановили, які саме обставини та на підставі яких доказів контролюючий орган встановив в Акті перевірки-1, у якому розмірі визначив заниження податку на прибуток за 2022 рік у частині операцій з цим контрагентом, яку кваліфікацію надав отриманим від нього коштам, а також чим висновки Акта перевірки-2 відрізняються від висновків, щодо яких ДПС України прийняла рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, та чи існували нові обставини, які могли б обґрунтувати протилежний висновок щодо тих самих операцій за той самий звітний період.

Колегія суддів наголошує, що процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, передбачена статтею 56 ПК України, покликана забезпечити платнику податків ефективний засіб захисту його прав у відносинах з контролюючими органами.

Друга перевірка Позивача була проведена на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно з цієї нормою документальна позапланова перевірка здійснюється за якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Колегія суддів зауважує, що метою такої перевірки є усунення недоліків попередньої перевірки, виявлених контролюючим органом вищого рівня.

За таких обставин, оцінюючи висновки, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди мали з`ясувати, які саме недоліки висновків Акта перевірки-1 щодо операцій Позивача з ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС" встановила ДПС України в рішенні від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06, та чи усунув контролюючий орган ці недоліки під час другої перевірки, чи лише відтворив висновки, які вже були визнані такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Проте суди попередніх інстанцій зазначених обставин не з`ясували та належної оцінки рішенню ДПС України як доказу у справі не надали.

Наведені обставини підлягали першочерговому з`ясуванню під час вирішення спору. Їх нез`ясування позбавляє суд касаційної інстанції можливості реалізувати свої повноваження та перевірити наведені в касаційній скарзі доводи як щодо реальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС", так і щодо повторного нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств з тих самих коштів.

Згідно з пунктами 1- 3 частини четвертої статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Спосіб, у який суд апеляційної інстанції зобов`язаний висловитися щодо аргументів учасників справи, прямо визначений законом: у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (пункт 3 частини першої статті 322 КАС України).

Доводи Позивача про те, що висновки Акта перевірки-2 відтворюють висновки Акта перевірки-1, щодо яких ДПС України прийняла рішення від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06, мають важливе значення для вирішення спору. Проте суди попередніх інстанцій мотивів відхилення цих доводів не навели, обмежившись посиланням на практику Європейського суду з прав людини щодо відсутності обов`язку давати детальну відповідь на кожен аргумент, що не відповідає вимогам статей 242, 246 та 322 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас згідно з підпунктом "а" пункту 3 частини першої статті 356 КАС України мотивувальна частина постанови суду касаційної інстанції має містити мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу. З огляду на це Суд касаційної інстанції не може залишити поза увагою доводи Позивача про ненадання судами попередніх інстанцій оцінки наявним у справі доказам та його аргументам.

Оцінюючи доводи Позивача щодо ненадання їм оцінки судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість.

Твердження Позивачем про те, що висновки Акта перевірки-2 відтворюють висновки Акта перевірки-1, щодо яких ДПС України прийняла рішення від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06, наводилися як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі та мали важливе значення для вирішення спору. Суди попередніх інстанцій виклали ці доводи в описовій частині своїх рішень, однак мотивів їх прийняття чи відхилення не навели,

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що на цьому етапі вона не може сформулювати висновків щодо тотожності чи нетотожності висновків, викладених в Акті перевірки-1 та Акті перевірки-2, без урахування змісту та мотивів рішення ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06, оскільки дослідження та оцінка доказів, а також встановлення на їх підставі фактичних обставин справи не належать до повноважень суду касаційної інстанції.

Як вже зазначено вище, суди попередніх інстанцій не надали оцінки рішенню ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06, не дослідили в повному обсязі Акт перевірки-1 та не зіставили його висновки з висновками Акта перевірки-2.

Водночас колегія суддів не може формулювати жодних висновків щодо тотожності чи нетотожності висновків, викладених у цих актах, без установлення судами попередніх інстанцій змісту та мотивів ухвалення рішення ДПС України та відповідних актів перевірок, оскільки дослідження та оцінка доказів, а також встановлення на їх підставі фактичних обставин справи не належать до повноважень суду касаційної інстанції.

З тих самих підстав колегія суддів не може оцінити по суті й інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо реальності господарських операцій Позивача з ТОВ «ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС» та повторного нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств з тих самих коштів. Відповідь на них залежить від обставин, які судами попередніх інстанцій не встановлені, а тому ці доводи підлягають перевірці та установленню судом першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оскільки суди попередніх інстанцій неналежно дослідили зібрані у справі докази та не встановили обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановити такі обставини самостійно, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно перш за все врахувати викладене в цій постанові, зокрема з`ясувати зміст і мотиви рішення ДПС України від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-06-01-01-06 в частині висновків щодо операцій Позивача з ТОВ "ДОМАШНЯ ЕЛЕКТРОНІКА ПЛЮС", зіставити висновки Акта перевірки-1 і Акта перевірки-2 та встановити, чи усунув контролюючий орган під час повторної перевірки недоліки, виявлені ДПС України, та чи має місце існування нових обставин, які же були встановлені в Акта перевірки-1 та переглянуті ДПС України.

Якщо ж доводи Позивача в цій частині не знайдуть свого підтвердження, суду необхідно надати оцінку висновкам контролюючого органу по суті викладених у акті перевірки порушень з обов`язковою оцінкою доводів як Позивача, так і Відповідача, як того вимагають норми процесуального закону.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення процедури проведення перевірки. Однак, як підтвердилося в судовому засіданні суду касаційної інстанції, у судах першої та апеляційної інстанцій таких аргументів він не наводив. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та в судовому засіданні підтвердив, що ДПС України видала наказ від 16 червня 2025 року № 614 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 16 червня 2025 року № 2822/8) "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕСТ ЮЕЙ"", яким зобов`язала провести документальну позапланову перевірку ТОВ "ВЕСТ ЮЕЙ" (код за ЄДРПОУ 44466487) з питань, визначених у рішенні ДПС України про результати розгляду скарги від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-00-06-01-01-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВЕСТ ЮЕЙ" від 23 грудня 2024 року № 52734/13-01-07-05/44466487. На

виконання цього наказу ГУ ДПС у Львівській області видало наказ від 18 червня 2025 року № 3663-ПП "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки "ВЕСТ ЮЕЙ"" з питань, визначених у рішенні ДПС України про результати розгляду скарги від 23 квітня 2025 року № 11412/6/99-00-06-01-01-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВЕСТ ЮЕЙ" від 23 грудня 2024 року № 52734/13-01-07-05/44466487.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ЮЕЙ" задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.А. Васильєва