Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №620/546/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 620/546/23

адміністративне провадження № К/990/15239/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників у суді касаційної інстанції справу № 620/546/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрашов Роман Вікторович,

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (головуючий суддя Падій В.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті в повному розмірі додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн на місяць, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), за період із 24.02.2022 до 30.09.2022;

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати й виплатити позивачу додаткову винагороду, що передбачена Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн на місяць за період із 24.02.2022 до 30.09.2022 з урахуванням раніше виплачених сум цієї винагороди.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в період із 24.02.2022 до 30.09.2022 брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даний факт підтверджується рапортами заступника командира військової частини та довідками оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у зв`язку з чим набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн, яка протиправно не виплачена відповідачем.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. На час введення воєнного стану в Україні солдат ОСОБА_1 , стрілець-снайпер 2 взводу охорони 2 роти охорони В/ч НОМЕР_1 , перебував у відрядженні в складі сил та засобів оперативно-тактичного угруповання (далі - ОТУ) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а 11.06.2022, у зв`язку з реформуванням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання (далі - ОТУ) « ОСОБА_2 ». 30.09.2022 позивач вибув зі складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до місця постійної дислокації В/ч НОМЕР_1 .

4. Протягом спірного періоду [з 24.02.2022 по 31.08.2022] позивач перебував на території ведення бойових дій (Донецька область) у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/« ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме:

1) з 24.02.2022 по 25.02.2022 - в ОКП Сєверодонецьк (відповідно до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.11.2022 № 1515/ОТУ виконував бойове (спеціальне) завдання в складі підрозділу першого ешелону оборони в м. Сєверодонецьк [Сіверодонецьк] Луганської області). Місце виконання бойових завдань зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 28.02.2022 № 465/отуп; виплачено додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячних в розрахунку на місяць 30000,00 грн) за цей період у розмірі 10357,14 грн (5357,14 грн + 5000,00 грн), що підтверджується довідкою В/ч НОМЕР_1 від 18.11.2022 № 597. Виплата 5000,00 грн здійснена у вересні 2022 року;

2) з 26.02.2022 по 28.02.2022 - у ЗКП Костянтинівка (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено у довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань зазначене в рапорті заступника командира В/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 28.02.2022 №465/отуп;

3) з 01.03.2022 по 31.03.2022 - у ЗКП Костянтинівка (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено у довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань зазначене в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 31.03.2022 № 504/отуп;

4) з 01.04.2022 по 26.04.2022 - у ЗКП Костянтинівка (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включений до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань зазначене в рапорті заступника командира В/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 30.04.2022 №530/отуп;

5) з 27.04.2022 по 30.04.2022 - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено у довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира В/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 30.04.2022 №530/отуп;

6) з 01.05.2022 по 13.05.2022 - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включалося до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира В/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 18.07.2022 №208;

7) з 14.05.2022 по 31.05.2022 - у ЗКП Булахівка (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено у довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; позивач не виконував бойових завдань згідно з бойовими розпорядженнями). Місце виконання завдань зазначене у рапорті заступника командира В/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 18.07.2022 № 208;

8) з 01.06.2022 по 30.06.2022 - у Костянтинівка парк (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено в довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Місце виконання завдань зазначено в рапорті заступника командира В/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 21.07.2022 № 210;

9) з 01.07.2022 по 31.07.2022 - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено в довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Місце виконання завдань зазначено в рапорті заступника командира В/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 26.08.2022 № 253;

10) з 01.08.2022 по 31.08.2022 - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено в довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Місце виконання завдань зазначене в рапорті командира зведеної роти охорони В/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 29.09.2022 № 310;

11) з 01.09.2022 по 30.09.2022 - у ПКП Добропілля (цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включено в довідку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Місце виконання завдань зазначено в рапорті командира зведеної роти охорони В/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 10.10.2022 №350.

5. НОМЕР_2 окремий батальйон охорони і обслуговування (В/ч НОМЕР_1 ) є підрозділом забезпечення службової/бойової діяльності. Зведений підрозділ, а саме: зведена рота охорони В/ч НОМЕР_1 (про яку йдеться в рапортах майора ОСОБА_3 та капітана ОСОБА_4 ) організовувала та забезпечувала повсякденну діяльність ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з 10.06.2022 - ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », витяг із наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 10.06.2022 № 126).

6. Згідно з поясненнями командира роти охорони капітана ОСОБА_4 від 17.10.2022, відповідно до наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25.01.2022 року №38 «Про організацію охорони та оборони, розміщення, повсякденної діяльності зведеної роти охорони від В/ч НОМЕР_1 на основному командному пункті ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », метою зведеної роти ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було: організація охорони та оборони ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; організація повсякденної діяльності ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; забезпечення доброякісним та своєчасним харчуванням особового складу ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; забезпечення ПММ та спеціальними рідинами; забезпечення речовим майном та майном КЕС; організація медичного забезпечення; забезпечення постійної готовності автомобільної та бронетехніки та особового складу для виконання завдань ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

7. Додані позивачем до позову довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.06.2022 № 979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 № 784/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 № 1131/ОТУ, від 01.10.2022 № 1118/ОТУ містили помилки технічного характеру, тому їх оновлено та викладено в новій редакції. При цьому попередні довідки вважаються недійсними в частині внесених змін, про що зазначено у супровідному листі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.11.2022 № 398/ОТУ.

8. З довідки В/ч НОМЕР_1 від 16.02.2023 № 226 слідує, що позивач отримав додаткову винагороду із розрахунку 70000 грн за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 у сумі 5357,14 грн, а також йому здійснювалась виплата щомісячної додаткової винагороди за період з 26.02.2022 по 28.02.2022 та за квітень - вересень 2022 рік у розмірі 30 000,00 грн.

9. Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України з перевіреного журналу бойових дій ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за періоди з 01.03.2022 по 10.06.2022 та з 11.06.2022 по 30.09.2022 відповідно АДРЕСА_1 не значиться, рапорти командирів підрозділів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань за запитуваний період на зберігання не надходили.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду постановою від 27.09.2023, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

10.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги позивача є безпідставними, позаяк він починаючи з 26.02.2022 не виконував бойових завдань у складі першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення, як то передбачено в абзаці третьому пункту НОМЕР_3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (згідно з «оновленими» (виправленими) довідками ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (усі від 11.11.2022, надіслані командуванню військової частині НОМЕР_1 супровідним листом від 11.11.2022 № 398/ОТУ) - не виконував бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони під час перебування у складі органу військового управління, штабу Сил оборони держави).

10.2. Суди обох інстанцій також урахували, що В/ч НОМЕР_1 в повному обсязі нарахувала та виплатила позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у порядку та з дотриманням умов, визначених Окремими дорученнями Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, від 23.06.2022 №912/з/29, за період, який визначений у довідках ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до якого був відряджений військовослужбовець ОСОБА_1 для виконання завдань, що підтверджується довідкою про нарахування додаткової винагороди позивачу від 16.02.2023 № 226, у вересні 2022 року - виплата за період з 24.02.2022 по 25.02.2022 (за вирахуванням військового збору 1,5 %), водночас констатували, що за інші періоди у справі немає доказів (тобто бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу) безпосередньої участі [позивача] у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протягом спірного періоду.

11. Постановою Верховного Суду від 08.05.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справа №620/546/23 направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

11.1. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що висновок судів про те, що позивач, будучи відрядженим до складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / « ІНФОРМАЦІЯ_2 », міг чи мав би виконувати бойові завдання саме (лише) в першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) не має аргументованого пояснення, а з обсягу встановленого у справі фактажу непереконливим видається висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач перебував [саме] у складі органу військового управління, штабу Сил оборони держави, й тому виплата йому додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн має пов`язуватися з виконанням бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу , як передбачено в абзаці третьому пункту НОМЕР_3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

11.2. Погодившись з висновками цих судів про те, що у складі військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) позивач не міг виконувати бойових завдань на кшталт тих, які передбачені в абзаці третьому пункту НОМЕР_3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, Верховний Суд звернув увагу на те, що з обсягу встановлених в цій справі обставин відомо, що протягом спірного періоду позивач перебував на території ведення бойових дій (Донецька область) у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

11.3. Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд нагадав, що «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях » у пункті НОМЕР_3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 полягає не тільки у виконанні завдань у першому ешелоні « під час перебування у складі органу військового управління », але також, приміром, у виконанні бойових завдань у складі військових частин, угруповань військ Сил оборони держави (абзац четвертий пункту 1), а також зауважив, що у контексті цієї справи це має означати, що для того, аби вирішити спір про (не)правомірність невиплати військовослужбовцеві додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн потрібно з`ясувати, які завдання він [військовослужбовець] виконував на тій території, де він перебував протягом спірного періоду (у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відтак - ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).

11.4. Зважаючи на подання В/ч НОМЕР_1 (у листопаді 2022 року) виправлених довідок щодо позивача - з причин/мотивів, які суди попередніх інстанцій не з`ясовували, Верховний Суд наголосив на тому, що питання про те, які завдання виконував позивач у період з 24.02.2022 по 30.09.2022, будучи у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / « ІНФОРМАЦІЯ_2 », мало б досліджуватися більш ретельно, не лише на основі «оновлених» довідок через призму абзацу третього пункту НОМЕР_3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, але також у зіставленні з іншими положеннями як згаданого абзацу, так і абзацу четвертого цього ж пункту (на який і покликається позивач), який, якщо поглянути на його текстуальний виклад, не пов`язує виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з «першим ешелоном оборони або наступу», як на тому акцентували суди першої та апеляційної інстанцій в цій справі, а також пункту 1 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, яке діяло до 01.06.2022 (з уваги на діапазон спірного періоду).

11.5. У взаємозв`язку з цим Верховний Суд підкреслив, що письмові пояснення командира роти охорони капітана ОСОБА_4 від 17.10.2022, на основі яких суди попередніх інстанцій визначили зміст завдань, які виконував (чи мав би виконувати) позивач у складі військової частини НОМЕР_1 , не можуть бути належним і достовірним доказом - у розумінні статей 73, 74 КАС України - неучасті позивача у бойових діях та/або невиконання бойових (спеціальних) завдань у період з 24.02.2022 по 30.09.2022 [у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / « ІНФОРМАЦІЯ_2 »], за які, згідно з пунктом 1 Постанови № 168 та виданих на його реалізацію окремих доручень Міністра оборони України, передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. Касаційний суд зауважив, що у вказаних поясненнях капітан ОСОБА_4 , з-поміж іншого, апелює до наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25.01.2022 № 38 «Про організацію охорони та оборони, розміщення, повсякденної діяльності зведеної роти охорони від В/ч НОМЕР_1 на основному командному пункті ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ніяким чином не може пояснити - щонайменше у зіставленні із датою наказу (який згаданий у цих поясненнях) та зважаючи також на зону (територію) відповідальності згаданого угрупування - якою була участь позивача (тобто які завдання він як військовослужбовець виконував) у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / « ІНФОРМАЦІЯ_2 » протягом спірного періоду.

11.6. Наголошуючи на тому, що відповідальність перед державою за бойову та мобілізаційну готовність військової частини несе командир (начальник) цієї частини (пункт 58 розділу 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХIV), а райони ведення бойових дій визначає відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувач Збройних Сил України; склад угруповань військ (Сил оборони держави) визначає Головнокомандувач Збройних Сил України або начальник Генерального штабу Збройних Сил України (пункт 3 телеграми Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, пункті 3 Окремого доручення від 25.03.2022 № 248/1298 (діяло до 01.06.2022), Верховний Суд звернув увагу судів попередніх інстанцій на те, що з`ясування покладених на військовослужбовця службових обов`язків передбачає дослідження (вивчення) наказів (розпоряджень) командира (начальника) військової частини, які цей військовослужбовець зобов`язаний беззастережно виконувати, особливо якщо йдеться про виконання бойових завдань та/або участі у бойових діях на території їх ведення; щодо останнього, то ці території визначає Головнокомандувач Збройних Сил України відповідними рішеннями, що теж треба мати на увазі - у зіставленні з іншими доказами - під час вирішення питання про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

11.7. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд визначив, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць, яка передбачена Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 потрібно з`ясувати чи охоплювалися завдання, які виконував він як військовослужбовець (перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), визначенню «безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях , яке закріплене у пункті 1 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, а також [в цілому] у пункті 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (зважаючи на дати їх видання і застосування).

12. За наслідками нового розгляду, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, у задоволені позову відмовлено повністю.

12.1. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції ухвалами від 21.08.2024 та повторно від 09.09.2024 суд витребував у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України документальне підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 24.02.2022 по 30.09.2022, на виконання яких останнім надано архівну довідку (т. 2, а.с. 103), за змістом якої в перевірених журналах бойових дій ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за період з 11.06.2022 по 30.09.2022 міститься інформація щодо оперативної обстановки в смузі відповідальності ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також перевірених журналах бойових дій ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 01.03.2022 по 10.06.2022 міститься інформація щодо оперативної обстановки в смузі відповідальності ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поіменні списки військовослужбовців особового складу відсутні. В перевірених наказах командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по стройовій частині за період з 24.02.2022 по 25.05.2022 ОСОБА_1 не значиться. Рапорти командирів підрозділів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/«ІНФОРМАЦІЯ_2» про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань за запитуваний період на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України не надходили.

12.2. Суд урахував додаткові пояснення ОСОБА_1 , за змістом яких позивач дійсно перебував в АДРЕСА_1 , де знаходився тимчасовий склад паливно-мастильних матеріалів (ПММ) звідки паливо та паливно-мастильні матеріали поставлялись підрозділам ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », згодом ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» до міст Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Бахмут шляхом їх перевантаження, перевезення військовим вантажним автотранспортом, супроводженням та охороною, в чому був задіяний та приймав безпосередню участь позивач. Також в н.п. Добропілля знаходився тимчасовий продовольчий склад, звідки проводилось забезпечення (постачання) продуктами харчування особового складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звідки позивач разом з іншими військовослужбовцями здійснювали та супроводжували поставки таких продуктів до підрозділів. В н.п. Булахівці знаходився тимчасовий склад із забезпечення речовим майном та майном КЕС, склад медичного забезпечення підрозділів лікувально-профілактичними, санітарно-гігієнічними засобами та евакуаційним приладдям, що першочергово та в найкоротші строки доставлялось позивачем та побратимами до підрозділів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/«ІНФОРМАЦІЯ_2» для забезпечення постійної готовності автомобільної та бронетехніки та особового складу для виконання завдань підрозділів ОТУ на лінії зіткнення.

12.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зі змісту телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 слідує, що вони містять однакові по суті правила підтвердження особистої та безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме сукупністю документів: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість; 3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

12.4. На цій підставі суди попередніх інстанцій виснували, що лише підтверджена сукупністю документів, а саме: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), записами у журналі ведення бойових дій (аналогічного за правовою природою документу), рапортом командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, може підтверджувати право конкретного військовослужбовця на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у підвищеному до 100000,00 грн розмірі.

12.5. Водночас, суди обох інстанцій констатували, що доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірні періоди, а саме бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу матеріали справи не містять, як не містять і довідок про особисте та безпосереднє виконання заявником бойових завдань та участі у бойових діях, як то передбачене пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/а/29.

12.6. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував, що додані позивачем до позову довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.06.2022 № 979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 № 784/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 №1131/ОТУ, від 01.10.2022 № 1118/ОТУ є недійсними в частині внесення змін у зв`язку з виправленням технічних помилок при складанні довідок згідно листа ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 11.11.2022 № 398/ОТУ (т. 1 а.с. 82).

12.7. За оцінкою судів обох інстанцій, відсутність в Окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/а/29 порядку внесення змін до довідок, що підтверджують безпосередню участь відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, або порядку їх скасування чи визнання недійсними не дають суду підстав для неприйняття саме виправлених довідок. Останні завірені належним чином, мають печатки та підписи уповноважених осіб та приведені у відповідність до чинного законодавства з урахуванням внесених змін у тлумачення безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

13. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрашов Р.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13.1. За доводами касаційної скарги касатор наголосив на тому, що в судах попередніх інстанцій обґрунтовував свої вимоги тим, що у період з 24.02.2022 по 30.09.2022 виконував спеціальні завдання у списках особового складу зведеного підрозділу під час перебування у складі оперативно-тактичних угрупувань « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2» (до яких був відряджений), що полягали в забезпеченні діяльності ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, що відповідає визначенню «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», що закріплена абзацом 3 пункту 1 телеграми Міністра оборони від 25.03.2022 № 248/1298 та абзацом 4 пункту 1 Окремого доручення № 912/а/29 від 23.06.2022, якими до бойових дій або заходів віднесено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

13.2. На підтвердження своїх доводів позивачем додано до позовної заяви довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.06.2022 № 979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 №784/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 № 1131/ОТУ, від 01.10.2022 № 1118/ОТУ, згідно яких позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Об`єднаних Сил у Луганському оперативному районі та східній частині Донецького операційного району та оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Об`єднаних Сил у східній частині Донецького операційного району з 24.02.2022 по 30.09.2022.

13.3. На противагу вказаним доказам, відповідачем надано інші довідки оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: довідки № 1515/ОТУ від 11.11.2022, № 1514/ОТУ від 11.11.2022, № 1513/ОТУ від 11.11.2022, № 1516/ОТУ від 11.11.2022, № 1512/ОТУ від 11.11.2022, № 1511/оту від 11.11.2022, № 1510/ОТУ від 11.11.2022. В цих довідках вже не було зазначено позивача як військовослужбовця, що має право на додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн.

13.4. Вказані довідки листом від 11.11.2022 № 398/ОТУ направлено ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до В/ч НОМЕР_4 . У цьому супровідному листі зазначено про те, що ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у зв`язку з виправленням технічних помилок допущених при складанні довідок від 01.06.2022 № 979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 № 1131/ОТУ та №1118/ОТУ направляє оновлені довідки, викладені в новій редакції. Попередні довідки вважати недійсними в частині внесених змін.

13.5. Посилаючись виключно на супровідний лист від 11.11.2022 № 398/ОТУ, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.06.2022 № 979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 № 784/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 № 1131/ОТУ, від 01.10.2022 № 1118/ОТУ, додані позивачем до позову.

13.6. Таким чином, суди попередніх інстанцій фактично не дослідили та не надали оцінку (не перевірили їх на відповідність засадам належності та допустимості) довідкам ОТУ «Північ»/ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.06.2022 № 979/ОТУП, від 01.07.2022 №215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 № 784/ОТУ, від 01.08.2022 №581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 № 1131/ОТУ, від 01.10.2022 №1118/ОТУ (довідки, що були надані позивачем на підтвердження права на додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн, що передбачена Постановою № 168), а також довідкам ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 11.11.2022 № 1515/ОТУ, від 11.11.2022 №1514/ОТУ, від 11.11.2022 № 1513/ОТУ, від 11.11.2022 № 1516/ОТУ, від 11.11.2022 №1512/ОТУ, від 11.11.2022 № 1511/ОТУ, від 11.11.2022 № 1510/ОТУ (що надані відповідачем на спростування права позивача на додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн), натомість формально послались на лист ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 11.11.2022 № 398/ОТУ, який не є рішенням (розпорядчим актом) про визнання таких довідок недійсними чи їх скасування, адже є тільки супровідним листом.

13.7. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.06.2022 №979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 №784/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 №1131/ОТУ, від 01.10.2022 № 1118/ОТУ втратили чинність чи були скасовані.

13.8. Касатор наполягав на тому, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася те, що супровідний лист ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 11.11.2022 № 398/ОТУ містить інформацію про те, що саме технічні помилки допущені при складанні поданих позивачем довідок є причиною видання нових довідок. Однак, з порівняння змісту нових довідок та довідок, що надані позивачем, прослідковується, що фактично мало місце виключення військовослужбовців, в тому числі позивача, з числа осіб, які мають право на додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн, що не можна вважати технічним виправленням помилок та описок. При цьому в нових довідках зазначені ті ж самі підстави їх видання (одні і ті ж накази та розпорядження командування, журнали бойових дій тощо, окрім номерів рапортів керівника зведеної роти охорони В/ч НОМЕР_1 про перелік військовослужбовців, які брали безпосередню участь в бойових діях чи заходах). Таким чином, за відсутності (та неможливості встановлення їх місцезнаходження) в матеріалах справи документів, на підставі яких видавалися довідки на підтвердження участі у бойових діях (здійснені заходів забезпечення), з`ясування питань належності та допустимості довідок, наданих позивачем, має вирішальне значення для правильного вирішення справи.

13.9. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є не застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду щодо застосування пунктів 4 та 5 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 (застосовувалась до 01.06.2022), та пунктів 4 та 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/а/29 (застосовувалось з 01.06.2022 до 01.02.2023) у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3141/23, а саме:

«За зміст довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах.

Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами (пункт 43 постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №560/3141/23)».

13.10. Також, серед підстав касаційного оскарження, касатор посилався пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України та пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, з врахуванням підпункту «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій допустили порушення процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме мало місце недослідження та ненадання оцінки судами попередніх інстанцій частини доказів у справі (довідок про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони), що були надані сторонами у справі).

13.11. Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями на дослідження та оцінку доказів у справі, на стадії касаційного оскарження допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті на стадії касаційного провадження, то, з погляду касатора, оскаржувані рішення підлягають скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

14. Не погодившись із доводами касаційної скарги, В/ч НОМЕР_1 подала Суду письмовий відзив, за змістом якого просила залишити касаційну скаргу без задоволення з мотивів її необґрунтованості, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, які, з позиції цього учасника справи є законними та обґрунтованими, - без змін.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

15. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

17. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України «збільшеної» до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за період з 24.02.2022 по 30.09.2022, коли військовослужбовець (позивач) перебував у складі сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/«ІНФОРМАЦІЯ_2» та виконував завдання, що полягали у забезпеченні діяльності цих угрупувань Збройних Сил України у межах зони їх відповідальності, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.

18. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

19. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

20. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

21. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

22. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

23. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

24. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

25. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

26. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

27. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

28. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

29. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

30. Згодом цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 20.01.2023 № 43 та інш.

31. Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (яка, набирає чинності з дня її опублікування [19.07.2022] та застосовується з 24.02.2022) у пункті 1 [Постанови № 168]: « 1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

32. У первинній редакції Постанови № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

33. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

34. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

35. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

36. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

37. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло з 01.06.2022).

38. За пунктом 1 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 (яке діяло до 01.06.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

39. Згідно з пунктом 2 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

40. За пунктом 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

41. Згідно з пунктом 4 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

42. Пунктом 5 рішення (телеграми) Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

43. Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 14 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24.02.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

44. У пункті 3 цього Окремого доручення зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».

45. Пунктом 4 цього ж Окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Надано право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.

46. Пунктом 5 цього ж Окремого доручення установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

47. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29).

48. Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з рішеннями (телеграмами) Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217 та від 25.03.2022 № 248/1298, а також Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України, за змістом якої суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

49. Роль і значення у подібних правовідносинах вищевказаних рішень (телеграм) та окремого доручення вирішувалися, зокрема, у постановах від 08.05.2024 у справі №620/546/23, від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, від 31.07.2024 у справі №380/2691/23 та багатьох інших. У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах означеного окремого доручення та інших директив Міністра оборони України з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни.

50. Правильне вирішення цього спору вимагає не так роз`яснень щодо застосування процитованих вище приписів, як з`ясування (встановлення) обставин справи задля того, щоб визначити [у тексті зазначених вище директив, рішень, окремих доручень Міністра оборони України, які видані для реалізації пункту 1 Постанови № 168 в частині, яка стосується виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн], норми, які мають бути реалізовані (застосовані) стосовно цих фактів.

51. За обставинами цієї справи позивач в судах попередніх інстанцій обґрунтовував свої вимоги тим, що у період з 24.02.2022 по 30.09.2022 виконував спеціальні завдання у списках особового складу зведеного підрозділу під час перебування у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (у Луганському оперативному районі) та ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» (у східній частині Донецького операційного району), до яких був відряджений, що полягали у забезпеченні діяльності вказаних ОТУ, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій в першому ешелоні оборони, що відповідає визначенню «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», що закріплена абзацом 3 пункту 1 телеграми Міністра оборони від 25.03.2022 № 248/1298 та абзацом 4 пункту 1 Окремого доручення № 912/а/29 від 23.06.2022. На підтвердження своїх доводів позивачем додано до позовної заяви рапорти заступника командира військової частини та довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.06.2022 №979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 № 784/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 №1131/ОТУ, від 01.10.2022 № 1118/ОТУ.

52. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у зв`язку з передчасністю їх висновків про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 через спростування його доводів «оновленими» (виправленими) довідками ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» (усі від 11.11.2022, надіслані командуванню військової частині НОМЕР_1 супровідним листом від 11.11.2022 № 398/ОТУ), Верховний Суд у постанові від 08.05.2024 у цій справі звернув увагу судів на те, що, зважаючи на подання В/ч НОМЕР_1 (у листопаді 2022 року) виправлених довідок щодо позивача - з причин/мотивів, які суди попередніх інстанцій не з`ясовували, що питання про те, які завдання виконував позивач у період з 24.02.2022 по 30.09.2022, будучи у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » / « ІНФОРМАЦІЯ_2 », мало б досліджуватися більш ретельно.

53. Отже дослідження причин/мотивів надання ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» «оновлених» (виправлених) довідок ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (усі від 11.11.2022, надіслані командуванню військової частині НОМЕР_1 супровідним листом від 11.11.2022 № 398/ОТУ), серед іншого, входило в обсяг обставин, які судам попередніх інстанцій належало б з`ясувати в ході нового розгляду справи.

54. За приписами частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

55. Однак, відмовляючи у задоволенні позову за наслідками нового розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що додані позивачем до позову довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.06.2022 № 979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 № 784/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 №1131/ОТУ, від 01.10.2022 № 1118/ОТУ є недійсними в частині внесення змін у зв`язку з виправленням технічних помилок при складанні довідок згідно листа ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.11.2022 № 398/ОТУ (т. 1 а.с. 82).

56. При цьому суди попередніх інстанцій знову не досліджували причин/мотивів надання ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» «оновлених» (виправлених) довідок (як-то, проведення службового розслідування, за наслідками якого уповноваженими особами було б встановлено наявність помилок у попередніх довідках (яких саме) та прийнято рішення про визнання попередніх довідок недійсними чи інша процедура), що свідчить про неврахування висновків і мотивів Верховного Суду, з яких скасовані попередні рішення судів обох інстанцій.

57. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем довідки ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» є недійними у зв`язку із наданням ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2» «оновлених» (виправлених) довідок, не ґрунтуються на встановлених обставинах щодо визнання таких довідок недійсними.

58. Водночас, як слушно зауважує касатор, за позицією Верховного Суду, викладеній, зокрема у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3141/23, за зміст довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах.

59. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

60. Критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

61. З огляду на викладене, оскаржувані рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

62. Отже доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.

63. За результатами перегляду справи, касаційне провадження у якій було відкрито в тому числі з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд доходить висновку про неповноту розгляду справи судами попередніх інстанцій та наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України для скасування оскаржуваних судових рішень постанови та направлення справи на новий розгляд.

64. Суд звертає увагу, що застосування норм матеріального права є діяльністю, спрямованою на індивідуалізацію загальних правових норм у межах конкретної справи, яка здійснюється в установленому процесуальному порядку шляхом ухвалення судового рішення, що стосується конкретних суб`єктів і обставин справи.

65. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

66. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

68. Застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

69. На підставі наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.

70. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

71. Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу.

72. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

73. Своєю чергою, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

74. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

75. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

76. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду на новий розгляд.

77. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

78. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрашов Роман Вікторович, задовольнити.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року й постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року скасувати, а справу № 620/546/23 скерувати до Чернігівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов