Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №300/1922/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: надання безоплатної правничої допомоги

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №300/1922/25

Суддя: Калмикова Юлія Олександрівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1922/25 пров. № А/857/38611/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіт В.Р.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львів

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року

на ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду:

від 06.04.2026 та 19.05.2026 та про відмову в задоволенні заяв про відвід судді,

від 06.04.2026 про залишення без розгляду заяви про відвід судді,

від 30.04.2026 про відмову у проведенні закритого судового засідання (клопотання позивача від 26.03.2026) та відмову прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги (клопотання позивача від 09.06.2025 та 29.07.2025),

від 30.04.2026 про закриття підготовчого засідання,

у справі № 300/1922/25

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги

про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди з підстав порушення вимог законодавства щодо порядку надання безоплатної правничої допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в нездійсненні контролю якості наданих позивачу послуг з безоплатної правової допомоги; невирішенні питання заміни адвоката за заявою позивача, у зв`язку з невиконанням ним доручення; неналежному реагуванні на заяви позивача. Позивач вказує, що така бездіяльність відповідача є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України за №1163 від 07.11.2023 та Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в: невиконанні вимог статті 26 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" в частині незабезпечення позивача своєчасно, в повному обсязі якісною безоплатною правовою допомогою по справі №300/4699/22; неналежному виконанні договірних зобов`язань з адвокатом Камінським І.П. в частині перевірки виконання доручення, виданого на адвоката Камінського І.П., перевірки заяви позивача від 29.11.2023; невиконання вимог заяви позивача від 30.09.2024, в тому числі й щодо надання запитуваних документів та інформації;

- зобов`язати відповідача звернутись з поданням до комісії з оцінювання якості надання безоплатної правової допомоги клієнту адвокатом Камінським І.П., подати клопотання до координаційного центру безоплатної правової допомоги про виключення адвоката Камінського І.П. з реєстру адвокатів безоплатної правової допомоги та подати скаргу до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 11.12.2023 про заміну адвоката Камінського І.П.;

- зобов`язати відповідача змінити підставу в наказі неналежне виконання своїх зобов`язань за умовами договору адвокатом Камінським І.П.;

- стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 35000 євро і процесуальні витрати в розмірі 20 000 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.04.2025 о 10:30 год, розгляд якого, в подальшому відкладався на 15.05.2025 та 30.05.2025.

10.04.2025 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав недопущення порушень прав позивача в спірних правовідносинах.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 закрито провадження у справі № 300/1922/25 в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_1 до Камінського Ігоря Петровича про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди, у зв`язку з тим, що позивач залишив залу судового засідання.

Восьмий апеляційний адміністративний суд, постановою від 18.02.2026, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 скасував та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

09.03.2026 адміністративна справа №300/1922/25 супровідним листом Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.03.2026, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П.

Під час підготовчого провадження 30.04.2026 судом поставлено на обговорення клопотання позивача про уточнення позовних вимог від 09.06.2025, від 29.07.2025 та про розгляд даної справи в закритому судовому засіданні від 26.03.2026, за наслідками розгляду яких відмовлено в їх задоволенні, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 19.05.2026.

В судовому засіданні, яке відбулось 19.05.2026 судом відмовлено в задоволенні заяви позивача про відвід судді Матуляка Я.П., а також в задоволенні клопотань про проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні та про зупинення провадження у даній справі.

Позивач в судовому засіданні, яке відбулось 19.05.2026 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив в задоволенні відмовити.

В судове засідання, призначене на 18.06.2026 позивач не прибув, однак подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Позивач не погодився з ухвалами та рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- скасувати ухвали суду від 06.04.2026 та від 19.05.2026 про відвід судді і задовольнити відвід;

- скасувати ухвалу суду про відмову у проведенні закритого судового засідання;

- скасувати ухвалу суду про відмову в прийняти до розгляду уточнення позовних вимог по заявах №15692/25, №16970/25, №20201/25;

- скасувати ухвалу суду від 06.04.2026 про повернення без розгляду заяви про відвід №9453/26;

- скасувати ухвалу суду від 30.04.2026 про закриття підготовчого судового засідання;

- розглянути судом заяву №17640/26 від 18.06.2026;

- скасувати рішення суду по справі від 18.06.2026 і ухвалити нове рішення - задовольнити позовні вимоги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Восьмим апеляційним адміністративним судом було призначено судове засідання для вирішення даної апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу та просив суд скасувати ухвали суду від 06.04.2026 та від 19.05.2026 про відвід судді і задовольнити відвід; скасувати ухвалу суду про відмову у проведенні закритого судового засідання; скасувати ухвалу суду про відмову в прийняти до розгляду уточнення позовних вимог по заявах №15692/25, №16970/25, №20201/25; скасувати ухвалу суду від 06.04.2026 про повернення без розгляду заяви про відвід №9453/26; скасувати ухвалу суду від 30.04.2026 про закриття підготовчого судового засідання; розглянути судом заяву №17640/26 від 18.06.2026; скасувати рішення суду по справі від 18.06.2026 і ухвалити нове рішення - задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, до суду надали письмові пояснення.

Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди - дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими з підстав того, що під час розгляду даної справи, позивачем не доведено, а судом не встановлено факту неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору. Більше того, з моменту видання доручення адвокату Камінському І.П. та до моменту припинення дії такого доручення пройшло 14 днів, протягом яких адвокат та клієнт не змогли узгодити правову позицію, що в свою чергу, жодним чином не вказує на неналежне виконання своїх зобов`язань адвокатом Камінським І.П. Також суд першої інстанції зазначив, що решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

IІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Апелянт на обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, допущена недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, допущена невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильно застосовано судом норми матеріального права порушено норми процесуального права. Стверджує, що в ухваленні рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід. Окрім того, суд безпідставно відхилив його клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні та необґрунтовано закрив підготовче провадження без участі позивача, не розглянув заяву про уточнення позовних вимог, чим порушив процесуальні права останнього.

ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

20.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центру з БПД із заявою про надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги з питання представлення його інтересів по справі №300/4699/22 (т.1 а.с.46).

Дорученням від 27.11.2023 за №017/04.3/1789, на підставі наказу від 24.11.2024 за №017/04.3-04/196, призначено адвоката Камінського І.П. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 у виді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, у справі №300/4699/22 (т. 1 а.с.45).

29.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою відповідачем за вхідним номером №Д-147/017, в якій повідомив про небажання адвокатом Камінським І.П. здійснювати представництво інтересів позивача у справі №300/4699/22 та просив забезпечити виконання наказу від 24.11.2024 за №017/04.3-04/196 сумлінним виконавцем (т.1 а.с.16).

Водночас, 05.12.2023 адвокат Камінський І.П. подав до Західного міжрегіонального центру з БПД заяву про неможливість виконання доручення та заміну адвоката, яка мотивована тим, що внаслідок зневажливого та принизливого ставлення ОСОБА_1 на адресу адвокатів, не має можливості узгодити з ним правову позицію щодо подальшого представництва його інтересів, а тому на підставі п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" просив розглянути можливість щодо заміни адвоката клієнту ОСОБА_1 щодо виконання доручення (т.1 а.с.158).

Як наслідок, відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини другої статті 24 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" та заяви адвоката Камінського І.П. від 05.12.2023, наказом від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55 відповідач замінив адвоката Камінського І.П., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з дорученням від 27.11.2023 за №017/04.3/1789, виданого ОСОБА_1 та припинено дію вказаного доручення (т.1 а.с.47).

26.12.2023 відповідач листом за №Д-141/017/126 на вказану заяву позивача від 29.11.2023, зареєстровану за вхідним номером №Д-147/017, повідомив ОСОБА_1 про задоволення вимог позивача, шляхом видання наказу від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, яким замінено адвоката Камінського І.П. та видання доручення від 11.12.2023 за №017/03-17/2185 на адвоката Бортника Л.І., що підтверджується фіскальним чеком оператора поштового зв`язку (а.с.т.1 а.с.42,43, т.2 а.с.145).

29.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою за вхідним номером №Д-680/017 30.09.2024, в якій вимагав: надати письмовий звіт про об`єм виконаної роботи адвокатом Камінським І.П. по дорученню - детальний опис та перелік робіт, документів, актів виконаних робіт, які необхідно передати позивачу по акту; письмово повідомити, яку правову позицію вибрав адвокат для захисту клієнта та чи повідомив у спосіб визначений законом; повідомити чи передав матеріали наступному адвокату; передати ОСОБА_1 усі матеріали по справі, які адвокат Камінський І.П. отримав під час виконання доручення по справі по акту прийому-передачі, за дорученням від 27.11.2023 за №017/04.3/1789 (т.1 а.с.15).

Листом від 29.10.2024 №Д-680/017/551 відповідач повідомив позивача про порядок отримання звіту від адвоката, а також надано усі наявні в розпорядженні відповідача документи, в тому числі й щодо адвоката Камінського І.П. , що підтверджується описом поштового відправлення та фіскальним чеком оператора поштового зв`язку (т.1 а.с.49-52, т.2 а.с.151,152).

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в нездійсненні контролю якості наданих позивачу послуг з безоплатної правової допомоги, не вирішені питання заміни адвоката за заявою позивача, у зв`язку з невиконанням ним доручення, неналежному реагуванні на заяви позивача, а також протиправними дії щодо зазначення підстави у наказі від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд зазначав, що заявлені позивачем вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідача, що полягає в нездійсненні контролю якості наданих позивачу послуг з безоплатної правової допомоги, невирішенні питання заміни адвоката за заявою позивача, у зв`язку з невиконанням ним доручення, неналежному реагуванні на заяви позивача, є необґрунтованими, позаяк у своїй заяві від 29.11.2023, зареєстрованій відповідачем за вхідним номером №Д-147/017, позивач повідомив про небажання адвокатом Камінським І.П. здійснювати представництво інтересів позивача у справі №300/4699/22 та просив забезпечити виконання наказу від 24.11.2024 за №017/04.3-04/196 сумлінним виконавцем, що й було невідкладно зроблено відповідачем згідно з наказом від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, яким замінено адвоката Камінського І.П. та, в подальшому видано доручення від 11.12.2023 за №017/03-17/2185 на адвоката Бортника Л.І.

Не встановлено судом першої інстанції також допущення відповідачем порушення в частині неналежного розгляду заяви позивача від 29.09.2024, зареєстрованої за вхідним номером №Д-680/017 30.09.2024, оскільки, листом від 29.10.2024 №Д-680/017/551 відповідач повідомив позивача про порядок отримання звіту від адвоката, а також надав усі наявні в розпорядженні документи, в тому числі й щодо адвоката Камінського І.П.

Як наслідок, в даному випадку судом першої інстанції під час розгляду справи, не встановлено допущення відповідачем, визначеної позивачем у позові бездіяльності, а отже й відсутні підстави для вирішення позовних вимог зобов`язального характеру, як похідних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначено Законом України "Про безоплатну правничу допомогу" від 02.06.2011 №3460-VI (далі Закон №3460-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №3460-VI, безоплатна правова допомога правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Згідно з статтею 3 Закону №3460-VI, право на безоплатну правову допомогу гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 6-1 Закону №3460-VI, до системи надання безоплатної правничої допомоги належать: 1) Координаційний центр з надання правничої допомоги; 2) суб`єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги; 3) суб`єкти надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI, право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб: повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" ; Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 1); внутрішньо переміщені особи на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 14).

Частина четверта статті 14 Закону №3460-VI визначає, що суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Приписами статті 16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) наданні правничих послуг безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону; 2) здійсненні правопросвітництва; 3) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; 4) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 5) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 6) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 7) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 8) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги; 9) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 10) прийнятті рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 11) прийнятті рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; 12) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону; 13) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 14) забезпеченні надання послуг з медіації у встановленому порядку; 15) поданні Координаційному центру з надання правничої допомоги звітів про свою діяльність; 16) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначений статтею 18 Закону № 3460-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу. У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №3460-VI передбачено, що звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше.

Статтею 19 Закону №3460-VI визначено порядок розгляду звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, за змістом частин 1, 2 якої, у разі звернення особи, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначених пунктами 1, 2, 9-29 частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини.

Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5 (далі Положення №967/5).

Відповідно до пункту 1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.

Згідно з пунктом 6 Положення, під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об`єднаннями.

Відповідно до підпункту 4 пункту 9 Положення №967/5, міжрегіональні центри, юрисдикція яких поширюється на територію більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, розглядають звернення осіб про надання безоплатної первинної правничої допомоги невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня надходження звернення. Якщо звернення з об`єктивних причин не може бути розглянуто у визначений строк у зв`язку із складністю питань, що в ньому зазначаються, встановлюється необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк розгляду звернення не може перевищувати 10 робочих днів.

Згідно з підпункту 12 пункту 9 Положення №967/5, міжрегіональні центри розглядають звернення суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу та перевіряють належність особи до категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, у встановленому порядку.

Порядок організації та надання безоплатної правничої допомоги міжрегіональними центрами з надання безоплатної правничої допомоги затверджено наказом Координаційного центру з надання правничої допомоги №2 від 28.01.2019 (далі Порядок №2), який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту Порядку №2, під час надання безоплатної первинної правової допомоги (далі - БППД) працівник центру, серед іншого, під час першого звернення до центру особи, яка бажає отримати правову допомогу (далі - клієнт), з`ясовує анкетні дані особи, роз`яснює порядок надання безоплатної правової допомоги, отримує письмову згоду на оброблення його (її) персональних даних та реєструє інформацію про клієнта у комплексній інформаційно-аналітичній системі забезпечення організації надання безоплатної правової допомоги (далі - КІАС); з`ясовує суть питання клієнта та у разі необхідності пропонує клієнту надати центру для ознайомлення документи, на яких ґрунтується звернення, сканує їх та вносить до КІАС. Під час надання БППД працівник центру використовує копії документів, наданих клієнтом;

Згідно з приписами пункту 3 Порядку №2, під час надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - БВПД) працівник центру надає БВПД в межах повноважень, визначених наказом центру про уповноваження працівника центру для надання такої допомоги (далі - наказ), а також звернення клієнта про надання БВПД, на підставі якого центром прийнято рішення про надання БВПД; інформує клієнта про стан розгляду справи та погоджує з ним процесуальні дії, вчинення/невчинення яких може вплинути на результат розгляду справи; з урахуванням узгодженої з клієнтом правової позиції в межах повноважень, наданих йому клієнтом, бере участь в судових засіданнях у судах всіх інстанцій.

Також, відповідно до вимог ст. 26 Закону №3460-VI, адвокат або працівник центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів; 2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правничої допомоги, відповідно до рішень, прийнятих центром з надання безоплатної правничої допомоги, про уповноваження працівника; 4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка стала відомою у зв`язку з наданням безоплатної вторинної правничої допомоги. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі обов`язки, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України.

Так, 20.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центру з БПД із заявою про надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги з питання представлення його інтересів по справі №300/4699/22.

Водночас, вже 05.12.2023 адвокат Камінський І.П. подав до Західного міжрегіонального центру з БПД заяву про неможливість виконання доручення та заміну адвоката, яка мотивована тим, що внаслідок зневажливого та принизливого ставлення ОСОБА_1 на адресу адвокатів, не має можливості узгодити з ним правову позицію щодо подальшого представництва його інтересів, а тому на підставі п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" просив розглянути можливість щодо заміни адвоката клієнту ОСОБА_1 щодо виконання доручення (т.1 а.с.158).

За змістом зазначеної заяви, ОСОБА_1 у телефонній розмові, яка відбулась 28.11.2023, вимагав від адвоката Камінського І.П. негайної зустрічі, на що останній вказав на відсутність такої можливості, у зв`язку з перебуванням в судовому засіданні у м. Коломия та повідомив про можливість зустрічі відразу по поверненню до м. Івано-Франківськ, що в свою чергу призвело до незадоволення позивача, зневажливих та принизливих висловлювань та, з рештою до припинення розмови. Інших телефонних розмов та зустрічей між адвокатом Камінським І.П. та ОСОБА_1 не відбувалось.

За наведених обставин виникла ситуація, за якої неможливо було погодити з ОСОБА_1 правову позицію, що в свою чергу й послугувало підставою для звернення адвоката Камінського І.П. із заявою про неможливість виконання доручення та заміну адвоката.

Частини 1, 2 статті 24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» регламентує, що адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом. Адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі:

1) хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги;

2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору;

3) відмови адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги від виконання доручення/рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги з підстав, передбачених законом;

4) зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення;

5) припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;

6) неналежного надання безоплатної вторинної правничої допомоги працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;

7) припинення трудового договору з працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;

8) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю;

9) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу;

10) наявності інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» під час заміни одного адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги іншим адвокатом або працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 у справі за №813/1770/17 зазначив, що відповідач, як суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, у разі встановлення, що особа, яка потребує безоплатної правової допомоги, належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI, у поєднанні з приписами частини першої до статті 20 Закону №3460-VI не має обов`язку беззаперечно прийняти рішення про надання такій особі безоплатної вторинної правової допомоги, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 245 КАС України, оскільки саме до дискреційних повноважень відповідача належить право прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає в нездійсненні контролю якості наданих позивачу послуг з безоплатної правової допомоги, невирішенні питання заміни адвоката за заявою позивача, у зв`язку з невиконанням ним доручення, неналежному реагуванні на заяви позивача, є необґрунтованими, позаяк у своїй заяві від 29.11.2023, зареєстрованій відповідачем за вхідним номером №Д-147/017, позивач повідомив про небажання адвокатом Камінським І.П. здійснювати представництво інтересів позивача у справі №300/4699/22 та просив забезпечити виконання наказу від 24.11.2024 за №017/04.3-04/196 сумлінним виконавцем, що й було невідкладно зроблено відповідачем згідно з наказом від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, яким замінено адвоката Камінського І.П. та, в подальшому видано доручення від 11.12.2023 за №017/03-17/2185 на адвоката Бортника Л.І.

Листом від 29.10.2024 №Д-680/017/551 відповідач повідомив позивача про порядок отримання звіту від адвоката, а також надано усі наявні в розпорядженні відповідача документи, в тому числі й щодо адвоката Камінського І.П., що підтверджується описом поштового відправлення та фіскальним чеком оператора поштового зв`язку (т.1 а.с.49-52, т.2 а.с.151,152).

Не встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, також допущення відповідачем порушення в частині неналежного розгляду заяви позивача від 29.09.2024, зареєстрованої за вхідним номером №Д-680/017 30.09.2024, оскільки, листом від 29.10.2024 №Д-680/017/551 відповідач повідомив позивача про порядок отримання звіту від адвоката, а також надав усі наявні в розпорядженні документи, в тому числі й щодо адвоката Камінського І.П.

Крім того, за змістом статей 25, 26 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права, гарантії та обов`язки, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Адвокат зобов`язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею; забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом; забороняється втручання у правову позицію адвоката; забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, витребування документів пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку що доводи відповідача щодо того, що фахівці Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги не вправі впливати на адвоката чи іншим чином втручатися у його діяльність, зокрема й запитувати в адвоката на вимогу клієнта письмовий звіт про об`єм виконаної роботи, витребувати у адвоката всі документи, які отримано від час виконання доручення, а також з`ясовувати його "правову позицію", є обґрунтованими, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги.

Отже, з метою вирішення питань, викладених у заяві від 29.09.2024, зареєстрованої за вхідним номером №Д-680/017 30.09.2024, позивач може звернутись саме до адвоката Камінського І.П.

Водночас, адвокати надають безоплатну вторинну правничу допомогу відповідно до положень Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2017 №4125/5 (далі Стандарти якості).

Як наслідок, в даному випадку судом першої інстанції під час розгляду справи, не встановлено допущення відповідачем, визначеної позивачем у позові бездіяльності, а отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення позовних вимог зобов`язального характеру, як похідних.

В частині позовних вимог щодо підстав винесення наказу відповідача від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, суд зазначив наступне.

Статтею 24 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" визначено підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної правничої допомоги, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

Так, частиною першою зазначеної норми передбачено, що адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону №3460-VI, адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі: неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору (пункт 2); наявності інших підстав, передбачених законом (пункт 10).

Як зазначено судом вище, відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини другої статті 24 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" та заяви адвоката Камінського І.П. від 05.12.2023, наказом від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55 відповідач замінив адвоката Камінського І.П., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно доручення від 27.11.2023 за №017/04.3/1789, виданого ОСОБА_1 та припинено дію вказаного доручення.

Тобто підставою у даному наказі визначено, серед іншого, п. 10 ч. 2 статті 24 Закону №3460-VI наявність інших підстав, передбачених законом.

Натомість, позивач вважає, що відповідач повинен був зазначити, як підставу винесеного наказу, п. 2 ч. 2 статті 24 Закону №3460-VI неналежне виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору.

Отже, під розгляду даної справи, позивачем не було доведено, а судом не встановлено факту неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору.

Щодо ухвал Івано-Франківського окружного адміністративного суду: від 06.04.2026 та 19.05.2026 та про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, від 06.04.2026 про залишення без розгляду заяви про відвід судді, від 30.04.2026 про відмову у проведенні закритого судового засідання (клопотання позивача від 26.03.2026) та відмову прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги (клопотання позивача від 09.06.2025 та 29.07.2025), від 30.04.2026 про закриття підготовчого засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач не погодився рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 та ухвалами суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- скасувати ухвали суду від 06.04.2026 та від 19.05.2026 про відмову у відводі судді та задовольнити відвід;

- скасувати ухвалу суду від 30.04.2026 про відмову у проведенні закритого судового засідання;

- скасувати ухвалу від 30.04.2026 суду про відмову в прийняти до розгляду уточнення позовних вимог по заявах №15692/25, №16970/25, №20201/25;

- скасувати ухвалу суду від 06.04.2026 про повернення без розгляду заяви про відвід №9453/26;

- скасувати ухвалу суду від 30.04.2026 про закриття підготовчого судового засідання;

- розглянути судом заяву №17640/26 від 18.06.2026;

- скасувати рішення суду по справі від 18.06.2026 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

20 липня 2026 року судом апеляційної інстанції відкриті апеляційні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду на ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 та 19.05.2026 та про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, від 06.04.2026 про повернення без розгляду заяви про відвід судді, від 30.04.2026 про відмову у проведенні закритого судового засідання (клопотання позивача від 26.03.2026) та відмову прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги (клопотання позивача від 09.06.2025 та 29.07.2025), від 30.04.2026 про закриття підготовчого засідання за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди.

При досліджені апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем ОСОБА_3 разом з апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанції подані апеляційні скарги на ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду на ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 та 19.05.2026 та про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, від 06.04.2026 про повернення без розгляду заяви про відвід судді, від 30.04.2026 про відмову у проведенні закритого судового засідання (клопотання позивача від 26.03.2026) та відмову прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги (клопотання позивача від 09.06.2025 та 29.07.2025), від 30.04.2026 про закриття підготовчого засідання.

Суд звертає увагу, що з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить суд скасувати зазначені ухвали. Втім, дані ухвали, не передбачені ст. 294 КАС України, а отже, не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Разом з тим, слід зауважити, що дані ухвали включені позивачем до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 18 червня 2026 року, а тому відповідно до норм діючого КАС України, судом апеляційної інстанції можуть бути розглянуті саме заперечення на зазначені ухвали одночасно з розглядом апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року.

Щодо ухвал Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 та 19.05.2026 про відмову в задоволенні заяв про відвід судді та 06.04.2026 про повернення без розгляд заяви про відвід судді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Щодо заперечень апелянта на ухвали від 06.04.2026 та від 19.05.2026 про відмову в задоволенні заяви про відвід судді.

01.04.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Матуляка Я.П., яка мотивована тим, що суддя Матуляк Я.П. при постановленні ухвали від 09.06.2025 року про закриття провадження в частині позовних вимог, вказав на те, що адвокат не несе відповідальності, що на думку позивача вказує на упередженість судді Матуляка Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 постановлено передати адміністративну справу №300/1922/25 для вирішення питання про відвід, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.04.2026 про відвід судді Матуляка Я.П. від розгляду адміністративної справи №300/1922/25 - відмовлено з підстав того, що доводи ОСОБА_4 , викладені у заяві від 01.04.2026, зводяться до незгоди з процесуальним рішенням, прийнятим під час розгляду даної адміністративної справи суддею, а тому суддя дійшов висновку, що не може бути підставою для відводу судді незгода позивача з процесуальними рішеннями судді.

19.05.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Матуляка Я.П., яка мотивована тим, що яка обґрунтована тим, що суддя призначив справу на 19 травня 2026 року на 10 год. 00 хв. без погодження дати судового засідання з позивачем, чим створив перешкоду для можливої явки позивача в судове засідання, що на думку позивача викликає сумніви у неупередженості судді.

Протокольною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 в задоволенні заяви про відвід судді відмолено, адже доводи заяви зводяться до незгоди з процесуальним рішенням, прийнятим під час розгляду даної адміністративної справи суддею, а тому суддя дійшов висновку, що не може бути підставою для відводу судді незгода позивача з процесуальними рішеннями судді.

Згідно з частиною першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Водночас, варто зазначити, що суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частина 4 ст. 36 КАС України визначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У поданих заявах вбачається, що позивач не погоджується з процесуальним рішенням судді, а саме: з ухвалою суду від 09.06.2025, якою суддя закрив провадження в частині позовних вимог та вказав на те, що адвокат не несе відповідальності, що на думку позивача вказує на упередженість судді Матуляка Я.П. та призначенням судового засідання 19 травня 2026 року на 10 год. 00 хв. без погодження дати судового засідання з позивачем.

Отже, заявник фактично не погоджується із процесуальними рішеннями судді, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 КАС України не є підставою для відводу судді.

Натомість, зміст заяв позивача про відвід та наведені в їх обґрунтування обставини не містять даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, вказували на його заінтересованість в результаті розгляду справи під час здійснення правосуддя.

Інших підстав для відводу, визначених ст. 36 КАС України не встановлено.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42).

Також практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику необхідно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, але не винятково: особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом дотримання процесуальних прав, свобод та інтересів сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо). Інакше особиста безсторонність суду (судді) презюмується.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин), це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Водночас не можуть бути підставою для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достовірними, допустимими й достатніми доказами. Відтак відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви додані відповідні докази, що підтверджують наявність підстав для відводу.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції дотримано процесуальних та матеріальних норм при постановленні ухвал суду від 06.04.2026 та 19.05.2026.

Щодо заперечень апелянта на ухвали від 06.04.2026 про залишення без розгляду заяви про відвід судді.

06.04.2026 позивачем подано заяву про відвід судді Матуляка Я.П з підстав того, що суддя Матуляк Я.П. призначив справу до розгляду на 07.04.2026 на 10 год. 00 хв. без погодження з позивачем, чим створив перешкоду для можливої явки позивача в судове засідання, що на думку позивача викликає сумніви у неупередженості судді.

Суд першої інстанції ухвалою від 06.04.2026 залишив заяву від 06.04.2026 про відвід судді Матуляка Я.П. - без розгляду, покликаючись на ч. 3 ст. 39 КАС України та обґрунтовуючи її тим, що заява про відвід судді Матуляка Я.П. від 06.04.2026 подана з тих самих підстав, що й заява про відвід від 30.03.2025, а отже, є такою, що повторно подана з тих самих підстав, адже, заява про відвід судді Матуляка Я.П. від 06.04.2026 подана з тих самих підстав, що й раніше подана заява про відвід судді від 30.03.2026, а саме: мотивована тим, що суддя Матуляк Я.П. умисно призначив судове засідання на 10:00 год 07.04.2026, чим створив перешкоду для позивача.

Так, 31.03.2026 позивачем було подано заяву від 30.03.2026 про відвід судді Матуляка Я.П., яка мотивована тим, що суддя Матуляк Я.П. умисно призначив судове засідання на 10:00 год 07.04.2026, чим створив перешкоду для можливої явки позивача в судове засідання, що на думку позивача викликає сумніви у неупередженості судді. Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026, суд дійшов висновку про необґрунтованість такої заяви та відповідно до вимог ч.4 ст.40 КАС України передав адміністративну справу № 300/1922/25 для вирішення питання про відвід, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 постановлено відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.03.2026 про відвід судді Матуляка Я.П.

Отже, керуючись положеннями ст. 39 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду заяви про відвід судді від 06.04.2026.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 39 КАС України, суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з мотивів того, що заяви про відвід судді від 06.04.2026 та від 30.03.2026 заявлені з ідентичних підстав, а саме: суддя Матуляк Я.П. умисно призначив судове засідання на 10:00 год 07.04.2026, чим створив перешкоду для позивача, а отже заява про відвід судді від 06.04.2026 подана з тих самих підстав, що і заява про відвід судді від 30.03.2026, а отже в силу абз. 2 ч. 3 ст. 39 КАС України підлягає залишенню без розгляду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Встштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням с довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судлі зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого с підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Сулу з прав людини», суд має завжди бути «встановленим законом».

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах Марино»). Термін «закон» про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів (рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії»). Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст.6 (справи «Цанд проти Австрії», заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та «Россі проти Франції», заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавенте проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «ОСОБА -І проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції»).

Згідно п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії» правосудля повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться, тому будь-який суддя, щодо якого є обгрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції дотримано процесуальних та матеріальних норм при постановленні ухвал суду від 06.04.2026 та 19.05.2026 та про відмову в задоволенні заяв про відвід судді, від 06.04.2026 про повернення без розгляду заяви про відвід судді.

Щодо заперечень апелянта на протокольну ухвалу суду першої інстанції про відмову у проведенні закритого судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст.10 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частино 8 ст.10 КАС України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом.

Обґрунтовуючи заяву про розгляд справи у закритому судовому засіданні позивач зазначає, що матеріали справи містять лікарську таємницю і обставини важного соціального та матеріального стану позивача, як внутрішньо переміщеної особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з тексту ухвали суду першої інстанції від 30.04.2026 вбачається, що в підготовчому засіданні судом першої інстанції поставлено на обговорення клопотання позивача про розгляд даної справи в закритому судовому засіданні від 26.03.2026, за наслідками розгляду якого відмовлено в його задоволенні.

Колегія суддів зазначає, що ні в суді першої інстанції, ні при перегляді справи в апеляційному суді, позивачем не доведено наявності обставин про те, що відкритий судовий розгляд цієї справи може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя позивача, а також не наведено інших випадків, визначених законом до проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні, а отже суд апеляційної інстанції не вбачає процесуальних порушень судом першої інстанції.

Щодо заперечень апелянта на ухвалу суду про відмову прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги (клопотання позивача від 09.06.2025 та 29.07.2025).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з тексту ухвали суду першої інстанції від 30.04.2026 вбачається, що в підготовчому засіданні судом першої інстанції поставлено на обговорення клопотання позивача про уточнення позовних вимог від 09.06.2025 та від 29.07.2025, за наслідками розгляду яких відмовлено в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, ст. 47 КАС України не передбачає уточнення позовних вимог. Втім, збільшення або зменшення розміру позовних вимог шляхом подання письмової заяви відповідно до ст. 47 КАС України можливо як до закінчення підготовчого засідання, так і не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання.

Щодо заперечень апелянта на ухвалу суду від 30.04.2026 про закриття підготовчого судового засідання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з тексту ухвали суду першої інстанції від 30.04.2026 вбачається, що судове засідання, призначене на 13:15 год 30.04.2026, позивач не прибув, про причини неявки суд не повідомляв.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки. Як наслідок, зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про можливість продовження підготовчого засідання за відсутності позивача. Під час підготовчого провадження судом першої інстанції визначені факти, які необхідно встановити для вирішення спору, та проведено інші підготовчі дії, необхідні для правильного і своєчасного вирішення адміністративної справи і які є достатніми для закриття підготовчого провадження і призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Водночас, покликання апелянта в даному випадку на те, що суд першої інстанції позбавив його права надавати пояснення, докази, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ї

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 300/1922/25 та на ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 та 19.05.2026 та про відмову в задоволенні заяв про відвід судді, від 06.04.2026 про залишення без розгляд заяви про відвід судді, від 30.04.2026 про відмову у проведенні закритого судового засідання (клопотання позивача від 26.03.2026) та відмову прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги (клопотання позивача від 09.06.2025 та 29.07.2025), від 30.04.2026 про закриття підготовчого засідання - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від залишити від 18 червня 2026 року у справі № 300/1922/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

Судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 30.09.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua