Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №608/1367/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 608/1367/26 пров. № А/857/37701/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

за участю секретаря судових засідань – Демидюк О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2026 року (головуючий суддя: Яковець Н.В., місце ухвалення – м. Чортків) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-

встановив:

ОСОБА_1 , 06.05.2026 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № R71041 від 11.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн, провадження у справі закрити.

Обґрунтовує позов тим, що о 11 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову за № R71041 від 11.09.2025, якою ОСОБА_1 за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації з Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних та резервістів притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП України та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. У постанові йдеться, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач вважає, що постанова повинна бути визнаною судом протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував, і при винесенні оскаржуваної постанови був позбавлений можливості надання пояснень та письмових доказів під час винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, що є порушенням права на захист. Вважає, що оскаржувана постанова не містить жодних доказів, якими начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 доводить вину особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУПАП, окрім самої постанови, яка в свою чергу є процесуальним документом, а не доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Сама по собі постанова про притягнення його до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП не дає підстав стверджувати про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки зазначені обставини не підтверджені жодними доказами, у тому числі посилання на докази відсутні і у змісті оскаржуваної постанови.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи. Також постанова прийнята з порушенням норм КУпАП, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності особи, яка притягається до відповідальності.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R71041 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.

Із постанови вбачається, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Як слідує з відомостей з ЄДРПВР, наданих відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 по постанові № R71041 від 11.09.2025 року, позивач ОСОБА_1 подав заяву 10 вересня 2025 року, в якій зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає, а також надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України, попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336, 337 КК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду, а навпаки подав заяву відповідачу про визнання вчинення ним правопорушення, скористався своїм правом на подання заяви про визнання ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та зазначив, що згідний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, 04.05.2024 набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Цим документом виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-ІХ від 12.02.2025 (далі за текстом Закон № 4235-ІХ) були внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Цей Закон № 4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025.

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024, зобов`язані були до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності чи непридатності до військової служби.

Зокрема, законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку:

1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду;

2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зокрема, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Тобто, зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

З такими твердженнями відповідача суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивачем не подано доказів того, що на виконання вимог Закон № 4235-ІХ, ОСОБА_2 як військовозобов`язаний громадянина до 05.06.2025 пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності чи непридатності до військової служби.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що до матеріалів справи подано заяву ОСОБА_1 адресовану відповідачу, що він погоджується з допущеним порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а. с. 24).

Щодо покликання позивача в апеляційній скарзі, що наявність такої заяви без доказів його винуватості не може бути безумовною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки обв`язок до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності чи непридатності до військової служби громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, прямо передбачений Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-ІХ від 12.02.2025.

Щодо покликання позивача, що постанова прийнята з порушенням норм КУпАП, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач подав заяву в якій ОСОБА_1 не оспорює допущене порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, при цьому не відкликав цієї заяви, а тому винесення оскаржуваної постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ч. 7 ст. 258 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваних постанов, надає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови № R71041 від 11.09.2025.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 286, 313, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2026 року у справі № 608/1367/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 30.09.26