Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/18313/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/18313/25 пров. № А/857/691/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Комшелюком Т.О. у м. Рівне у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Рівненській області (надалі також - відповідач) в якому просила:

- визнати протиправним рішення від 22.04.2025 №143450004062 про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 15.04.2025 та скасувати його;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 15.04.2025 про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу періоди: роботи з 01.01.1978 по 30.11.1980, за довідкою №01-34/397 від 05.08.2021; роботи з 01.08.1989 по 01.02.1991, з грудня 1993 по липень включно 1997, за довідкою №3-206/01-13 від 11.06.2024; від 13.03.1979 по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 22.04.2025 №143450004062 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком; зобов`язано повторно розглянути заяву від 15.04.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1978 по 15.10.1980, з 01.08.1989 по 08.08.1989 та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , з урахуванням перетину періодів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції зазначив, що спірним є наявність у неї необхідного страхового стажу (21-31 рік).

Факт неправильного внесення змін у прізвище позивача, в т.ч. неправильна транслітерація, на титульній сторінці у трудовій книжці позивача не може покладати на позивача тягар додаткової відповідальності за можливі недоліки у веденні кадрової документації допущені роботодавцем, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.1978 по 30.11.1980, 01.08.1989 по 01.02.1991 та грудень 1993 по липень 1997 включно, то записами трудової книжки колгоспника позивача підтверджено зазначені періоди роботи.

Відомостями форми РС-право підтверджено зарахування періоду роботи позивача з 15.08.1989 по 01.02.1991, з грудня 1993 по 15.07.1997 до його страхового стажу.

Таким чином спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача частково, а саме з 01.01.1978 по 15.10.1980 (дата звільнення з колгоспу ім. Кірова Долинського району Кіровоградської області), з 01.08.1989 по 08.08.1989.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування вказаного періоду, з урахуванням перетину періодів.

Похідна вимога про повторний розгляд заяви від 15.04.2025 теж підлягає задоволенню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що таке винесене з порушенням норм матеріального права та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано норми ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою визначається право на отримання пенсії.

Апелянт зазначив, що основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу - від 21 до 31 року.

Підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 14.03.1979 немає, оскільки наданими документами до заяви про призначення пенсії від 15.04.2025 не підтверджено прізвище ОСОБА_3 .

Окрім того, відсутні підстави для зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення трьох річного віку, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки мати дитини - ОСОБА_4 , а згідно наданих документів, відсутнє підтвердження даного прізвища.

Відповідно до Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до Порядку № 637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Однак, позивачем жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком № 637 при зверненні за призначенням пенсії не надано

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що таку слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15.04.2025 звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися ГУПФУ в Рівненській області.

Рішенням від 22.04.2025 №143450004062 відмовлено у задоволенні заяви позивача. Зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 10 місяців 11 днів. Так, за доданими документами до заяви про призначення пенсії позивача до страхового стажу не зараховано: записи трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 14.03.1979, оскільки відсутнє підтвердження прізвища ОСОБА_4 (рос. мовою); довідку №01-34/397 від 03.08.2021, оскільки відсутнє підтвердження прізвища ОСОБА_4 та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , оскільки відсутнє підтвердження даного прізвища.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017. Починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2021 по 31 грудня 2021 - не менше 28 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - від 21 до 31 року (ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Тобто, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, для призначення пенсії необхідне дотримання двох вимог: 1) досягнення віку 60 років (63 років - у разі звернення за призначенням пенсії на умовах ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV); 2) наявність страхового стажу на момент досягнення пенсійного віку не менше 31 років (21-31 років - у разі звернення за призначенням пенсії на умовах ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Як вбачається із матеріалів справи, до страхового стажу позивача зараховано 12 років 10 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення їй пенсії за віком на умовах ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV.

До страхового стажу не враховано записи трудової книжки № НОМЕР_3 від 14.03.1979, оскільки прізвище « ОСОБА_4 » (рос. мовою) не відповідає паспортним даним - прізвище « ОСОБА_5 », довідку №01-34/397 від 03.08.2021 оскільки прізвище « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним - прізвище « ОСОБА_5 » та свідоцтво про народження дитини НОМЕР_1 , де зазначено - мати дитини ОСОБА_4 , оскільки відсутнє підтвердження даного прізвища.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами.

Також згідно положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державну реєстрацію актів цивільного стану підтверджує витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища є запис про укладення шлюбу №1 від 24.01.1981. До укладення шлюбу прізвище позивача було « ОСОБА_4 ». Після укладення шлюбу позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».

Таким чином, вірним є висновок суд першої інстанції про те, що зміна паспортних даних позивача підтверджується належними та допустимими доказами.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі як і раніше - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт. Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки покладається саме на спеціально уповноважену особу, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Таким чином, неправильна транслітерація на титульній сторінці у трудовій книжці є формальною неточністю в документах, яка, за загальним правилом, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також колегія суддів звертає увагу га те, що на титульній сторінці внесено запис про те, що на основі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 прізвище змінено на « ОСОБА_5 ». Даний запис засвідчений підписом та печаткою уповноваженої особи (а.с.14).

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.201 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Апеляційний суд приходить до висновку, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.1978 по 30.11.1980, 01.08.1989 по 01.02.1991 та грудень 1993 по липень 1997 включно, суд зазначає наступне.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться

- відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи;

- відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).

В долучених до позовної заяви архівних довідках №З-206/01-13 від 11.06.2024 та №01-34/397 від 05.08.2021 відсутні дані про встановлений в колгоспі річний мінімум трудової участі позивача.

Згідно трудової книжки № НОМЕР_3 позивач з 01.01.1978 по 15.10.1980 працювала в колгоспі ім. Кірова Долинського району Кіровоградської області, з 01.12.1989 по 20.11.1997 працювала в колгоспі «Червона Україна» Єленецького району Миколаївської області на посаді доярки.

У розділі «Трудова участь у громадському господарстві» трудової книжки № НОМЕР_3 міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані позивачем дні: у 1978 - 275 відпрацьованих днів при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 240; у 1979 - 118 відпрацьованих днів при невстановленому мінімуму трудоднів за рік; у 1980 - 145 відпрацьованих днів при невстановленому мінімуму трудоднів за рік; у 1989 - 31 відпрацьований день при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 24; у 1990 - 345 відпрацьованих днів при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 280; у 1991 - 25 відпрацьованих днів при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 280; у 1994 - 254 відпрацьовані дні при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 254; у 1995 - 295 відпрацьованих днів при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 280; у 1996 - 324 відпрацьованих днів при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 280; у 1997 - 241 відпрацьований день при встановленому мінімуму трудоднів за рік - 280

В розумінні статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) стаж роботи в колгоспі за період після 1965 обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.

Записами трудової книжки колгоспника позивача підтверджено періоди роботи останньої з 01.01.1978 по 15.10.1980, з 01.12.1989 по 01.02.1991 та з грудня 1993 по липень 1997 включно.

Відомостями форми РС-право підтверджено зарахування періоду роботи позивача з 15.08.1989 по 01.02.1991, з грудня 1993 по 15.07.1997 до його страхового стажу.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача частково, а саме з 01.01.1978 по 15.10.1980 (дата звільнення з колгоспу ім. Кірова Долинського району Кіровоградської області), з 01.08.1989 по 08.08.1989.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до 3-х років, ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. «ж» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

- свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

- документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Із наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_5 , дата видачі 18.05.1979, вбачається, що позивач є її матір`ю.

Згідно трудової книжки № НОМЕР_3 позивач в період з 13.03.1979 по 15.10.1980 працювала в колгоспі ім. Кірова Долинського району Кіровоградської області.

Відтак, наявні підстави для зарахування позивача періоду догляду за дитиною до 3-х років, з урахуванням перетину періодів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Вимога про повторний розгляд заяви від 15.04.2025 є похідною, відтак, підлягає до задоволення, як вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 460/18313/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш