Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №140/3685/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3685/25 пров. № А/857/24520/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 140/3685/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції – Стецик Н.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі також ДУ «Центр пробації», відповідач) в якому просить:

- визнати протиправними дії ДУ «Центр пробації» щодо здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби в період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (включно) без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022;

- зобов`язати ДУ «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби в період з 01.01.2020 року по 18 липня 2022 року (включно), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (у редакції до змін, внесених постановою КМУ №103 від 21.02.2018), посадові оклади та оклади за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Після скасування в судовому порядку пункту 6 постанови КМУ №103, яким було закріплено використання фіксованого розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, положення пункту 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у частині, що передбачає щорічне оновлення розрахункової величини згідно із законом. Також посилається на рішення Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, де зазначено, що Кабінет Міністрів України не вправі встановлювати розрахункову величину, яка не відповідає закону. На думку сторони позивача, застосування фіксованого розміру прожиткового мінімуму є порушенням законодавства України, зокрема Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, які не містили дозволу на фіксацію цієї величини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року включно грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язано Державну установу «Центр пробації» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року включно (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року їх виплати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржила Державна установа «Центр пробації» Міністерства юстиції України, оскільки вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначено, що грошове забезпечення позивачу нараховувалося відповідно до чинної редакції постанови КМУ №704 з урахуванням змін, внесених постановою №103, яка передбачала використання прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року. Зазначає, що Кабінет Міністрів України діяв у межах своїх конституційних повноважень та в умовах бюджетних обмежень, а саме в межах затверджених асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України. Вказує, що постанова КМУ №704 застосовується також на підставі наказу Міністерства юстиції України №925/5 від 28.03.2018, який визначає порядок виплати грошового забезпечення особам начальницького складу ДКВС України, та посилається на висновки Конституційного Суду України, згідно з якими держава може змінювати механізми реалізації соціально-економічних прав з метою забезпечення економічної безпеки та збереження балансу інтересів суспільства.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на безпідставність апеляційних вимог, просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 у спірний період - з 01.02.2020 по 18.07.2022 (включно) проходив службу в ДУ «Центр пробації», що також підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

31.01.2023 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади старшого інспектора Володимирського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації», що підтверджується витягом наказу ДУ «Центр пробації» від 19.01.2023 №62/к «Про особовий склад».

Представник позивача звернулася до ДУ «Центр пробації» із заявою про перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 12.05.2023 із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік.

Листом від 27.03.2025 №88/Л-78/8/Ян-25 ДУ «Центр пробації» повідомила, що станом на березень 2025 року, враховуючи постанову КМУ №704 (зі змінами) щодо визначення розмірів посадових окладів, яким було б визначено інший механізм обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, не приймалося, а відповідно, грошове забезпечення осіб начальницького складу ДУ «Центр пробації» не збільшувалося. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 12 і 14 до постанови КМУ №704. Ураховуючи вищевикладене, відповідач зазначив, що підстав для перерахунку грошового забезпечення станом з 01.01.2020 по 31 січня 2023 (дата звільнення) ОСОБА_1 немає.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування з 01.02.2020 по 18.07.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавок та доплат не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії слід визнати протиправними та задовольнити позовні вимоги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.

Так, відповідно до пункту 4 цієї постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24.02.2018 набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Відповідно, відновлено редакцію пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та якою визначалось граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року.

Водночас Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти, віднесено до базового державного соціального стандарту.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже встановлений законом прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Такий щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до поточної практики Верховного Суду з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Разом з тим Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до частини 3 статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII) зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з Законами України про Державний бюджет на 2020 - 2022 роки змінювався прожитковий мінімум з 01 січня відповідних років.

Отже, оскільки прожитковий мінімум як базовий державний стандарт змінений законодавцем у 2020 - 2022 роках, а тому для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, на думку суду апеляційної інстанції, підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в редакції чинній до внесення змін Постановою №103 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідні роки).

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 11.09.2022 у справі №500/1813/21.

Отже, з 29.01.2020 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач в період з 01.02.2020 по 18.07.2022 здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.02.2020 по 18.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, є неправомірними.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 140/3685/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний