Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №461/2365/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 461/2365/26 пров. № А/857/51474/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Глазька С.М.,

суддів Димарчук Т.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2026 року (головуючий суддя Павлюк О.В., м. Львів) у справі № 461/2365/26 за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2026 у справі № 461/2365/26 задоволено адміністративний позов Західного міжрегіонального управління ДМС до громадянина рф ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України терміном на шість місяців із поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (далі - ПТПІ). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача.

31.08.2026 представник відповідача звернулася до Галицького районного суду м. Львова із заявою про перегляд рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2026 за нововиявленими обставинами на підставі пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.

В обґрунтування заяви заявник вказав, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 461/3993/26 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та скасовано рішення Західного міжрегіонального управління ДМС № 4601100100000750 від 01.04.2026 про його примусове видворення з України. На переконання заявника, оскільки затримання мало функціональну мету забезпечення видворення, а відповідне рішення ДМС скасоване, існує визначена законом нововиявлена обставина для перегляду та скасування рішення суду про затримання від 02.04.2026.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.09.2026 у задоволенні заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, а рішення від 02.04.2026 залишено в силі.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що скасоване постановою апеляційного суду рішення міграційної служби є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а не судовим рішенням у розумінні п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України. Крім того, постанова суду від 24.08.2026 не існувала на час розгляду та вирішення справи (02.04.2026), не могла бути покладена в основу первісного рішення і не мала преюдиційного значення на момент ухвалення рішення суду, а отже, не є нововиявленою обставиною.

Не погоджуючись із прийнятою судовою ухвалою, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу від 17.09.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувати рішення від 02.04.2026 і відмовити у задоволенні позову ДМС.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції порушив право відповідача «бути почутим», оскільки розгляд заяви 17.09.2026 відбувся без участі ОСОБА_1 . Крім того, скаржник вказує на надмірно формальний підхід суду, який обмежився буквальним тлумаченням пункту 3 частини другої статті 361 КАС України та не врахував юридичних наслідків скасування рішення про видворення постановою від 24.08.2026. Також апелянт наголошує, що затримання іноземця має функціональну мету забезпечення його видворення, у зв`язку з чим після скасування відповідного адміністративного акта правова підстава для подальшого позбавлення особи волі відпала.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апелянта заперечив, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою. Вказує, що скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень після набрання рішенням законної сили не охоплюється положеннями статті 361 КАС України; нововиявлені обставини мають існувати об`єктивно на момент розгляду первісної справи. Щодо неучасті відповідача зазначив, що представник брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, окремих клопотань про доставку або участь довірителя не заявляла.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та процесуальні права. Жодна зі сторін клопотань про проведення розгляду апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні за їх участю суду не подала. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог статті 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Правовий інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є винятковою процесуальною процедурою та резервним механізмом захисту, покликаним усунути наслідки непоінформованості суду про обставини об`єктивної дійсності, які існували на момент розгляду справи, але не були та не могли бути відомі суду та учасникам справи.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною другою статті 361 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, перегляд справи за нововиявленими обставинами не є тотожним новому апеляційному чи касаційному розгляду. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи (незаконність чи необґрунтованість судового рішення, судова помилка), а те, що на час ухвалення рішення суд об`єктивно не мав можливості врахувати істотну обставину через необізнаність про неї учасників справи. Метою інституту нововиявлених обставин є не ревізія ухваленого рішення та не переоцінка спірних правовідносин, а забезпечення стабільності судових рішень з одночасним урахуванням фактів, що існували раніше, але відкрилися пізніше.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 20 лютого 2025 року у справі № 200/4317/22 та від 04 липня 2025 року у справі № 280/3288/22), необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Законодавство та правозастосовна практика проводять чітке розмежування між нововиявленими обставинами (фактами, що існували тоді, але стали відомі пізніше) та новими обставинами (фактами або подіями, які виникли вже після ухвалення судового рішення). Нові обставини, що виникли після винесення остаточного судового акта, не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а за наявності відповідного спору мають вирішуватися в окремому провадженні або в межах спеціальних процедур виконання рішень.

Заявник у поданій заяві посилався виключно на підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України.

Оцінюючи вказані доводи, колегія суддів зазначає наступне.

Системний аналіз пункту 3 частини другої статті 361 КАС України у взаємозв`язку зі статтею 241 цього Кодексу свідчить, що законодавець імперативно визначив підставою для перегляду скасування виключно судового рішення (ухвали, рішення, постанови суду), а не адміністративного акта суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, вирішуючи питання про перегляд судового рішення з наведеної підстави, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із нього при вирішенні справи. Отже, судове рішення, яке згодом скасоване, об`єктивно мало існувати на час ухвалення рішення, що переглядається, та бути безпосередньо покладеним у його основу.

У справі, що розглядається, рішення Галицького районного суду м. Львова про затримання відповідача з поміщенням до ПТПІ ухвалено 02 квітня 2026 року. Судове рішення, на яке покликається апелянт (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 461/3993/26), прийнято 24 серпня 2026 року, тобто через чотири з половиною місяці після ухвалення первісного рішення. Отже, зазначена постанова суду від 24.08.2026 не існувала на час розгляду справи Галицьким районним судом м. Львова і за жодних обставин не могла бути покладена в основу рішення від 02.04.2026.

Правовим актом, законність якого перевірялася судом у справі № 461/3993/26, було рішення Західного міжрегіонального управління ДМС № 4601100100000750 від 01.04.2026 про примусове видворення. Вказаний акт є індивідуальним адміністративним рішенням органу виконавчої влади, а не судовим рішенням. Довільне ототожнення скасування адміністративного акта суб`єкта владних повноважень із скасуванням судового рішення є безпідставним розширенням вичерпного переліку, передбаченого статтею 361 КАС України, що прямо суперечить принципу правової визначеності як елементу верховенства права.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на рішення суду по суті спору (постанова від 08.06.2026 у даній справі) окремо констатував, що законність рішення ДМС про видворення не є предметом розгляду у справі № 461/2365/26. Скасування постановою від 24.08.2026 рішення про видворення з міркувань оцінки безпекових ризиків для особи (стаття 3 Конвенції) не спростовує встановленого судами факту незаконного перетину державного кордону, відсутності законних підстав для перебування в Україні та відсутності дійсного паспортного документа, тобто обставин, на яких базувався первісний захід затримання.

Скасування акта органу ДМС постановою суду від 24.08.2026 є новою подією, яка змінила адміністративно-правовий статус реалізації процедури видворення вже після ухвалення судового рішення про затримання від 02.04.2026. Виникнення таких нових обставин на стадії виконання судового рішення або триваючого утримання в ПТПІ за чинним законодавством України є підставою для реалізації інших правових механізмів, але в жодному разі не може підміняти собою інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 11.09.2025 у справі № 303/5363/24, колегія суддів наголошує, що у наведеній справі Верховний Суд оцінював обставини в межах касаційного перегляду справи по суті позовних вимог, а не в порядку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до статті 361 КАС України.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції права «бути почутим» 17.09.2026 у зв`язку з незабезпеченням участі самого відповідача колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

З матеріалів справи слідує, що інтереси відповідача представляла адвокат Ганжа А. М., яка брала участь у судовому засіданні 17.09.2026 у режимі відеоконференції.

Жодних окремих клопотань щодо забезпечення безпосередньої присутності чи участі у відеоконференції довірителя ОСОБА_1 сторона захисту суду першої інстанції не заявляла. Отже, права учасника процесу на правову допомогу та представництво порушені не були.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного, законного та всебічно обґрунтованого висновку про те, що обставини, наведені відповідачем, не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні поданої заяви.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Стосовно доводів апелянта про незаконність його утримання в ПТПІ на даний час з огляду на скасування рішення про видворення, колегія суддів зазначає таке.

Суд усвідомлює важливість дотримання гарантій статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на свободу та особисту недоторканність.

Водночас, у межах чітко регламентованого провадження за статтею 361 КАС України суд наділений повноваженнями перевіряти виключно ті обставини, що існували на час ухвалення первісного судового рішення.

Питання правомірності триваючого утримання іноземця в ПТПІ після зміни юридичних обставин (скасування рішення про видворення) підлягає вирішенню не шляхом штучного підведення нових подій під інститут нововиявлених обставин, а шляхом ініціювання перед компетентними органами чи судом відповідних процедур щодо звільнення особи з пункту тимчасового перебування.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2026 року, а відтак апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 361, 368, 369 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Ганжі Анастасії Михайлівни, подану в інтересах громадянина російської федерації ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2026 року у справі № 461/2365/26 про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Шавель