Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №140/9012/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/9012/25 пров. № А/857/20820/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року (головуючий суддя Денисюк Р.С., м.Луцьк) у справі №140/9012/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства “Гуд Авто Плюс” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

12.08.2025 позивач (Приватне підприємство “Гуд Авто Плюс”) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA205140/2025/000061/1.

Позов обґрунтовує тим, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №3110-24/GHAP від 31.10.2024, укладеного між ПП “Гуд Авто Плюс” та компанією експортером GENESIS TRADING HOUSE OU., на митну територію України було ввезено транспортний засіб, а саме: легковий автомобіль марки "RENAULT", модель "MEGANE", vin– НОМЕР_1 , 2012 року виготовлення. Для митного оформлення придбаного транспортного засобу декларантом позивача - 12.02.2025 до Волинської митниці подано митну декларацію №25UA205140008643U8 (МД) та всі документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару. У МД митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме на основі ціни товару. Проте, Волинська митниця 13.02.2025 винесла оскаржуване рішення №UA205140/2025/000061/1 про коригування митної вартості товарів та митну вартість визначила за резервним методом. Позивач не погоджується з таким рішенням та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів. На думку позивача, митний орган не підтвердив належними доказами та доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Також, рішення відповідача не містить докладної інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування. Позивач вважає, що надані ним документи в частині підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей чи ознак підробки, а вимога про надання додаткових документів є безпідставною й митний орган не спростував достовірність поданих документів, не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA205140/2025/000061/1.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД № 25UA205140008643U8 від 12.02.2025 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

31.10.2024 між ПП “Гуд Авто Плюс” (покупець) та компанією експортером GENESIS TRADING HOUSE OU. (продавець, Естонія) укладено контракт №3110-24/GHAP, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати покупцеві, а покупець зобов`язується придбати у продавця на умовах DAP Ягодин, Луцьк, Ковель, Рівне, Дубно, Сарни, Старовойтово, Мукачево, Івано-Франківськ, Калуш, Долина, Стрий, Ужгород, Зміїнець, Володимир, Городок, Зимна Вода, Зоря, Коломия (згідно Інкотермс-2010) транспортні засоби та запасні частини до них (пункт 1.1 контракту).

Вартість товару визначається у Євро/Доларах США із урахуванням умов поставки кожної партії, чи одиниці товару і фіксується у інвойсах до даного контракту. Загальна сума контракту складається із суми інвойсів/вантажно-митних декларацій (пункти 2.1., 2.2 контракту).

Датою відвантаження товару вважається дата штемпеля у міжнародній ТТН (CMR). Міжнародна ТТН (CMR) оформлюється при потребі. Датою поставки товару є дата його прибуття на адресу покупця. Термін поставки товару 180 днів з моменту оплати (пункт 3.1. контракту).

Платежі до даного контракту проводяться покупцем на рахунок продавця за попередньою оплатою або за фактично отриманий товар згідно інвойсу. Період розрахунку за товар визначає продавець додатковою угодою, або ж цей термін визначає чинне законодавство. Ціна визначається на кожну товарну партію чи одиницю. Порядок розрахунків: оплату за товар покупець проводить шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця. Валюта оплати по даному контракту – Євро/Долар США (пункти 5.1-5.5. контракту).

На виконання умов контракту, компанія GENESIS TRADING HOUSE OU. виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) №V-163 від 10.02.2025 згідно з яким вартість товару – “Легковий автомобіль марки - RENAULT, модель MEGANE, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів - 1461 см3, календарний та модельний рік виготовлення - 2012” становить 2250,00 Євро.

З метою здійснення митного оформлення придбаного товару ПП “Гуд Авто Плюс” через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД №25UA205140008643U8 від 12.02.2025 на товар: “Легковий автомобіль марки - RENAULT, модель MEGANE, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів - 1461 см3, потужність - 81kW, тип кузова - універсал, календарний та модельний рік виготовлення - 2012, дата введення в експлуатацію - 22.05.2012, кількість місць за документами виробника 5, колісна формула - 4*2, тип двигуна – дизельний, призначений для використання на дорогах загального користування, номер/модель двигуна - невизначений. б/в. Категорія транспортного засобу – М1. Торговельна марка - RENAULT, виробник - RENAULT”.

Митна вартість товару була визначена на рівні 2250,00 Євро (еквівалентно 96775,65 грн), яку визначено за першим методом за курсом валюти 43,0114 грн за 1 Євро.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №V-163 від 10.02.2025; автотранспортну накладну №449840 від 10.02.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.05.2012; зовнішньоекономічний договір (контракт) №3110-24/GHAP від 31.10.2024; додаткову угоду №2 від 17.12.2024; доповнення до контракту №5-25 від 24.01.2025; експертну довідку №2502-292 SA від 01.02.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL301010000KIWB7 від 11.02.2025.

У відповідь на повідомлення Волинської митниці про подання додаткових документів щодо поставки транспортного засобу ПП “Гуд Авто Плюс” направило митному органу повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 12.02.2025 №12/02-2025 з витягом про конвертацію валют, та повідомило про відсутність інших документів

Однак, вважаючи, що усіх документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару за основним методом, Волинською митницею були винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 13.02.2025 №UA205140/2025/000061/1 та складено картку відмови у прийнятті митної декларації №UA205140/2025/000398.

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України за МД №25UA205140009097U7 від 13.02.2025.

Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за МД №25UA205140008643U8 від 12.02.2025 декларантом позивача надані документи, передбачені нормами чинного МК України, серед них: рахунок-фактуру (інвойс) №V-163 від 10.02.2025; автотранспортну накладну №449840 від 10.02.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.05.2012; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №3110-24/GHAP від 31.10.2024; додаткову угоду №2 від 17.12.2024; доповнення до контракту №5-25 від 24.01.2025; експертну довідку №2502-292 SA від 01.02.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL301010000KIWB7 від 11.02.2025.

Також, додатково на вимогу митниці було подано конвертацію валют станом на 12.02.2025 та повідомлення про надання додаткових пояснень та документів.

Таким чином, встановлені фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митними деклараціями подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару та відповідають умовам контрактів, за якими були ввезені транспортні засоби.

Натомість, апелянт не довів, що подані у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

З огляду на те, що декларантом надано передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу документи, колегія суддів вважає, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу відповідачу заборонено вимагати від декларанта інші документи відмінні від тих, що передбачені статтею 53 Митного кодексу. Окрім цього, фактично поставка товару здійснюється в обсягах відповідно до цін і асортименту, вказаних у рахунках-фактурах, а не у замовленнях.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, апеляційний суд вважає, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів – це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в митній декларації МД №25UA205140008643U8 від 12.02.2025 ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №V-163 від 10.02.2025 та становить 2250,00 Євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 2250,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Щодо твердження апелянта про те, що відповідно до гр. 15 МД країною відправлення товару є EE (Естонія), однак до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення від 11.02.2025 №25PL301010000KIWB7 країною експорту якої є Польща, колегія суддів зазначає, що така розбіжність стосовно країни відправлення не впливає на митну вартість товару.

Продавцем (експортером) товару є компанія GENESIS TRADING HOUSE OU., місцем реєстрації якої є Естонія, а відтак, у митній декларації МД №25UA205140008643U8 від 12.02.2025 у графі 15 вірно зазначено код країни відправлення/експорту Естонія (ЕЕ). В митній декларації країни відправлення від 11.02.2025 №25PL301010000KIWB7 зазначено експортера, що кореспондується з місцем формування самої митної декларації країни відправлення (Польща) та даними бази даних Єврокомісії з тарифів та митного союзу та є належним підтвердженням, що товари згідно переліку виїхали за межі Європейського Союзу. Відтак, жодні розбіжності в даному випадку відсутні.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також, копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Апеляційний суд також не бере до уваги твердження митного органу в оскаржуваному рішенні від 13.02.2025 №UA205140/2025/000061/1 про коригування митної вартості товарів про те, що “відповідно до поданого рахунка-фактури (інвойса) №V-163 від 10.02.2025 продавцем товару (власником) є GENESIS TRADING HOUSE OU., що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 10.02.2025 №449840; документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано” з тих підстав, що на митну вартість товару не впливає та обставина, хто зазначений у інформації про технічний засіб власником, адже продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту №3110-24/GHAP від 31.10.2024, рахунку-фактури (інвойса) №V-163 від 10.02.2025 слідує, що продавцем є компанія «GENESIS TRADING HOUSE OU».

Крім того, відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу. Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 (в рамках справи №1.380.2019.002044, адміністративне провадження №К/9901/31560/19, №К/9901/34055/19 (ЄДРСРУ №89928600).

Додатково, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 53 МК України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не входить до переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Товари імпортовані з Республіки Польща, що є країною-членом Європейського Союзу, відповідно на цю країну також поширюються норми Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЕС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів, де вказано про можливість не перереєстрації транспортних засобів на нових власників у випадку подальшого продажу.

Також, не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що в наданому підприємством конвертері валют вартість товару становить 9117,3 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 11.02.2025 №25PL301010000KIWB7 – 9524, оскільки у експортних митних деклараціях вказано конвертовану вартість у іноземній валюті (в залежності від експортної митної декларації) з врахуванням курсу валют, що існував на день заповнення експортних митних декларацій. Будь-яка курсова різниця у експортній митній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням декларантом ціни товару згідно з документами, виданими продавцем.

Як вже було вказано вище, на вимогу Волинської митниці щодо товару, який підлягав митному оформленню долучались письмові пояснення та витяг з проведеною конвертацією, з яких вбачається, що отриманий примірний конвертований показник кореспондується із вартістю ввезеного товару згідно рахунка-фактури (інвойса) №V-163 від 10.02.2025 та становить 2250,00 Євро. Крім того, за основу береться показник та курс конвертації, що існував на території країни експортера.

Аналогічні висновки щодо конвертації митної вартості товарів викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі 140/6689/20, де вказано, що відповідна дата конвертації - дата перерахунку коштів через фінансову установу або дата подання митної декларації країни відправлення і саме він з врахуванням даних банківської системи ЄС здійснює конвертацію. Конвертація було проведена експортером, використовуючи офіційний міжбанківський курс, встановлений Центральним Банком у країні експорту. Оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії).

Також, митний орган у спірному рішенні посилається на те, що відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №3110-24/GHAP від 31.10.2024 термін поставки товару відбувається у 180 днів з моменту оплати, однак банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару не подано до митного оформлення.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 5.1.-5.2. контракту платежі до даного контракту проводяться покупцем на рахунок продавця за попередньою оплатою або за фактично отриманий товар згідно інвойсу. Період розрахунку за товар визначає продавець додатковою угодою, або ж цей термін визначає чинне законодавство.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено додаткову угоду №5-25 від 24.01.2025 до контракту №3110-24/GHAP від 31.10.2024 у якій останні домовилися підпункт 5.1. пункту 5. «Умови оплати» викласти у наступній редакції: «платежі до даного контракту проводяться покупцем на рахунок продавця за фактично отриманий товар згідно інвойсу протягом 180 календарних днів» (а.с.95 зворот-96).

Таким чином, на момент митного оформлення товару за МД №25UA205140008643U8 від 12.02.2025 у позивача не закінчився встановлений додатковою угодою термін оплати за товар, а відтак, був відсутній обов`язок подання до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оплати оцінюваного товару.

У повідомленні про надання додаткових документів та пояснень позивачем було зауважено, що при ввезенні транспортного засобу на територію України мало місце застосування умов післяплати, про що зазначено в рахунку-фактурі (інвойсі) №V-163 від 10.02.2025, у зв`язку з чим, на момент митного оформлення товарів у позивача не було необхідності надавати платіжні документи про оплату. У рахунку-фактурі №V-163 від 10.02.2025 міститься примітка «Makseviis: parast tasumisti», що в перекладі означає «спосіб оплати: післяплата».

З наведеного слідує, що внаслідок відсутності у декларанта під час декларування товару платіжного документу, останній не було подано митному органу, однак це не перешкоджає здійснювати митне оформлення на підставі наявних документів, зокрема, рахунку-фактури (інвойса), який визначає ціну товару. Платіжні документи підтверджують лише оплату за товар, однак не визначають ціну товару, оскільки можуть містити суми, що підтверджують оплату за партії товарів. Відтак, відсутність платіжних документів не є підставою для коригування митної вартості.

Суд апеляційної інстанції також вважає, необгрунтованим твердження митного органу про те, що відповідно до гр. 23 автотранспортної накладної (CMR) від 10.02.2025 №449840 перевізником є VIRAZH-LUTSK LCC (місце реєстрації м. Луцьк, Україна), однак згідно умов поставки, зазначеними в гр. 20 МД - DAP, в ціну товару входить поставка до місця Луцьк, що свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 контракту №3110-24/GHAP від 31.10.2024 продавець зобов`язується продати покупцеві, а покупець зобов`язується придбати у продавця на умовах DAP Ягодин, Луцьк, Ковель, Рівне, Дубно, Сарни, Старовойтово, Мукачево, Івано-Франківськ, Калуш, Долина, Стрий, Ужгород, Зміїнець, Володимир, Городок, Зимна Вода, Зоря, Коломия (згідно Інкотермс-2010) транспортні засоби та запасні частини до них.

Тобто, контрактом передбачено умови поставки товару DAP згідно з Інкотермс-2010, які відображені в інвойсі (DAP LUTSK).

Умови поставки DAP згідно з Інкотермс-2010 (розшифровується “Delivered At Point” named point of destination) перекладаються як “Поставка в пункті”, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно з умовами поставки DAP продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Відтак, за умовами поставки DAP продавець здійснює поставку товару, а тому саме він відповідальний за складання перевізних документів, в тому числі і CMR. За умовами поставки DAP витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак в дійсності вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається продавцем в загальну ціну товару. Для підтвердження цього наявний рахунок-фактура, який визначає ціну товару, яка включає витрати на його транспортування.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач не ніс будь-яких інших витрат щодо доставки товару, окрім тих, які вже були включені у вартість самого товару.

Враховуючи вищенаведене, доводи апелянта про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Також, колегія суддів зауважує, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, яким саме чином виявлені розбіжності перешкоджають оформленню товару за обраним декларантом методом, оскільки надані до митного оформлення документи повинні досліджуватись у їх сукупності, а тому наявність певних недоліків в одному документі не може бути підставою для коригування заявленої митної вартості товару.

Апеляційний суд також не може погодитися із діями митного органу стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Колегія суддів наголошує, що вимога про надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Щодо визначення рівня митної вартості 3000 Євро, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення від 13.02.2025 №UA205140/2025/000061/1, то апеляційний суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

На думку колегії суддів, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.

Таким чином, апелянт не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі №140/9012/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар