Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/23211/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/23211/25 пров. № А/857/20174/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року (головуючий суддя Зозуля Д.П., м.Рівне) у справі №460/23211/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

16.12.2025 року позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (відповідач-2) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, яка полягає у зарахуванні позивачу періоду його роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я: з 01.08.1995 по 10.03.1999 у Дубенській центральній районній лікарні; з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006 з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 04.06.2019 по 16.06.2025 Дубенській міській поліклініці; З 15.07.2011 по 05.12.2011; з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 03.06.2019 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради без застосування подвійного порядку обчислення, передбаченого статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу починаючи з 16.06.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я: з 01.08.1995 по 10.03.1999 у Дубенській центральній районній лікарні; з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006 з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 04.06.2019 по 16.06.2025 Дубенській міській поліклініці; З 15.07.2011 по 05.12.2011; з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 03.06.2019 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради в подвійному розмірі, передбаченому статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 23.07.2025 №172550009743, яким позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період навчання в Дубнівському медичному училищі з 01.09.1980 по 26.02.1984 та проходження строкової військової служби з 23.04.1984 по 23.05.1986.

Позов обґрунтовує тим, що з 23.04.2025 на підставі заяви від 05.06.2025 відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особі, яка досягла встановленого законом пенсійного віку та має визначений мінімальний страховий стаж. При цьому, до 23.04.2025 жодного виду пенсії йому не призначалось та не виплачувалось. За результатом аналізу пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що до його загального страхового стажу всупереч ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я зараховані в календарному обчисленні без застосування кратності (подвійного розрахунку). Листом від 21.08.2025 №1700-0202-8/62261 відповідач-1 вказав, що виключно період роботи з 01.08.1993 по 03.07.1995 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Оскільки в інші періоди ОСОБА_1 працював за сумісництвом, то зараховувати вказаний період роботи до стажу у подвійному розмірі немає підстав. Також позивач вказав, що маючи спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема в закладах охорони здоров`я державної та комунальної власності понад 35 років, позивач 16.07.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням відповідача від 23.07.2025 №172550009743 (визначеного для розгляду поданих документів за принципом випадковості) позивачу відмовлено у виплаті зазначеної грошової допомоги з підстав відсутності у ОСОБА_1 спеціального стажу для виплати грошової допомоги не менше 35 років. ОСОБА_1 зазначив, що листом відповідача-2 від 23.07.2025 №172550009743 повідомлено, що до спеціального стажу – вислуги років не передбачено зарахування військової служби та навчання до стажу, як працівника охорони здоров`я. Таким чином, відповідач-2 вважає відсутніми підстави для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у зарахуванні ОСОБА_1 періоду його роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я: з 01.08.1995 по 10.03.1999 у Дубенській центральній районній лікарні; з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006 з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 04.06.2019 по 16.06.2025 Дубенській міській поліклініці; З 15.07.2011 по 05.12.2011; з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 03.06.2019 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради без застосування подвійного порядку обчислення, передбаченого статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 16.06.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я: з 01.08.1995 по 10.03.1999 у Дубенській центральній районній лікарні; з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006 з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 04.06.2019 по 16.06.2025 Дубенській міській поліклініці; З 15.07.2011 по 05.12.2011; з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 03.06.2019 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради в подвійному розмірі, передбаченому статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.07.2025 №172550009743, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період навчання в Дубнівському медичному училищі з 01.09.1980 по 26.02.1984 та проходження строкової військової служби з 23.04.1984 по 23.05.1986.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу . Вказує, що згідно наданих позивачем при зверненні документів страховий стаж, який дає право для отримання виплати грошової допомоги, згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік 7 місяців 16 днів. До стажу не зараховано період з 14.02.2005 по 31.03.2005 на посаді завідувача відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради, оскільки дана посада та заклад не відповідають постанові КМУ № 909 від 04.11.1993 р. «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Період роботи з 01.08.1993 по 03.07.1995 року зараховано у подвійному розмірі. Одночасно зазначає, що для отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій враховується лише страховий стаж у календарному обчисленні, без застосування кратності, тобто у фактичній тривалості. Постановою КМУ № 909 від 04.11.1993 р. «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» не передбачено зарахування військової служби та навчання до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років. Також зазначає, що відповідно до диплому НОМЕР_1 , позивач закінчив навчання 28.02.1984 за спеціальністю фельдшер . Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 06.04.1984 влаштувався за спеціальністю лаборант, тобто не за набутою професією. Відтак, період навчання з 01.09.1980 по 26.02.1984 не зараховується до спеціального стажу, тобто роботи яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Також період проходження строкової військової служби позивача з 23.04.1984 по 23.05.1986 не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, оскільки це не є вислугою років. Також вказує, що зарахування періоду навчання та періоду проходження строкової військової служби до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не передбачено чинним законодавством. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Крім того, рішення суду оскаржив і відповідач 1. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсійні виплати, 16.07.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про отримання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. Зазначив, що відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із змінами, і мають страховий стаж: жінки - 30 років, чоловіки — 35 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Відповідач-1 зазначив, що Перелік установ, організацій і посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років до 01.01.1992 було затверджено Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397. За результатами розгляду заяви позивача, органом Пенсійного фонду встановлено, що стаж роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років складає 31 рік 7 місяців 16 днів. Пенсійний орган ствердив, що до стажу не зараховано період з 14.02.2005 по 31.03.2005 на посаді завідувача відділу охорони здоров`я Дубенської міської ради, оскільки дана посада та заклад не відповідають постанові КМУ № 909 від 04.11.1993 р. «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Період роботи з 01.08.1993 по 03.07.1995 року зараховано у подвійному розмірі. Також відповідач-1 зазначив, що відповідно до диплому НОМЕР_1 , позивач закінчив навчання 28.02.1984 за спеціальністю фельдшер. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 він з 06.04.1984 влаштувався за спеціальністю лаборант, тобто, як вважає Пенсійний орган, не за набутою професією. Відтак, період навчання з 01.09.1980 по 26.02.1984 не зараховується до спеціального стажу, тобто роботи яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити

Відзив на апеляційні скарги поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

З 23.04.2025 на підставі заяви від 05.06.2025 відповідачем-1 призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом відповідача-1 від 21.08.2025 №1700-0202-8/62261 на адвокатський запит представника позивача щодо порядку обчислення пенсії ОСОБА_1 повідомлено, що до загального страхового стажу період роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я з 01.08.1993 по 03.07.1995 зараховано до загального страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначено, що оскільки в інші періоди ОСОБА_1 працював за сумісництвом, то зараховувати вказані періоди роботи до стажу у подвійному розмірі немає підстав.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу усього календарного періоду роботи, зокрема й за сумісництвом, в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я в подвійному розмірі.

Також, 16.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача-2 від 23.07.2025 №172550009743 (визначеного для розгляду поданих документів за принципом випадковості) позивачу відмовлено у виплаті зазначеної грошової допомоги з підстав відсутності у ОСОБА_1 спеціального стажу для виплати грошової допомоги не менше 35 років.

Листом відповідача-2 від 23.07.2025 №172550009743 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що до спеціального стажу – вислуги років не передбачено зарахування періоду строкової військової служби та навчання.

Вважаючи протиправним рішення відповідача-2 від 16.01.2024 №262840017216, позивач звернулася до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели ті обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону №1058-IV.

З матеріалів справи вбачається як набуття позивачем права на призначення пенсії за віком, так і прийняття на користь ОСОБА_1 відповідного рішення про призначення пенсії з 23.04.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII, ст. 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Записами трудової книжки Серія НОМЕР_2 , дата заповнення 06.04.1984, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 06.04.1984 по 21.04.1984, з 01.09.1986 по 24.08.1987, з 01.08.1993 по 03.07.1995, з 01.08.1995 працював на посадах в закладах з надання медичної допомоги з основним місцем роботи.

Вказані обставини апелянтами не заперечувались.

Пунктом 3 Порядку №637 врегульовано, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно абз. 7 п. 2.14 Інструкції №58 робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Апеляційний суд вказує, що у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці ОСОБА_1 відомостей про його роботу за сумісництвом ним були надані відповідачам довідки медичних закладів, що підтверджують наступне.

Довідкою від 11.06.2025 №714/01-17, виданою КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 01.08.1995 по 10.03.1999 перебував на посаді лікаря-інфекціоніста Дубенської центральної районної лікарні.

Довідкою від 16.06.2025 №282, виданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Здоров`я +» Дубенської міської ради, підтверджується що ОСОБА_1 в період з 01.05.2003 по 31.12.2004 працював за сумісництвом на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки) лікарем-інфекціоністом кабінету інфекційних захворювань Дубенської міської поліклініки; в період з 04.01.2005 по 31.12.2005 працював за сумісництвом на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки) лікарем-інфекціоністом кабінету інфекційних захворювань Дубенської міської поліклініки; в період з 03.01.2006 по 31.12.2006 працював за сумісництвом на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки) лікарем-інфекціоністом кабінету інфекційних захворювань Дубенської міської поліклініки; в період з 02.01.2007 по 31.12.2007 працював за сумісництвом на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки) лікарем-інфекціоністом кабінету інфекційних захворювань Дубенської міської поліклініки; в період з 04.06.2019 по 16.06.2025 (дату видачі довідки) працює лікарем-інфекціоністом кабінету інфекційних захворювань лікарсько-консультативного відділення №1 КНП «Міська поліклініка» Дубенської міської ради (правонаступником якого є КНП «ЦПМСД «Здоров`я+» Дубенської міської ради.

Довідкою від 12.06.2025 №73/02-05/25, виданою відділом охорони здоров`я Дубенської міської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 з 15.07.2011 працював за сумісництвом на умовах неповного робочого часу (0,25 ставки) лікарем-інфекціоністом міської поліклініки; З 03.01.2017 по 31.12.2018 працював за сумісництвом на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки) лікарем-інфекціоністом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради; з 10.01.2019 по 03.06.2019 працював за сумісництвом на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки) лікарем-інфекціоністом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради.

Таким чином, період роботи ОСОБА_1 , зокрема за сумісництвом, в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я з 01.08.1995 по 10.03.1999, з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006, з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 15.07.2011 по 05.12.2011, з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 16.06.2025 підтверджується належними і допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем-1 не заперечувалось факту віднесення посад позивача, на яких він працював у спірні періоди, до роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я.

Положеннями статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ГУ ПФУ в Рівненській області вважає відсутнім підстави для зарахування при обчисленні пенсії зазначених вище періодів роботи до загального страхового стажу у подвійному розмірі з підстав зайнятості ОСОБА_1 на таких посадах за сумісництвом.

На переконання, виключно робота в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я як на основному місці роботи може бути зарахована до загального страхового стажу в подвійному розмірі.

Проте, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 у справі №295/8391/15-а навів правовий висновок про те, що робота за сумісництвом підлягає зарахуванню як робота, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №456/1310/17, в якій суд зазначив, що чинне законодавство не містять жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров`я за сумісництвом.

Такої ж позиції притримувався Верховний Суд при застосуванні норми пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у постановах від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 та від 05.03.2019 у справі №686/9307/17.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17 звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

Також, Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту. Така позиція Великої Палати Верховного Суду була висловлена у постановах від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а, від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що положення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я» №1418 від 29.12.2009, за нормами якої медичні працівники отримують надбавку за вислугу років як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Відповідно, зарахування стажу роботи для визначення розміру надбавки за вислугу років здійснюється за усіма місцями роботи працівника в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, тобто і з урахуванням стажу роботи на посадах медичних працівників при роботі за сумісництвом.

Також апеляційний суд наголошує, що чинне законодавство не містять жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров`я за сумісництвом.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №456/1310/17, від 17.06.2020 № 357/11458/17, від 21.10.2019 №295/8391/15-а.

Відтак, відповідач-1 зобов`язаний був при призначенні пенсії врахувати період роботи позивача в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я: з 01.08.1995 по 10.03.1999 у Дубенській центральній районній лікарні; з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006 з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 04.06.2019 по 16.06.2025 Дубенській міській поліклініці; З 15.07.2011 по 05.12.2011; з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 03.06.2019 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради в подвійному розмірі, передбаченому статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вищевказане свідчить, що ГУ ПФУ в Рівненській області протиправно обчислює пенсію за віком ОСОБА_1 без врахування періоду його роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я: з 01.08.1995 по 10.03.1999 у Дубенській центральній районній лікарні; з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006 з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 04.06.2019 по 16.06.2025 Дубенській міській поліклініці; З 15.07.2011 по 05.12.2011; з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 03.06.2019 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради у подвійному розмірі, передбаченому статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо рішення відповідача-2 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій за віком, колегія суддів враховує наступне.

Апеляційний суд вказує, що спірним у даній справі є право ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказане право відповідачем заперечується з підстав відсутності у нього спеціального стажу 35 років.

При тому, відповідачем-2 до такого стажу, на переконання позивача, не зараховано період навчання у медичному училищі та проходження строкової військової служби.

За правилами пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідач вважає, що до загального стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягає зарахуванню період навчання у медичному училищі та проходження строкової військової служби.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Порядок №1191).

Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Згідно пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (Перелік №909).

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IVта які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідач-2 вказав, що страховий стаж, який дає право для отримання і виплати одноразової грошової допомоги згідно з п. 7-1 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік 7 місяців 16 днів.

Водночас, згідно ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу добувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

До закладів професійної (професійно-технічної) освіти належить, відповідно до статті 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», професійно-технічне училище відповідного профілю.

Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що в стаж роботи зараховується також: д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до трудового стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 348/20/17.

Згідно з п. 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637 (Порядок №637), період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Дипломом Серія НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 у 1980 році вступив, а у 1984 році закінчив Дубнівське медичне училище за спеціальністю «фельдшер» із присвоєнням йому 28.02.1984 кваліфікації фельдшера.

Записами трудової книжки позивача підтверджується, що після закінчення училища 28.02.1984, позивач 06.04.1984 (тобто в строк, що не перевищує 3 місяців) був призначений на посаду лаборанта дерайлабораторії Дубнівського профдезвідділу (період якого зарахований до вислуги років), тому до спеціального стажу ОСОБА_1 необхідно зарахувати період навчання з 01.09.1980 - 28.02.1984.

Відповідач-1 вказав, що позивач після закінчення медичного училища працевлаштувався за спеціальністю лаборант, тобто, як вважає Пенсійний орган, не за набутою професією.

Водночас апеляційний суд зауважує, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.07.2025 № 1065 «Деякі питання підготовки та професійної діяльності за професіями у сфері охорони здоров`я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2025 року за № 1109/44515, затверджено такі, що додаються: Перелік професій (посад) працівників сфери охорони здоров`я; Перелік спеціалізацій підготовки здобувачів вищої та фахової передвищої освіти за спеціальностями галузі знань I «Охорона здоров`я та соціальне забезпечення» (крім спеціальностей у сфері соціального забезпечення) та їх відповідність групам професій у сфері охорони здоров`я.

Згідно підрозділу 3 Розділу IV Переліку професій (посад) працівників сфери охорони здоров`я визначено, що професії (посади) фельдшера-лаборанта, фельдшера-санітарного, лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, лаборанта (медицини) належать до сфери охорони здоров`я.

Відтак, апеляційний суд констатує, що працевлашування позивача 06.04.1984 (у строк, що не перевищує 3 місяців з дня закінчення Дубнівського медичного училища) на посаду лаборанта дерайлабораторії відбулося за спеціальністю, позаяк без закінчення відповідного училища та отримання середньої медичної освіти зі спеціальністю унеможливлювало би зайняття ОСОБА_1 вказаної посади.

Зазначене свідчить на користь висновку про те, що відповідач-2 протиправно не зарахував період навчання з 01.09.1980 - 28.02.1984 у Дубнівському медичному училищі до спеціального стажу-вислуги років, яка дає право на одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Оцінюючи доводи відповідача-2 про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу – вислуги років періоду проходження ОСОБА_1 строкової військової служби, апеляційний суд врахує наступне.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Військовим квитом позивача серії НОМЕР_3 від 09.09.1993, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 23.04.1984 по 23.05.1986 проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР, а наказом МО України від 31.05.1993 №213 йому присвоєно військове звання молодшого лейтенанта.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 348/2384/16-а, від 18.06.2020 у справі № 676/3013/17.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту трудової книжки встановлено, що згідно із записом №2 ОСОБА_1 звільнено з посади лаборанта дерайлабораторії Дубнівського профдезвідділу 21.04.1984 у зв`язку з призовом на дійсну військову службу.

Відтак, до вислуги років позивача, окрім роботи на посадах в сфері охорони здоров`я та навчання в училищі, були підстави для зарахування відповідачем-2 також і періоду проходження строкової військової служби з 23.04.1984 по 23.05.1986.

В постанові Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі №676/3013/17 зазначено, що час проходження строкової військової служби, навчання в навчальному закладі зараховуються до спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років та на виплату при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення.

Так, згідно з нормами п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, апеляційний суд наголошує, що висновки відповідача-2 про те, що вказані періоди навчання та проходження строкової військової служби не можна зарахувати до вислуги років працівника закладів охорони здоров`я є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, колегія суддів вказує, що на день призначення позивачу пенсії за віком він: досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на час досягнення пенсійного віку працював в комунальному закладі охорони здоров`я на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мав страховий стаж на таких посадах понад 35 років, зокрема добровільно зарахованих 31 рік 7 місяців 16 днів та протиправно не зарахованих 5 років 6 місяців 29 днів, не отримував до моменту виходу на пенсію за віком будь-якої пенсії, а тому при призначенні пенсії за віком мав право на отримання грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 16.06.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я: з 01.08.1995 по 10.03.1999 у Дубенській центральній районній лікарні; з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006 з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 04.06.2019 по 16.06.2025 Дубенській міській поліклініці; З 15.07.2011 по 05.12.2011; з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 03.06.2019 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради в подвійному розмірі, передбаченому статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період навчання в Дубнівському медичному училищі з 01.09.1980 по 26.02.1984 та проходження строкової військової служби з 23.04.1984 по 23.05.1986.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 460/23211/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар