Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №300/4903/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №300/4903/25

Суддя: Курилець Андрій Романович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/4903/25 пров. № А/857/12598/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року в справі № 300/4903/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Остап`юк С.В.,

час ухвалення рішення – 23 січня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 ,. (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №092650004683 від 23.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 07.09.1983 по 07.08.1998 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.12.1982.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач – ГУ ПФУ в Кіровоградській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Так, 23.06.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 092650004683 про відмову в призначені пенсії за віком

Скаржник наголошує, що за результатом розгляду документів, до страхового стажу позивачки не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) з 07.09.1983 по 04.08.1998, оскільки запис про звільнення завірено печаткою підприємства, яке не відповідає його назві при прийнятті на роботу, інформація про реорганізацію (перейменування) - відсутня.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 16.06.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

До означеної заяви позивачем долучено копії документів, що засвідчують набутий останнім стаж, необхідний для призначення пенсії, зокрема, копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.12.1982.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення №092650004683 від 23.06.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Як слідує зі змісту коментованого рішення, вік заявника на дату звернення становить 63 роки, необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV становить від 22 до 32 років, натомість страховий стаж ОСОБА_1 склав 08 років 01 місяць 21 день.

За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.12.1982 з 07.09.1983 по 04.08.1998, оскільки запис про звільнення завірено печаткою підприємства, яке не відповідає назві підприємства при прийнятті на роботу, інформація про реорганізацію (перейменування) відсутня.

Позивачем до заяви від 16.06.2025 долучено, серед іншого, копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.12.1982, згідно якої останній:

- з 07.09.1983 зарахований на посаду електромонтера в Механізовану колону №31 (запис №5);

- з 12.04.1989 присвоєно 4 розряд електромонтера (запис №6);

- з 01.04.1991 присвоєно 5 розряд електромонтера (запис №7);

- з 07.08.1998 звільнений за власним бажанням (запис №8).

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №092650004683 від 23.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Так, для призначення пенсійної виплати ОСОБА_1 надав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 31.12.1982, згідно якої позивач:

- з 07.09.1983 зарахований на посаду електромонтера в Механізовану колону №31 (запис №5);

- з 12.04.1989 присвоєно 4 розряд електромонтера (запис №6);

- з 01.04.1991 присвоєно 5 розряд електромонтера (запис №7);

- з 07.08.1998 звільнений за власним бажанням (запис №8).

Однак в цьому контексті суд першої інстанції правильно зауважив, що порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У подальшому порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Апеляційний суд підкреслює, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Згідно запису №5 трудової книжка серії НОМЕР_1 від 31.12.1982 ОСОБА_1 з 07.09.1983 зарахований на посаду електромонтера в Механізовану колону №31, а згідно запису №8 позивач з 07.08.1998 звільнений з роботи за власним бажанням.

Слід наголосити на тому, що як положеннями Інструкції №162 (чинної на момент внесення записів №№5, 8 у трудову книжку позивача), так і положеннями Інструкції №58, передбачено засвідчення печаткою запису про звільнення працівника з роботи.

Суд зауважує, що записи у трудовій книжці про період роботи ОСОБА_1 з 07.09.1983 по 07.08.1998 є чіткими та без виправлень.

При цьому, запис №8 про звільнення позивача з роботи додатково засвідчений печаткою "Відкритого акціонерного товариства Південелектромережбуд "Механізована колона №31" із внесеними до неї відомостями про підприємство, де працював позивач, що відповідає вимогам Інструкції №162.

В свою чергу, суд зазначає, що в записі №5 містяться відомості, про те, що ОСОБА_1 з 07.09.1983 зарахований на посаду електромонтера в Механізовану колону №31, тобто чітко вказано ідентифікуючу ознаку (назву) підприємства, куди позивача прийнято на роботу.

Відтиск печатки на записі №5 також містить відомості про таке найменування підприємства - "Механізована колона №31", що в сукупності є достатнім підтвердженням періоду роботи позивача на вказаному підприємстві.

Записи №№5, 8 внесені в у хронології зростання календарних дат і порядкових номерів запису. Між ними відсутні інші записи, які б могли поставити під сумнів прийняття ОСОБА_1 на роботу на інше підприємство відмінне від того, назва якого нанесена на печатці суб`єкта господарювання, якою засвідчено запис про звільнення.

Не зазначення у трудовій книжці позивача у графі 3 розділу "Відомості про роботу" при вчиненні запису №5 повного найменування підприємства, на переконання суду, не може бути єдиною обставиною, яка б сама по собі свідчила про недостовірність такого запису та ставити під сумнів період трудової діяльності позивача з 07.09.1983 по 07.08.1998 в цілому.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Також Верховний Суд переглядаючи судові рішення у подібних спорах у своїх постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а і від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 сформував такі висновки:

"…Відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії. Недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.";

"…певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.".

Суд зауважує, що наявність неповного найменування роботодавця, не є тими недоліком, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Певні недоліки ведення трудової книжки роботодавцем, не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Таким чином, підлягає врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 07.09.1983 по 07.08.1998 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.12.1982.

В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу позивача.

Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Колегія суддів зазначає, що перекладення тягаря доказування на позивача не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті органи Пенсійного фонду, свою позицію побудували виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року в справі № 300/4903/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua