Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/17576/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17576/24 пров. № А/857/33760/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 380/17576/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Кондратюк Ю.С.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 15.11.24,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі – відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі – відповідач 2) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 10583769/44676394 від 20.02.2024 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 15758 від 22.12.2023; № 10583771/44676394 від 20.02.2024 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №15933 від 29.12.2023; № 10623183/44676394 від 26.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 15913 від 29.12.2023; № 10623182/44676394 від 26.02.2024 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №15921 від 29.12.2023; № 10607686/44676394 від 22.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №14867 від 07.12.2023; № 10607688/44676394 від 22.02.2024 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 15167 від 13.12.2023; № 10607689/44676394 від 22.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 15446 від 19.12.2023; № 10623161/44676394 від 26.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 801 від 02.02.2024; № 10623160/44676394 від 26.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 804 від 26.01.2024; № 10583788/44676394 від 20.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 805 від 01.02.2024; № 10623159/44676394 від 26.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 803 від 06.02.2024; № 10607838/44676394 від 22.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №15174 від 01.12.2023; № 10589497/44676394 від 20.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 15009 від 11.12.2023; № 10607668/44676394 від 22.02.2024 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 15334 від 18.12.2023. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного подання на реєстрацію, а саме: податкову накладну № 15758 від 22.12.2023; податкову накладну № 15933 від 29.12.2023; податкову накладну № 15913 від 29.12.2023; податкову накладну № 15921 від 29.12.2023; податкову накладну № 14867 від 07.12.2023; податкову накладну № 15167 від 13.12.2023; податкову накладну № 15446 від 19.12.2023; податкову накладну № 801 від 02.02.2024; податкову накладну № 804 від 26.01.2024; податкову накладну № 805 від 01.02.2024; податкову накладну № 803 від 06.02.2024; податкову накладну № 15174 від 01.12.2023; податкову накладну № 15009 від 11.12.2023; податкову накладну № 15334 від 18.12.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок. У задоволенні інших вимог про стягнення судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже було зазначено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 позов задоволено повністю.

11.11.2024 від представника позивача надійшла заява, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення про стягнення на користь позивача з відповідачів витрати на правничу допомогу в сумі 21 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, потрібно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція відображена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

В пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (Клієнт) та Адвокатським Бюро «Анни Крамар», в особі адвоката Крамар А.О. (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 20.05.2024 (далі Договір).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» згідно ордеру серії ВС №1291788 про надання правничої (правової) допомоги Адвокат Крамар А.О.

Сторонами укладено Додаткову угоду № 5 від 12.08.2024 (далі Додаткова угода).

Згідно п. 2 Додаткової угоди вартість роботи по оскарженню одного пакета документів в суді першої інстанції за умови розгляду справи без виклику сторін, є фіксованою та складає 1 500 грн. 00 коп.

Відповідно до Акта №5 виконаних робі (наданих послуг) 07.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (ЄДРПОУ 44676394), в особі директора Крамара Дмитра Володимировича, яка діє на підставі Статуту (надалі - Клієнт), з іншої сторони, склали цей Акт приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт») до Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024 р. (далі -«Договір») про наступне:

1. АБ «Анни Крамар» в особі адвоката Крамар А.О. (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 1996 від 08.09.2012 року, виданого на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08.09.2012 р. № 11) надало, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги (правову допомогу) у справі № 380/16564/24:

- вивчення документів клієнта, проведення аналізу норм та положень законодавства, моніторинг судової практики і правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ та надання консультації Клієнту;

- написання адміністративного позову про визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 3 Акта передбачено, що відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 від 12.08.2024 р. до Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024 р., вартість роботи по оскарженню одного пакета документів в суді першої інстанції за умови розгляду справи без виклику сторін, є фіксованою та складає 1500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 Акта загальна вартість правової допомоги відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 від 12.08.2024 р. до Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.05.2024 р. становить (14 пакетів документів х 1500 грн.) 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. 00 коп.

Згідно п 3.1 Договору за роботу, виконану АБ «Анни Крамар», Клієнт сплачує гонорар згідно домовленості.

Розмір гонорару буде визначено після ознайомлення з документами клієнта та оцінки Виконавцем обсягу робіт, враховуючи, підготовку процесуальних документів та участь Адвоката у розгляді справи у Львівському окружному адміністративному суді.

Остаточна сума гонорару буде вказана у Додатковій угоді до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження оплати вартості правової допомоги позивачем долучено платіжну інструкцію № 8544 від 11.11.2024 на суму 21000,00 грн.

На переконання суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 21000,00 грн по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дана справа згідно з положеннями ст.ст. 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Вказаний обсяг наданих послуг адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки ця справа незначної складності та не потребує значної затрати часу на вказані послуги.

Судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких оприлюднено численні судові рішення судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що наведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці адміністративного позову.

З огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню, повинен становити 3000,00 грн.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 380/17576/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук