Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/14417/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14417/24 пров. № А/857/31577/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/14417/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

суддя у І інстанції Лунь З.І.

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Житомирської митниці в якому просив визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Житомирської митниці № UА101000/2024/000169/1 від 17.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/006815 від 17.05.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» зареєстроване 14.05.2014, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 23.12 Формування й оброблення листового скла.

Інші види діяльності: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.62 Оптова торгівля верстатами, 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., 13.91 Виробництво трикотажного полотна, 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, 13.93 Виробництво килимів і килимових виробів, 13.94 Виробництво канатів, мотузок, шпагату та сіток, 13.95 Виробництво нетканих текстильних матеріалів і виробів із них, крім одягу, 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів, 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» 04.04.2023 уклало Контракт купівлі-продажу № 04/04/2023 (далі Контракт), з компанією «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT» (Єгипет) предметом якого є флоат - скло ( далі -Товар).

На виконання вище вказаного Контракту Позивач придбав в компанії «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT» придбав партію товару відповідно до проформи інвойсу № 8155012423 від 07.03.2024 р., комерційного інвойсу № 124957003 від 24.04.2024 р., а саме: скло листове неармоване тоноване без поглинального відбивального або невідбивального шару, термічно поліроване: - флоат-скло SGG PARSOL GREY сірого кольору, розмірами 3210x2250 мм., товщиною 4 мм., (27 ящиків, 1053 листи) всього загальною площею 7605,2925 м. кв., загальною вартістю 30725,37 доларів США, які були відвантажено Продавцем на умовах FOB Port Said (Єгипет). Використовується для виготовлення автомобільного скла. Торговельна марка «Saint Gobain».

Згідно істотних умов Контракту Продавець зобов`язується поставити у власність (продати), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити (купити) Товар . Умови доставки Товару підпадають під дію Інкотермс 2010 та зазначаються в комерційному інвойсі.

Відповідно до п. 4.1 Контракту «Покупець здійснює оплату за Товар відповідно до умов зазначених у проформі інвойс або ж у комерційному інвойсі.

Згідно проформи інвойс №8155012423 від 07.03.2024 - оплата за Товар здійснюється шляхом 100% передоплати за Товар.

Для доставки Товару позивачем було залучено транспортну компанію ТОВ «Ламан Шиппінг» згідно з Договору на транспортно-експедиторського обслуговування № 13972 від 15.08.2018 та Заявки на організацію транспортування і експедитування вантажу за № 2504/24 від 25.04.2024. Даний Товар був розміщений /завантажений та слідував з порту умовах FOB Port Said (Єгипет) у трьох контейнерах, а саме : №MAEU4665568, №MAEU4684450, №SUDU2841227.

Для митного оформлення Товару, позивач уповноважив бути його представником у митних органах, митного брокера ТОВ «БРОК ІМЕКС» ( Договір про надання послуг по декларуванню товарів № 200923 від 20.09.2023).

Для митного оформлення випуску чи пропуску товарів, до Житомирської митниці уповноваженою особою подано митну декларацію № 24UA101020017957U8 від 14.05.2024 на товар: скло листове неармоване тоноване без поглинального відбивального або невідбивального шару, термічно поліроване: - флоат-скло SGG PARSOL GREY сірого кольору, розмірами 3210x2250 мм., товщиною 4 мм., (27 ящиків, 1053 листи) всього загальною площею 7605,2925 м. кв., загальною вартістю 30725,37 доларів США, які були відвантажено Продавцем на умовах FOB Port Said (Єгипет). Використовується для виготовлення автомобільного скла. Торговельна марка «Saint Gobain».

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 8155012423 від 07.03.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 124957003 від 24.04.2024; Автотранспортна накладна- CMR ( Road consignment note) № 5568 від 10.05.2024; Автотранспортна накладна- CMR ( Road consignment note) Б/Н від 10.05.2024; Автотранспортна накладна- CMR ( Road consignment note) Б/Н від 10.05.2024; Супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336656 від 10.05.2024; Супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336739 від 10.05.2024; Супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336712 від 10.05.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару- платіжна інструкція №1113JBKLO4 від 10.04.2024 та банківський протокол про оплату №1113 від 10.04.2024; Довідка про транспортні витрати ТОВ «Ламан Шиппінг» №432454 від 10.05.2024; Контракт купівлі-продажу з компанією «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT» №04/04/2023 від 04.04.2023; Договір про надання послуг по декларуванню товарів № 200923 від 20.09.2023 з ТОВ «БРОК ІМЕКС»; Договір на транспортно-експедиторського обслуговування № 13972 від 15.08.2018; Копія митної декларації країни відправлення № 700334836274363 від 27.04.2024.

У поданій митній декларації № 24UA101020017957U8 від 14.05.2024 р. митна вартість товару позивачем була визначена за ціною Контракту, щодо товару, який імпортується (основний метод).

За наслідками опрацювання наданих документів Житомирська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту такого змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме:, а саме:

1) прайс-лист виробника товару;

2) виписку з бухгалтерської документації;

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: рахунок фактуру № LS-4561173 від 14.05.2024 від ТОВ «Ламан Шиппінг», прайс лист від 09.01.2024, лист від виробника товару з перекладом від 15.05.2024, переклад митної декларації країни відправлення.

За результатами розгляду МД № 24UA101020017957U8 від 14.05.2024 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА101000/2024/000169/1 від 17.05.2024.

У рішенні Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UА101000/2024/000169/1 від 17.05.2024, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися мз об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною п`ятою ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України ідентичних/схожих товарів.

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до п 1.1 контракту № 04/04/2023 від 04.04.2023 (далі - Контракт) загальна кількість, ціна, загальна вартість, умови постачання, а також інші характеристики товару зазначаються в інвойсах або специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту та узгоджуються сторонами окремо -а кожну партію. Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що інвойси або специфікації до контракту на кожну партію товару повинні бути виконане в письмовій формі та підписані уповноваженими на то особами. Вищевказані умови зовнішньоекономічного контракту свідчать про те, що документ (інвойс або специфікація), в якому визначені найменування, перелік, кількість, ціна і загальна вартість товару повинен бути погоджений (підписан/й обома сторонами. До митної декларації долучено інвойс № 124957003 від 24.04.2024, який не містить підпису уповноваженої особи покупця або інших відміток, які б свідчили про те, що даний документ є узгоджений сторонами. Крім того, він поданий митниці у неналежній якості; частина тексту документа, що містить інформацію про продавця та покупця товару, умови поставки, можливо інші відомості, що мають значення під час перевірки правильності визначення митної вартості, є розмитою, нечіткою, виконана дрібним шрифтом.

Згідно із п. 2.1 Контракту постачання товару проводитиметься за цінами, зазначеними у специфікаціях та проформах-інвойсах, що додаються для кожної партії товару, погодженої за номенклатурою та кількістю між Сторонами. До митної декларації долучена проформа інвойс № 8155012423 в д 07.03.2024, яка не містить ознак того, що вказана в ній партія товару погоджена за номенклатурою та кількістю Сторонами, як це зазначено у п. 2.1 Контракту.

Таким чином, митному органу не надано документ, який підтверджує, що сторонами погоджена номенклатура, кількість та ціна товару, який пред`явлений до митного оформлення.

Платіжне доручення № 1113 від 10.04.2024 не містить будь-яких відомостей про те, що за даним документом виконано перерахування коштів одержувачу. Платіжна інструкція № 1113ЛЗКLО4 від 10.04.2024 містить відомості про отримувача платежу JР МОРGАN СНАSЕ ВАNК, який не є стороною зовнішньоекономічної операції з поставки товару.

Відповідно до п. 2.5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.

У зв`язку із недотриманням вищевказаних вимог нормативного документа, документ під назвою «уніфікований випуск експорту (початковий)» та переклад листа до Митної служби України від 15.05.2024 не можуть бути використаний митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості.

Для підтвердження фактично понесених витрат по транспортуванню товару до митного кордону України надано довідку про транспортні витрати № 432454 від 10.05.2024, яка містить інформацію про вартість міжнародного морського перевезення вантажу за маршрутом порт Роrt Said (Еgурt)-порт Сопstanta (Rотапіа). Даний маршрут слідування не підтверджений жодним транспортним перевізним документом, що за вимогами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України повен був бути наданий митному органу.

Також митниці надано дві автотранспортні накладні, які не містять відомостей про дату їх складання, у зв`язку із чим можуть стосуватися перевезення інших партій товару. Таким чином, не підтверджується маршрут транспортування частини партії товару загальною вагою 50706 кг автомобільним транспортом, що впливає на достовірність декларування числових значень складової митної вартості - витрат на транспортування. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Відповідно до ч. З ст. 53 Митного кодексу України необхідно надати такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товару);

2)прайс-лист виробника товару;

3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах ве ж відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України).

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості аналогічного товару.

Митна вартість визначена за методом 2а-вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну - за МД № 231ІА209230082474111 від 03.08.2023 - Скло листове неармоване тоноване без поглинального відбивального абоневідбивального шару, термічнополіроване:- Флоат-скло сірий тон 860 РАР8ОІ-,розмірами 3210x2250 мм„ товщиною 4 мм.,(7 ящиків, 273 листи) - 1971,74 м.кв. Використовується для виготовлення автомобільного скла. Торговельна марка - «Saint Gobain» Виробник -«SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT» 8,599 доларів США за м2 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Коригування на обсяг партії не здійснюється у зв`язку із відсутністю інформації, в тому числі від декларанта, що може бути використана для такого коригування. Коригування на витрати, зазначені у п. 5-7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, не здійснюється у зв`язку із відсутністю документально підтверджених числових даних таких витрат».

Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/006815 від 17.05.2024.

У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після подання нової митної декларації із врахуванням причини відмови.

З метою отримання товару у вільний обіг на митній території України внесено фінансову гарантію та подано нову митну декларацію № 24UA101020018534U6 від 17.05.2024 у якій вказано про фінансові гарантії згідно «Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684.

Не погоджуючись із проведеними Житомирською митницею коригуваннями митної вартості автомобіля, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територіюУкраїни, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієїстатті.

Згідно частини 5, 7 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.

Згідно частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 4, 5 статті 55 МК України під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно частини 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарнихднів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатнімичи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їхскасування.

Відтак, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що декларантом одночасно із митною декларацію було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме надано: -Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 8155012423 від 07.03.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 124957003 від 24.04.2024; Автотранспортна накладна- CMR ( Road consignment note) № 5568 від 10.05.2024; Автотранспортна накладна- CMR ( Road consignment note) Б/Н від 10.05.2024; Автотранспортна накладна- CMR (Road consignment note) Б/Н від 10.05.2024; Супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336656 від 10.05.2024; Супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336739 від 10.05.2024; Супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336712 від 10.05.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару- платіжна інструкція №1113JBKLO4 від 10.04.2024 та банківський протокол про оплату №1113 від 10.04.2024; Довідка про транспортні витрати ТОВ «Ламан Шиппінг» №432454 від 10.05.2024; Контракт купівлі-продажу з компанією «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT» №04/04/2023 від 04.04.2023; Договір про надання послуг по декларуванню товарів № 200923 від 20.09.2023 з ТОВ «БРОК ІМЕКС»; Договір на транспортно-експедиторського обслуговування № 13972 від 15.08.2018; Копія митної декларації країни відправлення № 700334836274363 від 27.04.2024.

Митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Вказаний висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив постановах, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Згідно оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Проте, оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару суд ураховує, що ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митної декларації № 24UA101020017957U8 від 14.05.2024, додатково надало: рахунок фактуру № LS-4561173 від 14.05.2024 від ТОВ «Ламан Шиппінг», прайс лист від 09.01.2024, лист від виробника товару з перекладом від 15.05.2024, переклад митної декларації країни відправлення

Відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Стосовно аргументів відповідача, що «Відповідно до п. 1.1 Контракту №9 04/04/2023 від 04.04.2023 (далі - Контракт) загальна кількість, ціна, загальна вартість/умови постачання, а також інші характеристики товару зазначаються в інвойсах або специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту та узгоджуються сторонами окремо на кожнуу партію. Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що інвойси або специфікації їдо контракту на кожну партію товару повинні бути виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими на то особами. Вищевказані умови зовнішньоекономічного контракту свідчать про те, що документ (інвойс або специфікація), в якому визначені найменування, перелік, кількість, ціна і загальна вартість товару Повинен бути погоджений (підписаний) обома сторонами. До митної декларації долучено інвойс № 124957003 від 24 04.2024, який не містить підпису уповноваженої особи; Покупця або інших відміток, які б свідчили про те, що даний документ є узгоджений сторонами. Крім того, він поданий митниці у неналежйій якості: частина Тексту документа, що містить інформацію про продавця та покупця товару, умови поставки, можливо інші відомості, що мають значення під час перевірки правильності визначення митної вартості; є розмитою, нечіткою, виконана дрібним шрифтом. Згідно із п. 2.1 Контракту постачання товару проводитиметься за цінами, зазначеними у специфікаціях та прбформах-інвойсах, що додаються для кожної партії товару, погодженої за номенклатурою та кількістю між Сторонами. До митної декларації долучена проформа інвойс № 8155012423 від 07.03.2024, яка не містить ознак того, що вказана в ній партія товару погоджена за номенклатурою та кількістю Сторонами, як це зазначено у п. 2.1 Контракту. Таким чином, митному органу не надано документ, який підтверджує, що сторонами погоджена номенклатура, кількість та ціна товару, який пред`явлений до митного оформлення», то суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» 04.04.2023 уклало Контракт купівлі-продажу № 04/04/2023 (далі Контракт), з компанією «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT» (Єгипет) предметом якого є флоат - скло ( далі -Товар).

На виконання вище вказаного Контракту озивач придбав в компанії «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT» придбав партію товару відповідно до проформи інвойсу №8155012423 від 07.03.2024 р., комерційного інвойсу № 124957003 від 24.04.2024 р.

Згідно істотних умов Контракту Продавець зобов`язується поставити у власність (продати), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити (купити) Товар. Умови доставки Товару підпадають під дію Інкотермс 2010 та зазначаються в комерційному інвойсі.

Відповідно до п. 4.1 Контракту «Покупець здійснює оплату за Товар відповідно до умов зазначених у проформі інвойс або ж у комерційному інвойсі.

Згідно з проформи інвойс № 8155012423 від 07.03.2024 - оплата за Товар здійснюється шляхом 100% передоплати за Товар.

Проформа інвойс №8155012423 від 07.03.2024, комерційний інвойс №124957003 від 24.04.2024 та специфікація була сформована «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT».

Для узгодження специфікацій, інвойсів, рахунків-проформ, комерційних інвойсів не передбачено обов`язку накладання підписів уповноважених на це осіб. Усі вищеперелічені документи узгоджувалися сторонами шляхом електронного листування та веденням перемовин телефонним зв`язком. Підтвердженням згоди на придбання та відвантаження товару являються оплати за поставлений товар.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Надані позивачем платіжні документи підтверджують сплату за поставлену партію товару згідно з інвойсом.

Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Отже, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість, визначену на момент розмитнення товару.

Вказані твердження відповідача жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей у даних про митну вартість імпортованих товарів.

Стосовно аргументів відповідача на те, що «Платіжне доручення №1113 від 10.04.2024 не містить будь-яких відомостей про те, що за даним документом виконано перерахування коштів одержувачу. Платіжна інструкція №1113ВКLО4 від 10.04.2024 містить відомості про отримувача платежу JР МОRGАN CHASE BANK, який не є стороною зовнішньоекономічної операції з поставки товару», то суд зазначає таке.

Згідно з платіжної інструкції №1113JBKLO4 від 10.04.2024 вбачається, що в пункті призначення платежу міститься посилання на компанію одержувача коштів «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT», номер та дату контракту: № 04/04/2023 від 04.04.2023 та ідеться посилання на проформу інвойс № 8155012423 від 07.03.2024, відповідно до якої було здійснено 100 % оплату за товар.

У банківському протоколі про оплату № 1113 від 10.04.2024 навпроти графи Receiver (приймач): ідеться посилання не на назву отримувача платежу «JP MORGAN CHASE BANK», як стверджує митний орган, а дана назва «JP MORGAN CHASE BANK» являється назвою банку кореспондента відправника коштів.

Даний банк кореспондент також зазначив у п.п. 11.1 розділу 11. «ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН» Контракту № 04/04/2023.

У графі 70 банківського протоколу про оплату також як і в платіжній інструкції містися посилання на номер та дату Контракту ( CNTR № 04/04/2023 DD 04.04.2023), номер та дату проформи інвойсу (prof. inv. 8155012423 dd 07.03.2024), відповідно до яких було здійснено оплату за товар.

Вказаним спростовуються доводи митного органу про те, що платіжні документи мають розбіжності, не стосуються оплати за оцінюваний товар та не можуть підтвердити ціну, що була фактично сплачена за нього.

Стосовно аргументів відповідача на те, «Відповідно до п. 2.5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №2 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису «Перекладено вірно», проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. У зв`язку із недотриманням вищевказаних вимог нормативного документа, документ під назвою «уніфікований випуск експорту (початковий)» та переклад листа до Митної служби України від 15.05.2024 не можуть бути використаний митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості», то суд зазначає наступне.

Згідно статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів».

Отже, зауваження митного органу про ненадання перекладу документів, які надані до митного оформлення згідно гр. 44 ЕМД є безпідставними, оскільки надані декларантом документи складені англійською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування.

Стосовно зауважень митного органу про те, що «Для підтвердження фактично понесених витрат по транспортуванню товару до митного кордону України надано довідку про транспортні витрати № 432454 від 10.05.2024 яка містить інформацію про вартість міжнародного морського перевезення вантажу за маршрутом порт Port Said (Egypt) порт Constanta (Romania). Даний маршрут слідування не підтверджений жодним транспортним перевізним документом, що за вимогами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України повен був бути наданий митному органу. Також митниці надано дві автотранспортні накладні, які не містять відомостей про дату їх складання, у зв`язку із чим можуть стосуватися перевезення інших партій товару. Таким чином, не підтверджується маршрут транспортування частини партії товару загальною вагою 50706 кг автомобільним транспортом. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості», то суд зазначає наступне.

Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

-калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вказаний наказ Мінфіну визначає наявність рахунок-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(- ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Доставка вантажу: скло листове неармоване тоноване без поглинального відбивального або невідбивального шару, термічно поліроване: - флоат-скло SGG PARSOL GREY сірого кольору, розмірами 3210x2250 мм., товщиною 4 мм., (27 ящиків, 1053 листи) всього загальною площею 7605,2925 м. кв., загальною вартістю 30725,37 доларів США, які були відвантажено Продавцем на умовах FOB Port Said (Єгипет), згідно з проформи інвойсу № 8155012423 від 07.03.2024.

ТОВ «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» здійснило купівлю листового скла у постачальника компанії «SAINT-GOBAIN GLASS EGYPT»відповідно до Контракту № № 04/04/2023 від 04.04.2023 та комерційного інвойсу № 124957003 від 24.04.2024.

Для доставки Товару товариством було залучено транспортну компанію ТОВ «Ламан Шиппінг» згідно Договору на транспортно-експедиторського обслуговування №13972 від 15.08.2018 та Заявки на організацію транспортування і експедитування вантажу за № 2504/24 від 25.04.2024 р. Даний Товар був розміщений /завантажений та слідував з порту умовах FOB Port Said (Єгипет) у трьох контейнерах, а саме : № MAEU4665568, № MAEU4684450, № SUDU2841227.

Згідно матеріалів справи, позивачем до Житомирської митниці при митному оформленні було надано супровідні документи Т1 в кількості 3 од., а саме: супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336656 від 10.05.2024, супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336739 від 10.05.2024, супровідний документ Т1 № 24ROCT190000336712 від 10.05.2024.

Товар було прийнято 10.05.2024 у порту Constanta ( CONSTANTA SUD AGIGEA ROCT 1900), також зазначено номера контейнерів, в яких слідував товар, вага товару та номера транспортних засобів, на які завантажено дані контейнери.

Маршрут слідування також зазначено у додатково наданому до митного органу коносаменті № 238566853, де вказано порт завантаження товару: Port Said East та порт розвантаження товару Constanta.

У двох автотранспортних накладних (CMR б/н) з власної неуважності водії транспортних засобів з д.н.з. НОМЕР_2 / НОМЕР_5 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 у графі 21 не зазначили дату складання CMR, проте в супровідних документах Т1 за № 24ROCT190000336656, № 24ROCT190000336712 чітко зазначено дату завантаження товару на борт даних авто, а саме 10.05.2024. Таку ж дату CMR б/н Житомирською митницею зазначено і в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/006815 від 17.05.2024.

Твердження митниці того, що не підтверджується маршрут транспортування частини партії товару загальною вагою 50706 кг автомобільним транспортом» являється недоречним, адже і в CMR б/н від 10.05.2024, що стосується перевезення транспортним засобам з д.н.з. НОМЕР_2 / НОМЕР_5 у графі 11 чітко вказано вагу товару, що перевозиться, а саме: 25353 кг. та в CMR б/н від 10.05.2024, що стосується перевезення транспортним засобам з д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 у графі 11 чітко вказано вагу товару, що перевозиться, а саме: 25353 кг. що в загальній сумі становить 50706 кг. Така ж інформація міститься в супровідних документах Т1.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Отже, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Положення п.6 ч.2 ст.53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стосовно аргументів відповідача на те, «З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожих товарів. Митна вартість визначена за методом 2а вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну - за МД № 23UA209230082474U1 від 03.08.2023 - Скло листове неармоване тоноване без поглинального відбивального або невідбивального шару, термічно поліроване:- Флоат-скло сірий тон SGG PARSOL,розмірами 3210x2250 мм., товщиною 4 мм.,(7 ящиків, 273 листи) - 1971,74 м.кв. Використовується для виготовлення автомобільного скла. Торговельна марка «Saint Gobain» Виробник «Saint Gobain Glass Egypt» 8,599 доларів США за м2 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Коригування на обсяг партії не здійснюється у зв`язку із відсутністю інформації, в тому числі від декларанта, що може бути використана для такого коригування. Коригування на витрати, зазначені у п. 5-7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України не здійснюється у зв`язку із відсутністю документально підтверджених числових даних таких витрат», то суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 59 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини 2 статті 59 Митного кодексу України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органомвартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідночастини 4 статті 59 Митного кодексу України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12.03.2018 по справі 809/4367/15, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відтак, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставкитощо), однак вказані відомості відповідачем у рішенні не наведені.

Тому, застосування відомостей щодо вартості ідентичних товарів, які були ввезені на підставі МД від 03.08.2023 № 23UA209230082474U1, де вартість такого товару становить 8,599 дол. США за 1 м. кв. є недостовірним та таким, що порушує вимоги ст. 59 Митного кодексу України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Отже, під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

Зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом. Крім того, за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.

Рішення відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі № 808/4127/15.

Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином вищезазначене впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Таким чином, подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем подано всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17.

Неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митного органу пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/14417/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук