Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №140/10319/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/10319/24 пров. № А/857/4842/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 140/10319/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя у І інстанції Мачульський В.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0173090705 та №0173080705 від 21.06.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 28.07.2005, є фізичною особою-підприємцем що підтверджується копією виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно матеріалів справи посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області відповідно до пп.20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.80.8 ст.80, пп.69.2, 69.27 п.69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, та у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме, отримання інформації щодо невидачі фіскальних чеків при розрахунку готівкою, здійснення розрахункових операцій при реалізації товарів без застосування РРО/програмного РРО та без видачі відповідних розрахункових документів - в базах даних ДПС відсутня інформація про реєстрацію РРО/ПРРО, на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 13.05.2024 №1801-п (а.с.53), направлень на перевірку від 14.05.2024 №2568/03-20-07-05, №2569/03-20-07-05, №2570/03-20-07-05, №2571/03-20-07-05 (а.с.55-56), проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №13147/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 21.05.2024.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями); ст.44, ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI; ст.24 Кодексу законів про працю України.

21.06.2024 ГУ ДПС у Волинській області на підставі висновку акту перевірки, винесене податкове повідомлення-рішення № 0173090705 яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративного штрафу на суму 1020 грн. та на податкове повідомлення-рішення № 0173080705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративного штрафу за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 218523,84 грн.

ФОП ОСОБА_1 подано скаргу на вищевказані рішення податкового органу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 29.08.2024 № 2634916199-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважаючи протиправними вищевказані рішення, звернувся до суду із даним позовом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 19-1.1.14. п. 19-1.1. ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Відповідно до статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно статті 62 ПК України одним зі способів здійснення податкового контролю визначено проведення перевірок.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Пунктом 80.1 стаття 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно абзацу 4 п. 81.2 статті 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Податковий Кодекс України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 13.05.2024 №1801-п призначено фактичну перевірку суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , тривалістю 10 діб з 14.05.2024 за період діяльності платника податків, з врахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України по дату завершення фактичної перевірки.

В наказі від 13.05.2024 №1801-п відсутні будь-які посилання на конкретні та фактичні підстави проведення перевірки, що, в свою чергу, свідчить про незаконність такої перевірки.

В наказі від 13.05.2024 №1801-п зазначено, що він виданий на підставі пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме, отримання інформації щодо невидачі фіскальних чеків при розрахунку готівкою, здійснення розрахункових операцій при реалізації товарів без застосування РРО/програмного РРО та без видачі відповідних розрахункових документів - в базах даних ДПС відсутня інформація про реєстрацію РРО/ПРРО.

В матеріалах справи наявна доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області №191/03-20-07-05-01 від 13.05.2024.

Ознайомившись зі змістом згаданої вище доповідної записки відділу фактичних перевірок слідує, що ініціювання проведення перевірки зумовлене наявністю звернення до ДПС України громадянки ОСОБА_2 від 23.04.2024 б/н (вх.ДПС №М/663Е№3), щодо невидачі фіскальних чеків при розрахунку готівкою магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , яке скероване ДПС до ГУ ДПС у Волинській області листом від 01.05.2024 №2539/М99-00-07-04-01-09 (а.с.51). Згідно даних інформаційних систем ДПС, в тому числі СОД РРО, на вказану господарську одиницю РРО/ПРРО не реєструвався. Повідомлення про об`єкти оподаткування (Форма №20-ОПП) на вказану господарську одиницю подано ФОП ОСОБА_1 . З метою розгляду звернення, упередження порушень вимог чинного законодавства, контролю за дотриманням платником податків порядку здійснення розрахункових та касових операцій, оформлення роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) прошу надати дозвіл на проведення фактичної перевірки магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 .

Щодо змісту наказу на перевірку в розрізі підстав її проведення, то суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові 26.03.2024 у справі №42/9909/23.

Верховний Суд у вказаній постанові сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Аналізуючи зміст наказу на проведення фактичної перевірки від 13.05.2024 №1801-п суд констатує, що він містить усю необхідну інформацію (дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити суб`єкта, адреса об`єкта, мета, вид перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися), а також контролюючим органом чітко вказано як правову, так і фактичну підставу для проведення перевірки.

Деталізуючи фактичну підставу перевірки, суд вказує, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ 13.05.2024 №1801-п, стала доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області №191/03-20-07-05-01 від 13.05.2024.

Разом з тим, позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів стосовно того, що така доповідна записка мала істотні недоліки, не утримувала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до пп.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Відтак, наказ від 13.05.2024 №1801-п містить посилання на підстави перевірки, визначені пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, які дають можливість для однозначного розуміння причин проведення такої перевірки, а обсяг зазначеної у наказі інформації повністю відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Твердження позивача про невідповідність наказу відповідача від 13.05.2024 №1801-п вимогам законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому не приймаються судом до уваги.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №460/1239/19 вказав, що незазначення підстав у наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1. статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Здійснення такого виду заходу контролю, як в спірній ситуації, було не правом ГУ ДПС у Волинській області, а його обов`язком, тому відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки детальної інформації про підстави проведення фактичної перевірки не можуть ставити під сумнів легітимність заходу в цілому, якщо такий захід здійснювався на законній підставі, про що зазначено судом вище.

Податкові повідомлення-рішення №0173090705 та №0173080705 від 21.06.2024 підписано виконуючим обов`язки заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області Оксана Левчук, при чому не надано жодних повноважень такої особи на підпис податкових повідомлень-рішень всупереч Порядку № 1204, що є порушенням п.1 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків суд зазначає наступне.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно статті пунктів 56.1, 56.2, 56.3 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, передбачено, що при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.

Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»).

Згідно пункту 1 розділу 3 цього Порядку структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкові повідомлення-рішення за формами «Ф» та «МПЗФ» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконувачу його обов`язків, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

Вказаним Порядком чітко встановлено, що податкове повідомлення-рішення має бути підписане керівником (виконувачем його обов`язків, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу й розрахунок штрафних фінансових санкцій є невід`ємною частиною цього рішення. Такі ж вимоги закріплені в п. 86.8 ст. 86 ПК України.

Уповноваженою особою контролюючого органу також, згідно з підпунктом 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0173090705 та №0173080705 від 21.06.2024 підписано В.о. заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області Оксаною Левчук.

Виконання обов`язків заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області, відповідно до наказу ДПС України від 11.01.2023 №30-О (а.с.54), з 11.01.2023 було покладено на Левчук Оксану Андріївну – начальника відділу запобігання фінансовим операціям, пов`язаних з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Волинській області.

Наведені обставини спростовують доводи позивача про відсутність у Оксани Левчук права підпису податкових повідомлень-рішень №0173090705 та №0173080705 від 21.06.2024.

Таким чином, оскаржувані рішення податкового органу підписані уповноваженою на те особою.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржуване рішення не відповідає критерію пропорційності. На думку суду, цей критерій підлягає застосуванню в адміністративному судочинстві у тому випадку, якщо предметом судового розгляду є рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, прийняті (вчинені, допущені) при реалізації дискреційних повноважень. В даному випадку застосування відповідальності, передбаченої відповідними нормами Податкового кодексу України, є обов`язком контролюючого органу.

Стосовно тверджень позивача про ненадання направлень на проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно п. 80.4, п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Посадові особи ГУ ДПС у Волинській області були допущені до проведення фактичної перевірки господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Посадовими особами, які проводили перевірку, перед її початком проведення, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , особу, яка фактично проводила розрахункові операції, продавця - ОСОБА_3 , було ознайомлено з наказом «Про проведення фактичної перевірки» від 13.05.2024 №1801-п та вручена його копія під підпис, пред`явлено направлення на перевірку від 14.05.2024 №2568/03-20-07-05, №2569/03-20-07-05, №2570/03-20-07-05, №2571/03-20- 07-05 та службові посвідчення перевіряючих (що засвідчують посадову (службову) особу).

Продавець - ОСОБА_3 , власноручно зробила відмітку в направленнях на перевірку про пред`явлення службових посвідчень, ознайомлення з направленнями на перевірку та отримання копії наказу про проведення перевірки.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі Закон №265/95-ВР).

Статтею 15 Закону №265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно частин 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

На письмовий запит про надання документів, що становлять предмет перевірки, від 14.05.2024 року (а.с.52), ФОП ОСОБА_1 надано заключну банківську виписку щодо руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця, відкритому в установі банку АТ КБ «ПриватБанк», яка містить дані про рух коштів (в т.ч. при проведенні безготівкових розрахунків із застосуванням електронного платіжного засобу «розрахунки з еквайрингу») за період з 01.01.2023 по 15.05.2024.

Згідно виписок банку податковим органом встановлено, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 проводились розрахункові операції у безготівковій формі із використанням електронного платіжного засобу (банківського платіжного терміналу), які у встановленому законом порядку не були проведені через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій або зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій та покупцям не було надано в обов`язковому порядку розрахункові документи встановленої форми та змісту, створені у паперовій та/або електронній формі на загальну суму 931965,68 грн. (в т.ч. 435586,38 грн. за період з 01.10.2023 по 15.05.2024), чим порушено вимоги п.1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Невиконання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до пунктів 1, 10 статті 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

10) тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі неподання до контролюючих органів звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій через дротові або бездротові канали зв`язку в разі обов`язковості її подання.

Згідно акту фактичної перевірки №13147/03-20-07-05/2644221468 від 21.05.2024 суть порушення позивачем пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР полягає у такому:

- проводились розрахункові операції у безготівковій формі із використанням електронного платіжного засобу (банківського платіжного терміналу), які у встановленому законом порядку не були проведені через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій або зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій та покупцям не було надано в обов`язковому порядку розрахункові документи встановленої форми та змісту, створені у паперовій та/або електронній формі на загальну суму 931965,68 грн. (в т.ч. 435586,38 грн. за період з 01.10.2023 по 15.05.2024).

Вказане порушення вимог пунктів 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР щодо ненадання в обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту, створені у паперовій та/або електронній формі на загальну суму 931965,68 грн. (в т.ч. 435586,38 грн. за період з 01.10.2023 по 15.05.2024), відповідач кваліфікував як порушення вчинене повторно та застосував до позивача штраф, у розмірі 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Тобто, 218029,49 грн.

Згідно пункту - ст.44, ст.85 ПК України (ненадання документів) відповідач застосував до позивача штраф, передбачений п. 230.1.3 ст. 230 ПК України, у розмірі 1020,00 грн.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктами 85.4-85.9 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Відтак, такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

Таким чином, в силу вказаних приписів Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. В свою чергу, контролюючий орган має право, а не обов`язок, отримувати у платників податків належним чином завірені копії відповідних документів шляхом оформлення запиту.

Отже, ні на момент здійснення перевірки, ні до заперечень до акту перевірки, ні до скарги на податкові повідомлення-рішення, а також на письмові запити перевіряючих від 14.05.2024 та 29.04.2024 ФОП ОСОБА_1 не надано документи, що становлять або пов`язані з предметом перевірки, що відповідно до вказаних вище норм є підставою для застосування до нього штрафних санкцій.

Зважаючи на те, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , проводились розрахункові операції у безготівковій формі із використанням електронного платіжного засобу (банківського платіжного терміналу), які у встановленому законом порядку не були проведені через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій або зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.06.2024 №0173080705 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 21.06.2024 №0173090705, яким застосовано до позивача штраф 1020,00 грн. за ненадання контролюючому органу під час податкового контролю оригіналів документів чи їх копій, суд зазначає наступне.

Згідно підп.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно пункту 85.2 ст.85 цього Кодексу платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.8 ст. 85 ПК України передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 121.1 ст.121 ПК України встановлено, що Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

За встановлених обставин ненадання позивачем службовій особі контролюючого органу під час проведення перевірки жодних документів, суд дійшов висновку про недотримання позивачем норм пункту 85.2 ст. 85 ПК України, а отже і правомірність застосованого штрафу згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №806/447/15.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №140/10319/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук