Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №456/104/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 456/104/25 пров. № А/857/32046/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Сас С.С.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Стрий,

дата складання повного тексту рішення – 29 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 628/24 від 20.12.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 34000 грн; провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 склав відносно нього Ппостанову №628/24 від 20.12.2024. На підставі зазначеної постанови він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 34000 гривень за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У постанові вказано наступне: « ОСОБА_1 з 19 вересня 2023 року перебуває на посаді директора ТзОВ «Меблевий комбінат «Стрий». Відповідно до наказу директора ТОВ «Меблевий комбінат «Стрий» № 153 від 9 грудня 2024 року, на посаду заступника директора з якості прийнятий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який в цей же день був взятий на персональний військовий облік цього підприємства. Однак, під чає прийняття на роботу ОСОБА_1 , як посадова особа підприємства, відповідальна за ведення військового обліку, в порушення вимог ч. 1 п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, під час прийняття на роботу ОСОБА_3 не переконався в тому, що останній знаходиться на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 та має належним чином оформлений військово-обліковий документ, зокрема, не перевірив записи у військовому квитку НОМЕР_1 , які стосуються дати прийняття ОСОБА_3 на військовий облік та оновлення його персональних даних. На підставі зазначених обставин в його діях працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період».

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року про залишення позову без розгляду у справі №456/104/25 скасовано та передано справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , як посадова особа підприємства, відповідальна за ведення військового обліку, в порушення вимог чинного законодавства, під час прийняття на роботу ОСОБА_3 не переконався в тому, що останній знаходиться на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 та має належним чином оформлений військово-обліковий документ, зокрема, не перевірив записи у військовому квитку НОМЕР_1 , які стосуються дати прийняття ОСОБА_3 на військовий облік та оновлення його персональних даних. На момент прийняття ОСОБА_3 на роботу, у останнього був недійсний паперовий військово-обліковий документ, оскільки його прізвище та номер військово-облікової спеціальності не відповідали даним, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Крім того, позивач, даючи пояснення начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 20.12.2024 року, свою вину у вичиненому адміністративному правопорушенні визнав повністю, зазначивши, що при прийнятті на роботу ОСОБА_3 не пересвідчився в актуальності даних зазначених у військовому квитку ОСОБА_3 . Крім того, 23.12.2024 року ОСОБА_1 добровільно сплатив штраф в розмірі 34000 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №9364-4427-0103-3951 від 23.12.2024 року. Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем в судовому засіданні не представлено доказів, які б спростовували його вину у скоєному правопорушенні, суд першої інстанції вважає необхідним відмовити в позові про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до електронного військово-облікового документа працівника ОСОБА_3 було визначено, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказані ПІБ, дата народження , РНОКПП, ВОС, номер в реєстрі Оберіг, адреса проживання, телефон та дата уточнення даних 10.07.2024 р. , що підтверджує вчасне оновлення всіх необхідних даних , а саме перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та вчасне оновлення ним даних. Вказує, у його діях відсутній склад правопорушення, оскільки всі вимоги ч. 1 п. 34 Порядку ним були виконані згідно перевірених даних електронному військово-обліковому документі ОСОБА_3 . Зауважує, що відповідальність за актуальність ВОС у системі несе ТЦК, а не особа і не роботодавець. Вказує, що відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказано, що на момент прийняття ОСОБА_3 на роботу у останнього був недійсний паперовий військово-обліковий документ, оскільки його прізвище та номер військово-облікової спеціальності не відповідали даним що містяться у Єдиному державному військовозобов`язаних та резервістів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_6 про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення № 628/24 від 20.12.2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн.

Із постанови слідує, що ОСОБА_1 з 19 вересня 2023 року перебуває на посаді директора ТзОВ «Меблевий комбінат «Стрий». Відповідно до наказу директора ТОВ «Меблевий комбінат «Стрий» № 153 від 9 грудня 2024 року, на посаду заступника директора з якості прийнятий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який, в цей же день, був взятий на персональний військовий облік цього підприємства. Однак, під чає прийняття на роботу, ОСОБА_1 , як посадова особа підприємства, відповідальна за ведення військового обліку, в порушення вимог ч. 1 п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, під час прийняття на роботу ОСОБА_3 не переконався в тому, що останній знаходиться на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 та має належним чином оформлений військово-обліковий документ, зокрема, не перевірив записи у військовому квитку НОМЕР_1 , які стосуються дати прийняття ОСОБА_3 на військовий облік та оновлення його персональних даних. На підставі зазначених обставин в його діях працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період (а.с.19-20).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Із матеріалів справи слідує, що постановою № 628/24 від 20.12.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , як посадова особа підприємства, відповідальна за ведення військового обліку, в порушення вимог ч. 1 п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, під час прийняття на роботу ОСОБА_3 не переконався в тому, що останній знаходиться на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 та має належним чином оформлений військово-обліковий документ, зокрема, не перевірив записи у військовому квитку НОМЕР_1 , які стосуються дати прийняття ОСОБА_3 на військовий облік та оновлення його персональних даних. На підставі зазначених обставин в його діях працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.

В апеляційній скарзі позивач, зокрема, зазначає про відсутність юридичного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стосовно вищевказаних доводів колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги ч. 1 п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі – Порядок № 1487).

Відповідно до ч. 1 п. 34 Порядку № 1487, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють: перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів. В умовах правового режиму воєнного стану зарахування на навчання до закладів освіти громадян, які підлягають військовому обліку та перебувають на тимчасово окупованій території або вибули з тимчасово окупованої території та територій активних бойових дій за кордон, здійснюється з відстроченням взяття їх на військовий облік і оформлення військово-облікових документів у семиденний строк з дати припинення чи скасування правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п. 87 Порядку № 1487 посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідальність згідно із законом.

На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого ще триває.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд першої інстанції вказав, що всупереч ч. 1 п. 34 Порядку № 1787 ОСОБА_1 під час приймання на роботу та постановки на персональний військовий облік ОСОБА_3 , не переконався, що останній має належним чином оформлений військово-обліковий документ та перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції необгрунтованими з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після прийняття на роботу ОСОБА_3 подано до ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення про зміну облікових даних ОСОБА_3 за формою, встановленою Додатком № 4 до Порядку. У вказаному повідомленні зазначено про перебування ОСОБА_3 на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , номер військово-облікової спеціальності НОМЕР_2 , військове звання молодший сержант.

З даного повідомлення про зміну облікових даних також слідує: п.1 прізвище, ім`я, по-батькові – ОСОБА_3 , п. 2 реєстраційний номер облікового запису Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів – інформація відсутня; п. 3. військово-обліковий документ - військовий квиток НОМЕР_1 ; п.4 номер військово-облікової спеціальності – НОМЕР_2 ; п. 5 військове звання – молодший сержант; п.6 дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_8 , п.7 зміна облікових даних прийняття в Меблевий комбінат «Стрий» 10.12.2024 року заступником директора з якості, п.8 підстава для зміни облікових даних наказ №153 від 09.12.2024 р., п.9 перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , п.10 адреса місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Проаналізувавши вказане повідомлення про зміну облікових даних, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 виконано обов`язок визначений ч. 1 п. 34 Порядку № 1487, оскільки ОСОБА_1 перевірено під час прийняття ОСОБА_3 наявність у нього військово-облікового документа, а також перевірено факт його перебування на військовому обліку.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що нормою ч. 1 п. 34 Порядку № 1487 не встановлено обов`язку державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організації перевіряти дійсність військово-облікового документа та правильність зазначення даних у ньому.

Вказану перевірку може здійснювати виключно відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Відповідальність за актуальність ВОС у системі несе територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а не особа і не роботодавець. Сама по собі розбіжність у номері ВОС не є підставою для відмови у прийнятті на роботу і не створює прямої відповідальності для роботодавця.

Натомість, у цій справі, позивачем перевірено наявність у працівника, якого влаштовано на роботу військово-облікового документа у паперовій формі та своєчасно подано повідомлення про зміну облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 , як посадова особа підприємства, відповідальна за ведення військового обліку, в порушення вимог чинного законодавства, під час прийняття на роботу ОСОБА_3 не переконався в тому, що останній знаходиться на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 та має належним чином оформлений військово-обліковий документ, зокрема, не перевірив записи у військовому квитку НОМЕР_1 , які стосуються дати прийняття ОСОБА_3 на військовий облік та оновлення його персональних даних.

Однак, вказані обставини спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується, що ОСОБА_1 перевірив факт перебування ОСОБА_3 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також встановив факт оновлення ним персональних даних.

Позивачем також долучено до позовної заяви витяг із військово-облікового документа ОСОБА_3 з «Резерв+», в якому вказано, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказані ПІБ, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП, ВОС, номер в реєстрі Оберіг -140520239340970200035, адреса проживання - АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 та дата уточнення даних 10.07.2024 р., що підтверджує вчасне оновлення всіх необхідних даних , а саме перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та вчасне оновлення ним даних (а.с.10).

Однак судом першої інстанції та відповідачем не враховано, що Додаток «Резерв+» згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» від 16.05.2024 № 559, дає можливість пред`явити військово-обліковий документ в електронній формі, що і було зроблено ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово- обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 628/24 від 20.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн (квитанція про сплату № 8610-3636-7314-0660 від 08.01.2025) та при зверненні до суду апеляційної інстанції сплачено 1816 грн 50 коп. (квитанція про сплату № 8390-4485-1766-4027 від 05.06.2026).

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, та який підлягає відшкодуванню є меншим.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2026 року становить 3328 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Перевіривши матеріали справи суд встановив, що апеляційну скаргу подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а тому при обрахунку суми судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 484 грн 48 коп. (3028*0,2*0,8 = 484,48).

Частиною 2 статті 4 Закону «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, відповідно до якої за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 726 грн 72 коп. (605,60*1,5*0,8=726,72).

Натомість, решта сплаченої позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги є надміру сплаченим судовим збором, який може бути повернуто судом, на рахунок якого сплачено судовий збір, за клопотанням особи, яка його сплатила у порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2026 року у справі № 456/104/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 628/24 від 20.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська