Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №500/3635/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/3635/26 пров. № А/857/40875/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Носа С.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Плесак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 500/3635/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя(і) у І інстанції Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 16 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Юрчак Вікторії Ігорівни від 13.02.2026 про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 13 400,00 грн у виконавчому провадженні № 72872497.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправною та такою, що підлягає до скасування спірну постанову про стягнення виконавчого збору. Вважає, що відповідачем жодна з двох обов`язкових умов стягнення збору у цій справі не виконана: примусових заходів не вжито, виконання рішення відбулося не внаслідок дій виконавця, а внаслідок добровільної поведінки боржника. На думку позивача, нарахування 13400,00 грн виконавчого збору за відсутності правової підстави суперечить ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги фактично зводиться до того, що спірна постанова від 13.02.2026 винесена поза межами двох 2 законних процесуальних моментів, визначених Законодавством: одночасно з відкриттям виконавчого провадження (ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження») або після його закінчення (ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача у якому висловлено прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження АСВП №72872497 з примусового виконання виконавчого листа № 607/4674/21, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 07.08.2023 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні майном та надати доступ до приміщення телятника за адресою: с. Підгородне, вул. Подільська 1а, Тернопільського району, Тернопільської області.

28.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження яку надіслано сторонам до відома та виконання. Згідно постанови боржнику надано 10-денний термін для виконання рішення суду.

Вимогою державного виконавця від 10.10.2023 примусове виконання рішення призначено на 11:30 год. 16.10.2023.

Згідно акту державного виконавця від 16.10.2023 рішення суду боржником не виконано.

07.11.2023 на адресу відповідача надійшла заява представника боржника, Гураль Р.В., про зупинення вчинення виконавчих дій.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» 14.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, у зв`язку із надходженням ухвали №607/4674/21 від 01.11.2023, виданої Касаційним цивільним судом про зупинення виконання судового рішення.

У зв`язку з надходженням на адресу відповідача постанови Верховного суду №1083/0/222-26 від 20.01.2026, про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Тернопільського міськрайонного суду без змін, 28.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

Вимогою державного виконавця від 29.01.2026 примусове виконання рішення призначено на 13.02.2026.

Згідно акту державного виконавця від 13.02.2026 боржник на місце проведення виконавчих дій не з`явилась. Однак, доступ до приміщення телятника за адресою с. Підгородне, вул. Подільська, 1а вільний. Перешкод у користуванні майном не має.

13.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №72872497 в сумі 13400,00 грн.

07.05.2026 виконавче провадження № 72872497 закінчено на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України " Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини першої та п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 (п. 61) сформулювала правовий висновок, обов`язковий для всіх судів: обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Заходи примусового виконання визначені ст. 10 Закону№ 1404-VIII.

У спірному випадку, боржником не було виконано рішення суду у добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також впродовж 10 денного строку, встановленого державним виконавцем.

Відповідно, державним виконавцем винесено вимогу від 10.10.2023 про те, що примусове виконання рішення призначено на 11:30 год. 16.10.2023.

Згідно акту державного виконавця від 16.10.2023 рішення суду боржником не виконано.

Вимогою державного виконавця від 29.01.2026 примусове виконання рішення призначено на 13.02.2026. При цьому державним виконавцем направлено вимогу начальнику Тернопільського районного управління ГУНП в Тернопільській області про забезпечення явки працівників поліції для охорони і забезпечення правопорядку на місці здійснення виконавчих дій.

Згідно акту державного виконавця від 13.02.2026 боржник на місце проведення виконавчих дій не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про місце і час проведення виконавчих дій. Однак, доступ до приміщення телятника за адресою с. Підгородне, вул. Подільська, 1а вільний. Перешкод у користуванні майном не має.

13.02.2026 державним виконавцем винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконавче провадження № 72872497 закінчено 07.05.2026 керуючись п.9 частини першої ст.39, ст. 40 Закону України " Про виконавче провадження".

Аналіз положень ст.27 Закону України " Про виконавче провадження" дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №520/7192/20 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Тож у такому випадку виконавчий збір є фіксованою платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються державним виконавцем. Цей збір стягується з боржника.

Умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону № 1404-VIII, зокрема, відповідно до частини дев`ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У спірному ж випадку, рішення суду не було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також не було виконано в добровільному порядку впродовж 10 денного строку, встановленого державним виконавцем, а відтак наведені апелянтом аргументи не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору у розумінні статті 27 Закону № 1404-VIII.

За встановлених у цій справі обставин відсутні підстави для висновку, що у межах спірних правовідносин існували визначені законом умови та підстави не стягувати виконавчий збір.

Щодо доводів апелянта про те, що спірна постанова не відповідає вимогам частини другої ст. 2 КАС України, то такі доводи фактично зводяться до того, що спірна постанова від 13.02.2026 винесена поза межами двох 2 законних процесуальних моментів, визначених Законодавством: одночасно з відкриттям виконавчого провадження (ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження») або після його закінчення (ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Апеляційний суд відхиляє такі доводи як необґрунтовані, адже спірна постанова прийнята на підставі ч.3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так в даному випадку 07.05.2026 виконавче провадження № 72872497 закінчено на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України " Про виконавче провадження".

Отже, в даному випадку виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" і спірна постанова винесена державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.

Виходячи з наведеного, з врахуванням встановленого Законом обов`язку позивача сплатити виконавчий збір та факту винесення спірної постанови не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження, на думку апеляційного суду, відсутні підстави для скасування постанови головного державного виконавця Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Юрчак Вікторії Ігорівни від 13.02.2026 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 13 400,00 грн у виконавчому провадженні № 72872497.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229 ч. 4, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 500/3635/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.