Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/15880/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/15880/25 пров. № А/857/48977/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

суддя у І інстанції Гресько О.Р.,

час ухвалення судового рішення не зазначено,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 22 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 10.05.2025 №286 у частині його призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №460/15880/25, ухваленим у порядку письмового провадження, позовні вимоги було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 після направлення 09.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу на особливий період мав легітимні очікування щодо забезпечення дотримання відповідачем встановлених Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560) заборон на направлення позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його призову до прийняття відповідного рішення. Оспорюваний наказ у частині, що стосується позивача, не був прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідачем не було використано повноваження з метою, з якою такі повноваження надано.

У апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкових висновків при ухвалені рішення з огляду на таке.

Від імені позивача до відповідача 14.05.2025 (вх.№18612) поштовим відправленням надійшла заява від 09.05.2025 про отримання відстрочки, у якій зазначалося, що ОСОБА_1 є особою, яка на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543-XII) не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Оскільки ОСОБА_1 порушив процедуру подання заяви на відстрочку особисто з пред`явленням військово-облікових документів, то його заяву було розглянуто ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» і надано відповідь на його звернення із роз`ясненнями вимог норм чинного законодавства з посиланням на приписи Порядку №560, де передбачено додатком 5 долучення до заяви на відстрочку підтвердних документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII.

Таке рішення відповідача було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 17.09.2025 в справі №460/15880/25 вирішив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 09.05.2025 та зобов`язав розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 і за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, або мотивовану відмову в її наданні відповідно до Порядку №560.

На виконання рішення суду заяву ОСОБА_1 , зареєстровану 14.05.2025 за вх. №18612, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було передано на розгляд комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 26.09.2025 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним за мобілізацією 10.05.2025 до Військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається виключно військовозобов`язаним. Заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вх.№18612 від 14.05.2025, тобто після того, як позивач був призваний на військову службу під час мобілізації.

Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.05.2025 № 286 є індивідуальним актом, а тому не може бути скасованим у зв`язку з тим, що характеризується разовим застосуванням та вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу.

Підсумовуючи наведене, призов на військову службу військовозобов`язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час мобілізації є законним та обґрунтованим, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, 09.05.2025 ОСОБА_1 подав шляхом надсилання цінного листа з описом вкладення до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про оформлення йому відстрочки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, та видачу довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII – наявність у матері, ОСОБА_2 інвалідності II групи.

До заяви було долучено:

завірену копію паспорта ОСОБА_1 ;

завірену копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ;

завірену копію витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ;

завірену копію військового квитка ОСОБА_1 ;

завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ;

завірену копію паспорта ОСОБА_2 ;

завірену копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 ;

завірену копію витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ;

завірену копію довідки ДЗ Центральна МСЕК МОЗ України серії АВ №0034928;

копію пенсійного посвідчення;

завірену копію довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні;

копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №908335;

Заяву ОСОБА_1 відповідно до трекера АТ «Укрпошта» №3302500019970 отримано ОТЦК та СП 13.05.2025 та зареєстрована за вх.№18612 від 14.05.2025.

Водночас 09.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 та був скерований для проходження медичного обстеження для визначення придатності для проходження військової служби під час мобілізації на військово-лікарську комісію (далі – ВЛК). Відповідно до довідки ВЛК №2025-0509-1216-5924-3 від 09.05.2025 ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби.

10.05.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №286 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 та знятий з військового обліку військовозобов`язаних у ОТЦК та СП.

ОСОБА_1 не погодився із правомірністю свого призову на військову службу наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.05.2025 №286 до вирішення відповідачем поданої заяви від 09.05.2025 про надання йому відстрочки від призову та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні у зв`язку з військовою агресією російською федерації із 05 год 30 хв 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

За правилами частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено у статті 1 Закону №3543-XI мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За приписами пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

У відповідності до встановлених судом першої інстанції обставин справи ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та 09.05.2025 подав засобами поштового зв`язку до відповідача заяву про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII у зв`язку із наявністю у його матері ОСОБА_2 інвалідності II групи.

Водночас ОСОБА_1 не заперечується те, що на час винесення ІНФОРМАЦІЯ_2 оспорюваного ним наказу від 10.05.2025 №286 щодо призову його на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 відповідного рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу ухвалене не було.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 560 цей Порядок визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

За приписами пункту 63 Порядку №560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Разом із тим апеляційний суд наголошує а тому, що подана ОСОБА_1 09.05.2025 засобами поштового зв`язку заява про оформлення відстрочки від призову на військову службу з додатками надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 13.05.2025 (зареєстрована за вх.№18612 від 14.05.2025), а отже не могла бути врахована відповідачем при прийнятті оспорюваного наказу від 10.05.2025 №286 щодо позивача з об`єктивних причин.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що оскільки він звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу, то скерування його на проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби було здійснено ІНФОРМАЦІЯ_2 всупереч приписів пункту 63 Порядку №560 до прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач правом на відстрочку від призову на військову службу не користувався.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

Згідно із пунктом 1 вказаного Положення ним визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Пунктом 6 Положення №1153/2008 передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Водночас слід погодитися із доводами апелянта про те, що оспорюваний ОСОБА_1 наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.05.2025 №286 щодо його мобілізації та направлення для проходження військової служби за своєю юридичною природою є актом індивідуальної дії.

Конституційного Суду України в абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини Рішення від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказав, що «за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.05.2025 №286 у частині призову солдата запасу ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 є актом індивідуальної дії, а відтак актом одноразового застосування, який станом на час вирішення спору вичерпав свою дію з огляду на прийняття наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу частини на всі види забезпечення 10.05.2025 і не може бути у подальшому скасований судом.

Водночас апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що після реалізації оспорюваного наказу відповідача виникли вже нові правовідносини з приводу проходження позивачем військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, якими не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №460/15880/25 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар