Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/8351/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8351/26 пров. № А/857/36462/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, головуючий суддя – Желік О.М., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними відмови та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 НГ України, в якому просив визнати протиправними відмову та бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у неналежному, неповному, формальному та вибірковому розгляді заяв ОСОБА_2 щодо нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, за всі підтверджені періоди лікування після тяжкого бойового поранення, а також у відмові в нарахуванні та виплаті такої додаткової винагороди; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно дням лікування після тяжкого бойового поранення за такі періоди: з 04.10.2024 року по 30.10.2024 року; з 18.11.2024 року по 03.12.2024 року; з 03.02.2025 року по 28.05.2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат та обов`язкових утримань.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 03.06.2024 року під час безпосереднього виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області позивач отримав тяжке бойове поранення (вогнепальне кульове наскрізне поранення правого плеча з багатоосколковим переломом верхньої третини правої плечової кістки), причинний зв`язок якого із захистом Батьківщини та тяжкість підтверджені висновками військово-лікарських комісій. На переконання позивача, відповідач протиправно, формально та вибірково розглянув його звернення про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, обмежившись оцінкою лише періоду з 18.11.2024 року по 03.12.2024 року, та не надав правової оцінки іншим підтвердженим періодам лікування - з 04.10.2024 року по 30.10.2024 року і з 03.02.2025 року по 28.05.2025 року, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними відмови та бездіяльності і зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за період з 18.11.2024 року по 03.12.2024 року залишено без розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та з 11.12.2025 року звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 381 від 11.12.2025 року, що підтверджується копією військового квитка.

03.06.2024 року під час безпосереднього виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області позивач отримав поранення - вогнепальне кульове наскрізне поранення правого плеча з багатоосколковим переломом верхньої третини правої плечової кістки. Причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини та його тяжкість підтверджені довідкою про обставини травми, довідкою ВЛК № 485 від 12.09.2024 року («Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»), а також висновком про віднесення травми до тяжкої згідно з наказом МОЗ України № 370. Указані обставини відповідачем не заперечуються.

Унаслідок поранення позивач проходив тривале лікування, яке включало оперативні втручання, встановлення та подальше видалення металоконструкції, реабілітаційні заходи, безперервне продовження медичної тимчасової непрацездатності та направлення на військово-лікарську комісію у зв`язку з перебуванням на лікуванні понад 120 календарних днів. За наслідками лікування позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини (з 11.11.2025 року).

Позивач заявляє право на виплату додаткової винагороди за три періоди: з 04.10.2024 року по 30.10.2024 року (27 днів); з 18.11.2024 року по 03.12.2024 року (16 днів); з 03.02.2025 року по 28.05.2025 року (115 днів), а всього за 158 календарних днів.

Як слідує з наданих сторонами доказів, у періоди з 04.10.2024 року по 30.10.2024 року та з 03.02.2025 року по 28.05.2025 року позивач отримував медичну допомогу амбулаторно, що підтверджується результатами оглядів лікаря-хірурга (ортопеда-травматолога) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», у яких клас взаємодії визначено як «Амбулаторна медична допомога», із одночасним продовженням листків непрацездатності (медичних висновків про тимчасову непрацездатність). У період з 18.11.2024 року по 03.12.2024 року позивач перебував у лікарні ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», що підтверджується довідкою № 426 від 03.12.2024 року та актом дослідження стану здоров`я, складеним за результатами проведених у цей період діагностичних (інструментальних та лабораторних) досліджень - електрокардіографії, ультразвукового дослідження, рентгенографії, комп`ютерної томографії, клінічних аналізів та консультацій вузьких спеціалістів.

Звертаючись до командира військової частини, позивач, зокрема заявою від 16.02.2026 року, просив нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 18.11.2024 року по 03.12.2024 року. Листом від 24.02.2026 року № 50/02/5/4 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила позивача, що згідно з довідкою № 426 від 03.12.2024 року він перебував на стаціонарному обстеженні, а не на лікуванні, у зв`язку з чим підстав для виплати додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, у командування не було.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у виплаті додаткової винагороди за періоди з 04.10.2024 року по 30.10.2024 року та з 03.02.2025 року по 28.05.2025 року відповідає вимогам Постанови №168 і Наказу №729, а відповідні позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що військово лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Аналіз наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

При цьому, Постановою № 168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Аналогічні правові висновки щодо наявності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тау відпустці за станом здоров`я викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2025 року у справі № 380/27432/23, від 05 червня 2025 року у справі № 520/16421/23, від 19 червня 2025 року у справі № 480/9155/23.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, щодо спірного періоду, то згідно матеріалів справи, позивач проходив лікування амбулаторно.

В матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні у спірний період.

Оскільки в період з 04.10.2024 року по 30.10.2024 року та з 03.02.2025 року по 28.05.2025 року позивач проходив амбулаторне лікування а не стаціонарне, відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової винагорода у розмірі 100000,00 грн за цей період, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №380/8351/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич