Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №460/13364/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/13364/26 пров. № А/857/47241/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Поліщук О.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 24 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправними дії, які полягають у відмові виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 відповідно до вимог статей відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (зі змінами), з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03.12.2025 № 4695-ІХ на 1 січня 2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” для проведення перерахунку основного розміру пенсії; зобов`язати підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, для здійснення перерахунку з 01.02.2026 основного розміру пенсії.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для усунення недоліків позову шляхом надання суду доказів сплати суми судового збору в розмірі 1064,96 грн або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (доказів важкого фінансового становища).

28.07.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позову. В обґрунтування зазначеної заяви представник зазначає, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни 3 групи, який має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 14.04.2023. Відтак, відповідно до пункту 8 та 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 27.07.2026, тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати суми судового збору в розмірі 1064,96 грн (оригіналу платіжного документа), або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (доказів важкого фінансового становища).

19.08.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, за змістом якої позивач висловлює свою незгоду із встановленими судом недоліками позову та наполягає на відкритті провадження у справі. Зокрема, повторно наголошує на тому, що згідно пунктів 8, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач має дві окремі самостійні норми, що підтверджують його право на звільнення від сплати судового збору за подання до суду даного адміністративного позову.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору лише у справах, пов`язаних із порушенням їхніх прав саме як осіб з таким статусом, тоді як предмет цього позову стосується перерахунку пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і не пов`язаний зі статусом учасника бойових дій. Пункт 8 частини першої статті 5 цього Закону, як зазначив суд першої інстанції, поширюється на осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, а не на осіб з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги ветеранів війни, і жодних доказів належності позивача до цих категорій надано не було. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та, керуючись пунктом 1 частини четвертої та частиною п`ятою статті 169 КАС України, повернув позовну заяву.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви. Зокрема, зазначає, що є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченнями та витягом з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, а тому на підставі пунктів 8 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він звільняється від сплати судового збору. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №300/2690/19 та від 29.01.2025 у справі №600/3723/24-а, зазначає, що спір щодо оскарження відмови в оформленні та поданні до пенсійного органу документів для перерахунку пенсії за вислугу років стосується соціальних прав позивача, а тому він звільняється від сплати судового збору незалежно від того, чи пов`язані ці правовідносини безпосередньо з набуттям статусу учасника бойових дій.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2026.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 КАС України).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що залишення позовної заяви без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), статтею 8 якого встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.

Конституційний Суд України у рішенні «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права»» №12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є майновий стан заявника. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на позивача. При зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору.

Разом з тим, у статті 5 Закону № 3674-VI закріплено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (пункт 13 частини 1 статті 5).

Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII).

Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.12 Закону № 3551-XII).

У статті 22 Закону № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Отже, вирішуючи питання щодо сплати судового збору особою, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI слід враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень Закону № 3551-XII.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 лютого 2022 року у справі № 200/1654/21-а, від 21 листопада 2023 року у справі № 520/10453/23.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.

Зі змісту позовної заяви слідує, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився без судового рішення виготовити та надати до органу Пенсійного фонду України довідку про грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2026, тому ОСОБА_1 звернувся за захистом порушених прав до Рівненського окружного адміністративного суду. Пенсію позивач отримує відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказане у своїй сукупності дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що позивач звертався до суду з метою захисту свого права на отримання належного розміру пенсії, тобто за захистом соціального права, тому, у цій справі повинен бути звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни, а відповідно до пункту 23 статті 13 цього Закону особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету.

Як слідує з матеріалів справи, позивач надав посвідчення серії НОМЕР_1 , що підтверджує його право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, а також витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, який підтверджує наявність у нього такого статусу. Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 у справі №300/2690/19, посилаючись на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №800/203/17, дійшов висновку, що особа з інвалідністю ІІІ групи, яка має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни, звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відсутні підстави для відступу від цього висновку, який узгоджується також з постановами Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №620/2075/19 та від 20.05.2020 у справі №640/14679/19.

Вказане у своїй сукупності дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що позивач звертався до суду з метою захисту свого права на отримання належного розміру пенсії, тобто за захистом соціального права, тому, у цій справі повинен бути звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, враховуючи положення статті 320 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, а також те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно пункту 4 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 460/13364/26 – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська