Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/14739/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/14739/24 пров. № А/857/40865/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Валюха В.М., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень у справі № 460/14739/24 (головуючий І інстанції Зозуля Д.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому позивачка просила суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі двох прожиткових мінімумів, для працездатний осіб, встановлених на 01 січня відповідного року, згідно з статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка зареєстрована і проживає в населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23 липня 1991 року, а саме до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області. Вказує, що відповідач не нараховує та не виплачує доплату до пенсії в розмірі двох прожиткових мінімумів, для працездатний осіб. Вважає протиправною бездіяльність відповідача.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, яке набрало законної сили, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18.09.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 18.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням норм статті 45 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік".

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

05.05.2026 до суду першої інстанції надійшла заява позивача в порядку ст.382 КАС України про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, яка була мотивована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.01.2026 неправильно нараховує та виплачує доплату, призначену відповідно до рішення суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі протягом одного місяця з дня отримання суб`єктом владних повноважень ухвали.

22.05.2026 до суду першої інстанції надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у цій справі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 прийнято поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду по справі №460/14739/24 та встановлено новий строк для подання звіту про виконання вказаного рішення протягом 30 днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали.

17.06.2026 на адресу суду першої інстанції надійшов звіт про виконання рішення суду від 04.07.2025 в даній справі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 прийнято поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду по справі №460/14739/24 та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання вказаного рішення протягом 30 днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали.

08.07.2026 до суду першої інстанції надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у цій справі.

13.07.2026 Рівненський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.07.2026 про виконання рішення суду у цій справі.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивачка оскаржила її в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що прийняття нового закону автоматично не змінює та не скасовує прийняте раніше судове рішення. Судові рішення є обов`язковими до виконання і не мають зворотної дії в часі. У судовому рішенні від 04 липня 2025 року, яке підлягає виконанню у цій справі, встановлено, що позивачка є такою, що постійно проживає на території гарантованого добровільного відселення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги з тих підстав, що рішення суду щодо соціальних виплат підлягає виконанню до моменту зміни правового статусу позивача або зміни законодавства, яке регулює відповідні виплати. З 01.01.2026 змінено порядок нарахування та виплати підвищення до пенсії, і ці обставини на час прийняття оскарженого рішення не існували.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2026 змінено порядок нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На думку колегії суддів, вказані висновки відповідають нормам матеріального та процесуального права з огляну на наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Апеляційний суд встановив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 18.09.2023 нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням норм статті 45 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік".

У цій справі суд досліджував підстави припинення з 01.01.2025 року доплати до пенсії, яка передбачена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Аналогічна норма передбачена і статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Однак, у цій справі, суд зробив висновок, що відповідач не провів звірку відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями не лише Єдиного державного демографічного реєстру, а й інших державних реєстрів, тому задовольнив позов через відсутність доказів протилежного, а саме відсутність доказів зміни місця проживання.

У звіті про виконання судового рішення відповідач зазначив, що припинив позивачці виплату підвищення до пенсії з 01.01.2026 на підставі ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

На думку апеляційного суду, незважаючи на те, що вказана норма аналогічна тій, яка діяла у 2025 році, вона все ж таки стосується іншого бюджетного періоду. Тим більше, що суд першої інстанції у рішенні від 04 липня 2025 року у цій справі не встановив обставин, що позивачка постійно, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, проживала на території радіоактивного забруднення.

Виходячи із описаної у звіті про виконання судового рішення правової ситуації, на думку апеляційного суду, між сторонами фактично виник новий спір, який не може бути вирішений за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення у цій справі.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив питання за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті ухвали суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень у справі №460/14739/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. М. Валюх

В. С. Затолочний