Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/5699/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/5699/26 пров. № А/857/25267/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року в справі № 460/5699/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції - Зозуля Д.П.,

час ухвалення рішення - 15 квітня 2026 року,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 15 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) про перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та з урахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №460/3985/25.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2025 рік, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 індексацію (збільшення) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої частиною третьою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, починаючи з 01 жовтня 2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, враховуючи, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, не може перевищувати 1500 гривень, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати з 01.10.2025 ОСОБА_1 , як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №230/96-ВР.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №230/96-ВР, в розмірі 50 % мінімальної пенсій за віком (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що чинним законодавством з метою поступового підвищення пенсії чітко встановлено спосіб їх осучаснення щороку з 1 березня шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 24.03.2025 у справі № 460/2392/25 встановлено в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, то підстав для задоволення вимог щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 немає.

Також зауважує, що до пенсії позивача по інвалідності ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - 170,82 грн.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Матеріали апеляційного провадження надіслані в Електронний кабінет позивача в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991.

ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), та їй встановлена ІІІ група інвалідності.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі № 460/3985/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 за період з 04.09.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком. На виконання вказаного рішення суду у справі ОСОБА_1 перераховано пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 04.09.2024.

На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснило відповідний перерахунок пенсії позивача, та виплачує їй пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком (14166,00 грн.).

В лютому 2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та встановити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.

Листом № 1700-0202-8/19726 від 09.03.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у відповіді на звернення повідомило, що оскільки розмір пенсії, визначений на виконання рішення суду (14336,82 грн.), є більшим за розмір пенсії, проіндексований відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на відповідні коефіцієнти, визначені постановами Уряду (тобто з 01.03.2025 6248,51 грн.), то підстав для перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 немає. Також, зазначило, що позивачу правомірно встановлено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме 170,82 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії по інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС із застосуванням коефіцієнта збільшення показника, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 з 01.03.2025 та не виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно зі статтею 16 Основного Закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.

Отже, скасування пільг, компенсацій та гарантій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, тому зазначені пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом № 796-ХІІ.

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 50 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

Так, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Надалі, 01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі Закон № 107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796-XII та викладено статтю 50 Закону № 796-XII в такій редакції:

“Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.”

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону № 107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Так, 28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 50 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:

“Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.”

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердив Порядок № 1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), особам, що належать до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою та які є особами з інвалідністю ІІІ групи встановлюється щомісячна додаткова пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 170,82 грн.

Отже, змінивши Законом № 76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96ВР.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 листопада 2025 року в справі № 580/5022/24 вважала, що внесені Законом № 76-VIII зміни до статті 50 Закону № 796-XII є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема в постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, при розгляді справи №580/5022/24, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, констатувала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначила, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми статті 50 Закону № 796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону № 230/96ВР.

При цьому, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від правових висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки такі не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата відступаючи від таких висновків, сформувала наступні:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96ВР.

Застосовуючи правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 та від 04.11.2025 року в справі № 580/5022/24, до спірних правовідносин, що склались в цій справі, колегія апеляційного суду дійшла висновку про наявність в ОСОБА_1 права на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96ВР.

Щодо дати проведення перерахунку, колегія суддів керується межами заявленого адміністративного суду та погоджується з можливістю здійснити такий з 01 жовтня 2025 року.

Водночас предметом цієї справи є також право на індексацію пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, відповідно до вимог Постанови КМУ №209 з урахуванням частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ.

Як встановлено судовим розглядом, позивачці на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі № 460/3985/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025, орган Пенсійного фонду здійснив нарахування та виплату пенсій відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-XII у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Так, мінімальний розмір пенсії за віком визначений положеннями статті 28 Закону України №1058-ІV.

Згідно частини 1 названої правової норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 4 Закону України № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що прожитковий мінімум є динамічною величиною, яка визначається законодавчим органом щороку в залежності, зокрема, від економічних показників, для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості на визначену у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік дату.

Отже, пенсія, розрахована виходячи з показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягає перерахунку щоразу, коли Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік змінюється відповідна величина.

Тим часом передбачена частиною 2 статті 42 Закону України №1058-ІV індексація проводиться саме у зв`язку з незмінністю розрахункової величини, з якої проведено обрахунок пенсії згідно положень Закону України №1058-ІV, а саме середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

У разі застосування коефіцієнтів збільшення до пенсій, які обраховані виходячи з такої розрахункової величини як мінімальна пенсія за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, буде мати місце подвійна індексація, оскільки при визначенні щороку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, законодавець вже ураховує інфляційній процеси, що відбуваються у державі на момент прийняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 за результатами надання правової оцінки діям органу Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для проведення індексації пенсії позивача після проведення її перерахунку у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 дійшла висновку, що перерахунок пенсії позивача на підставі рішення суду у справі вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом, а саме через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру пенсії та є підставою для перерахунку пенсії.

Такий висновок суду не протирічить наведеним вище положенням Закону України №796-ХІІ, які передбачаються проведення індексації пенсії по інвалідності, призначеної згідно з названим Законом.

Оскільки Закон України №796-ХІІ передбачає два можливих варіанти розрахунку пенсії по інвалідності: виходячи з заробітку, отриманого за період роботи у зоні забруднення, або із заробітку, отриманого не в такій зоні, а також виходячи з мінімальної пенсії за віком, відрізняються і способи проведення індексації таких пенсій: для першого варіанту шляхом застосування коефіцієнтів збільшення, для другого - шляхом зміни розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Наведене узгоджується з приписами Постанови №124, яка передбачає проведення перерахунку пенсій, обчислених відповідно до статті 54 Закону України №796-ХІІ саме у розмірі відшкодування фактичних збитків, а не у мінімальному розмірі.

Судова колегія зазначає, що розрахунок пенсії позивачці з 04.09.2024 року проведений виходячи з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (у розмірі 2361,00 грн). Основний розмір пенсії по інвалідності становить 14166 грн (2361*6).

Виходячи з того, що позивачці проведений перерахунок у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму і виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку відсутні підстави для перерахунку позивачки пенсії із застосування коефіцієнтів збільшення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 травня 2026 року в справі № 240/16039/25.

З огляду на наведене підстави для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2025 рік, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115; та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 індексацію (збільшення) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої частиною третьою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, починаючи з 01 жовтня 2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, враховуючи, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, не може перевищувати 1500 гривень, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через порушення норм матеріального права, підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року в справі № 460/5699/26 в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2025 рік, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 і зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 індексацію (збільшення) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої частиною третьою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, починаючи з 01 жовтня 2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, враховуючи, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, не може перевищувати 1500 гривень, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні цих вимог відмовити.

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року в справі № 460/5699/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційного провадження надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.