Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №380/20140/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20140/25 пров. № А/857/27323/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І.,

розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року в справі № 380/20140/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції - Андрусів У. Б.,

час ухвалення рішення - 30 квітня 2026 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №1019 від 22.09.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 15.09.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу».

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889 є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. У відповідності до ст.3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема, на осіб рядового начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Період роботи позивачки у Рава-Руській митниці Держмитслужби України не може бути зараховано до стажу державної служби зважаючи на те, що позивачці згідно ст. 343.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а у разі присвоєння спеціального звання відповідно до цієї ж статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 2.5 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. 08.06.1998 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби ІІІ рангу». 03.07.2000 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби ІІ рангу». 12.09.2002 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу».

Органом Пенсійного фонду України відмовлено позивачці у перерахунку пенсії — переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» , за відсутності станом на 01.05.2016 необхідного стажу роботи (10 років) на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Позивач станом на 01.05.2016 не має відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тому законні підстави для видачі та застосування вищевказаних довідок від 07.10.2024 №184-ф та №185-ф відсутні. Суд І інстанції не дослідив, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем.

Відповідно до записів трудової книжки від 06.11.1976 серії НОМЕР_1 позивачка у спірний період працювала:

- 27.11.1997 – прийнята на службу у Рава-Руську митницю і призначена на посаду інспектора;

- 27.11.1997 – прийняла присягу державного службовця;

- 11.02.1998 – звільнена у порядку переведення до Західної регіональної митниці згідно п. 5 ст. 36 КЗпП;

- 12.02.1998 – призначена інспектором у поста «Краківець» 39 м;

- 17.05.1999 – звільнена з посади по переведенню у Рава-Руську митницю;

- 18.05.1999 – призначена на посаду інспектора митного поста «Краковець»;

- 28.02.2001 – звільна із займаної посади згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України по переведенню у Галицьку митницю;

- 01.03.2001 – призначена на посаду інспектора пасажирсько-вантажного сектора №4 м/п «Краківець» Галицької митниці;

- 31.08.2001 – переміщена на посаду інспектора пасажирсько-вантажного сектора №3 псажирсько-вантажного відділу м/п «Краківець» пасажирсько-вантажного сектора №3;

- 06.11.2001 – переведена на посаду інспектора пасажирського сектора №3 пасажирського відділу м/п «Краковець», увільнивши з посади інспектора пасажирсько-вантажного відділу м/п «Краковець»;

- 23.11.2001 – переведена на посаду інспектора загального відділу, звільнивши з посади інспектора пасажирського сектора №3 пасажирського відділу м/п «Краковець»;

- 23.11.2001 – переведена на посаду інспектора загального відділу;

- 21.12.2001 – переведена на посаду інспектора вантажного сектора №4 вантажного відділу м/п «Краковець»;

- 08.02.2002 – переведена на посаду інспектора вантажного сектора №2 вантажного відділу м/п «Мостиська»;

- 01.01.2003 – переведена на посаду старшого інспектора вантажно-пасажирського відділу м/п «Мостиська»;

- 08.09.2003 – переведена на посаду старшого інспектора вантажної зміни вантажно-пасажирського сектора №2 м/п «Мостиська»;

- 16.06.2005 – звільнена в порядку переведення в Мостиську митницю згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 17.06.2005 – призначена на посаду старшого інспектора вантажного сектора №1 вантажного відділу м/п «Шегині» у порядку переведення з Галицької митниці;

- 14.03.2006 – переведена на посаду старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №2 м/п «Шегині»;

- 28.02.2007 – звільнена з посади у зв`язку з переведенням на роботу у Західну регіональну митницю згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 01.03.2007 – призначена на посаду старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №2 м/п «Мостиська», у порядку переведення з Мостиської митниці;

- 01.01.2008 – переміщена на посаду старшого інспектора сектору митного оформлення (Шегині) митного поста «Мостиська»;

- 30.04.2008 – звільнена із займаної посади згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України у порядку переведення у Львівську митницю;

- 01.05.2008 – призначена на посаду старшого інспектора сектору митних платежів митного поста Мостиської в порядку переведення із Західної регіональної митниці;

- 26.06.2008 – переведена на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська»;

- 25.04.2009 – переведена на посаду старшого інспектора сектору митного оформлення №3 відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»;

- 14.08.2009 – переміщена на посаду старшого інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»;

- 01.05.2010 – переведена на посаду інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Смільниця»;

- 11.12.2011 – переведена на посаду інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець»;

- 04.02.2012 – переведена на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець»;

- 19.04.2013 – переведена на посаду інспектора митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт»;

- 01.06.2013 – переведена на посаду інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт»;

- 04.10.2013 – переведена на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт»;

- 28.10.2013 – переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт»;

- 11.11.2014 – переведена на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт»;

- 27.04.2016 – переведена на посаду старшого державного інспектора відділу митного поста «Львів-аеропорт»;

- 06.06.2016 – переведена на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-аеропорт»;

- 01.12.2017 – переведена на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Краковець» тимчасово на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 ;

- 11.12.2017 – переведена на посаду державного інспектора митного поста «Угринів»;

- 07.12.2019 – звільнена із займаної посади в порядку переведення до Галицької митниці Держмитслужби, п. 1 ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про державну службу»;

- 08.12.2019 – призначена на посаду державного інспектора відділу №2 митного поста «Угринів» в порядку переведення з Львівської митниці ДФС;

- 12.12.2019 – переведена н посаду державного інспектора відділу №4 митного поста «Угринів»;

- 01.09.2020 – переведена на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Угринів»;

- 30.06.2021 – звільнена із займаної посади в порядку переведення до Львівської митниці п. 2 ч. 1 ст.41 ЗУ «Про державну службу» та п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 01.07.2021 – призначена на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Угринів» шляхом укладення контракту про проходження державної служби в порядку переведення з галицької митниці Держмитслужби;

- 01.01.2024 – переведена на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» шляхом укладення контракту про проходження державної служби.

Відомостями трудової книжки також підтверджено, що ОСОБА_1 присвоєно:

- 08.06.1998 персональне звання «Інспектор митної служби ІІІ рангу»;

- 03.07.2000 персональне звання «Інспектор митної служби 2-го рангу»;

- 12.09.2002 персональне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

- 30.03.2004 спеціальне звання «Інспектор митної служби ІІІ рангу»;

- 30.11.2005 спеціальне звання «інспектор митної служби ІІ рангу»;

- 27.11.2006 спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

- 01.01.2014 спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу»;

- 08.12.2019 7 ранг державного службовця;

- 25.06.2020 спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

15.09.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-XIII «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення №1019 від 22.09.2025 про відмову в перерахунку пенсії.

За змістом рішення, «Згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 27.11.1997 обіймала посаду у Рава-Руській митниці Держмитслужби України. З 08.06.1998 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби ІІІ рангу», з 03.07.2000 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби ІІ рангу», з 12.09.2002 присвоєно персональне звання «інспектор митної служби І рангу».

Оскільки посадовим особам митних органів згідно зі статтею 573 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 із наступними змінами, присвоюється спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначений статтею 25 Закону України «Про Державну службу» №3723-XII, періоди роботи ОСОБА_1 з дати присвоєння спеціального звання «інспектор митної служби» не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

В трудовій запис про зміну прізвища не завірено належним чином, відсутні посилання на документи, на підставі яких виправлено прізвище, що не відповідає п. 2.13.Інструкції «про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58.

З урахуванням зазначеного, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в заявленому перерахунку у зв`язку з відсутністю стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України №889-VIII «Про державну службу» ».

Вважаючи рішення про відмову у перерахунку та переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивачка пред`явила цей позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом N 3723-XII.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом N 889-VIII.

При цьому, відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон N 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Суд констатує, що право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону N 3723-XII як спеціального закону (lex specialis) збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі N 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі N 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі N 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі N 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі N 234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі N 431/991/17.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону N 3723-XII мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону N 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі N 560/2398/19.

Відмовляючи в призначені пенсії позивачці відповідно до Закону України «Про державну службу», пенсійний орган вказав, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії 06.11.1976 серії НОМЕР_1 позивачка у періоди з 27.11.1997 до 11.02.1998 працювала у Рава-Руській митниці, з 11.02.1998 до 17.05.199 – у Західній регіональній митниці, з 17.05.1999 до 28.02.2001 – у Рава-Руській митниці, з 01.03.2001 до 16.06.2005 – у Галицькій митниці, з 17.06.2005 до 28.02.2007 – у Мостиській митниці, з 01.03.2007 до 30.04.2008 – у Західній регіональній митниці, з 01.05.2008 до 07.12.2019 – у Львівській митниці, з 07.12.2019 до 30.06.2021 – у Галицькій митниці, з 01.07.2021 до тепер – у Львівській митниці.

Присягу державного службовця прийняла 27.11.1997, 08.12.2019 присвоєно 7 ранг державного службовця.

Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Згідно з частиною 1 статті 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 588 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", передбачались і у редакціях Митного кодексу України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України у редакції Закону № 1970-XII).

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі №21-340а13, а також у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а, від 10 липня 2018 року №591/6970/16-а, від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17.

За таких обставин суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889, а саме 01.05.2016 становив більше 10 років; станом на вказану дату позивачка займала посаду державної служби, тож за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивач має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року в справі № 380/20140/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційного провадження надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.