Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №140/7986/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/7986/26 пров. № А/857/39885/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОКЕТ» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОКЕТ» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Лозовський О.А.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКЕТ" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11020966/43632983 від 08.05.2024 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 25.05.2023; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокет» №15 від 25.05.2023.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – сім днів з дня вручення копії ухвали, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши поважні причини його пропуску, за їх наявності, та докази, що підтверджують такі обставини.

01.07.2026, на виконання ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 про залишення позовної заяви без руху, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що несвоєчасне звернення до суду обумовлене введенням воєнного стану в Україні, постійним застосуванням графіків аварійних відключень електроенергії, оголошенням повітряних тривог. Відтак позивач вважає, що строк звернення до суду з даним позовом пропущено з поважних причин та його слід поновити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокет» про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокет» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відомостей про адміністративне оскарження рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної позивач не надав, тому до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, який позивачем пропущено, оскільки позов подано 18.06.2026. Суд першої інстанції зазначив, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише об`єктивні, непереборні обставини, які не залежать від волі особи, та унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними доказами. Посилання позивача на введення воєнного стану, графіки аварійних відключень електроенергії та повітряні тривоги суд першої інстанції визнав неповажними, оскільки саме по собі введення воєнного стану не є підставою для поновлення строку, повітряні тривоги не мали безперервного характеру, а доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного подання позову, позивач не надав.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокет» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви. Зокрема, зазначає, що причиною пропуску строку стала триваюча військова агресія російської федерації, перманентні ракетно-дронові обстріли території Волинської області та викликані ними відключення електроенергії, які унеможливлювали користування комп`ютерною технікою, інтернетом, електронним кабінетом платника податків (через який із запізненням отримано оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної) та підсистемою «Електронний суд».

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11020966/43632983 від 08.05.2024 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 25.05.2023.

З позовом до суду позивач звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 18.06.2026.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки вказані позивачем у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Поряд з цим спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН нормами ПК України не визначені.

Згідно діючого правового регулювання такі рішення оскаржуються в судовому порядку в строки, які визначені КАС України, а саме:

строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень, як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 КАС України і становить шість місяців;

строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження), становить три місяці.

Із адміністративного позову слідує, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11020966/43632983 від 08.05.2024 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 25.05.2023.

При цьому, відомостей щодо адміністративного оскарження вищезазначеного рішення позивач суду не надав.

Отже, у даному випадку застосовується шестимісячний строк на подання позову до суду.

З адміністративним позовом до суду першої інстанції позивач звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 18.06.2026, тобто з порушенням строку звернення з позовом до суду.

При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку звернення колегія суддів враховує наступне.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 у справі №17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Тобто, поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 280/7379/23).

Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі №823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Стосовно викладених у заяві позивача та в апеляційній скарзі підстав для поновлення строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Повітряні тривоги у Волинській області не можуть розглядатися як основна та поважна причина для поновлення строку звернення до суду, оскільки вони не мали постійного, безперервного характеру та не свідчать про фактичну неможливість подання позовної заяви протягом усього строку, встановленого процесуальним законом.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2025 у справі №990/102/25.

У постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №686/22156/23 зазначено, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Отже, у заяві про поновлення строку звернення до суду, а також в апеляційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОКЕТ» не наведено обставин, які об`єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду з цим позовом у встановлений строк.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що несвоєчасне звернення з цим позовом було обумовлено поважними причинами.

За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи наведен, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки вказані позивачем у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не надано, тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву – повернути на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОКЕТ» залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 140/7986/26 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська