Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/1920/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1920/24 пров. № А/857/33299/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Желік О.М. у м. Львові) у справі № 380/1920/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2023 №33680/13-01-07-01.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що товариством не допущено порушень норм податкового законодавства під час відображення господарських операцій із ПАТ «НТК «Електронприлад» та ТзОВ «ЗАБ», оскільки такі мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Поряд з тим, наголошує, що чинне законодавство не ставить право платника податків на отримання податкових вигод в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер. Як наслідок, позивач вважає, що спірні податкові повідомленні рішення прийняті на підставі акта є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 28.12.2023 №33680/13-01-07-01.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що договори укладені позивачем, були удаваними, укладеними цілеспрямовано та з єдиною метою отримання виключно відшкодування ПДВ та/або формування податкового кредиту з ПДВ, тобто без мети отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Не доведена відповідачем і обставина щодо відсутності розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної та достатньої ділової (господарської) мети для укладення позивачем договорів з контрагентами, тобто відсутності необхідності придбання для господарської діяльності позивача визначених в договорах товарно-матеріальних цінностей.

Здійснивши оцінку спірних господарських операцій на підставі комплексного, всебічного аналізу умов вчинення конкретних правочинів, суд зазначає, що наявні у позивача належним чином оформлені первинні документи, фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення відповідних операцій, а також фактичний зв`язок між придбанням та подальшим використанням ТМЦ з наміром отримати реальний економічний результат вказують на те, що господарські операції позивача переслідували ділову мету та були економічно доцільними.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що в порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та завищено залишок від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду (показник рядка 21 декларації) за червень 2023 року, внаслідок відображення господарських операцій із ПАТ «НТК «Електронприлад», ТОВ «ЗАБ», які в дійсності не відбулися. Відтак вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті законно.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 07684556, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 3. Є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200761786 від 25.11.2022, індивідуальний податковий номер 76845513021.

Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт за №22833/13-01-07-01/07684556 від 15.09.2023.

В Акті зазначається, що проведеною перевіркою ТОВ «ЛДАРЗ» встановлено:- порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого товариством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Податкової декларації з податку на додану вартість) за червень 2023 року на суму 1 296 138,39 грн. На підставі Акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2023 за №21332/13-01-07-01.

ТОВ «ЛДАРЗ» було подано в адміністративному порядку скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення та 02.01.2023 Товариством було отримано рішення про результати розгляду скарги від 22.12.2023 № 37839/6/99-00-06-01 04-06.

Рішенням було частково задоволено скаргу ТОВ «ЛДАРЗ» та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2023 за №21332/13-01-07-01 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 545 709 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення рішення залишене без змін.

ГУ ДПС у Львівській області було направлено нове податкове повідомлення-рішення від 28.12.2023 №33680/13-01-07-01 з врахуванням Рішення, яким зменшено залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду в розмірі 750 429 грн.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення були висновки контролюючого органу про нереальність здійснених господарських операцій ТОВ «ЛДАРЗ» із ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ», у зв`язку з відсутністю реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до постачальників вищенаведених контрагентів та наступного за ними платника податків ТОВ «ЛДАРЗ»; відсутність виробників (імпортерів) реалізованих товарів по ланцюгах постачання; наявною підміною товарних позицій у суб`єктів господарювання, котрі здійснили первинну в ланцюгу нереальну поставку (продаж) ідентифікованого за найменуванням (характеристиками) товарів, відсутністю підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «ЛДАРЗ» із контрагентами-постачальниками, відповідно до податкової інформації тощо.

Проаналізувавши акт, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд з`ясував, що оспорюванні суми податкового кредиту були сформовані за результатами фінансово-господарських операцій позивача із контрагентами: ТзОВ «ЗАБ» та ПАТ «НТК «Електроприлад».

Щодо фінансово-господарських операцій позивача з ПАТ Науково-технічний комплекс «Електронприлад», то суд встановив таке.

Між Позивачем та ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» було укладено Договір №339/21-08-22-50 на поставку продукції від 24.02.2023.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору: “ПАТ Науково-технічний комплекс «Електронприлад» в рамках виконання державного контракту від 21.12.2021 №403/1/21/15, зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти і оплатити, наступну Продукцію:

Бортова узагальнена система вмонтованого контролю та попередження екіпажу Єкран-13М-4– 8И1.570.072 ТУ;-

Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01– 8и3.065.017-01 ТУ;

Пристрій RZ – 8И5.109.044-01;

Блок граничних команд БПК-88 серії 3КМ– 8И3.035.067-01 ТУ.

Згідно п. 1.2. Договору: «Найменування, кількість Продукції, що постачається та її орієнтовна вартість, визначається Специфікацією до Договору (Додаток №1), яка є його невід`ємною частиною».

Відповідно до п. 4.5 Додаткової угоди №2 від 05.12.2022 до Договору №339/21-08 22-50 від 24.02.2022, Специфікація та Протокол погодження Договірної ціни на Продукцію були викладені у новій редакції.

На виконання умов Договору, Постачальником було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується видатковою накладною №59/23 від 16.06.2023.

Постачальником в ЄРПН без зауважень зі сторони податкових органів було складено та зареєстровано податкову накладну №11 від 16.06.2023.

Факт сплати коштів на рахунок постачальника продукції підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №2061 та № 2062 від 10.07.2023 про перерахунок коштів у сумі 3 243 743,40 грн, в т.ч. ПДВ 540 623,90 грн.

В подальшому, після прийняття товару за кількістю і якістю, товар спрямовувався у відповідні склади та цехи на виконання відповідних наряд-замовлень для забезпечення господарської діяльності ТОВ «ЛДАРЗ» та виконання виробничих програм, зокрема БПК-88 серії 3КМ зі складу №7 були переміщені у цех №5 та використані при виконанні наряд-замовлення №10/428/207, що підтверджується Карткою рахунку №207.

25.04.2023 між ТОВ «ЛДАРЗ» та ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» було укладено Договір №444/23 на поставку продукції.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору: «Постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України, зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти та і оплатити наступну Продукцію:

Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01– 8и3.065.017-01 ТУ;

Блок індикації 2Є-01М (8И3.044.007-05).

Згідно п. 1.2. Договору: “Кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбаченої у п. 1.1 даного Договору, визначається в Специфікації (Додаток №1 до Договору), та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3 до Договору), які погоджуються двома Сторонами і являються підставою для взаєморозрахунків за Договором.

Постачальником згідно умов Договору було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується видатковою накладною №64/23 від 30.06.2023.

Постачальником в ЄРПН без зауважень зі сторони податкових органів було складено та зареєстровано податкову накладну №20 від 30.06.2023.

В свою чергу, позивачем було оплачено поставлену продукцію, що підтверджується платіжною інструкцією №3010 від 09.10.2023 про перерахунок коштів у сумі 1 998 865,54 грн, в т.ч. ПДВ 333 144,26 грн.

В подальшому, після прийняття товару за кількістю і якістю, товар спрямовувався у відповідні склади та цехи на виконання відповідних наряд-замовлень для забезпечення господарської діяльності ТОВ «ЛДАРЗ» та виконання виробничих програм, зокрема, Блоки реєстрації твердотільні БР-4Т-Л-01 (8И3.065.017-01) були переміщені у цех №5 та використані при виконанні наряд-замовлень №32/913/207, 32/912/207, що підтверджується Карткою рахунку №207.

Щодо фінансово-господарських операцій позивача з ТзОВ «ЗАБ», то суд встановив таке.

06.12.2022 між ТОВ «ЛДАРЗ» та ТОВ «ЗАБ» було укладено Договір поставки №16-22-645/ЗАБ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 2 542 800,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна яких визначалась у специфікації Додатку №1 до Договору, а ТОВ «ЛДАРЗ» зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

17.05.2023 контрагентом через перевізника «Нова пошта» було направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною №59000969622585.

Сторонами було оформлено видаткову накладну №Т-00000020 від 17.05.2023 на суму 174 400,00 грн.

Контрагентом в ЄРПН було складено та зареєстровано податкову накладну №20 від 17.05.2023.

До позовної заяви була долучена платіжна інструкція №1947 від 30.06.2023, яка підтверджує перерахунок ТОВ «ЗАБ» коштів у розмірі 174 000,00 грн, згідно рахунку фактури №Т-00000016 від 17.05.2023, накладної №Т-00000020 від 17.05.2023, Договору №16-22-645/ЗАБ, що відображено у призначені платежу.

В подальшому, після прийняття товару за кількістю і якістю, товар спрямовувався у відповідні склади та цехи на виконання відповідних наряд-замовлень для забезпечення господарської діяльності ТОВ «ЛДАРЗ» та виконання виробничих програм, а саме Шини 840?290 мод 2А у кількості 2 шт. зі складу №7 були переміщені у цех №3 використані при виконанні наряд-замовлення №14/158/1442/207, що підтверджується Карткою рахунку №207.

Також, у зв`язку з терміновими виробничими потребами у запчастинах ряд договорів між ТОВ «ЛДАРЗ» та постачальниками укладались у спрощений спосіб – шляхом погодження умов закупівлі у діловій переписці, обміном електронними листами, або ж шляхом прийняття рахунку-фактури на оплату.

За домовленістю сторін ТОВ «ЗАБ» 12.05.2023 через перевізника «Нова пошта» було поставлено товар, що підтверджується експрес-накладною №59000967289353.

Сторонами було оформлено видаткову накладну №Т-00000018 від 12.05.2023 на суму 50 400,00 грн в т.ч. ПДВ – 8400,00 грн.

Контрагентом в ЄРПН було зареєстровано відповідну податкову накладну №19 від 12.05.2023.

В свою чергу, ТОВ «ЛДАРЗ» було оплачено товар згідно виставленого рахунку-фактури №Т-00000015 від 12.05.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №1943 від 30.06.2023.

Після проходження товаром вхідного контролю та прийняття його за кількістю і якістю, оприбуткований товар спрямовувався у відповідні склади та цехи на виконання відповідних наряд-замовлень для забезпечення господарської діяльності ТОВ «ЛДАРЗ» та виконання виробничих програм, а саме: Авіаційна шина 570?140 модель А зі складу №7 була переміщена у цех №3 на виконання наряд-замовлення №14/158/1442/207, що підтверджується Карткою рахунку №207.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно виніс податкове повідомлення-рішення від 28.12.2023 №33680/13-01-07-01, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Так, податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентами.

Разом з цим суд першої інстанції правильно виснував, що досліджені видаткові накладні, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують факти здійснення господарської операції.

Щодо відомостей зазначених у Акті перевірки з приводу зупинки реєстрації податкових накладних ТОВ «ЗАБ» №20 від 17.05.2023, №19 від 12.05.2023, суд зазначає наступне.

Так, податковий орган вказує, що ним були отримані пояснювальні листи від контрагента з приводу вищевказаних податкових накладних за №30-05/23 від 30.05.2023, №29-05/23 від 29.05.2023 та документів до них, в яких зазначено, що постачальником товарів для ТзОВ «ЗАБ» було ТзОВ «Богдасар Білдінг» (який згідно відомостей Акту перевірки не зареєстрований платником податку на додану вартість).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено «Порядок зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Порядок №1165). Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року № 520 (надалі Порядок №520).

За приписами п.4 Порядку №520, Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №520 передбачене право платника податку подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі у разі зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 5 Порядку №590 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрів, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів відповідно до пункту 4 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів: приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

З наведеного вище слідує, що комісія регіонального рівня в тому числі дослідила і первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійсненні між ТзОВ «ЗАБ» та ТзОВ «Богдасар Білдінг» фінансово-господарські операції, та прийняла рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних у ЄРПН, відповідно контрагентом позивача було спростовано твердження податкового органу про відповідність критеріям ризиковості операцій з постачання товарів/послуг, які реалізувались позивачу та які зазначені у таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податковим органом у Акті перевірки та відзиві на позовну заяву не наведено фактів врахування позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які б були непідтверджені зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними.

Верховний Суд у Постанові від 03.08.2022 у справі № 460/4568/19 при розгляді подібних правовідносин зазначив: «…якщо податковий орган указує, що постачальники ТОВ «УБРМІ « є недобросовісними, мають негативну історію платника податків, а їхня діяльність не спрямована на досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявлені саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та/або відмови в її реєстрації. Зазначений правовий механізм якраз і створений державою для того, щоб відсіювати недобросовісних платників податків та не допускати їх до підриву нормальної господарської діяльності решти платників податків. Як наслідок, якщо податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних, складених вищезазначеними контрагентами-постачальниками, у ТОВ «УБРМ» були усі підстави вважати, що його постачальники відповідають усім критеріям добросовісності та мають показники позитивної податкової історії платника податку. З огляду на викладене, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищевказаними документами, а також здійснення ТОВ «УБРМІ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків»

Щодо доводів відповідача на те, що господарські операції позивача з придбання товару у вищеописаних контрагентів позивача та подальше їх використання у власній господарській діяльності фактично не відбулося, зважаючи на відсутність джерела походження товарів по ланцюгу постачання, кінцевим покупцем яких є позивач, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Порушення певними суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може ставитися у вину позивачу та впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Крім того, покликання контролюючого органу на те, що жоден з контрагентів позивача в ланцюгу постачання продукції не є виробником чи імпортером продукції відповідно до даних з інформаційних баз ДПС, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків, разом з тим, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Зауваження щодо повноти та порядку складання інших податкових накладних, виписаних ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ» на адресу ТзОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» у контролюючого органу відсутні.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем у Акті.

З приводу аргументів відповідача щодо відсутності ТТН на підтвердження фактів транспортування продукції від ПАТ «НТК «Електронприлад», а також недоліків в експрес-накладних «Нова пошта», оформлених ТзОВ`ЗАБ», суд зазначає наступне.

Документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними.

Наведені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17.

Судом встановлено, що відповідно до вимог договорів №339/21-08-22-50 та №444/23, укладених із ПАТ «НТК «Електронприлад», поставка продукції здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника за рахунок замовника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив самовивіз продукції з використанням власних автотранспортних засобів. Позивачем на підтвердження транспортування продукції було надано відповідачу відповідні подорожні листи службового автомобіля, що відображено у акті перевірки. Зауважень до змісту вказаних подорожніх листів акт не містить, як і не містить заперечень податкового органу щодо відсутності у власності позивача зазначених у таких подорожніх листах автотранспортних засобів.

Відтак, суд вважає, що наявними у матеріалах справи подорожніми листами, актами приймання-передачі, підтверджуються факти руху (транспортування) ТМЦ від ПАТ «НТК «Електронприлад».

Також відповідач вказує про наявність певних недоліків в оформленні експрес-накладних ТзОВ «ЗАБ» на відправлення ТМЦ засобами поштового зв`язку. Зокрема, в експрес-накладних в описі відправлення зазначено: документи або інші запчастини, не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого від ТОВ «ЗАБ» товару та його оприбуткування на склад ТзОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» по видаткових накладних.

Взаємовідносини суб`єктів господарювання із ТОВ «Нова пошта» регулюються публічним договором про надання послуг з організації перевезення відправлень, який міститься у публічному доступі на веб-сайті Нової пошти (https://novaposhta.ua/uploads/misc/doc/public_offer.pdf).

Згідно п. 1.12 вказаного договору оголошена цінність відправлення - вартість відправлення, вказана відправником у відповідній експрес-накладній.

Отже, позивач не має жодного відношення до процедури зазначення оголошеної цінності відправлення у експрес-накладній.

Згідно п. 3.3 договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених Договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена цінність відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Отже, згідно умов договору форма експрес-накладної не передбачає зазначення повного найменування товару, що перевозиться, а передбачає лише загальний опис вмісту відправлення (наприклад, запчастини, документи тощо).

Дослідивши наявні у справі копії поштових експрес-накладних, суд встановив, що в цих документах відправником вказано ТзОВ «ЗАБ» (представник – Заболотний Олександр Вікторович), отримувачем - ТзОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (представник –Лєбєдєв Володимир Вячеславович), адреса відправника - м. Одеса, адреса отримувача - м. Львів, відділення №1.

Суд не вбачає жодних невідповідностей та ознак неможливості проведення господарських операцій з врахуванням реального часу здійснення операцій та місцезнаходження сторін, адже з експрес-накладних вбачається, що відправка товару здійснювалась за місцем реєстрації контрагента, а товар був отриманий позивачем за його місцезнаходженням. Наявні у справі копії експрес-накладних підтверджують факт відправлення посилок представниками постачальника ТзОВ «ЗАБ» та їх отримання представниками позивача.

Зважаючи на викладені обставини, суд критично оцінює доводи відповідача про нереальність господарських операцій з огляду на недоліки у експрес-накладних, зокрема відсутність/неточність найменування та вартості товару, адже вказані відомості відображені у вищеописаних видаткових накладних.

Таким чином, посилання відповідача на окремі недоліки в товарно-транспортних, по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ «ЗАБ», а також на їх відсутність по взаємовідносинах із ПАТ «НТК «Електронприлад» з огляду на встановлені обставини не свідчать про відсутність фактів придбання товарів позивачем та не є доказом безтоварності досліджуваних операцій.

Суд першої інстанції правильно відхилив доводи податкового органу про відсутність/неналежність супровідних документів (сертифікати, паспорти якості, державні стандарти тощо), що посвідчують якість та комплектність товару, згідно з якими можливо встановити хто являється виробником придбаних ТМЦ, та надає можливість відслідкувати ланцюг постачання до виробника або імпортера, оскільки сертифікати відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

При цьому, суд врахує висновки викладені Верховним Судом зокрема, але не тільки, у постановах від 17.10.2018 у справі № 802/364/16-а, від 10.02.2022 у справі № 280/1491/19, від 14.08.2024 у справі №560/12984/23.

Посилаючись на терміни та норми Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» податковим органом не обґрунтовано їх взаємозв`язок із досліджуваними господарськими операціями та предметом перевірки.

Суд наголошує, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з`ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на можливе недотримання норм інших галузей законодавства.

Самі по собі паспорти/сертифікати якості/відповідності не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України, тому не беруть участь у формуванні даних бухгалтерського та податкового обліку, тобто вказані документи не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, так як не містять відомостей про ланцюги постачання, учасників та умови господарської операції з поставки та не фіксують рух активів. Відтак, неподання їх платником податків, у даному випадку, не є обставиною, що може нівелювати права на формування ним своїх витрат та податкового кредиту.

Окрім цього, суд враховує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідач в обґрунтування правомірності прийнятих рішень зазначає, що придбання товарів у вказаних контрагентів не було обумовлено розумними економічними причинами (діловою метою) та відповідно такі операції були спрямовані виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди кінцевим отримувачем, тобто позивачем.

Досліджуючи спірні господарські операції на предмет наявності у платника податку розумних економічних причин суд враховує, що для цілей податкового обліку розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК України не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості. При цьому не обов`язково, щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Основним видом діяльності ТзОВ “Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» є виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування (КВЕД30.30).

Також суд бере до уваги той факт, що ТзОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» включене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83.

У акті перевірки податковий орган вказує, що причиною виникнення від`ємного значення є здійснення позивачем операцій з придбання запасних частин та комплектуючих для ремонту та обслуговування літаків, транспортних та інших послуг, палива, електроінструменту тощо, а також реалізація робіт для Міноборони України, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивач володіє необхідними матеріально-технічними (будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби інші основні засоби) та трудовими ресурсами для здійснення свого основного виду господарської діяльності.

Позивач зазначає, що придбаний ним товар, продукція (надалі -ТМЦ) після проходження вхідного контролю та прийняття його за кількістю і якістю, оприбутковується та спрямовується у відповідні склади та цехи на виконання відповідних наряд-замовлень для забезпечення господарської діяльності ТзОВ “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ” та виконання виробничих програм з ремонту літаків.

Факт подальшого використання оспорюваних ТМЦ у господарській діяльності позивача підтверджується долученими до матеріалів справи картками рахунків 207, які місять відомості про списання ТМЦ на виконання наряд-замовлень, які в свою чергу спрямовані на виконання державних контрактів та відповідно отримання прибутку.

Також на підтвердження економічних причин (ділової мети) закупівлі оспорюваних податковим органом ТМЦ, позивачем долучено до матеріалів справи заявки на проведення закупівлі товарів, робіт, послуг. За результатом аналізу вказаних заявок судом встановлено, що закупівля спірних ТМЦ була ініційована виробничими підрозділами позивача (цехами) з метою проведення ремонту літаків (блоків, агрегатів).

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що договори укладені позивачем, були удаваними, укладеними цілеспрямовано та з єдиною метою отримання виключно відшкодування ПДВ та/або формування податкового кредиту з ПДВ, тобто без мети отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Не доведена відповідачем і обставина щодо відсутності розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної та достатньої ділової (господарської) мети для укладення позивачем договорів з контрагентами, тобто відсутності необхідності придбання для господарської діяльності позивача визначених в договорах товарно-матеріальних цінностей.

З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, разом з тим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі; крім того, податковим органом не наведено належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Щодо доводів апелянта на наявність прийнятого стосовно контрагента позивача рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, то колегія суддів зазначає, що включення платника податків до переліку ризикових платників податку не свідчить про нереальність усіх здійснених ним господарських операцій та, само по собі, не спростовує наданої таким платником податків інформації щодо його діяльності, а тому такі є безпідставними.

Таким чином, аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про нереальність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, разом з тим, судом першої інстанції встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 380/1920/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула