Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №380/11465/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11465/25 пров. № А/857/32099/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря Березюка Д.О.,

представника апелянта Цапа П.М.,

представниці позивача Пиць Н.В.,

третіх осіб Доманицької О.О., ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Сколоздри В.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Росанбуд» та Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Мричко Н.І. об 10 год. 08 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 07 травня 2026 року) у справі № 380/11465/25 за адміністративним позовом Франківської окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Росанбуд», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування ухвали,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 16.05.2024 № 4952 «Про надання ТзОВ «Росанбуд» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Панаса Мирного,13»

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами суперечить Генеральному плану м. Львова. Окрім того, отримання в оренду земельної ділянки у розмірі, що значно перевищує площу будівлі ТОВ «Росанбуд» для нового будівництва передбачає проведення земельних торгів.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави вказує, що звернення до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про дотримання законності при розпорядженні уповноваженим органом земельною ділянкою, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Надання Львівською міською радою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з порушенням законодавства заподіює шкоди інтересам держави, оскільки нівелює принцип верховенства права.

Звертає увагу, що Львівська міська рада, як орган уповноважений Конституцією та Законами України здійснювати контроль за використанням земель комунальної власності, розпоряджатися землями комунальної власності лише в межах та у спосіб прямо передбачений законодавством, не лише не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах, але порушує такі інтереси. Згідно з інформацію наданою відповідачем 07.05.2025 Львівська міська рада не має наміру вживати заходи представницького характеру, оскільки, на думку відповідача, оскаржувана ухвала прийнята у відповідності до вимог законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 16.05.2024 №4952 «Про надання ТзОВ «Росанбуд» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Панаса Мирного,13».

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути, зокрема, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, Львівською міською радою всупереч вимогам Земельного кодексу України надано дозвіл ТОВ «Росанбуд» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6947 га (у тому числі орієнтовною площею 0,2235 га для облаштування громадського простору (скверу) на вул. Панаса Мирного, 13 для будівництва та обслуговування житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржили ТзОВ «Росанбуд» та Львівська міська рада.

У апеляційних скаргах покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційних скаргах зазначають, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права - пункту 23 Розділу X Перехідних положень ЗКУ та ст. 18 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки, при визначенні функціонального призначення території безпідставно керувався виключно Генеральним планом м. Львова та не застосував План зонування території, який відповідно до закону підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Також вказує, на те, що суд дійшов до необґрунтованого висновку про те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою потребувало проведення земельних торгів, оскільки, безпідставно застосував до процедури надання дозволу на розроблення проекту землеустрою положення Земельного Кодексу України, які регулюють процедуру передачі земельної

ділянки в користування.

Позивач та треті особи скористалися своїм правом та подали відзиви на апеляційні скарги в яких просять апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційні скарги та надала пояснення, просить апеляційні скарги задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи, треті особи заперечили проти задоволення апеляційних скарг та надали пояснення, просять апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, третіх осіб перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.06.2025 № 430313886, 29.01.2015 ТОВ «Росанбуд» зареєстровано право власності на об`єкт нежитлового приміщення загальною площею 990,0 кв м, за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Панаса Мирного, буд. 13.

08.11.2023 ТОВ «Росанбуд» звернулось із заявою до Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у користування на вул. Панаса Мирного, буд. 13 у м. Львові для будівництва житлових будинків із приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами орієнтовною площею 0,6947 га.

Ухвалою Львівської міської ради від 16.05.2024 № 4952 «Про надання ТзОВ «Росанбуд» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Панаса Мирного, 13», керуючись статтями 144 Конституції України, пунктом тридцять четвертим частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 93, 120, 122, 124 Земельного кодексу України, надано ТОВ «Росанбуд» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6947 га (у тому числі орієнтовною площею 0,2235 га для облаштування громадського простору (скверу) на вул. Панаса Мирного, 13 для будівництва та обслуговування житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови.

Вважаючи вказану ухвалу Львівської міської ради протиправною, позивач звернувся з до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, суд першої інстанції в частині щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в цій справі правильно виснував і таке не ставиться під сумнів в апеляційних скаргах, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у справах, що виникають із земельних спорів, слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діє відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведене, суд вказав, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки на вул. Панаса Мирного, 13, як початкового етапу процедури виділення земельної ділянки у користування, безпосередньо впливає на інтереси відповідної територіальної громади, а тому викладені у позові мотиви прокурора щодо необхідності представництва інтересів держави у суді у цій справі, є обґрунтованими.

Щодо суті спірних правовідносин то потрібна зазначити таке.

Статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі:

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Відтак, реалізація права на одержання земельної ділянки у користування із земель державної чи комунальної власності здійснюється з дотримання встановленого порядку, складовою якого є обов`язкова перевірка уповноваженим органом державної влади або місцевого самоврядування відповідності місця знаходження земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Така перевірка здійснюється на етапі надання дозволу на розробку технічної документації, а тому недотримання вимоги щодо здійснення відповідної перевірки свідчить про порушення уповноваженим органом встановленого законом порядку виділення земельної ділянки у власність або користування.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Статтею 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі - містобудівна документація) визначає Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290.

За приписами пункту 4.1 Порядку розроблення містобудівної документації рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

За правилами пункту 4.7 вищеназваного Порядку план зонування території розробляється для всієї території населеного пункту або для її частини (кварталу, мікрорайону, іншого планувального утворення), першочергово - для історичних ареалів; інвестиційно привабливих територій; сформованих сельбищних територій існуючої забудови, де передбачаються окремі локальні перетворення, можлива реконструкція або розміщення окремих будівель і споруд. Послідовність розроблення та площі територій населеного пункту, для яких розробляються плани зонування, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури згідно з генеральним планом населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами (пункт 4.11 Порядку розроблення містобудівної документації).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й План зонування.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а та від 02.12.2021 у справі № П/320/900/20.

При цьому, план зонування території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а.

Як засвідчують норми статей 17-19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.

Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 295/11369/17, від 31.07.2019 у справі №466/1264/18 та від 11.01.2022 у справі № 814/296/17.

Згідно ч.3 ст. 20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках:

передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель;

віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення;

зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами);

віднесення до земель морського транспорту земельних ділянок у межах морського порту.

Відповідно до статей 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Згідно з Класифікатором видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 821 в межах категорії земель житлової та громадської забудови розрізняють окремі види цільового призначення земельних дідянок, зокрема:

02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури;

03.02 Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

Судом встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.06.2025 № 430313886 29.01.2015 ТОВ «Росанбуд» зареєстровано право власності на об`єкт нежитлового приміщення загальною площею 990,0 кв м, за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Панаса Мирного, буд. 13.

08.11.2023 ТОВ «Росанбуд» звернулось із заявою до Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у користування на вул. Панаса Мирного, буд. 13 у м. Львові для будівництва житлових будинків із приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами орієнтовною площею 0,6947 га.

Так, відповідно до Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924 земельна ділянка на вул. Панаса Мирного, буд. 13 у м. Львові знаходиться в межах території існуючих вищих навчальних закладів, технікумів, профтехучилищ.

Проте, згідно з Планом зонування території Сихівського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 №3840 земельна ділянка на вул. Панаса Мирного, буд. 13 у м. Львові знаходиться в межах функціональної зони Ж-3 – зони багатоповерхової житлової забудови.

Відповідно до приписів ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути, зокрема, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6947 га (у тому числі орієнтовною площею 0,2235 га для облаштування громадського простору (скверу) для будівництва та обслуговування житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгами суперечить вимогам Генерального плану м. Львова, відтак, наявні підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування ухвали Львівської міської ради від 16.05.2024 №4952 «Про надання ТзОВ «Росанбуд» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Панаса Мирного,13».

Разом з цим, апеляційний суд критично ставиться до твердження суду першої інстанції про незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є тотожним передачі Земельної ділянки в користування.

За приписами, ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відтак, норми ст. 134 ЗК України, в частині необхідності проведення торгів поширюють свою дію на окремі випадки продажу або передачі земельних ділянок в користування, однак не поширюються на процедуру надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Однак, апеляційний суд вважає, що вказане не спростовує висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки місце розташування земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів не відповідає Генерального плану м. Львова, що є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росанбуд» та Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 380/11465/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року