Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №380/19372/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19372/24 пров. № А/857/33816/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції - Андрусів У.Б.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-1), Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач-2), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову в продовженні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024, оформлене у вигляді повідомлення від 29.03.2024; зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі за період з 01.03.2024 по 30.06.2024 у сумі 20 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона та її неповнолітній син є внутрішньо перемішеними особами. Вказує, що на підставі заяви їм призначено допомогу на проживання, яка виплачувалася до лютого 2024 року. З метою продовження виплати цієї допомоги звернулася до відповідача-1, однак отримала відмову. Підставою для відмови слугувала відсутність відомостей про батька дитини, що унеможливлює правильно визначити майновий стан сім`ї. Вважає, що зазначення в свідоцтві про народження дитини (факт визнання батьківства) батька не є правовою підставою для включення його до складу сім`ї. Вважає рішення про відмову в продовженні виплати допомоги на проживання протиправним, та таким, що прийнято без урахування Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлене повідомленням про надання державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми від 29.03.2024. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2024 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуване рішення Управління соціального захисту від 29.03.2024 про відмову у продовженні виплати допомоги ВПО було формальним та неконкретизованим. У ньому не зазначено, яким саме вимогам Порядку № 332 не відповідає позивач та з яких конкретних підстав їй відмовлено. Водночас наведені відповідачем пізніше у листі від 24.05.2024 посилання на відсутність документів щодо батька дитини не були зазначені в самому оскаржуваному рішенні. Суд першої інстанції також встановив, що позивач не перебувала з батьком дитини у зареєстрованому шлюбі та не проживала з ним однією сім`єю, а тому саме по собі зазначення його у свідоцтві про народження дитини не свідчило про включення його до складу сім`ї позивача. Крім того, суд застосував положення Закону України «Про адміністративну процедуру», відповідно до яких негативний для особи адміністративний акт повинен містити належне мотивування, що дає можливість зрозуміти підстави його прийняття та оскаржити його. Оскільки відповідач не обґрунтував відмову та не довів її правомірності, рішення від 29.03.2024 визнано протиправним і скасовано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в ході опрацювання наданих заяв та документів було встановлено, що ОСОБА_1 жодним чином не зазначила даних про батька дитини. Вказує, що відсутність будь-яких даних про особу батька дитини унеможливило правильно зазначити сукупний дохід та майновий стан сім`ї, тобто не відповідає умовам Порядку № 332, які дають право на призначення допомоги та, відповідно, Управлінням було прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги згідно заяви від 24.02.2024, про що їй було направлено відповідне повідомлення.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 отримали статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками від 10.07.2023 № 3001-5002476108, № 3001-5002476135 відповідно.

Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 10.07.2024 № 1306-5003359186 та № 1036-5003359240 позивач та її неповнолітній син перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи у Залізничному відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 04.02.2016 серії НОМЕР_1 (запис поновлено повторно) батьком є ОСОБА_3 та матір`ю - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 з 01.07.2024 призначено виплату державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на підставі постанови № 332 у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми.

У відповідь на звернення від 13.10.2023, листом від 24.10.2023 № 100/06-100/06/С-89-96 відповідач-1 повідомив позивачці, що згідно з програмним комплексом єдиної інформаційної системи соціальної сфери їй надається допомога на проживання з 01.01.2023 до 31.01.2024 у розмірі 5 000,00 грн щомісячно (до складу сім входить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зазначив, що для осіб, які отримували допомогу на проживання станом на 01.08.2023, виплата її продовжується автоматично без урахування доходів громадян.

Позивачка отримувала допомогу на проживання до 29.02.2024.

24.02.2024 позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (повторне звернення).

29.03.2024 Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації прийняло рішення, оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні такої допомоги у зв`язку із тим, що особа не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

У відповідь на звернення від 13.05.2024, листом від 24.05.2024 № 100/06-100/06/С-46-46 відповідач-1, покликаючись на п. 3 порядку № 332, повідомив про відсутність підстав для продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивачка до заяви не додала підтверджуючих документів на батька дитини - ОСОБА_2 чи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що унеможливлює вірно визначити майновий стан сім`ї та визначити право на надання допомоги на проживання на наступний шестимісячний період.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлене повідомленням про надання державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми від 29.03.2024; зобов`язання Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2024 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII).

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3 000 гривень;

для інших осіб - 2 000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

До складу сім`ї уповноваженої особи не включаються:

особа, яка перебуває на повному державному утриманні;

особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною;

особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування;

особа, у сім`ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування);

особа, яка разом не проживає із отримувачем та не пов`язана з ним спільним побутом, що підтверджено документально, або перебуває за кордоном/зникла безвісти/депортована за межі України;

законний представник (для недієздатних або обмежено дієздатних осіб, а також дітей, яким призначено опікуна або піклувальника).

З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).

Пунктом 4 порядку № 332 визначено, що для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.

Згідно з п. 13-1 порядку № 332 починаючи з 1 грудня 2023 р. допомога сім`ї, зазначеній у пункті 3 цього Порядку, призначається на другий шестимісячний період без додаткового звернення, якщо:

середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача протягом періоду, за який враховуються доходи, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги на другий шестимісячний період;

у складі сім`ї є особи працездатного віку, які доглядають за дітьми до досягнення ними шестирічного віку (включно); дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність; особи з інвалідністю I чи II групи; громадяни, які мають трьох і більше дітей віком до 18 років і доглядають за ними; громадяни, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичні особи, які надають соціальні послуги та отримують компенсацію за надання соціальних послуг, студенти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, місце проживання яких не задеклароване/зареєстроване в гуртожитку;

у складі сім`ї є працездатна особа, яка протягом перших шести місяців, за які отримувала допомогу, сприяла своїй економічній самостійності (працевлаштувалася, зареєструвалася як фізична особа - підприємець та розпочала відповідну діяльність/особа, яка провадить незалежну професійну діяльність/або отримала допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання) та середньомісячний дохід якої протягом періоду, за який враховуються доходи, не перевищує трьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про надання допомоги на другий шестимісячний період.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги».

За приписами п. 20-1 порядку № 332 починаючи з 1 грудня 2023 р. в заяві зазначаються:

прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) уповноваженої особи;

відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа;

фактичне місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої перемістилася особа (зазначається в разі подання заяви до органу соціального захисту населення або до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг);

відомості про фактичне місце проживання (перебування) та контактний номер телефону, адреса електронної пошти;

номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги «є Підтримка» або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) уповноваженої особи для виплати допомоги;

відомості про осіб, які входять до складу сім`ї, у тому числі малолітніх/неповнолітніх дітей, які перемістилися (народилися після переміщення) разом з уповноваженою особою, а саме:

прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності);

дата народження;

серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України або свідоцтва про народження, або тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне/тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) (в разі подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), зазначається серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України та/або серія та номер паспорта громадянина України для виїзду за кордон);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). В разі подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), реєстраційний номер облікової картки платника податків зазначається обов`язково;

серія та номер свідоцтва про народження дитини;

статус особи з інвалідністю (за наявності);

обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;

інша інформація згідно з додатком 5.

Заява вважається поданою в разі заповнення особою всіх полів форми. В разі відсутності в заяві інформації про наявність статусу особи з інвалідністю відповідні дані можуть бути отримані з інформаційних ресурсів Мінсоцполітики.

Пунктом 22 порядку № 332 визначено, що з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.

За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.

Пунктом 24 порядку № 332 передбачено, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.

У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення/продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.

Повідомлення про прийняте рішення та порядок його оскарження надсилаються за технічної можливості із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи засобами мобільного зв`язку або органом соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.

Орган соціального захисту населення після звернення отримувача із підтвердними документами, які спростовують виявлені критерії, визначені пунктами 7, 7-1 і 8 цього порядку, приймає рішення про призначення/відмову у призначенні допомоги та рекомендує отримувачу звернутися до володільця інформації для внесення відповідних змін до державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

29.03.2024 відповідачем-1 прийнято рішення, оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми, яким відмовлено у наданні такої допомоги з підстав невідповідності особи умовам, визначеним порядком № 332.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному акті індивідуальної дії відповідач не зазначив, яким саме вимогам порядку № 332 не відповідає позивачка, у зв`язку з чим відмовлено у призначенні/продовженні допомоги внутрішньо переміщеним особам. Викладене свідчить про те, що відповідач-1 не дав належну оцінку всім доданим до заяви документам, що підтверджує формальний розгляд заяви.

У контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, та проаналізувавши рішення від 29.03.2024, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що воно є формальним та неконкретизованим, оскільки у ньому абстрактно зроблено покликання на умови порядку № 332, яким передбачено критерії, за умови невідповідності яким, допомога не призначається/не виплачується.

Таким чином, не надавши чіткої і вмотивованої відмови на заяву ОСОБА_1 відповідач прийняв необґрунтоване рішення від 29.03.2024, чим порушив права та інтереси позивачки.

Колегія суддів також зауважує, що у відповіді від 24.05.2024 № 100/06-100/С-46-46 відповідач зазначив про відсутність підстав для продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивачка до заяви не додала підтверджуючих документів на батька дитини - ОСОБА_2 чи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що унеможливлює вірно визначити майновий стан сім`ї та визначити право на надання допомоги на проживання на наступний шестимісячний період.

Однак, колегія суддів наголошує, що вказані підстави не були зазначені у спірному рішенні як підстава для відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Матеріали справи не містять доказів перебування позивачки та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, а також встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю. У позовній заяві позивачка заперечує факт проживання з ОСОБА_3 , пов`язаність з ним спільним побутом.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи тільки наявне свідоцтво про народження дитини, у якому батьком зазначено ОСОБА_3 , запис поновлено повторно. Крім того, в поданій заяві від 24.02.2024, у графі «відомості про осіб, які входять до складу сім`ї, зокрема неповнолітніх дітей, які перемістилися із внутрішньо переміщеною особою» вказано тільки сина ОСОБА_2 , жодних відомостей про ОСОБА_3 немає.

Крім того, як слідує з листа відповідача-1 від 24.10.2023 № 100/06/100/06/С-89-96 згідно програмного комплексу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери позивачці надавалася допомога на проживання з 01.01.2023 до 31.01.2024 у розмірі 5 000,00 грн щомісячно (до складу сім`ї входить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Тобто до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб не включено відомості про ОСОБА_3 як про члена сім`ї позивачки.

Відповідач-1 не зазначив, які саме підтверджуючі документи на батька дитини повинна надати позивачка.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом (ч. 1, 5 ст. 72 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Згідно з ч. 3 ст. 85 Закону України «Про адміністративну процедуру», у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Враховуючи те, що відповідач-1 у спірному рішенні не вказав жодного встановленого порушення та не зазначив, яким самим вимогам не відповідає позивачка відповідно до порядку № 332, колегія судідв погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про відмову в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 29.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог зобов`язального характеру та необхідності зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивачки про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 24.02.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 380/19372/24 - без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська