Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №140/2466/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2466/25 пров. № А/857/46045/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції – Валюх В.М.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області», в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024 в частині встановлення причинного зв`язку, отриманого ним (папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози); зобов`язати повторно розглянути питання причинного зв`язку захворювання з урахуванням висновків суду, зроблених при постановленні рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у складі Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » брав участь у бойових діях з 12.07.2023 по 11.09.2023, перебуваючи у населеному пункті Курдюмівка Бахмутського р-ну Донецької обл. 12.09.2023 під час захисту Батьківщини отримав поранення (травму), з приводу якої тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні. Вказує, що рішенням медичної (військово-лікарської) комісії (далі – М(ВЛ)К) ДУ «ТМО по Волинській області», оформленим свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024, отримана ним мінно-вибухова травма була визнана пов`язаною отриманою під час безпосередньої участі в бойових діях, а отримані похідні травми захворювання були визнані пов`язані з проходженням служби в поліції. Листом Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України (далі – ДУ «ГМКЦ МВС України») від 01.01.2025 № 33/4-Г його представника повідомлено про відсутність підстав для встановлення причинного зв`язку захворювань в іншому формулюванні. Рішення М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС по Волинській області», оформлене свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024, вважає необґрунтованим, оскільки у ньому не наведені причини, мотиви встановлення пов`язаності отриманого захворювання (папілярної карциноми лівої частки щитовидної залози) з проходженням служби в поліції, а не отриманим під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, ураховуючи ту обставину, що зазначених захворювань у позивача під час призову на військову службу не було, а також те, що позивач брав участь у бойових діях, отримав поранення під час безпосередньої участі забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії і у позивача на цьому тлі виникли захворювання. Вважає, що відповідач порушив порядок розгляду та прийняття рішення про встановлення причинного зв`язку отриманого ним захворювання.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області», яке оформлене свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024, в частині встановлення причинного зв`язку захворювання «папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози» стосовно ОСОБА_1 . Зобов`язано медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» повторно розглянути питання причинного зв`язку захворювання «папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози» стосовно ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлення діагнозу та причинного зв`язку захворювання належить до дискреційних повноважень медичної (військово-лікарської) комісії, і суд не може підміняти цей орган, проте її рішення підлягають перевірці на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС по Волинській області», оформлене свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024, та лист ДУ «ГМКЦ МВС України» від 01.01.2025 № 33/4-Г не містить належного обґрунтування, чому щодо захворювання «папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози» причинний зв`язок визначено як «пов`язане з проходженням служби в поліції», а не як «отримане під час безпосередньої участі у бойових діях». Крім того, з відзиву відповідача слідує, що комісія не залучала до роботи вузьких спеціалістів (ендокринологів, онкологів, хірургів), що свідчить про недотримання пункту 9 розділу ІІ та пункту 11 розділу ІІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для зобов`язаноня медичної (військово-лікарську) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» повторно розглянути питання причинного зв`язку захворювання «папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози» стосовно ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна установа «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції, не встановивши порушень процедури прийняття рішення М(ВЛ)К і не будучи спеціалізованою установою в медичній сфері, на власний розсуд здійснив переоцінку рішення комісії щодо причинного зв`язку захворювання, чим вийшов за межі повноважень, визначених КАС України, та втрутився в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Наголошує, що до М(ВЛ)К не надходили та позивачем не були надані первинні медичні документи, які підтверджували б виникнення захворювання (папілярної карциноми щитовидної залози) під час участі в бойових діях, до неї або досягнення ним розвитку саме в цей період, а тому підстав для формулювання, передбаченого підпунктом 8 пункту 1 розділу IX Положення № 285, немає. Твердження суду про визнання відповідачем незалучення вузьких спеціалістів вважає помилковим, оскільки у відзиві йшлося лише про можливість залучення таких фахівців на розсуд суду, а правильність рішення М(ВЛ)К підтверджено Центральною М(ВЛ)К ДУ «ГМКЦ МВС України», тому підстав для повторного розгляду питання причинного зв`язку немає.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у складі Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » брав участь у бойових діях з 12.07.2023 по 11.09.2023, перебуваючи у населеному пункті Курдюмівка Бахмутського р-ну Донецької обл., про що свідчить довідка від 08.04.2024 (а. с. 14).

Актом спеціального розслідування нещасного випадку № 95 від 13.02.2024 встановлено факт поранення 12.09.2024 ОСОБА_1 в період дії воєнного стану.

Рішенням М(ВЛ)К ДУ «ТМО по Волинській області», оформленим свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024, отримана позивачем мінно-вибухова травма була визнана такою, що отримана під час безпосередньої участі в бойових діях, а стосовно діагнозу «папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози» зазначено такий причинний зв`язок захворювання: «захворювання, так, пов`язані з проходженням служби в поліції».

05.12.2024 представник позивача звернувся до Центральної М(ВЛ)К ДУ «ГМКЦ МВС України» із заявою про зміну причинного зв`язку отриманого захворювання - папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози із «захворювання, так, пов`язані з проходженням служби в поліції» на «захворювання, так, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії».

Листом ДУ «ГМКЦ МВС України» від 01.01.2025 № 33/4-Г представника позивача повідомлено про відсутність підстав для встановлення причинного зв`язку захворювань в іншому формулюванні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із частинами першою, другою статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Пунктом 1 розділу І Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за № 559/30427 (зі змінами; далі – Положення № 285; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що це Положення визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров`я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу І Положення № 285 основними завданнями М(ВЛ)К є: визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу).

Згідно із пунктами 1-3 розділу ІІ Положення № 285 лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби). Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО). ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.

За приписами пунктів 5, 7 розділу ІІ Положення № 285 начальник ЦМ(ВЛ)К призначається наказом начальника ДУ ГМЦ за погодженням із керівником структурного підрозділу апарату МВС, на якого покладено функції формування і реалізації державної політики у сфері охорони здоров`я (далі - структурний підрозділ апарату МВС з охорони здоров`я). Заступники начальника ЦМ(ВЛ)К призначаються наказом начальника ДУ ГМЦ за погодженням начальника ЦМ(ВЛ)К та керівника структурного підрозділу апарату МВС з охорони здоров`я. Голова (начальник) М(ВЛ)К ДУ ТМО призначається начальником ДУ ТМО за погодженням начальника ЦМ(ВЛ)К та керівника структурного підрозділу апарату МВС з охорони здоров`я. Штатні М(ВЛ)К комплектуються лікарями, які мають сертифікат лікаря - спеціаліста за відповідною лікарською спеціальністю, свідоцтво про присвоєння кваліфікаційної категорії.

Пунктом 9 розділу ІІ Положення № 285 визначено, що за потреби до роботи штатних М(ВЛ)К можуть залучатися інші лікарі ЗОЗ МВС.

Функціями штатних М(ВЛ)К, згідно із пунктом 14 розділу ІІ Положення № 285, є, зокрема, організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Положення № 285 медичний огляд особи в М(ВЛ)К проводиться з обов`язковим обстеженням лікарями: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматологом, стоматологом, психіатром та лікарем-психологом (практичним психологом) ЗОЗ МВС, а за медичними показаннями - лікарями інших спеціальностей. Жінки обов`язково обстежуються гінекологом.

За приписами пункту 15 розділу ІІІ Положення № 285 у разі виникнення необхідності в уточненні діагнозу захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва) чи їх наслідків М(ВЛ)К може запропонувати особі амбулаторне або стаціонарне обстеження в ЗОЗ МВС.

Згідно із пунктом 19 розділу ІІІ Положення № 285 за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).

Пунктом 21 розділу ІІІ Положення № 285 визначено, що у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VIII Положення № 285 за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв). Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.

Згідно із пунктом 6 розділу VIII Положення № 285 рішення (постанови), які приймає М(ВЛ)К із встановленням причинного зв`язку захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), наведені в розділі ІХ цього Положення.

Підпунктами 8, 9 пункту 1 розділу ІХ Положення № 285 визначено, що рішення М(ВЛ)К про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються з такими формулюваннями:

«Захворювання, ТАК, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» - якщо захворювання виникло в період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначений період досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до служби, а також у разі хронічних захворювань, якщо їх перші прояви відносяться до періоду участі в бойових діях, що підтверджується медичними документами про початок захворювання в той період;

«Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції» - якщо воно діагностоване в період проходження служби в поліції та органах внутрішніх справ або якщо захворювання було діагностоване до служби в поліції, а в період служби в поліції досягло такого розвитку, що призводить до прийняття рішення про непридатність.

Відповідно до пункту 2 розділу ІХ Положення № 285 якщо в особи, яка проходить медичний огляд, виявлено декілька захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) та їх наслідків, що отримані за різних обставин, рішення М(ВЛ)К про їх причинний зв`язок приймаються в окремих формулюваннях залежно від обставин виникнення патології.

За приписами пункту 1 розділу Х Положення № 285 залежно від результатів проведеної лікарської та/або військово–лікарської експертизи М(ВЛ)К приймається рішення, яке може бути оформлене як Свідоцтво про хворобу, Довідка М(ВЛ)К або Постанова медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 23) (далі - Постанова М(ВЛ)К).

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність визначених частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Враховуючи, що до виключної компетенції ВЛК належить повноваження надавати оцінку стану здоров`я позивача та, відповідно, вирішувати питання про придатність останнього для проходження військової служби, тому адміністративний суд позбавлений можливості підміняти інших суб`єктів владних повноважень. Суд не може самостійно на власний розсуд здійснювати переоцінку висновку ВЛК про стан здоров`я позивача та, відповідно, про придатність останнього для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 814/2722/16.

Спір у цій справі виник щодо визначення у рішенні М(ВЛ)К, оформленому як Свідоцтво про хворобу, причинного зв`язку захворювання «папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози» - «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції».

Позивач вважає, що стосовно вказаного захворювання причинний зв`язок повинен бути зазначений, як «захворювання, ТАК, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» з огляду на те, що зазначеного захворювання у позивача під час призову на військову службу не було, а також те, що позивач брав участь у бойових діях, отримав поранення під час безпосередньої участі забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії і у позивача на цьому тлі виникли захворювання.

При цьому, у порядку пункту 21 розділу ІІІ Положення № 285, рішення М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС по Волинській області», оформлене свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024, було оскаржене до Центральної М(ВЛ)К ДУ «ГМКЦ МВС України», проте листом ДУ «ГМКЦ МВС України» від 01.01.2025 № 33/4-Г представника позивача повідомлено про відсутність підстав для встановлення причинного зв`язку захворювань в іншому формулюванні.

Колегія суддів зауважує, що встановлення діагнозу та причинного зв`язку захворювання належить до дискреційних повноважень відповідача та суд не може підміняти вказаного суб`єкта владних повноважень у вирішенні зазначених питань.

Водночас, рішення М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз та причинний зв`язок захворювань, підлягають перевірці на предмет дотримання критеріїв, визначених у частині другій статті 2 КАС України.

На думку суду апеляційної інстанції, рішення М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС по Волинській області», оформлене свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024, та лист ДУ «ГМКЦ МВС України» від 01.01.2025 № 33/4-Г не містять належного обґрунтування, що стосовно захворювання «папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози» причинний зв`язок повинен бути зазначений саме як «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції», а не як «захворювання, ТАК, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії».

Скаржник вказує, що з метою об`єктивного розгляду та прийняття правильного рішення про встановлення причин захворювання необхідно залучити вузьких спеціалістів в галузі медицини (ендокринологів, онкологів, хірургів та інших спеціалістів), які безпосередньо спеціалізуються на діагностиці, лікуванні папілярної карциноми щитоподібної залози.

Отже, відповідач фактично визнає, що причинний зв`язок спірного захворювання був визначений без залучення до роботи штатної М(ВЛ)К вузьких спеціалістів в галузі медицини, які безпосередньо спеціалізуються на діагностиці, лікуванні папілярної карциноми щитоподібної залози. Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про недотримання відповідачем вимог пункту 9 розділу ІІ Положення № 285 (яким передбачено, що за потреби до роботи штатних М(ВЛ)К можуть залучатися інші лікарі ЗОЗ МВС), а також пункту 11 розділу ІІІ Положення № 285 (відповідно до якого медичний огляд особи в М(ВЛ)К проводиться за медичними показаннями - лікарями інших спеціальностей).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскаржуване рішення М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС по Волинській області», оформлене свідоцтвом про хворобу № 558/с від 07.11.2024, не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки не містить належного обґрунтування, що стосовно захворювання «папілярна карцинома лівої частки щитовидної залози» причинний зв`язок повинен бути зазначений саме як «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції», та причинний зв`язок спірного захворювання був визначений без залучення до роботи штатної М(ВЛ)К вузьких спеціалістів в галузі медицини, які безпосередньо спеціалізуються на діагностиці, лікуванні папілярної карциноми щитоподібної залози).

З огляду на вказане, позовні вимоги слід задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування зазначеного рішення М(ВЛ)К в частині встановлення причинного зв`язку спірного захворювання, та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання встановлення причинного зв`язку цього захворювання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 140/2466/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська