Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №140/14236/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14236/25 пров. № А/857/6347/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОСАВТО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Каленюк Ж.В.,

час ухвалення рішення – 11:29:24,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 13 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОСАВТО» звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2025 року: №00256360404 за формою «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 9012754,30 грн та №00256350404 за формою «В4» про зменшення від`ємного значення суми ПДВ на 7 789 797,00 грн.

05 грудня 2025 року від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №140/11929/25 про оскарження податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2025 року №0105970702 (форма «Р») та №0105960702 (форма «В4»).

Обґрунтовуючи клопотання, позивач зазначив, що без попереднього встановлення судом правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2025 року №0105970702 та №0105960702 розгляд цієї справи є об`єктивно неможливим, оскільки показники від`ємного та позитивного значення ПДВ, що стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2025 року №00256360404 та №00256350404, є похідними та повністю залежними від коригувань, здійснених податковими повідомленнями-рішеннями від 02 квітня 2025 року; фактичні обставини та правові висновки, які будуть встановлені судом у справі №140/11929/25, матимуть преюдиційне значення для цього спору.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року клопотання позивача про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кросавто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №140/11929/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кросавто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2025 року №00256360404 та №00256350404, якими позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ та зменшено від`ємне значення суми ПДВ, прийняті контролюючим органом за наслідками камеральної перевірки у зв`язку з невідображенням ТзОВ «Кросавто» в рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ за травень 2025 року зменшення залишку від`ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702, яке, своєю чергою, є предметом судового оскарження у справі №140/11929/25 та станом на час розгляду клопотання не набрало законної сили. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що з огляду на похідний характер спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень від правомірності податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702, з`ясування дійсних податкових обов`язків позивача та вирішення спору по суті є об`єктивно неможливим до постановлення судового рішення у справі №140/11929/25, висновки якого матимуть преюдиційне значення для цієї справи, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України є підставою для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням в іншій справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про зупинення провадження у справі. Зокрема, зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702 форми «В4» не було оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку протягом встановленого пунктом 56.3 статті 56 ПК України 10-денного строку з моменту його вручення (17.04.2025), у зв`язку з чим станом на 01.05.2025 таке зобов`язання набуло статусу узгодженого, атому позивач відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку №21 був зобов`язаний відобразити відповідну суму в рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ за травень 2025 року, чого зроблено не було. Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 27 серпня 2025 року №00256360404 та №00256350404, прийняті за наслідками камеральної перевірки у зв`язку з невідображенням ТзОВ «Кросавто» в рядку 16.3 декларації з ПДВ за травень 2025 року зменшення залишку від`ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702 (форма «В4»).

Спірні податкові повідомлення-рішення є похідними від податкового повідомлення-рішення №0105960702, яке оскаржується у справі №140/11929/25, і рішення в цій справі станом на 13 січня 2026 року не постановлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кросавто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №140/11929/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кросавто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 27 серпня 2025 року №00256360404 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 9012754,30 грн та №00256350404 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ на 7789797,00 грн.

Зі змісту спірних податкових повідомлень-рішень слідує, що такі прийняті на підставі акта від 18 липня 2025 року №20025/03-20-04-04/44474215 камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за травень 2025 року.

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Кросавто» не задекларувано в рядку 16.3 суму зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702 (форма «В4») у розмірі -15983210,00 грн, що вплинуло на розрахунки з бюджетом та призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (рядок 18) на 8193413,00 грн; завищення задекларованої суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 21) в розмірі 7789797,00 грн. За висновком акта перевірки ТзОВ «Кросавто» мало відобразити в рядку 16.3 суму зменшення від`ємного значення 15983210,00 грн у звітному (податковому) періоді (у травні 2025 року), на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702 форми «В4».

Отже, податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2025 року №00256360404 та №00256350404 прийняті у зв`язку із невідображенням у рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ за травень 2025 року зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702.

Податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702 оскаржене у судовому порядку (справа № 140/11929/25).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що результат розгляду вказаної справи справа № 140/11929/25 матиме безпосереднє значення на розгляд цієї справи, оскільки правомірність висновків акта від 28 лютого 2025 року №5742/07-02/44474215 документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні у податковій декларації з ПДВ за грудень 2024 року від`ємного значення та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702 визначатиме податкові обов`язки позивача як платника податку.

За своєю правовою природою податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2025 року №00256360404 та №00256350404 є похідними – їх фактичною підставою є висновок про невідображення результатів попередньої перевірки.

Таким чином розгляд та вирішення цієї справи є об`єктивно неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/11929/25, предметом оцінки у якій є податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2025 року №0105960702.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що з огляду на предмет спору та підстави прийняття податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2025 року №00256360404 та №00256350404, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі №140/11929/25, тому провадження у цій справі підлягало зупиненню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року про зупинення провадження у справі № 140/14236/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Т. В. Онишкевич