Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №140/3289/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3289/25 пров. № А/857/29947/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, ухвалене суддею Денисюком Р.С. у м. Луцьк у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 140/3289/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2025 року позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просила:

- визнати протиправними дії щодо переведення на пенсію по віку із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 та зобов`язання здійснити нарахування ти виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати відповідно до частини 2 статті 40 Закону України Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022-2024 роки) з дня подачі заяви (24 лютого 2025 року).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року до участі у справі як другого відповідача залучено ГУ ПФУ в Донецькій області.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04 березня 2025 року №907550152693 в частині обчислення розміру призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 з 24 лютого 2025 року перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що при зверненні із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набула право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-IV. Тому при обчисленні розміру пенсійної виплати має застосуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Інші учасники справи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 15 березня 2011 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, що підтверджується розрахунком стажу (форма РС-право).

24 лютого 2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просила перевести її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області з прийняттям рішення від 04 березня 2025 року №907550152693 про перерахунок пенсії. Як слідує із вказаного рішення, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та її пенсія з 24 лютого 2025 року обчислена з урахуванням середнього заробітку по Україні за 2014-2016 роки.

Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернулась до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Основного Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з пунктом 2-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норми статті 28 Закону 1058-IV. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Разом з тим, у випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку дій суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачу 15.03.2011 було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику охорони освіти, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася вперше 24.02.2025.

Отже, у випадку звернення із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а доводи скаржника про переведення позивача з одного виду пенсії (за вислугу років) на інший (за віком) в межах Закону № 1058-IV є необґрунтованими, оскільки право позивача на призначення пенсії за вислугу років у 2011 році виникло саме на підставі Закону № 1788-ХІІ (стаття 55 Закону № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-IV. До того ж Законом №1058-ІV не передбачений такий вид пенсії як пенсія за вислугу років.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 27.11.2024 у справі №560/11681/23, від 16.01.2025 у справі №580/4901/22 та від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч. 6 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” враховується апеляційним судом під час вирішення розглядуваного спору.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2022-2024 роки.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», якщо у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову позивачем не оскаржене, тому апеляційному перегляду у цій частині не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 140/3289/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк