Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №500/5543/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/5543/25 пров. № А/857/15404/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року (ухвалене головуючим суддею Чепенюк О.В. у м. Тернополі) у справі № 500/5543/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період осіб при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлені повідомленням №18848 від 11.08.2025, щодо відмови в наданні ОСОБА_2 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №223 від 11.08.2025 про призов військовозобов`язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період;

визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та на всі види забезпечення;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 11.08.2025 звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про оформлення відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) та надав необхідні документи, зокрема, визначені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560).

Представник позивача у позові зазначила, що в процесі розгляду цієї заяви, працівниками Національної поліції було доставлено позивача в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також 11.08.2025 ОСОБА_1 був направлений для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 для визначення ступеня придатності до військової служби. Того ж дня повідомленням №18848 від 11.08.2025 позивачу відмовлено в наданні (оформленні) відстрочки та наказом №223 від 11.08.2025 ОСОБА_1 мобілізовано до лав Збройних Сил України.

На переконання представника позивача, відповідач 1 не мав права направляти ОСОБА_1 на проходження військової службу у зв`язку із наявністю у останнього права на відстрочку. Посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 на наявність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за хворим батьком позивача, суперечить буквальному змісту пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, позаяк законодавець не вимагає доведення відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані здійснювати догляд за хворою особою. Більше того, призов позивача 11.08.2025 прямо суперечить імперативним вимогам абзацу 9 пункту 60 Порядку №560, згідно з яким до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та статті 253 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Звертає увагу на те, що призов здійснено щодо ОСОБА_1 , тоді як позивач являється ОСОБА_1 .

Щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини вказує, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, спрямованих на призов на військову службу під час мобілізації. А тому вважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде за належне ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття (оформлення) повідомлення №18848 від 11.08.2025 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2025 №223 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_1 звернувся до голови Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою від 11.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Дата та номер вхідної кореспонденції до ІНФОРМАЦІЯ_2 проставлені №7456 від 12.08.2025.

На підтвердження підстав для отримання відстрочки позивачем одночасно з заявою надано завірені копії наступних документів: військово-обліковий документ, паспорт громадянина України ОСОБА_1 та батька ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 та батька ОСОБА_3 , довідка про склад сім`ї, свідоцтво про народження, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, заява ОСОБА_3 , довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.

У повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 №18848 від 11.08.2025, яким ОСОБА_1 проінформовано про результати розгляду його заяви, вказано таку причину відмови у наданні відстрочки у призові на військову службу під час мобілізації: згідно з відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, крім заявника (сина), є інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у особи, яка потребує догляду: є дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На цьому ж повідомлені проставлений штамп з датою та номером вхідної кореспонденції ІНФОРМАЦІЯ_2 №7460 від 12.08.2025. Доказів направлення такого повідомлення адресату ОСОБА_1 відповідач 1 суду не надав.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.08.2025 №223 призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.08.2025 №230 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Представником позивача 10.09.2025 сформовано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання інформації щодо правових підстав та обставин, на підставі яких було здійснено призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Листом від 19.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь повідомив, що 11.08.2025 громадянина ОСОБА_1 було супроводжено в добровільному порядку представниками Національної поліції України в ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як згідно з базою даних АГГС “Оберіг” ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочкою від призову по мобілізації відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не користувався, та перебував в розшуку за неприбуття вчасно по повістці з 26.06.2025. Після проведеної бесіди встановлено, що даний громадянин підстав на відстрочку від мобілізації відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” немає, так як останній не надав підтверджуючих документів. ІНФОРМАЦІЯ_2 11.08.2025 на громадянина ОСОБА_1 складено протокол № 7982 за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ще у цьому листі зазначено, що 11.08.2025 військовозобов`язаного ОСОБА_1 направлено на військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби, після проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби згідно з довідкою №2025-08111-1121-1783, графи ІІ статей 13В, 23В, 39В наказу Міністерства оборони України №402 від 2008 року. 11.08.2025 громадянина ОСОБА_1 призвано по загальній мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 .

Позивач, не погодившись з правомірністю відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, призову на військову службу під час мобілізації в особливий період та зарахування до списків особового складу військової частини, звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) та Законом №3543-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відтак, з урахуванням норм частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з пунктом 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Нормою статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Як встановлено судом першої інстанції позивач, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.

Водночас, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560).

Згідно з пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.

Згідно з пунктом 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно підпункту 8 пункту 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 №1487, саме на позивача покладений обов`язок надавати ТЦК та СП документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону №3543-XII.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22 та 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22.

Надаючи правову оцінку доводам скаржника в частині зобов`язання в/ч звільнити його від проходження військової служби, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до приписів «Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Як слідує з матеріалів справи, після призову позивача на військову службу під час мобілізації згідно з Наказом, в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача до в/ч , останній був доставлений до в/ч .

Відповідно до абзацу 10 пункту «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, формування команд поповнення та їх відправлення із збірних пунктів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей до військових частин покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу в/ч, відповідач виходив з того, що перед направленням особи до військової частини ВЛК та РТЦК було здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що дають право на звільнення позивача від призову на військову службу.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття наказу в/ч позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю відстрочки, оформленою у встановленому порядку.

За таких обставин, в/ч діяла в межах своїх повноважень і не мала правових підстав відмовити у зарахуванні позивача до особового складу, оскільки на момент видання наказу про зарахування до особового складу в/ч були наявні підстави для його призову на військову службу під час мобілізації.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.

Частина сьома статті 26 Закону №2232-XII визначає, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктом 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом і метою відстрочка від призову на військову службу військовозобов`язаних осіб не стосується правовідносин, пов`язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби, а факт наявності у позивача підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації після його призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для його звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі статті 23 Закону №3543-XII.

Оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а відтак догляду за батьком ОСОБА_3 , не є належною підставою для звільнення з військової служби, оскільки вказана обставина не передбачена частиною четвертою статті 26 Закону №2232-XII.

Подібні правові висновки щодо правозастосування статті 23 Закону №3543-XII та статті 26 Закону №2232-XII при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби були викладені в постанові Верховного Суду від 22 травня 2023 року у справі №260/1851/22.

Крім того, чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.

В даному випадку відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних відносин, відповідно, за участю їхніх учасників.

Водночас зобов`язання військової частини звільнити від проходження військової служби позивача виходить за межі правовідносин між ВЧ НОМЕР_1 та позивачем щодо його призову на військову службу під час мобілізації.

Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і фактично створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Апеляційний суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання в/ч звільнити від проходження військової служби позивача не відповідає суті порушеного права позивача та суперечить наведеному вище, а відтак не підлягає задоволенню.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 500/5543/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула