Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №140/1884/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/1884/25 пров. № А/857/39286/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Шепелюк В.Л. у м. Луцьку) у справі № 140/1884/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100552/3 від 05.11.2024, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003144.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що надав усі необхідні документи, які підтверджують числові значення митної вартості товару та дають можливість обчислити її, однак відповідач такі документи не врахував. Крім того, Львівська митниця протиправно, без належних на те підстав, вимагала в позивача надати додаткові документи та без жодних підстав здійснила коригування митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 адміністративний позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 17.01.2024 між ТОВ «Дім Кераміки ТД» (покупець) та компанією «Panariagroup Deutchland GmbH» (продавець) було укладено контракт №2/24 (а.с.23-24), згідно з яким продавець продає, а покупець купує керамічну плитку, що надалі іменується товар на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010. Пунктами 2.2., 2.3. контракту було передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого покупцем продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і тп) будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід`ємними частинами договору. Валюта платежу - євро. У свою чергу п. 5.1. контракту врегульовано, що в кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі, мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість. Крім того, продавець має відправити копію експертної декларації. Пукктом 5.2 договору передбачено, що терміни ввозу товарів на територію України з моменту оплати є цілковито на відповідальності покупця, але не пізніше 1 місяця та в межах строку дії договору.

25.09.2024 компанія «Panariagroup Deutchland GmbH» виставила позивачу інвойс, а саме: №50902 на загальну суму 3 932,16 євро. В інвойсі визначено, що поставка буде здійснена на умовах FCA DE Bremerhaven.

01.10.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару, а саме: «Плитка Door - grey 40x80 2cm» у кількості 245,76 кв.м. за ціною 8,00 євро/кв.м. та загальною вартістю 1 966,08 євро; - «Плитка Door - grey 40x80 2cm» у кількості 245,76 кв.м. за ціною 8,00 євро/кв.м. та загальною вартістю 1 966,08 євро декларант позивача ФОП ОСОБА_1 подав до митного посту «Львів-Північний» Львівської митниці МД №24UA209230091207U2 (а.с.21).

Фактурна вартість імпортованого товару становить 3932,16 євро, митну вартість визначено на рівні 251 484,52 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 70 000,00 грн).

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано:

проформу №50902 від 25.09.2024 вона ж декларація про походження товару (0862);

міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 27.09.2024 № 7433969;

свіфт повідомлення про оплату товару від 25.09.2024;

рахунок №12 від 01.10.2024 на оплату транспортних послуг;

контракт №2/2024 від 17.01.2024;

заявку на перевезення №01042024 від 01.04.2024;

експортну декларацію №24DE245243582796B7 від 27.09.2024 та інші документи.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу)

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

13) переклади документів відповідно до вимог статті 254 МК України.

В подальшому позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом прийняття картки відмови №UA209230/2024/003144 з підстав неможливості завершення митного оформлення з невірно заповненими графами 12, 45, 43, 44, 46, 47, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 01.10.2024 №UA209000/2024/100506/2 (порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст. 257 МКУ. ст. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 №450).

У цій ж картці відмови роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме подання нової МД із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2024 №UA209000/2024/100506/2. Згідно з гр. 30 вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товару відповідачем було скориговано митну вартість товару в сумі 15 654,91 дол. США (0,7000 дол. США за 1 кг).

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

1. Поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 17.01.2024 №2/24далі, в реквізитах контракту, відсутні відомості про особи, уповноважені на укладання та підписання контракту від імені компанії обох сторін. Частиною 1 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, із наданих документів, є неможливим. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п.8.1 контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до контракту дійсні за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

2. Згідно з п.2.2 контракту від 17.01.2024 № 2/24 умови оплати – 100% передоплата у розмірі вказаному у проформі, виставленій як кінцеве підтвердження замовлення. Всі ці документи (замовлення, підтвердження замовлення) будуть зроблені у письмовому вигляді і будуть невід`ємною частиною контракту. До митного оформлення так документи не надано.

3. Документ про оплату «платіжка про оплату» не встановленого зразка не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій за таким платіжним документом. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов`язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі – продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694Цивільного кодексу України). Відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

4. Відповідно до п.5.1 вищезазначеного контракту кожна проформа-інвойс і кінцевий інвойс повинні посилатися на відповідне замовлення зроблене покупцем В даному замовленні мають міститися дата, товар, його кількість, ціна, загальна вартість. Проте жодного документу не надано до митного оформлення.

5. Положенням п.3.1. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:– копія ліцензії на виробництво товару; – копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; – копія сертифікату на систему якості товару; – копія сертифікату продукції власного виробництва; – копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.

6. Рахунок фактура №50902 посилається на замовлення, яке не надано до митного оформлення.

7. Наданий комерційний рахунок не містить підписів та печаток уповноважених осіб експортера, що суперечить вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.

8. В інвойсі зазначена знижка, яка не обумовлена в жодному документі.

9. Декларація країни відправлення не містить числових значень, не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

10. Декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення.

11. Відсутній договір на перевезення (надана заявка).

12. В рахунку на перевезення відсутні послуги щодо навантаження товару, хоча заявлені умови поставки у МД передбачають такі дії.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом 2ґ, згідно статті 64 МК України.

Позивач, вважаючи протиправним спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до положень пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі – МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митною декларацією, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Так, суд першої інстанції встановив та таке підтверджується матеріалами справи, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, зокрема: проформу №50902 від 25.09.2024 вона ж декларація про походження товару (0862); міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 27.09.2024 №7433969; свіфт повідомлення про оплату товару від 25.09.2024; рахунок №12 від 01.10.2024 на оплату транспортних послуг; контракт №2/2024 від 17.01.2024; заявку на перевезення №01042024 від 01.04.2024; експортну декларацію №24DE245243582796B7 від 27.09.2024 та інші документи.

Контрактом від 17.01.2024 №2/24 визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу №50902 від 25.09.2024 загальна вартість товару становить 3 932,16 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Ціна товару у вищевказаних інвойсах відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 24UA209230091207U2 від 25.09.2024.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (70 000,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Суд відхиляє аргументи відповідача про наявність розбіжностей у поданих документах, які зазначені в оскаржувану рішенні з огляду на наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що відповідно до п. 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №631 та статті 254 МК України необхідно надати переклади документів, що надані до митного оформлення згідно гр. 44 ЕМД.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Законодавчого визначення поняття “мова міжнародного спілкування” не існує. Так само немає чітко визначеного переліку іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Якщо керуватися звичаями ділового обороту, то до мов міжнародного спілкування відносяться мови найпоширеніші у світі та закріплені в міжнародному праві, мови, які офіційно застосовуються міжнародними організаціями - об`єднаннями держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору. Таким чином, німецька мова, якою була складена митна декларація країни відправлення №24DE245243582797B7 від 27.09.2024 (а.с.33) та англійська мови, якими був складений проформу-інвойс №50902 від 25.09.2024, є іноземними мовами міжнародного спілкування. Вимоги митного органу щодо перекладу цих документів не відповідають приписам статті 254 МК України.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що у п. 2.2 контракту №2/24 від 17.01.2024 вказано – 100% передоплата в розмірі вказаному в проформі-інвойсі, виданого на основі підтвердженого замовлення, проте жодного документу не надано до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 контракту №2/24 від 17.01.2024, кожна проформа-інвойс і кінцевий інвойс повинні посилатися на відповідне замовлення зроблене покупцем. В даному замовленні мають міститися дата, товар, його кількість, ціна, загальна вартість. Рахунок фактура №50902 містить посилання на замовлення, яке не надано до митного оформлення. Також, в інвойсі зазначена знижка, яка не обумовлена в жодному документі.

У заяві від 22.11.2024 позивач пояснив, що згідно з п. 2.2 вищезгаданого контракту, умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого покупцем продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і тп.) будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід`ємними частинами договору. В кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі, мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість.

Як слідує з матеріалів справи оплата товару здійснювалась на підставі погодженого асортименту товару та його вартості згідно підтвердження замовлення №2037771 від 04.09.2024, копія якого було надано відповідачу. Як правильно зауважив митний орган номер такого замовлення було відображено у проформі інвойс №50902 від 25.09.2024.

Як проформа так і підтвердження замовлення містять дату, а також відомості про товар, його кількість, ціну та загальну вартість відповідно до п. 5.1. контракту. При цьому, відомості про товар, його кількість, ціну та загальну вартість у проформі та у замовленні є тотожними.

Щодо знижки, зазначеної в інвойсі, у заяві від 22.11.2024 позивач вказав, що у даному випадку вказівка на знижку є «бонусною» умовою продавця у випадку здійснення попередньої оплати товару. При цьому, у п. 2.2. контракту сторони узгодили, що розмір оплати (вартість товару) визначається в фактурі проформі. Відтак, вказівка на знижку у проформі відповідає вимогам п. 2.2. контракту, яка чітко передбачає узгодження розміру оплати у такому документі. Не зважаючи на можливість отримання знижки, по факту вона не була застосована до вартості товару, а товар оплачений у повному обсязі без будь-яких знижок.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, що такі зауваження та сумніви були усунуті позивачем у повному обсязі.

З приводу посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що продавець повинен надати покупцю експортну декларацію. Декларація країни відправлення не містить числових значень та містить посилання і на проформу і не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, суд зазначає таке.

Позивачем на вимогу митного органу було надано експортну декларацію №MRN 24DE245243582796B7, а її переклад на українську мову додавався до заяви від 22.11.2024.

Що стосується зауважень до такого документу, то у заяві від 22.11.2024 позивач пояснив, що він не має жодного стосунку до формування декларацій країни відправлення, а тому не несе жодної відповідальності за відомості, які до неї включаються. При цьому, продавець зазначив в експортній декларації посилання на проформу, яка містила відомості про вартість вантажу. Крім того, у такій декларації містяться числові дані про кількісні характеристики вантажу.

Також слід зауважити, що оформлення декларації країни відправлення як і здійснення митного оформлення товару в режимі експорту є обов`язком продавця товару. При цьому, позивач як покупець не відповідає за внесення відомостей до експертної декларації, а тому й надали митному органу таку МД у такому вигляді, у якому вона була надана продавцем товару.

Крім того, суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що положенням п. 3.1. контракту передбачено, що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Проте, декларантом, до заяви від 22.11.2024 була додана копія декларації від 15.02.2024, що підтверджує відповідність товару гармонізованим стандартам, яка складена мовою міжнародного спілкування. Однак суд зазначає, що заявлений митним органом сумнів у достовірності заявленої митної вартості товару є безпідставним, оскільки наявність або відсутність документів, що підтверджують відповідність якості товару нормам країни виробництва. Такі документи не містять у собі числових значень, необхідних для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Відтак, такі мотиви митного органу в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо документу про оплату не встановленого зразка, який не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій за таким платіжним документом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, при митному оформленні, було надано свіфт повідомлення про оплату товару, відповідна платіжна інструкція №43 від 25.09.2024 року та у якій у правому верхньому кутку наявні електронні відмітки банку про прийняття СДО 25.09.2024, що відповідає вимогам Постанови №216 щодо електронного документу.

Сама по собі платіжна інструкція, на необхідність надання якої вказує відповідач ще не свідчить про факт списання та перерахування коштів на рахунок їх отримувача, оскільки у відправника банально може бракувати коштів на рахунку. А от наявність SWIFT повідомлення вже вказує на безпосередню відправку платежу його отримувачу.

Суд звертає увагу, що частиною другою статті 53 МК України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів відноситься банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару. Тобто, коментована норма Кодексу не передбачає надання саме платіжної інструкції.

При цьому, за своєю суттю SWIFT повідомлення від 25.09.2024 є банківським платіжним документом, містить у собі відмітки банку про проведення платежу, а також стосується оцінюваного товару.

Відтак, відповідач безпідставно не взяв до уваги SWIFT повідомлення від 25.09.2024 року.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 17.01.2024 №2/24, в якому відсутні відомості про особи, уповноважені на укладання та підписання контракту від імені компанії обох сторін, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, із наданих документів, є неможливим. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п.8.1 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

У даному випадку позивач у заяві від 22.11.2024 звертав увагу відповідача, що у преамбулі контракту чітко вказано осіб, які від імені сторін підписували та укладали такий правочин. Так, від імені продавця контракт укладав та підписував директор – Петер Вілсон. У свою чергу від імені покупця такою особою виступала директор – Дудюк Богдана Ярославівна. (а.с. 23-24). Відтак, контракт підписаний уповноваженими представниками сторін, а відомості про таких осіб наявні у правочині.

Тому, твердження відповідача з даного приводу також є безпідставними.

Щодо відсутнього договору на перевезення, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, транспортування товару відбувалось на підставі заявки

№27092024 від 27.08.2024, яка містить у собі всі істотні умови, встановлені законом для такого типу договорів.

Частиною першою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. У свою чергу, частина перша статті 638 цього ж Кодексу визначає, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оскільки, у заявці №27092024 від 27.08.2024 сторони досягли всіх істотних умов щодо перевезення вантажу, то такий документ вважається договором у розумінні вищезазначених норм ЦК України.

Суд також звертає увагу щодо наданого комерційного рахунку, який не містить підписів та печаток уповноважених осіб експортера.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме заява від 22.11.2024 (а.с.46), у проформі №50902 (а.с. 27 та зворот) від 25.09.2024 міститься відбиток печатки та підпису продавця товару. Вказані відмітки наявні на 2-й сторінці проформи біля дати (25.09.2024). Однак, вказані відмітки поганої якості, а тому погано відображаються при друку. Тому, до заяви було повторно надано проформу із відмітками митного органу, яка роздрукована із встановленням максимального контрасту та у якій олівцем було відмічене місце підпису та печатки продавця товару. На такі пояснення та додатково надану проформу відповідач у листі від 29.11.2024 не висловив жодних зауважень.

З приводу відсутності в рахунку на перевезення послуг щодо навантаження товару, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем … 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Крім того, частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є …. 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відтак, оскільки витрати на навантаження згідно умов поставки FCA віднесені на продавця та відповідно включається до ціни товару, то й документи на їх підтвердження не надаються, а витрати до митної вартості товару не включаються як окрема складова від вартості товару.

Як вбачається з п. 1.1. контракту №2/24 від 17.01.2024, продаж товару здійснюється на умовах EXW або FCA згідно правил Інкотермс 2010. У проформі №50902 від 25.09.2024 та у замовленні № 2037771 від 04.09.2024 визначено умови поставки FCA Bremerhaven, тобто склад продавця. Відповідно до правила А4 терміну FCA Інкотермс 2010, продавець зобов`язаний передати перевізнику товар в узгодженому пункті …., а поставка вважається виконаною, якщо названий пункт знаходиться у приміщенні продавця – коли товар завантажений у транспортний засіб, наданий покупцем.

Відтак, умови поставки FCA покладають завантаження товару на його продавця. Тому, продавець товару при визначені ціни товару на умовах FCA Інкотермс 2010 враховує вартість навантаження так само як і пакування та маркування та включає її до такої ціни.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Натомість у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, без порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим.

Так, за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

А тому, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови є необґрунтованими та безпідставними, що має наслідком визнання їх протиправними та скасування.

Крім цього, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 6000 грн до 2000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 140/1884/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула