Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/13857/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13857/25 пров. № А/857/44089/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Гулкевич І.З. у м. Львів) у справі № 380/13857/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправної відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 №134250013222 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

???? зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 17.04.2025 призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 10.11.1982 по 11.11.1984, період роботи з 01.01.1992 по 29.02.1992, з 01.03.1992 по 14.03.1992, 15.03.1992 по 05.05.1995, з 18.09.2007 по 16.07.2011, з 10.09.2011 по 21.08.2012, з 06.09.2012 по 13.01.2014, з 06.02.2014 по 11.11.2014, з 01.12.2014 по 31.07.2015, з 04.09.2015 по 30.06.2016, з 12.07.2016 по 10.07.2017, з 30.08.2017 по 13.06.2018, з 01.10.2018 по 10.06.2019, з 24.09.2019 по 19.01.2020, з 21.02.2020 по 17.06.2020, з 01.12.2021 по 02.02.2022, з 03.02.2022 по 10.06.2022 та із врахуванням при обчисленні заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до страхового стажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії та не враховано періоди трудової діяльності в Російській Федерації з мотивів припинення її участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 №134250013222. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.05.2025 зарахувавши до його загального страхового стажу період проходження військової служби з 10.11.1982 по 11.11.1984 та періоди роботи з 01.01.1992 по 29.02.1992, з 01.03.1992 по 14.03.1992, 15.03.1992 по 05.05.1995, з 18.09.2007 по 16.07.2011, з 10.09.2011 по 21.08.2012, з 06.09.2012 по 13.01.2014, з 06.02.2014 по 11.11.2014, з 01.12.2014 по 31.07.2015, з 04.09.2015 по 30.06.2016, з 12.07.2016 по 10.07.2017, з 30.08.2017 по 13.06.2018, з 01.10.2018 по 10.06.2019, з 24.09.2019 по 19.01.2020, з 21.02.2020 по 17.06.2020, з 01.12.2021 по 02.02.2022, з 03.02.2022 по 10.06.2022. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 №134250013222, прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 23.05.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням відділу призначення пенсії управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 № 134250013222 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів встановлено:

- вік заявника - 60 років;

- страховий стаж заявника становить 14 років 9 місяців 18 днів, при цьому необхідний страховий стаж становить не менше 32 років.

За наданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період проходження військової служби з 10.11.1982 по 11.11.1984, період роботи з 01.01.1992 по 29.02.1992, з 01.03.1992 по 14.03.1992, 15.03.1992 по 05.05.1995, з 18.09.2007 по 16.07.2011, з 10.09.2011 по 21.08.2012, з 06.09.2012 по 13.01.2014, з 06.02.2014 по 11.11.2014, з 01.12.2014 по 31.07.2015, з 04.09.2015 по 30.06.2016, з 12.07.2016 по 10.07.2017, з 30.08.2017 по 13.06.2018, з 01.10.2018 по 10.06.2019, з 24.09.2019 по 19.01.2020, з 21.02.2020 по 17.06.2020, з 01.12.2021 по 02.02.2022, з 03.02.2022 по 10.06.2022, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби/навчання) на території Російської Федерації по 31 грудня 1991 року у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Не зараховано військовий квиток НОМЕР_1 , оскільки фотокартка на титульній сторінці вклеєна після заповнення трудового квитка.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Положеннями частини першої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацу 1 частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Поняття «страховий стаж» введено в дію з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Основною новацією цього терміну є те, що наявність стажу прямо пов`язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове

державне пенсійне страхування, тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.

Весь трудовий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства.

Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ними, зокрема, є час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку, військова служба, навчання (за денною формою) у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. професійно-технічних навальних закладах тощо.

Страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з огляду на наведене, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14 січня 1993 року) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно з статтею 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - також Угода від 13 березня 1992 року), яка була чинною на момент звернення позивача за призначенням пенсії, поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13 березня 1992 року), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13 березня 1992 року).

Угодою від 13 березня 1992 року встановлено правила обчислення розміру пенсій.

Відповідно до частини 3 статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Зазначеною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав № 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди.

Відтак, наведені положення зазначених вище Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 02.08.1985 та вкладишу до неї НОМЕР_3 позивач у період з 01.01.1992 по 29.02.1992, з 01.03.1992 по 14.03.1992, 15.03.1992 по 05.05.1995, з 18.09.2007 по 16.07.2011, з 10.09.2011 по 21.08.2012, з 06.09.2012 по 13.01.2014, з 06.02.2014 по 11.11.2014, з 01.12.2014 по 31.07.2015, з 04.09.2015 по 30.06.2016, з 12.07.2016 по 10.07.2017, з 30.08.2017 по 13.06.2018, з 01.10.2018 по 10.06.2019, з 24.09.2019 по 19.01.2020, з 21.02.2020 по 17.06.2020, з 01.12.2021 по 02.02.2022, з 03.02.2022 по 10.06.2022 працював на території російської федерації.

Однак, відповідач вважав, що такий період трудової діяльності не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Проте колегія суддів зазначає, що записи про роботу позивача є послідовними, чіткими, без перекреслень чи виправлень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств.

Окрім цього, жодних неправильних чи неточних записів саме щодо періодів роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено. Також, відповідачем не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

На переконання суду апеляційної інстанції посилання відповідача про відмови у врахуванні до стажу позивача вищезазначених періодів роботи з підстав, що з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є безпідставними

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” (надалі Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України з 19.06.2023.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні набутого стажу позивача на території російської федерації, а також при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.

Що стосується не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 10.11.1982 по 11.11.1984, оскільки фотокартка на військовому квитку НОМЕР_1 на титульній сторінці вклеєна після заповнення трудового квитка, то колегія суддів не бере до уваги, оскільки фотокартка вклеїна належним чином і позивач не може нести відповідальності за оформлення та заповнення кадрових документів.

Відтак слід, зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 10.11.1982 по 11.11.1984.

Отже, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.05.2025 №134250013222, прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 380/13857/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула