Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №120/10571/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10571/24

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

30 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19 квітня 2024 року №204850016714 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язати відповідача призначити їй таку пенсію з 29 березня 2024 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 20 вересня 1989 року по 03 травня 1993 року та з 02 вересня 1994 року по 04 червня 1997 року.

Крім того, позивач просила допустити негайне виконання рішення суду та встановити судовий контроль за його виконанням.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19 квітня 2024 року №204850016714.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 20 вересня 1989 року по 03 травня 1993 року та з 02 вересня 1994 року по 04 червня 1997 року, а також повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що спірні періоди роботи позивача на посаді гальваніка підтверджені записами трудової книжки, уточнюючими та архівними довідками, а невідповідність уточнюючих довідок формі, встановленій додатком №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, не може бути достатньою підставою для незарахування підтверджених ними періодів до пільгового стажу.

Водночас суд першої інстанції вважав, що питання про наявність підстав для призначення пенсії належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, а тому дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині обраного способу захисту, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення у відповідній частині та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29 березня 2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, встановивши протиправність відмови та наявність підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу, не забезпечив ефективного поновлення її порушеного права.

Апелянт наголошує, що призначення пенсії за умови виконання особою всіх установлених законом вимог не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України. Позивач досягла необхідного пенсійного віку, має страховий стаж 40 років 7 місяців 18 днів та понад 6 років роботи за Списком №2, тому вважає, що наявні передбачені частиною четвертою статті 245 КАС України підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що повноваження щодо призначення та виплати пенсій належать органам Пенсійного фонду України, а безпосереднє зобов`язання судом призначити пенсію становитиме втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на посаді гальваніка з 20 вересня 1989 року по 03 травня 1993 року на Харківському заводі транспортного устаткування та з 02 вересня 1994 року по 04 червня 1997 року в Харківському науково-виробничому об`єднанні «Еталон».

Зазначені обставини підтверджуються записами трудової книжки, уточнюючими довідками від 14 жовтня 1997 року №166 та від 08 жовтня 1997 року №186, архівними довідками та іншими наявними у справі документами.

Позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням від 19 квітня 2024 року №204850016714 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

У вказаному рішенні відповідач визначив страховий стаж позивача тривалістю 40 років 7 місяців 18 днів. Спірні періоди роботи до пільгового стажу не зарахував з огляду на невідповідність уточнюючих довідок №166 та №186 формі, передбаченій додатком №5 до Порядку №637.

Суд першої інстанції визнав такі мотиви відповідача протиправними та зобов`язав зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди роботи з 20 вересня 1989 року по 03 травня 1993 року та з 02 вересня 1994 року по 04 червня 1997 року.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року в частині скасування рішення пенсійного органу та зобов`язання відповідача зарахувати зазначені періоди до пільгового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не оскаржено.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, предметом апеляційного перегляду в цій справі є правильність висновку суду першої інстанції щодо способу захисту порушеного права позивача, а саме наявність підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити пенсію замість повторного розгляду заяви.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Якщо ж прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого зверн увся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, саме по собі віднесення законом вирішення питання про призначення пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду України не свідчить про дискреційний характер такого повноваження.

Дискреційним є повноваження, яке надає суб`єкту владних повноважень можливість у встановлених законом межах обрати один із декількох юридично допустимих варіантів рішення.

Натомість у разі, коли законом визначено конкретні умови для призначення пенсії і за встановлених фактичних обставин існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, таке повноваження не передбачає адміністративного розсуду.

Тому вирішальним для визначення належного способу захисту у цій справі є встановлення того, чи виконані позивачем усі передбачені законом умови для призначення пенсії.

Вирішуючи це питання, колегія суддів враховує таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Конституційний Суд України визначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у цих нормах.

Пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у відповідній редакції передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Для жінок, які мають повний спеціальний стаж, таким положенням було встановлено право на пенсію після досягнення 50 років за наявності не менше 20 років загального стажу, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас цим же пунктом передбачено, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, жінкам - на один рік за кожні два роки такої роботи.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що після ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р/2020 виникла колізія між положеннями Закону №1788-XII та Закону №1058-IV, які одночасно регулюють умови призначення пенсії на пільгових умовах, але встановлюють різний пенсійний вік.

З огляду на принцип найбільш сприятливого для особи тлумачення законодавства Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про застосування до відповідних правовідносин норм Закону №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020.

Таким чином, при визначенні права ОСОБА_1 , яка працювала на роботах за Списком №2 до 01 квітня 2015 року, на пенсію за віком на пільгових умовах застосуванню підлягає пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

Спірний пільговий стаж позивача складається з періодів роботи з 20 вересня 1989 року по 03 травня 1993 року та з 02 вересня 1994 року по 04 червня 1997 року.

Обов`язок зарахувати обидва ці періоди до пільгового стажу за Списком №2 встановлений рішенням суду першої інстанції, яке відповідачем у цій частині не оскаржено.

Сукупна тривалість зазначених періодів перевищує шість років, а отже, становить більше половини необхідного для жінок десятирічного стажу роботи за Списком №2.

За правилами пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII жінці, яка має не менше половини необхідного спеціального стажу, пенсійний вік зменшується на один рік за кожні два роки такої роботи.

Отже, наявність у позивача понад шести років роботи за Списком №2 зумовлює зменшення загального пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, на три роки - з 55 до 52 років.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому 52-річного віку досягла 20 жовтня 2018 року.

Крім того, страховий стаж позивача, визначений самим відповідачем у рішенні від 19 квітня 2024 року №204850016714, становить 40 років 7 місяців 18 днів, що істотно перевищує необхідну тривалість стажу.

Таким чином, на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач відповідала всім передбаченим законом умовам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2: досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний загальний страховий стаж та понад половину необхідного спеціального стажу роботи за Списком №2.

При цьому єдина обставина, яка стала підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії, - незарахування спірних періодів до пільгового стажу - усунута рішенням суду першої інстанції, яке в цій частині набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Інших обставин, які б перешкоджали призначенню позивачу пенсії, відповідач у рішенні від 19 квітня 2024 року не встановив та під час судового розгляду не навів.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про те, що безпосереднє зобов`язання призначити пенсію становитиме втручання суду в його дискреційні повноваження.

Після встановлення судом наявності всіх юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення права на відповідну пенсію, у пенсійного органу відсутня можливість обрати між декількома правомірними варіантами рішення. За таких обставин єдиним правомірним рішенням є призначення пенсії.

Саме такий підхід узгоджується з частиною четвертою статті 245 КАС України.

Крім того, у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду погодилася по суті з висновком про наявність підстав для задоволення позову та залишила незмінною резолютивну частину рішення, якою орган Пенсійного фонду України було безпосередньо зобов`язано призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність повторного розгляду заяви позивача є помилковим, оскільки всі необхідні для призначення пенсії юридично значимі обставини у цій справі встановлені, а прийняття рішення про її призначення не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд.

Повторний розгляд заяви за таких обставин не є необхідним для встановлення будь-яких додаткових фактів та не забезпечує повного поновлення порушеного права позивача.

Щодо дати, з якої підлягає призначенню пенсія, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цією частиною.

Матеріалами справи підтверджується звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії 29 березня 2024 року.

Позивач послідовно просила призначити їй пенсію саме з 29 березня 2024 року. Відповідач рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржив та в межах апеляційного перегляду не заявив заперечень щодо визначення 29 березня 2024 року датою, з якої позивач просить призначити пенсію.

При цьому на зазначену дату позивач уже досягла встановленого для неї пенсійного віку та мала необхідний страховий і спеціальний стаж.

Враховуючи положення статті 45 Закону №1058-IV та встановлені обставини справи, пенсія за віком на пільгових умовах підлягає призначенню ОСОБА_1 з 29 березня 2024 року.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неналежності обраного судом першої інстанції способу захисту знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини щодо пільгового стажу позивача, однак помилково визначив правові наслідки встановлених обставин та обрав спосіб захисту, який не забезпечує повного поновлення порушеного права, рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та в частині відмови у зобов`язанні призначити пенсію підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за її подання в сумі 1816,80 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити таку пенсію.

Ухвалити в цій частині нову постанову, яким позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII, з 29 березня 2024 року, з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи з 20 вересня 1989 року по 03 травня 1993 року та з 02 вересня 1994 року по 04 червня 1997 року.

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.