Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №126/399/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 126/399/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Хмель Р.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

30 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову № 557 від 23 жовтня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 13 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду у зв`язку з відсутністю інших поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участі, та положення ст.312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволенні, а ухвалу суду - залишити без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що наведені позивачем причин, які б були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами та унеможливили звернення позивача до суду в межах установленого КАС України строку не підтвердженні, а обставини, на які посилався у позовній заяві, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з правовим висновком п.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №990/270/23 поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Також, згідно ч.2 ст.286 КАСУ позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду; якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 20.02.2025 позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість виконання вимог процесуального закону щодо своєчасного звернення до суду.

На адресу суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 05.03.2025 позивачу поновлено строк на оскарження постанови та відкрито провадження.

Однак, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на законність прийнятої постанови, на підтвердження чого долучив письмові докази.

Так, відносно позивача складено протокол №557 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 09.10.2024 року, у присутності позивача, від відпису протоколу ОСОБА_1 відмовився.

23.10.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 винесено постанову №557, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, у розмірі 17000 грн.

Позивач не приймав участь у розгляді адміністративної справи, будучи належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду адміністративної справи відносно нього.

Постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КупАп від 23.10.2024 року була направлена рекомендованим листом на його адресу, що підтверджено фіскальним чеком Укрпошти та трекінгом до нього, згідно з яким вона була вручена позивачу особисто 04.11.2024.

Тому, доводи позивача про те, що він вперше дізнався про наявність постанови 03.02.2025, з постанови головного державного виконавця Кончаківського Р.С. про відкриття виконавчого провадження, в ході розгляду справи спростовані надані відповідачем доказами.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що посилання позивача на поважність причин пропуску строку звернення до суду, встановленого ст.289 КУпАП та 286 КАСУ, є непереконливими, а відповідний висновок суду, викладений в ухвалі про відкриття провадження по справі, був передчасним, оскільки спірна постанова винесена 23.10.2024 р. та отримана особисто позивачем 04.11.20024, при цьому з позовом позивач звернувся лише 19.02.2025.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, щодо необхідності застосування наслідків, передбачених ч.3 та ч.4 ст.123 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції щодо отримання позивачем копії оскаржуваної постанови від 23.10.2024 ще 04.11.2024, а відтак не вказують на помилковість висновків суду першої інстанції при вирішення даного процесуального питання.

Позиція апеляційної скарги фактично зводиться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 13 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.