Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/38029/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/38029/26 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Парненко В.С.,

суддів: Епель О.В., Ясиновського І.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Руденко Д.М.,

представника відповідача: Крук Є.Г.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Краснощока О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАВАКОР» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕЛІН» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача — Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАВАКОР», про визнання протиправним та скасування рішення, —

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АДЕЛІН» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» від 22 вересня 2026 року, оформлене електронним протоколом визначення переможця закупівлі та наміру укласти договір UA-2026-08-11-012144-a, про визначення ТОВ «ФЛАВАКОР» переможцем спрощеної закупівлі.

В обґрунтування позову вказало, що документи пропозиції ТОВ «ФЛАВАКОР» не підтверджують наявності складських потужностей заявленої площі з температурними режимами, визначеними Додатком 4 до Оголошення. Позивач послався на договори щодо камер № 09 і № 10 у Київській області, складські приміщення у м. Полтаві та потужність ТОВ «ЧІЗ МІЛК» у м. Запоріжжі, а також стверджував про неоднакове застосування замовником вимог до учасників закупівлі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 22 вересня 2026 року про визначення ТОВ «ФЛАВАКОР» переможцем спрощеної закупівлі та про намір укласти з ним договір. У резолютивній частині рішення суд також стягнув 2662,40 грн судового збору на користь ТОВ «ФЛАВАКОР».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач і третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову та стягнути понесені ними витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що суд першої інстанції вибірково оцінив документи пропозиції ТОВ «ФЛАВАКОР», не врахувавши їх у сукупності. На думку відповідача, Додаток 4 вимагає документального підтвердження права користування відповідною площею, однак не встановлює обов`язку зазначити температурний режим кожної холодильної камери саме в договорі оренди, додаткових угодах чи експлуатаційному дозволі. Замовник після надання учаснику можливості усунути невідповідності перевірив подані ним документи та правомірно визнав його пропозицію такою, що відповідає Оголошенню.

Відповідач зазначив, що щодо складської потужності в Полтаві ТОВ «ФЛАВАКОР» надало договір оренди № 06/01-26 і експлуатаційний дозвіл від 4 лютого 2026 року, виданий на холодильний склад для зберігання продуктів тваринного походження, які потребують температурного режиму і не можуть зберігатися при температурі вище +10 °C. За твердженням відповідача, дозвіл поширюється на потужність у цілому і не повинен містити переліку камер, їх площ та режиму кожного приміщення. Стосовно складу в Запоріжжі відповідач послався на договір № 14/05-26, експлуатаційний дозвіл від 14 квітня 2021 року та рішення про державну реєстрацію потужності. На його переконання, суд безпідставно вимагав внесення температурних характеристик до договорів оренди.

Відповідач також зазначив, що суд першої інстанції, навівши зміст договору суборенди № 04/26 щодо холодильних камер № 09 та № 10 у Київській області, не зробив висновку про відповідність цієї потужності вимогам Додатка 4 до Оголошення. На думку скаржника, умови договору слід було оцінити у взаємозв`язку з іншими документами пропозиції, а не обмежуватися констатацією технічної можливості встановлення температури +7 °C.

Також відповідач вказав, що пропозицію ТОВ «АДЕЛІН» було відхилено після судового перегляду рішення про його визначення переможцем у справі № 320/35746/26. Відтак скасування рішення щодо ТОВ «ФЛАВАКОР» не відновлює права позивача бути переможцем. Відповідач вважає неодноразове оскарження рішень у межах тієї самої закупівлі зловживанням правом та послався на значення своєчасного забезпечення потреб оборони.

ТОВ «ФЛАВАКОР» в апеляційній скарзі окремо заперечило висновок суду про ненадання доказів оренди камери № 54 площею 515,8 кв. м у Полтаві. Третя особа вказала, що акт приймання-передачі від 14 січня 2026 року засвідчує передачу цієї камери, додаткова угода № 4 від 31 липня 2026 року залишає її предметом оренди, а лист ТОВ «ПОЛТАВАРИБПРОМ» від 14 серпня 2026 року № 14/08 підтверджує користування до 31 грудня 2026 року та непередачу площі іншим особам. Акт від 1 серпня 2026 року стосується повернення лише камер № 134 та № 135.

Третя особа зазначила, що камера № 54 однозначно ідентифікована під одним номером та з однією площею у довідці про матеріально-технічну базу, договорі й документах оренди. У довідці її заявлено для зберігання товарів за режиму ?15…?18 °C. На переконання скаржника, сукупність договору про зберігання заморожених та охолоджених продуктів, повідомлення про державну реєстрацію холодильного складу й експлуатаційного дозволу підтверджує призначення потужності; вимоги щодо окремого документа із температурою камери Оголошення не встановлювало. Третя особа вважає помилковим механічне перенесення на її пропозицію висновку у справі № 320/35746/26, де між позначеннями приміщень у документах ТОВ «АДЕЛІН» існували розбіжності.

Щодо Запоріжжя третя особа послалася на гарантійний лист ТОВ «ЧІЗ МІЛК» від 14 серпня 2026 року № 67, у якому прямо зазначено 100 кв. м для режиму +2…+6 °C. На думку скаржника, суд помилково шукав приміщення рівно такої площі у плані об`єкта, хоча йдеться про частину холодильної камери. Крім того, за наведеним у скарзі розрахунком, без цієї потужності заявлена площа складів із режимом +2…+6 °C становить 1697,9 кв. м, що перевищує мінімальні 1400 кв. м, а мінімум за кожною окремою категорією товарів також виконано. Тому навіть незарахування 100 кв. м не могло вплинути на відповідність пропозиції.

ТОВ «ФЛАВАКОР» також вказало, що ТОВ «АДЕЛІН» остаточно втратило можливість стати переможцем після відхилення його пропозиції 17 вересня 2026 року. На думку скаржника, позивач не довів конкретного порушеного права чи інтересу, який буде відновлено заявленим способом захисту, а суд першої інстанції не надав цьому самостійному запереченню належної оцінки.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 29 вересня 2026 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 вересня 2026 року о 12:00 год.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕЛІН» про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

ТОВ «АДЕЛІН» подало відзив на апеляційні скарги, у якому просило залишити скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін. Позивач зазначив, що його участь у цій закупівлі та застосування замовником різного підходу до оцінки пропозицій становлять конкретний законний інтерес у перевірці рішення про визначення іншого учасника переможцем. Скасування рішення щодо його власної пропозиції не підтверджує відповідності пропозиції ТОВ «ФЛАВАКОР» умовам Оголошення та не звільняє замовника від їх однакового застосування.

Щодо камер № 09 та № 10 у Київській області позивач наполягав, що зазначений у договорі суборенди діапазон +2…+7 °C не відповідає передбаченому Оголошенням режиму +2…+6 °C. На підтвердження вимоги послідовного підходу він послався також на відхилення пропозиції іншого учасника в закупівлі UA-2026-06-17-013571-a через документально зазначений температурний діапазон, який відрізнявся від умов тієї закупівлі.

Стосовно камери № 54 у м. Полтаві позивач вважав, що додаткова угода № 4 від 31 липня 2026 року змінила предмет договору оренди, а нового акта передачі камери після 1 серпня 2026 року не надано. Крім того, на його думку, ані договір, ані акти, ані експлуатаційний дозвіл не посвідчують для цієї камери режиму ?15…?18 °C; зазначення такого режиму у власній довідці учасника не є достатнім підтвердженням.

Щодо потужності у м. Запоріжжі позивач наголосив, що у формі довідки, передбаченій Додатком 4, окремо зазначено групу товарів «інше». За твердженням позивача, саме для цієї групи ТОВ «ФЛАВАКОР» заявило 100 кв. м у гарантійному листі ТОВ «ЧІЗ МІЛК», тому загальний надлишок площ для інших груп товарів не усуває потреби перевірити відповідну потужність. Позивач вказав, що договір оренди, акт передачі обладнання і план не співвідносять ці 100 кв. м із конкретною температурною зоною.

ТОВ «ФЛАВАКОР» подані заперечення на відзив ТОВ «АДЕЛІН» на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що наведені у відзиві доводи не спростовують підстав апеляційної скарги, а в частині обставин оренди холодильної камери №54 та підтвердження потужності залученого суб`єкта ґрунтуються на новій аргументації, яка не відповідає ані змісту документів пропозиції, ані умовам Оголошення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2026 року в електронній системі закупівель оприлюднено оголошення про проведення спрощеної закупівлі UA-2026-08-11-012144-a за предметом ДК 021:2015: 15890000-3 — продукти харчування та сушені продукти різні (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу військових частин, установ, військових навчальних закладів Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, у тому числі для годування штатних тварин, у стаціонарних та польових умовах на 2026 рік.

Кінцевий строк подання пропозицій — 19 серпня 2026 року о 14:00. Аукціон проведено 20 серпня 2026 року; за його результатами остаточна пропозиція ТОВ «АДЕЛІН» становила 339 871 680 грн з ПДВ, а ТОВ «ФЛАВАКОР» — 340 021 800 грн з ПДВ.

Рішенням відповідача від 26 серпня 2026 року переможцем закупівлі визначено ТОВ «ОХТИРКА М`ЯСОПРОДУКТ».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2026 року у справі №320/34528/26, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2026 року, це рішення замовника визнано протиправним та скасовано.

7 вересня 2026 року замовник визначив переможцем ТОВ «АДЕЛІН».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2026 року у справі № 320/35746/26, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року, рішення про визначення ТОВ «АДЕЛІН» переможцем скасовано.

17 вересня 2026 року замовник відхилив його пропозицію.

Після переходу до розгляду наступної пропозиції замовник надіслав ТОВ «ФЛАВАКОР» повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей, а 22 вересня 2026 року ухвалив рішення, оформлене електронним протоколом UA-2026-08-11-012144-a, про визначення цього товариства переможцем і намір укласти з ним договір.

Позивач, який брав участь у цій закупівлі, вказав, що при оцінці пропозиції ТОВ «ФЛАВАКОР» замовник не застосував однакових вимог до підтвердження площі та температурного призначення складських приміщень.

Не погоджуючись із рішенням від 22 вересня 2026 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Судовий контроль за рішенням замовника в цій справі здійснюється з урахуванням спеціальних правил оборонних та спрощених закупівель.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» особливості здійснення оборонних закупівель у період воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1275 затверджено Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану (далі — Особливості № 1275).

Пункт 8 Особливостей № 1275 допускає здійснення державним замовником відповідних оборонних закупівель в електронній системі, зокрема в порядку спрощеної закупівлі, визначеному Законом України «Про публічні закупівлі», з урахуванням правил цих Особливостей. У разі виявлення невідповідності в поданій інформації чи документах замовник розміщує повідомлення з вимогою її усунути; учасник завантажує уточнені або нові документи протягом установленого строку. Невиправлення виявленої невідповідності має передбачений Особливостями наслідок відхилення пропозиції. Саме надання можливості виправити документи не означає автоматичного підтвердження інших характеристик, які за Оголошенням підлягають перевірці.

Згідно з частиною одинадцятою статті 14 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник перевіряє найбільш економічно вигідну пропозицію на відповідність умовам оголошення та вимогам до предмета закупівлі. За частиною дванадцятою цієї статті за результатами оцінки й розгляду пропозиції замовник визначає переможця, а в разі її відхилення переходить до наступної пропозиції. Відповідно до пункту 1 частини тринадцятої статті 14 Закону пропозиція, яка не відповідає умовам оголошення чи вимогам до предмета закупівлі, підлягає відхиленню.

Пункти 4, 5 частини першої статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлюють принципи недискримінації та рівного ставлення до учасників, об`єктивного й неупередженого визначення переможця. Згідно з визначенням переможця спрощеної закупівлі в пункті 19 частини першої статті 1 цього Закону ним може бути учасник, пропозиція якого відповідає всім умовам оголошення і вимогам до предмета закупівлі та визнана найбільш економічно вигідною.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2023 року у справі № 640/27872/21 виходив з того, що учасники подають пропозиції відповідно до встановлених замовником умов, а замовник не може робити винятків для окремого учасника. Водночас застосування цього підходу вимагає встановити саме зміст конкретної умови оголошення, а не доповнювати її вимогами до реквізитів окремих документів після завершення подання пропозицій.

Додаток № 4 до Оголошення не долучено до матеріалів цієї справи. Колегія суддів самостійно здійснила його пошук серед документів закупівлі UA-2026-08-11-012144-a, оприлюднених 11 серпня 2026 року в електронній системі закупівель на вебпорталі Prozorro (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2026-08-11-012144-a), та дослідила його положення щодо складських приміщень і форми довідки. Оцінюючи доводи сторін, колегія виходить зі змісту пункту 1.1 цього Додатка.

Згідно з пунктом 1.1 Додатка 4 до Оголошення учасник подає довідку про наявність матеріально-технічної бази за встановленою формою. У ній зазначаються площа складського приміщення, група товарів, адреса, кількість рамп або воріт, підстава користування, реквізити документа на підтвердження матеріально-технічної бази та суб`єкт господарювання, який використовує приміщення. Учасник має зазначити розподілені площі та рампи або ворота в межах груп товарів. Додаток також передбачає можливість врахування інформації з інших документів пропозиції або відомостей, одержаних від компетентних органів, якщо окремі відомості відрізняються від зазначених у довідці або відсутні в ній.

Оголошення встановлює для товарів, що потребують температурного режиму +2…+6 °C, загальну площу складських приміщень не менше 1400 кв. м, у тому числі для овочів та фруктів — не менше 850 кв. м, молочної продукції — не менше 100 кв. м, ковбасної продукції — не менше 100 кв. м, м`яса — не менше 250 кв. м. Для товарів, які потребують режиму ?15…?18 °C, встановлено мінімум 300 кв. м.

Стаття 23 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначає випадки, у яких оператор ринку отримує експлуатаційний дозвіл. Зазначення у дозволі категорії продуктів, що не можуть зберігатися за температури вище +10 °C, характеризує вид дозволеної діяльності, але само собою не встановлює температуру кожного приміщення потужності. Відповідно до статті 41 цього Закону потужності мають забезпечувати належні температурні умови для зберігання відповідних продуктів.

За частиною першою статті 5 КАС України особа вправі звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушено її право, свободу чи законний інтерес.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням на основі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження; жодні докази не мають наперед установленої сили.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними та додатково поданими доказами в межах доводів і вимог апеляційних скарг та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення має бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин з оцінкою аргументів учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може змінити судове рішення. Частина четверта статті 317 КАС України передбачає, що така зміна може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Якщо правильний результат вирішення позову ґрунтується на інших чи уточнених мотивах, апеляційний суд може змінити мотиви, залишивши результат вирішення позову незмінним.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що право користування приміщенням або наявність експлуатаційного дозволу не ототожнюється з підтвердженням установленої Оголошенням площі для конкретного температурного режиму. Суд відхилив довід позивача щодо камер № 09 та № 10 у Київській області, але визнав, що за документами про потужності в Полтаві та Запоріжжі заявлені площі не співвідносяться належним чином із температурними зонами. Окремо щодо Полтави суд зазначив про відсутність доказів оренди камери № 54 станом на 1 серпня 2026 року, а щодо Запоріжжя — про відсутність у плані приміщення площі рівно 100 кв. м.

Довід відповідача про неповну оцінку договору суборенди № 04/26 щодо приміщень у Київській області заслуговує на увагу.

Суд першої інстанції навів відомості договору про площі камер № 09 та № 10 і температурний діапазон +2…+7 °C, проте не надав окремої оцінки умовам цього договору у взаємозв`язку з актом приймання-передачі та іншими документами щодо тієї самої потужності. Суд обмежився висновком про технічну можливість встановлення +7 °C, не пояснивши значення цього діапазону для оцінки пропозиції за вимогою +2…+6 °C.

Колегія суддів усуває цю неповноту мотивування під час апеляційного перегляду.

Крім того, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність визначення ТОВ «ФЛАВАКОР» переможцем, враховуючи наведені нижче уточнення оцінки доказів та доводів апеляційних скарг.

Насамперед щодо потужності ТОВ «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС» у Київській області.

У договорі суборенди № 04/26 щодо камер № 09 площею 217,5 кв. м і № 10 площею 216,9 кв. м вказано діапазон від +2 °C до +7 °C, тоді як Оголошенням передбачено +2…+6 °C.

Сам по собі зазначений у договорі діапазон відображає технічну можливість налаштування обладнання.

Можливість встановити +7 °C не доводить, що за виконання договору продукти зберігатимуться за такої температури, і не виключає налаштування камер у межах +2…+6 °C.

Оцінюючи договір суборенди № 04/26, колегія суддів враховує, що в ньому визначені номери камер, площа кожної з них і межі температури, яку може забезпечувати обладнання. Інтервал від +2 °C до +7 °C охоплює встановлений Оголошенням режим +2…+6 °C. Тому зазначення в договорі верхньої технічної межі +7 °C саме по собі не свідчить про непридатність цих камер для зберігання товарів за режиму +2…+6 °C. Експлуатаційний дозвіл підтверджує дозволений вид діяльності на потужності, проте не встановлює температуру роботи кожної камери.

Оцінка цих документів у сукупності не дає підстав вважати, що суд першої інстанції встановив невідповідність зазначених камер вимогам Оголошення; наведений у договорі діапазон не був підставою задоволення позову.

Колегія суддів дослідила пункт 1.1 договору суборенди № 04/26 від 1 листопада 2025 року та акт приймання-передачі від тієї самої дати. В обох документах окремо названо холодильні камери № 09 і № 10, їх площі 217,5 кв. м та 216,9 кв. м і діапазон від +2 °C до +7 °C. Акт посвідчує передачу саме цих камер ТОВ «ЛАКТРЕЙД ПЛЮС». Зазначений позивачем випадок відхилення пропозиції в іншій закупівлі стосується її окремих умов і сам собою не встановлює фактичної непридатності цих камер до роботи в межах +2…+6 °C у спірній закупівлі.

Суд першої інстанції не поклав це питання в основу задоволення позову.

Уточнення оцінки договору суборенди щодо камер № 09 та № 10 не усуває необхідності перевірити доводи апеляційних скарг стосовно камери № 54 у м. Полтаві.

Експлуатаційний дозвіл із межею +10 °C сам по собі не засвідчує фактичний режим кожної камери.

Щодо камери № 54 у м. Полтаві довід третьої особи про помилковість частини мотивів рішення першої інстанції є обґрунтованим.

Так, пункт 1.1 договору № 06/01-26 визначав передачу камер № 54 та № 78. За додатковою угодою № 4 від 31 липня 2026 року предметом оренди залишено камеру № 54 площею 515,8 кв. м. Акт повернення від 1 серпня 2026 року називає лише камери № 134 та № 135 і не посвідчує повернення камери № 54.

Скаржник також посилався на акт її передачі від 14 січня 2026 року й лист орендодавця від 14 серпня 2026 року № 14/08.

Отже, висновок про відсутність будь-яких доказів оренди камери № 54 не узгоджується з описаним змістом цих документів.

Колегія суддів безпосередньо дослідила акт приймання-передачі від 14 січня 2026 року, додаткову угоду № 4 від 31 липня 2026 року, акт від 1 серпня 2026 року та лист орендодавця від 14 серпня 2026 року № 14/08. Первісний акт прямо посвідчує передачу орендарю камери № 54 площею 515,8 кв. м. Додаткова угода з 1 серпня залишає в пункті 1.1 договору саме цю камеру, а акт від 1 серпня фіксує повернення камер № 134 і № 135 без згадки про повернення камери № 54. Лист орендодавця підтверджує користування нею ТОВ «ФЛАВАКОР» до 31 грудня 2026 року. Посилання позивача на відсутність повторного акта передачі після зміни редакції пункту 1.1 не спростовує первісної передачі камери № 54 та відсутності відомостей про її повернення.

Колегія суддів розмежовує підтвердження права користування камерою та підтвердження саме її придатності для встановленого режиму ?15…?18 °C.

У довідці від 19 серпня 2026 року № 17 камеру № 54 площею 515,8 кв. м зазначено в розділі приміщень із заявленим режимом ?15…?18 °C; її площа сама по собі перевищує наведені в довідці мінімальні 300 кв. м.

Водночас договір оренди визначає мету користування загально — зберігання заморожених та охолоджених продуктів — і не визначає режиму камери.

Акт передачі та лист орендодавця засвідчують користування площею, але наведений у скарзі зміст цих документів також не встановлює температурних характеристик обладнання.

Експлуатаційний дозвіл від 4 лютого 2026 року видано ТОВ «ФЛАВАКОР» на холодильний склад за адресою у Полтаві для зберігання продуктів тваринного походження, які потребують дотримання температурного режиму й не можуть зберігатися вище +10 °C.

Повідомлення про державну реєстрацію і код «SP» стосуються зареєстрованого виду діяльності.

Колегія не ставить під сумнів чинності цих документів та не вимагає від компетентного органу зазначати в дозволі камери й градуси, яких його форма не передбачає. Однак можливість зберігати продукти нижче +10 °C логічно не тотожна підтвердженню підтримання ?15…?18 °C саме у камері № 54.

Колегія суддів також зіставила пункт 1.1 договору № 06/01-26 із актом передачі від 14 січня та листом від 14 серпня 2026 року. Вони послідовно ідентифікують камеру № 54 за номером і площею, проте описують призначення для зберігання заморожених та охолоджених продуктів або факт користування приміщенням. Окремого значення температури для камери № 54 в цих документах немає. Отже, заперечення позивача щодо відсутності нового акта не приймається, але його довід про непідтвердження конкретного температурного режиму потребує самостійної оцінки і підтверджується змістом досліджених документів.

Довідка учасника пов`язує номер камери й площу з заявленим режимом, але є власним повідомленням учасника. Об`єктивна перевірка обов`язкової характеристики вимагає співставити цю заяву з іншими відомостями пропозиції про технічні можливості відповідного приміщення.

Апелянти не вказали, які саме наведені ними дані акта, листа, договору, реєстраційного документа чи дозволу підтверджують нижню межу температури камери № 54.

Відмінність від справи №320/35746/26 щодо тотожності номерів камер усуває одну проблему ідентифікації, але сама по собі не доводить іншої обов`язкової характеристики — режиму заморожування.

Таким чином, суд першої інстанції помилився, заперечивши саме існування доказів оренди камери № 54, проте цей недолік мотивування не спростовує окремого висновку про недоведеність за дослідженими документами її заявленого температурного режиму. Умова щодо морозильного складу не є формальною, адже відповідність лише площі без підтвердження її придатності до визначеної температури не доводить відповідності пропозиції за цим пунктом Оголошення.

Стосовно складської потужності ТОВ «ЧІЗ МІЛК» у Запоріжжі гарантійний лист від 14 серпня 2026 року № 67 прямо передбачає використання частини холодильної камери площею 100 кв. м для товарів за режиму +2…+6 °C. Договір оренди № 14/05-26 і акт від 14 травня 2026 року стосуються загальної площі 277,4 кв. м, у тому числі складських приміщень 185,1 кв. м, а лист власника від 14 серпня 2026 року № 11 підтверджує їх оренду ТОВ «ЧІЗ МІЛК».

За таких обставин відсутність на плані ізольованого приміщення саме 100 кв. м не може оцінюватися без урахування того, що гарантійний лист стосується частини більшої площі.

Оцінці має підлягати гарантійний лист, договір, акт, план і дозвільні документи у їх взаємозв`язку, не висуваючи нової вимоги до форми плану.

Колегія суддів дослідила гарантійний лист ТОВ «ЧІЗ МІЛК» № 67, лист власника приміщень № 11, договір оренди № 14/05-26, акт від 14 травня 2026 року, план розміщення об`єкта та експлуатаційний дозвіл від 14 квітня 2021 року. Гарантійний лист відносить частину камери площею 100 кв. м до групи «інше» та зазначає режим +2…+6 °C; власник підтверджує оренду приміщень ТОВ «ЧІЗ МІЛК». Договір називає 277,4 кв. м загальної та 185,1 кв. м складської площі, акт — чотири холодильні установки, дозвіл — вид діяльності зберігання харчових продуктів тваринного походження. У цих документах, крім гарантійного листа, не наведено температурного режиму саме для частини площею 100 кв. м. Водночас план не зобов`язаний відображати цю частину як окреме приміщення, оскільки гарантійний лист передбачає використання частини більшого об`єкта.

Водночас третя особа навела самостійний довід про те, що ця потужність не є необхідною для досягнення мінімуму за режимом +2…+6 °C. За її розрахунком без 100 кв. м у Запоріжжі інші заявлені приміщення дають 1009,5 кв. м для овочів і фруктів, 217,5 кв. м для молочної продукції, 216,9 кв. м для ковбасної продукції та 254 кв. м для м`яса — загалом 1697,9 кв. м.

Колегія суддів дослідила пункт 1.1 Додатка 4 і враховує заперечення позивача: у формі довідки група «інше» наведена окремим рядком, а учасник має зазначити розподілені площі та рампи або ворота в межах груп товарів. ТОВ «ФЛАВАКОР» віднесло до цієї групи саме 100 кв. м у м. Запоріжжі. Водночас Додаток 4 встановлює числові мінімуми для чотирьох інших груп та загальний мінімум 1400 кв. м, але не визначає окремого числового мінімуму для групи «інше».

Отже, перевищення загальної мінімальної площі саме по собі не знімає питання про підтвердження заявленої учасником площі для групи «інше». Разом із тим гарантійний лист стосується частини холодильної камери, тому відсутність на плані окремого приміщення площею рівно 100 кв. м не доводить її відсутності.

Суд першої інстанції не оцінив цих обставин у взаємозв`язку. Висновок про протиправність визначення переможця за результатами апеляційного перегляду ґрунтується на непідтвердженні режиму ?15…??18 °C камери № 54 у м. Полтаві.

Колегія суддів окремо розглядає заперечення скаржників щодо права ТОВ «АДЕЛІН» на позов. Скасування рішення про визначення цього товариства переможцем у справі № 320/35746/26 та подальше відхилення його пропозиції означають, що задоволення позову в цій справі не може автоматично привести до визначення ТОВ «АДЕЛІН» переможцем або повернути його пропозицію на оцінку.

Разом із тим предметом цього спору є наступне, самостійне рішення замовника від 22 вересня 2026 року, прийняте в межах закупівлі, учасником якої був позивач. ТОВ «АДЕЛІН» стверджує не загальну заінтересованість у законності будь-яких закупівель, а застосування в цій процедурі нерівного стандарту підтвердження площі й температурного призначення складів. Існування рішення щодо його власної пропозиції не звільняє замовника від обов`язку дотриматися встановлених ним вимог при визначенні іншого переможця. Скасування конкретного рішення замовника усуває стверджуваний наслідок неоднакового підходу, не надаючи позивачу права на контракт.

Частина двадцята статті 14 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачає, що з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів учасник спрощеної закупівлі може звернутися до замовника та/або до органу, що здійснює контроль над замовником, або до суду. Рішення та дії замовника можуть бути оскаржені учасником спрощеної закупівлі у судовому порядку (абзац другий частини двадцятої статті 14 Закону).

Отже, право на оскарження рішень замовника мають усі учасники, чиї права чи законні інтереси були порушені, крім тих, чиї пропозиції були відхилені та відповідні учасники вибули.

Посилання на частину п`яту статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» не підтверджує зловживання позивачем правом. Попередні судові справи стосувалися окремих рішень замовника про інших переможців. Кількість звернень до суду не замінює доказування конкретних дій, спрямованих на недобросовісне перешкоджання процедурі. Важливість і терміновість оборонного забезпечення також не усуває імперативної вимоги відхилити пропозицію, якщо її обов`язкові характеристики не підтверджено.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України відповідач повинен обґрунтувати правомірність свого рішення про визначення переможця.

За наведеними учасниками документами відповідач не пояснив, якими саме об`єктивними відомостями підтверджено заявлений режим ?15…?18 °C камери № 54.

Відтак окремі помилки суду першої інстанції в оцінці оренди цієї камери й значення 100 кв. м у м. Запоріжжі не змінюють висновку щодо протиправності оскарженого рішення по суті.

Однак суд першої інстанції не врахував та не дослідив уточнення оцінки договору суборенди щодо камер № 09 і № 10, докази користування камерою № 54 та значення 100 кв. м у м. Запоріжжі.

У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив про відшкодування судового збору позивачеві, тоді як у резолютивній частині вказав одержувачем 2662,40 грн ТОВ «ФЛАВАКОР».

Колегія суддів не змінює цієї частини рішення в межах обраного способу апеляційного перегляду. За наявності підстав питання виправлення очевидної описки має здійснюватися відповідно до статті 253 КАС України.

Пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року вказує, що обов`язок мотивувати рішення не означає необхідності детальної відповіді на кожен аргумент; його обсяг залежить від обставин справи. У цій справі питання права позивача на звернення до суду, права користування камерою № 54, підтвердження її температурного режиму та значення потужності у м. Запоріжжі є вирішальними, тому колегія надала їм окрему оцінку.

Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не надав повної оцінки договору суборенди щодо камер № 09 і № 10 у Київській області, помилково вказав на відсутність доказів користування камерою № 54 у м. Полтаві та не оцінив у взаємозв`язку документи щодо заявлених 100 кв. м у м. Запоріжжі. У відповідній частині доводи апеляційних скарг є обґрунтованими і зумовлюють зміну мотивів рішення. Водночас досліджені документи не підтверджують заявленого режиму ?15…?18 °C для камери № 54, тому підстав для зміни результату вирішення позову немає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 та частини четвертої статті 317 КАС України апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення — зміні в мотивувальній частині без зміни результату вирішення позову.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 242, 282, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАВАКОР» задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2026 року у справі № 320/38029/26 змінити в мотивувальній частині, виклавши мотиви задоволення позову відповідно до цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Головуюча суддя В.С. Парненко

Судді О.В. Епель

І.Г. Ясиновський