Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №580/4445/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4445/25 Головуючий у 1 інстанції: Янківська В.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 21.06.2018 по 07.03.2025 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) щомісячно в розмірі 3989,01 грн., з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 21.06.2018 по 07.03.2025 індексацію грошового забезпечення (індексації-різниці) щомісячно в розмірі 3989,01 грн, з урахуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 21.06.2018 по день фактичної виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 21.06.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 07.03.2025 виходячи з фіксованої величини 3989,01 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3889, 01 грн, починаючи з 21.06.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 07.03.2025 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення". У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що у березні 2018 року, у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців значення індексу споживчих цін було прийнято за 1 або 100 відсотків, а для вирішення питання щодо нарахування індексації-різниці необхідно порівнювати розмір підвищення грошового доходу із сумою можливої індексації, що склалася у цьому місяці. Апелянт стверджує, що індексація грошового забезпечення за період з 21.06.2018 по 31.12.2022 нарахована та виплачена ОСОБА_1 відповідно до чинного на той час законодавства, а тому, твердження про її виплату не в повному обсязі не відповідають дійсності. Також, апелянт зазначає, що відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком з 01.01.2024, а право на нарахування та виплату індексації у позивача виникло з 01.08.2024 після перевищення порогу індексації у розмірі 103 відсотків. Крім того, посилаючись на статтю 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», апелянт вказує, що з січня 2025 року індекс споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, у зв`язку з чим індексація не проводиться до місяця, наступного за місяцем, у якому індекс споживчих цін наростаючим підсумком перевищить поріг 103 відсотки. З огляду на викладене апелянт вважає, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 була нарахована та виплачена відповідно до вимог чинного законодавства, тоді як позивач не врахував положення законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у спірний період ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на грошовому забезпеченні у вказаній військовій частині.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим, у березні 2018 року відбулося підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року становив 9 499,58 грн, а за березень 2018 року - 9 973,72 грн, у зв`язку з чим, розмір підвищення його грошового доходу у березні 2018 року становив 474,14 грн.

При цьому, Військовою частиною НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 , передбачена абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період з 21.06.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 07.03.2025 не нараховувалась та не виплачувалась.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

За приписами частини першої статті 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент підвищення грошового доходу у березні 2018 року, передбачено:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Офіційна картка Закону № 1282-XII на вебпорталі Верховної Ради України відображає зупинення його дії з 01.01.2023 на підставі Закону № 2710-IX та відновлення дії з 01.01.2024.

Згідно статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на грошовому забезпеченні у вказаній військовій частині.

При цьому, Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 21.06.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 07.03.2025 ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення, передбачена абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.є

Колегія суддів зауважує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу - поточної індексації та індексації-різниці.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 зазначив, що право на поточну індексацію виникає у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Водночас, з 01.12.2015 в абзацах 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 фактично йдеться про індексацію-різницю, право на яку виникає за умови, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці.

У разі виникнення права на індексацію-різницю її розмір визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу, а визначена таким чином сума виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), при цьому до неї надалі додається поточна індексація, яка виникає внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації.

Також, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 дійшов висновку, що нарахування та виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом та є обов`язковими, а повноваження військової частини щодо виплати такої індексації не є дискреційними.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постановах від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 16.08.2023 у справі № 380/14020/22, від 21.05.2024 у справі № 380/14338/22 та від 03.12.2025 у справі № 440/16169/23.

У березні 2018 року, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, а тому саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, у якому відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 підлягає визначенню право військовослужбовця на індексацію-різницю.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 зазначив, що для застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити розмір підвищення доходу в березні 2018 року, суму можливої індексації грошового забезпечення у цьому місяці та співвідношення зазначених величин. При цьому розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року, а у разі, якщо розмір такого підвищення дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, військовослужбовець має право на отримання індексації-різниці.

Як встановлено судом першої інстанції, грошове забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року становило 9 499,58 грн, у березні 2018 року - 9 973,72 грн, а розмір підвищення його грошового доходу становив 474,14 грн. Водночас сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 4 463,15 грн.

Вищевказане відповідає механізму її визначення, застосованому Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.

Таким чином, оскільки розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року - 474,14 грн не перевищував суму можливої індексації - 4 463,15 грн, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач набув право на індексацію-різницю у розмірі 3 989,01 грн (4 463,15 грн - 474,14 грн), яка, відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, підлягала щомісячній виплаті до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Посилання апелянта на те, що за період з 21.06.2018 по 31.12.2022 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 була нарахована та виплачена відповідно до вимог чинного на той час законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що Військова частина НОМЕР_1 , зазначаючи про проведення індексації грошового забезпечення у вказаний період, не спростовує встановленого судом першої інстанції факту ненарахування та невиплати саме індексації-різниці, передбаченої абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

При цьому, виплата поточної індексації, яка виникає у зв`язку з перевищенням величиною індексу споживчих цін порогу індексації, не припиняє та не замінює обов`язку щодо виплати індексації-різниці, право на яку виникло у позивача у березні 2018 року та яка, відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, підлягає щомісячній виплаті до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, сам по собі факт нарахування та виплати ОСОБА_1 окремих сум індексації грошового забезпечення за період з 21.06.2018 по 31.12.2022 не свідчить про виконання Військовою частиною НОМЕР_1 обов`язку щодо нарахування та виплати належної позивачу індексації-різниці у розмірі, визначеному відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Доводи апелянта про те, що відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» право ОСОБА_1 на індексацію грошового забезпечення виникло лише з 01.08.2024 після перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у розмірі 103 відсотки, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Водночас зазначена норма не передбачає припинення виплати індексації-різниці, право на яку виникло відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, та не змінює визначених цим Порядком умов її виплати до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Аналогічний підхід до застосування статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у правовідносинах щодо виплати індексації-різниці викладено Верховним Судом у постанові від 20.08.2026 у справі № 560/2520/25.

Верховний Суд зазначив, що застосування до вимог про нарахування та виплату щомісячної індексації-різниці положень щодо перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у розмірі 103 відсотки свідчить про неправильне визначення характеру спірних правовідносин, оскільки до таких правовідносин підлягають застосуванню положення абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 19.08.2026 у справі № 380/24326/24 вкотре підтвердив, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року, це є підставою для нарахування та виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), до дати звільнення зі служби або настання інших визначених законодавством обставин.

Наданий Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунок сум індексації за 2024 рік також не спростовує права ОСОБА_1 на індексацію-різницю, оскільки, у ньому здійснено обчислення приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком та визначено суми індексації у розмірі 130,20 грн та 254,35 грн, тобто, наведено розрахунок поточної індексації, яка виникає у зв`язку з перевищенням порогу індексації. Такий розрахунок не стосується індексації-різниці, визначеної відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Таким чином, встановлення статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» нового початку обчислення індексу споживчих цін з 01.01.2024 стосується механізму визначення поточної індексації та не припиняє виплату індексації-різниці, право на яку виникло у позивача у березні 2018 року.

Оскільки у 2024 році дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була відновлена, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у Військової частини НОМЕР_1 обов`язку нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 індексацію-різницю з 01.01.2024.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати індексації-різниці у період з 01.01.2025 по 07.03.2025 з посиланням на статтю 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Так, статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Разом з тим індексація-різниця, право на яку встановлено у цій справі, не є сумою поточної індексації, яка склалася у грудні 2024 року, оскільки її розмір визначено у місяці підвищення грошового доходу позивача - у березні 2018 року, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078. Підставою для припинення виплати такої індексації відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 є чергове підвищення тарифних ставок (окладів), а стаття 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» припису щодо припинення виплати раніше визначеної індексації-різниці не містить.

Встановлений статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» порядок обчислення індексу споживчих цін з січня 2025 року визначає умови виникнення права на поточну індексацію у 2025 році, однак, не змінює правової природи індексації-різниці та не припиняє обов`язку щодо її виплати, відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Відтак, посилання Військової частини НОМЕР_1 на необхідність перевищення у 2024 та 2025 роках індексом споживчих цін порогу індексації у розмірі 103 відсотки як на умову виплати ОСОБА_1 індексації-різниці ґрунтується на ототожненні різних за правовою природою видів індексації та не спростовує висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, обґрунтовано встановив наявність у ОСОБА_1 права на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 21.06.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 07.03.2025 та дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо її ненарахування та невиплати.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3889, 01 грн, починаючи з 21.06.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 07.03.2025 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення".

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.