Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №620/10013/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/10013/23 Головуючий у 1 інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого у цій справі є ОСОБА_2 , на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, у розмірі до 100 000 грн. у періоди з 24.02.2022 по 06.04.2022; з 11.05.2022 по 13.06.2022; з 13.06.2022 по 16.07.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168, у розмірі 100 000 грн. за періоди з 24.02.2022 по 06.04.2022; з 11.05.2022 по 13.06.2022; з 13.06.2022 по 16.07.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовну заяву, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірні періоди. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не було враховано належні та допустимі докази на обґрунтування позовних вимог, а саме витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 № 45, № 81, № 118, № 169 та № 184, які, на переконання апелянта, підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях у періоди з 24.02.2022 по 06.04.2022, з 11.05.2022 по 13.06.2022 та з 13.06.2022 по 16.07.2022. Також, апелянт зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 не наведено заперечень, підтверджених відповідними доказами, щодо факту неучасті позивача у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів, тоді як обов`язок доказування правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача. Крім того, апелянт вказує, що проблеми, пов`язані зі створенням та обміном інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях та відповідних заходах, не можуть мати негативних наслідків для військовослужбовця та позбавляти його права на додаткову винагороду. Апелянт зазначає, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на яке послався суд першої інстанції, не було зареєстроване в Міністерстві юстиції України, не пройшло правової експертизи та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, а тому, його положення не підлягали застосуванню при вирішенні питання щодо права позивача на збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду. Окремо апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача надмірний та фактично недосяжний стандарт доказування і, всупереч вимогам статті 9 КАС України, не вжив необхідних заходів для повного з`ясування обставин справи та витребування достатніх доказів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : належним чином завірені копії документів, що стали підставою для прийняття командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) наказів від 24 лютого 2022 року №45, від 06 квітня 2022 року №81, від 11 травня 2022 року №118, від 01 липня 2022 року №169, від 16 липня 2022 року №184 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ; докази щодо безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_1 у періоди з 24.02.2022 по 06.04.2022; з 11.05.2022 по 13.06.2022; з 13.06.2022 по 16.07.2022 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

На виконання вищевказаної ухвали суду, Військовою частиною НОМЕР_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про долучення доказів, в якому просить закрити провадження, у зв`язку зі смертю позивача. До вказаного клопотання відповідачем надано копію свідоцтва про смерть від 05.04.2024 серії НОМЕР_2 .

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі - відмовлено. Зупинено провадження у справі № 620/10013/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - до встановлення правонаступника. Зобов`язано сторони після настання обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, повідомити про це суд шляхом надання належних чином завірених документів про правонаступництво.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про заміну позивача його правонаступником.

У клопотанні ОСОБА_2 зазначила, що є дочкою та спадкоємцем ОСОБА_1 . На підтвердження зазначених обставин до клопотання додано копії свідоцтва про народження, свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - поновлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_2 про заміну позивача його правонаступником - задоволено. Замінено позивача ОСОБА_1 його правонаступником - ОСОБА_2 у справі № 620/10013/23.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи, згідно норм ст. 309 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Водночас, до складу його грошового забезпечення за період з лютого 2022 року по липень 2022 року не було включено додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн.

Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою йому додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за періоди з 24.02.2022 по 06.04.2022, з 11.05.2022 по 13.06.2022 та з 13.06.2022 по 16.07.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 1-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Цим же пунктом Постанови № 168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 17 розділу І Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Зазначений пункт внесено наказом Міністерства оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 та він застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стало ненарахування та невиплата Військовою частиною НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, за періоди з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року, з 11 травня 2022 року по 13 червня 2022 року та з 13 червня 2022 року по 16 липня 2022 року.

На підтвердження наявності підстав для одержання додаткової винагороди у збільшеному розмірі ОСОБА_1 посилався на витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 лютого 2022 року № 45, від 06 квітня 2022 року № 81, від 11 травня 2022 року № 118, від 01 липня 2022 року № 169 та від 16 липня 2022 року № 184, якими зафіксовано його вибуття до районів виконання бойових завдань, перебування на лінії бойового зіткнення та повернення після безпосередньої участі у бойових діях і забезпеченні здійснення відповідних заходів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що матеріали справи не містять передбачених відомчими актами документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів упродовж заявлених періодів, а саме бойових наказів, бойових розпоряджень, журналів бойових дій та рапортів командирів підрозділів.

Водночас, вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на одержання додаткової винагороди у збільшеному розмірі потребує оцінки не лише факту наявності або відсутності окремих документів, визначених відомчими актами, а й змісту наявних у матеріалах справи наказів командира Військової частини НОМЕР_1 , зазначених у них підстав їх видання, установлених ними періодів виконання ОСОБА_1 відповідних завдань, а також відомостей про здійснені нарахування та виплати.

З огляду на те, що зміст і документальне підтвердження виконуваних ОСОБА_1 завдань відрізняються залежно від конкретного проміжку часу, наявність правових підстав для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі підлягає окремій оцінці щодо кожного із заявлених періодів.

Щодо періоду з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 лютого 2022 року № 45 ОСОБА_1 включено до поіменного переліку військовослужбовців 2 танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , яких визначено такими, що вибули з 24 лютого 2022 року для безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, а також здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Чернігівської області.

Підставами для видання зазначеного наказу визначено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», бойове розпорядження від 24 лютого 2022 року № 9502/2/3/2/151/окп «Виведення підрозділів в район виконання бойових завдань, зайняття районів оборони» та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року № 32/321/501/13Т.

Таким чином, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 45 зафіксовано не лише факт вибуття ОСОБА_1 з місця постійної дислокації військової частини, а й безпосередню мету такого вибуття - участь у бойових діях та забезпечення здійснення відповідних заходів на території Чернігівської області. При цьому підставою для направлення військовослужбовців визначено саме бойове розпорядження щодо виведення підрозділів у район виконання бойових завдань та зайняття районів оборони.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 квітня 2022 року № 81, ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців 2 танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , які 06 квітня 2022 року прибули та приступили до виконання службових обов`язків у районі відновлення боєздатності в місті Черкаси після безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави на території Чернігівської області.

Підставами для видання наказу від 06 квітня 2022 року № 81 зазначено бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05 квітня 2022 року № 919Т/ОКП та рапорт № 850.

Системний аналіз змісту наказів від 24 лютого 2022 року № 45 та від 06 квітня 2022 року № 81 свідчить, що вони послідовно фіксують вибуття ОСОБА_1 для безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення відповідних заходів, а також його подальше прибуття після завершення такої участі. Зазначеними наказами визначено початкову та кінцеву дати відповідного періоду, територію виконання завдань, характер участі військовослужбовця та бойові розпорядження, на підставі яких здійснювалося переміщення підрозділу.

При цьому, накази № 45 та № 81 видані безпосередньо командиром Військової частини НОМЕР_1 , стосуються обліку проходження військової служби ОСОБА_1 та містять відомості, внесені відповідачем під час реалізації наданих йому владних повноважень. Достовірність цих наказів, факт їх видання та зазначення у них ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечуються.

Викладені у наказах відомості не зводяться виключно до підтвердження перебування ОСОБА_1 на території області, у межах якої велися бойові дії, а безпосередньо засвідчують його направлення для участі у бойових діях і забезпечення здійснення відповідних заходів на підставі бойового розпорядження, а також повернення після завершення такої участі.

Посилання Військової частини НОМЕР_1 на відсутність у матеріалах справи бойових наказів, бойових розпоряджень, журналів бойових дій та рапортів командирів підрозділів не спростовує відомостей, зафіксованих у наказах № 45 та № 81, оскільки останні прямо містять реквізити бойових розпоряджень, на виконання яких ОСОБА_1 направлено до району виконання бойових завдань та повернуто до району відновлення боєздатності. Ненадання відповідачем документів, які стали підставою для видання його власних наказів, не може нівелювати доказове значення відомостей, безпосередньо викладених у цих наказах, та покладати негативні наслідки такого ненадання на військовослужбовця.

Крім того, довідка-витяг із розрахунково-платіжних відомостей щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року не містить відомостей про нарахування та виплату йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі за період з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року. Виплата за цей період додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн не свідчить про виконання Військовою частиною НОМЕР_1 обов`язку щодо нарахування винагороди у збільшеному розмірі за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення відповідних заходів.

Ураховуючи зміст наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 45 та від 06 квітня 2022 року № 81, зазначені у них підстави видання, персональне включення ОСОБА_1 до відповідних переліків військовослужбовців, а також відсутність доказів виплати йому збільшеної додаткової винагороди за цей період, колегія суддів вважає підтвердженою безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійснення відповідних заходів у період з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року.

За таких обставин, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у відповідних діях та заходах за період з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року, є протиправною.

Щодо періоду з 11 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 травня 2022 року № 118 ОСОБА_1 включено до поіменного переліку військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , які з 11 травня 2022 року вибули для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, а також здійснення заходів правового режиму воєнного стану безпосередньо на лінію бойового зіткнення.

Підставами для видання зазначеного наказу визначено бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 10 травня 2022 року № 2/7/231/320дск та рапорт № 5933.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 липня 2022 року № 169, ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, які з 13 червня 2022 року вибули з лінії бойового зіткнення після забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави.

Зміст наказів від 11 травня 2022 року № 118 та від 01 липня 2022 року № 169 у їх сукупності підтверджує, що ОСОБА_1 з 11 травня 2022 року був направлений безпосередньо на лінію бойового зіткнення для забезпечення здійснення відповідних заходів та вибув із неї 13 червня 2022 року після завершення виконання таких завдань.

Зазначені накази містять персоніфіковані відомості щодо ОСОБА_1 , визначають місце та характер виконуваних ним завдань, початкову і кінцеву дати відповідного періоду, а також реквізити бойового розпорядження, на підставі якого здійснювалося направлення військовослужбовців на лінію бойового зіткнення.

Крім того, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30 червня 2022 року № 235 наказано здійснити перерахунок додаткової винагороди особовому складу Військової частини НОМЕР_1 за періоди безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо у районах ведення бойових дій у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до додатка 2 до наказу від 30 червня 2022 року № 235, ОСОБА_1 визначено період безпосередньої участі у відповідних діях та заходах з 12 травня 2022 року по 31 травня 2022 року. Підставою для проведення перерахунку зазначено бойове розпорядження від 10 травня 2022 року № 2/7/231/320дск, яке також визначено підставою видання наказу від 11 травня 2022 року № 118.

Таким чином, видання Військовою частиною НОМЕР_1 наказу від 30 червня 2022 року № 235 свідчить про визнання самим відповідачем того, що завдання, які виконував ОСОБА_1 на підставі бойового розпорядження від 10 травня 2022 року № 2/7/231/320дск, відповідали умовам виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.

Згідно з довідкою-витягом із розрахунково-платіжних відомостей, ОСОБА_1 за період з 12 травня 2022 року по 31 травня 2022 року нараховано збільшену додаткову винагороду в сумі 45 161,29 грн з урахуванням раніше виплаченої додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн.

Водночас, визначення у наказі від 30 червня 2022 року № 235 початковою датою перерахунку 12 травня 2022 року не спростовує відомостей наказу від 11 травня 2022 року № 118, яким ОСОБА_1 визначено таким, що вибув на лінію бойового зіткнення саме з 11 травня 2022 року. Військовою частиною НОМЕР_1 не надано документів, які б підтверджували, що 11 травня 2022 року ОСОБА_1 не виконував завдань, визначених наказом № 118, або що його безпосередня участь у відповідних заходах фактично розпочалася з іншої дати.

Також, у клопотанні про долучення доказів від 12 червня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що наказом командира військової частини від 16 квітня 2024 року № 515 ОСОБА_1 здійснено виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 10 червня 2022 року по 15 липня 2022 року. Наведене додатково підтверджує визнання відповідачем наявності у ОСОБА_1 права на збільшену додаткову винагороду, зокрема за період з 10 червня 2022 року по 13 червня 2022 року.

Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей про нарахування ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди за 11 травня 2022 року та за період з 01 червня 2022 року по 09 червня 2022 року. Належних доказів, які б підтверджували переривання виконання ОСОБА_1 відповідних завдань у зазначені дні, Військовою частиною НОМЕР_1 не надано.

За таких обставин, накази від 11 травня 2022 року № 118 та від 01 липня 2022 року № 169 у сукупності з наказом від 30 червня 2022 року № 235 і поясненнями Військової частини НОМЕР_1 щодо наказу від 16 квітня 2024 року № 515 підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у забезпеченні здійснення відповідних заходів у період з 11 травня 2022 року по 13 червня 2022 року.

Ураховуючи, що за частину зазначеного періоду збільшена додаткова винагорода була нарахована, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 є протиправною в частині неповного нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах за період з 11 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

З приводу періоду з 13 червня 2022 року по 16 липня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 липня 2022 року № 169, ОСОБА_1 включено до поіменного переліку військовослужбовців танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , які з 13 червня 2022 року вибули для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану у підпорядкування командира Військової частини НОМЕР_3 . Підставою для видання наказу зазначено бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 09 червня 2022 року № 1138/дск та рапорт № 8503.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 липня 2022 року № 184, ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців 2 танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 , які з 16 липня 2022 року прибули в район виконання завдань за призначенням з підпорядкування командира Військової частини НОМЕР_3 після забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту населення та інтересів держави, здійснення заходів із правового режиму воєнного стану. Підставою для видання вказаного наказу визначено рапорт № 10659.

Таким чином, накази від 01 липня 2022 року № 169 та від 16 липня 2022 року № 184 є взаємопов`язаними розпорядчими документами Військової частини НОМЕР_1 , якими персонально щодо ОСОБА_1 зафіксовано його вибуття з 13 червня 2022 року у підпорядкування командира Військової частини НОМЕР_3 саме для забезпечення здійснення відповідних заходів та подальше прибуття 16 липня 2022 року після виконання таких завдань.

Зміст зазначених наказів підтверджує не лише факт переміщення ОСОБА_1 між військовими підрозділами, а безпосередньо визначає мету такого переміщення, характер виконуваних ним завдань та період їх виконання. При цьому наказ № 169 містить посилання на бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 09 червня 2022 року № 1138/дск як на безпосередню підставу направлення військовослужбовця для виконання відповідних завдань.

Крім того, у поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні про долучення матеріалів та надання додаткових пояснень від 12 червня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2024 року № 515 здійснено виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 10 червня 2022 року по 15 липня 2022 року.

Наведена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки, свідчить про визнання самим відповідачем наявності у ОСОБА_1 , передбачених пунктом 1 Постанови № 168, підстав для одержання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період, який охоплює 13 червня 2022 року - 15 липня 2022 року.

Водночас, наказом від 16 липня 2022 року № 184 документально зафіксовано прибуття ОСОБА_1 з підпорядкування командира Військової частини НОМЕР_3 саме 16 липня 2022 року після забезпечення здійснення відповідних заходів. Будь-яких документів, якими було б визначено припинення участі ОСОБА_1 у таких заходах до його прибуття 16 липня 2022 року, Військовою частиною НОМЕР_1 не надано.

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за 16 липня 2022 року.

За таких обставин, зміст наказів від 01 липня 2022 року № 169 та від 16 липня 2022 року № 184 у сукупності з повідомленими Військовою частиною НОМЕР_1 відомостями щодо наказу від 16 квітня 2024 року № 515 підтверджує безпосередню участь ОСОБА_1 у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 13 червня 2022 року по 16 липня 2022 року.

Беручи до уваги викладене, оскільки, за частину вказаного періоду відповідачем повідомлено про здійснення виплати збільшеної додаткової винагороди, колегія суддів вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах за період з 13 червня 2022 року по 16 липня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

При цьому, колегія суддів враховує, що за окремі проміжки спірного періоду Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 у збільшеному розмірі.

Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2022 року № 235 ОСОБА_1 визначено період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів з 12 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, за який йому нараховано збільшену додаткову винагороду. Згідно з довідкою-витягом із розрахунково-платіжних відомостей, за вказаний період ОСОБА_1 нараховано 45 161,29 грн з урахуванням раніше виплаченої додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн.

Крім того, у клопотанні про долучення доказів від 12 червня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2024 року № 515 ОСОБА_1 здійснено виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 10 червня 2022 року по 15 липня 2022 року.

Зазначені обставини свідчать про часткове виконання Військовою частиною НОМЕР_1 обов`язку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі та одночасно підтверджують визнання самим відповідачем наявності передбачених пунктом 1 Постанови № 168 підстав для її виплати за відповідні проміжки часу.

Разом із тим, часткове нарахування та виплата додаткової винагороди не спростовують протиправності бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо тієї частини заявлених періодів, за яку така винагорода у належному розмірі не була нарахована та виплачена.

Колегія суддів також враховує, що передбачена пунктом 1 Постанови № 168 додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн не є самостійною виплатою, яка нараховується понад додаткову винагороду у розмірі до 30 000 грн, а становить збільшений розмір тієї самої додаткової винагороди, який визначається пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.

У зв`язку з цим, при здійсненні нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за спірні періоди підлягають урахуванню суми додаткової винагороди, фактично нараховані та виплачені йому за ті самі періоди, що виключає можливість повторного нарахування та виплати одних і тих самих сум.

Таким чином, належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі ОСОБА_1 у відповідних діях та заходах, із урахуванням фактично нарахованих та виплачених за відповідні періоди сум.

Щодо належності та достатності доказів на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірні періоди, колегія суддів враховує сукупність наявних у матеріалах справи документів та відомостей, наданих Військовою частиною НОМЕР_1 під час апеляційного розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у Військової частини НОМЕР_1 витребувано, зокрема, документи, які стали підставою для видання наказів від 24 лютого 2022 року № 45, від 06 квітня 2022 року № 81, від 11 травня 2022 року № 118, від 01 липня 2022 року № 169 та від 16 липня 2022 року № 184, а також докази безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у заявлені ним періоди.

У поданих до суду апеляційної інстанції поясненнях Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що бойові накази та журнали ведення бойових дій містять інформацію з обмеженим доступом, у зв`язку з чим їх передача здійснюється з урахуванням встановленого порядку поводження зі службовою інформацією.

Разом із тим, наявні у матеріалах справи витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 № 45, № 81, № 118, № 169 та № 184 містять персоніфіковані відомості щодо ОСОБА_1 , визначають періоди та характер виконуваних ним завдань, а також містять посилання на конкретні бойові розпорядження та рапорти, які стали підставами для їх видання.

При цьому, достовірність зазначених наказів, факт їх видання та включення до них ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечувалися. Відомостей про скасування, зміну або визнання недостовірними викладених у цих наказах обставин матеріали справи не містять.

Крім того, відомості щодо наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2022 року № 235 та від 16 квітня 2024 року № 515, якими вирішувалося питання про нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за окремі проміжки часу в межах спірних періодів, узгоджуються зі змістом наказів № 118, № 169 та № 184 і додатково підтверджують характер виконуваних ним завдань.

За таких обставин, відсутність у матеріалах справи окремих первинних бойових документів не спростовує відомостей, зафіксованих у виданих Військовою частиною НОМЕР_1 наказах, та сама по собі не є достатньою підставою для висновку про непідтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у відповідних діях та заходах.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, колегія суддів вважає, що зміст наказів № 45, № 81, № 118, № 169 та № 184, зазначені у них підстави видання, а також відомості про нарахування збільшеної додаткової винагороди за частину спірних періодів є достатніми для підтвердження виконання ОСОБА_1 завдань, з якими пункт 1 Постанови № 168 пов`язує право на одержання додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 та оцінки доказів, якими підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.

Так, у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23 Верховний Суд виходив з того, що саме по собі перебування військовослужбовця у районі ведення бойових дій не є достатнім для набуття права на додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі, оскільки визначальне значення має встановлення факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів та документальне підтвердження такої участі.

У постанові від 30 травня 2025 року у справі № 620/621/23 Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення характеру завдань, які виконував військовослужбовець, місця їх виконання, періоду безпосередньої участі та відповідних документальних підстав. Верховний Суд звернув увагу на необхідність дослідження всіх обставин, які входять до предмета доказування при вирішенні питання про право військовослужбовця на збільшену додаткову винагороду.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 440/17696/23. У зазначеній справі Верховний Суд, зокрема, звернув увагу на значення наказу командира військової частини від 24 лютого 2022 року № 45, яким військовослужбовця було визначено таким, що вибув для безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, та дійшов висновку про необхідність повного дослідження документів, що характеризують зміст і періоди виконуваних військовослужбовцем завдань.

Наведені правові висновки Верховного Суду свідчать про необхідність встановлення фактичного характеру виконуваних військовослужбовцем завдань, місця та періоду їх виконання, а також оцінки у сукупності документів, якими підтверджуються обставини безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.

При цьому, порядок документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у відповідних діях та заходах визначався окремими рішеннями Міністра оборони України, прийнятими в межах повноважень щодо встановлення порядку та умов виплати грошового забезпечення, з урахуванням періоду дії відповідного регулювання.

Разом із тим, визначальним для вирішення цієї справи є те, що право ОСОБА_1 на одержання додаткової винагороди у збільшеному розмірі підтверджується не самим фактом його перебування у районах виконання бойових завдань, а сукупністю офіційних документів, виданих Військовою частиною НОМЕР_1 , якими персонально щодо ОСОБА_1 зафіксовано характер виконуваних ним завдань, відповідні періоди їх виконання та підстави направлення для участі у таких заходах.

Зокрема, наказами від 24 лютого 2022 року № 45 та від 06 квітня 2022 року № 81 документально зафіксовано вибуття ОСОБА_1 для безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення відповідних заходів на території Чернігівської області та його подальше прибуття після завершення такої участі; наказами від 11 травня 2022 року № 118 та від 01 липня 2022 року № 169 - направлення ОСОБА_1 безпосередньо на лінію бойового зіткнення для забезпечення здійснення відповідних заходів та вибуття з неї після виконання таких завдань; наказами від 01 липня 2022 року № 169 та від 16 липня 2022 року № 184 - його перебування у підпорядкуванні командира Військової частини НОМЕР_3 для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони та подальше повернення після їх виконання.

Крім того, наведені відомості узгоджуються з подальшими розпорядчими діями самого відповідача. Так, наказом від 30 червня 2022 року № 235 ОСОБА_1 визначено період безпосередньої участі у відповідних діях та заходах з 12 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та здійснено перерахунок збільшеної додаткової винагороди, а у поданих до суду апеляційної інстанції поясненнях Військова частина НОМЕР_1 повідомила про видання наказу від 16 квітня 2024 року № 515 щодо виплати такої винагороди за період з 10 червня 2022 року по 15 липня 2022 року.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності підтверджують виконання ОСОБА_1 у заявлені періоди завдань, з якими пункт 1 Постанови № 168 пов`язує виникнення права на додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відсутність належного документального підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.

При цьому, суд першої інстанції, встановивши, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, водночас дійшов висновку про відсутність достатніх доказів такої участі та з цих підстав відмовив у задоволенні позову. Такий висновок не узгоджується з установленими судом обставинами справи.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки змісту наказів командира Військової частини НОМЕР_1 № 45, № 81, № 118, № 169 та № 184 у їх сукупності та взаємному зв`язку, не враховано персоніфікований характер викладених у них відомостей, а також те, що відповідні накази містять посилання на бойові розпорядження та рапорти, які стали підставою для направлення ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань.

Також, судом першої інстанції не було належним чином ураховано й обставини часткового нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за окремі проміжки заявленого періоду, які узгоджуються зі змістом зазначених наказів та підтверджують відповідність виконуваних ним завдань умовам пункту 1 Постанови № 168.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог були надані офіційні документи Військової частини НОМЕР_1 , які безпосередньо стосуються проходження ним військової служби та виконання відповідних завдань. Відтак, відсутність у матеріалах справи окремих первинних бойових документів не є достатньою підставою для неврахування відомостей, зафіксованих у наказах командира військової частини, достовірність яких відповідачем не спростована.

Щодо наслідків смерті ОСОБА_1 колегія суддів враховує, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2026 ОСОБА_1 замінено його правонаступником - ОСОБА_2 , оскільки, судом встановлено, що спірні матеріальні правовідносини допускають правонаступництво, а ОСОБА_2 підтвердила прийняття спадщини та набуття статусу спадкоємця.

Процесуальна заміна позивача його правонаступником не змінює предмета судового розгляду, оскільки, у межах цієї справи встановленню підлягає наявність у ОСОБА_1 за життя права на відповідні суми грошового забезпечення.

Додатково колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 січня 2026 року у справі № 200/5127/22. У зазначеній справі Верховний Суд, застосовуючи положення пунктів 1, 2 розділу XXX Порядку № 260, виходив з того, що належне, але не отримане військовослужбовцем до дня смерті грошове забезпечення підлягає виплаті визначеним цим Порядком членам його сім`ї, а грошове забезпечення, у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які виникло у військовослужбовця включно до дня його смерті, підлягає виплаті відповідним членам сім`ї, а за їх відсутності - спадкоємцям.

З наведеного вбачається, що для вирішення питання про можливість одержання після смерті військовослужбовця сум його грошового забезпечення визначальним є встановлення факту виникнення у військовослужбовця права на відповідний вид грошового забезпечення до дня смерті. У даній справі таке право ОСОБА_1 підтверджується змістом наказів командира Військової частини НОМЕР_1 , а також фактичним нарахуванням йому збільшеної додаткової винагороди за частину спірних періодів.

Таким чином, смерть ОСОБА_1 не усуває необхідності встановлення належного йому розміру додаткової винагороди за періоди проходження військової служби та не припиняє обов`язку Військової частини НОМЕР_1 здійснити належне нарахування. Виплата невиплаченої частини такого грошового забезпечення підлягає здійсненню в порядку, встановленому законодавством.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, зміст наказів командира Військової частини НОМЕР_1 , зазначені у них підстави їх видання, відомості про здійснене часткове нарахування збільшеної додаткової винагороди та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає підтвердженим право ОСОБА_1 на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, розмір якої збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів, за періоди з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року та з 11 травня 2022 року по 16 липня 2022 року.

При здійсненні відповідного нарахування підлягають урахуванню фактично нараховані та виплачені ОСОБА_1 за ці періоди суми додаткової винагороди, що забезпечує відновлення порушеного права без повторної виплати сум, які вже були одержані або нараховані.

Враховуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у нього права на одержання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів, за періоди з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року та з 11 травня 2022 року по 16 липня 2022 року, у зв`язку з чим, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та невиплати такої винагороди є протиправною, а порушене право підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», розмір якої збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за періоди з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року та з 11 травня 2022 року по 16 липня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати додаткову винагороду, належну ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», розмір якої збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за періоди з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року та з 11 травня 2022 року по 16 липня 2022 року, та здійснити виплату невиплаченої частини цієї винагороди в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням фактично виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.