Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №640/25913/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/25913/20 Головуючий у 1 інстанції: Ващилін Р.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерлайт» до Київської митниці Держмитслужби як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерлайт» (далі – ТОВ «Енерлайт») звернувся до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000311/2 від 23.07.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2020/00683 від 23.07.2020.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №UA100000/2020/000311/2 від 23.07.2020. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2020/00683 від 23.07.2020.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Київська митниця звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

26 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерлайт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 березня 2020 року між TAIZHOU SHANGYUAN PLASTIC ILLUMINATION CO., LTD (продавець) та ТОВ «Енерлайт» (покупець) укладено контракт № CR03/03/2020, предметом якого є поставка світлотехнічної LED продукції (ламп, світильників, прожекторів).

Відповідно до пункту 1.2 контракту № CR03/03/2020 від 03 березня 2020 року, поставка товару здійснюється продавцем згідно з додатками-специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 2.1 зазначеного контракту передбачено, що ціна товару встановлюється у доларах США та визначається у специфікаціях, які є додатками до контракту.

Згідно з пунктом 4.1 контракту, продавець зобов`язаний виробити та відвантажити товар покупцю протягом 45 календарних днів після здійснення передплати, якщо інше не передбачено відповідним додатком-специфікацією.

Додатком-специфікацією № 1 від 04 березня 2020 року до контракту № CR03/03/2020 від 03 березня 2020 року передбачено поставку TAIZHOU SHANGYUAN PLASTIC ILLUMINATION CO., LTD на користь ТОВ «Енерлайт» товару LED luminary ENERLIGHT - корпусний світильник ENERLIGHT Т8 2х1,2 ІР65 у кількості 11 000 одиниць за ціною 2,00 дол. США за одиницю, загальною вартістю 22 000,00 дол. США.

Умовами зазначеного додатка-специфікації визначено порядок оплати товару, а саме: 6 600,00 дол. США - як передоплату та 15 400,00 дол. США - проти коносаменту.

11 березня 2020 року ТОВ «Енерлайт» перерахувало на рахунок TAIZHOU SHANGYUAN PLASTIC ILLUMINATION CO., LTD грошові кошти у розмірі 6 600,00 дол. США як передоплату за товар.

На підставі контракту № CR03/03/2020 від 03 березня 2020 року та комерційного інвойсу № 1 від 05 червня 2020 року ТОВ «Енерлайт» придбало корпусні світильники ENERLIGHT Т8 2х1,2 ІР65 у кількості 11 000 одиниць загальною вартістю 22 000,00 дол. США.

17 липня 2020 року ТОВ «Енерлайт» на виконання умов контракту перерахувало на рахунок TAIZHOU SHANGYUAN PLASTIC ILLUMINATION CO., LTD грошові кошти у розмірі 15 400,00 дол. США.

З метою митного оформлення придбаного товару 21 липня 2020 року ТОВ «Енерлайт» подало до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA100060/2020/385638, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у розмірі 22 000,00 дол. США з розрахунку 2,00 дол. США за одиницю товару.

Відповідно до відомостей, зазначених у додатку до митної декларації № UA100060/2020/385638 від 21 липня 2020 року, заявлена митна вартість товару становила 663 376,11 грн, що еквівалентно 24 034,41 дол. США, та включала ціну товару у розмірі 22 000,00 дол. США, витрати на транспортування у розмірі 54 440,00 грн та витрати на страхування у розмірі 1 711,91 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору разом із митною декларацією ТОВ «Енерлайт» подало контракт № CR03/03/2020 від 03 березня 2020 року, додаток-специфікацію № 1 від 04 березня 2020 року, прайс-лист від 02 березня 2020 року, банківські платіжні документи, договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 77421 від 28 вересня 2017 року, рахунок-фактуру № LS-4293849 від 10 липня 2020 року, довідку про транспортні витрати № 337282 від 10 липня 2020 року, Генеральний договір страхування вантажів № 101044000 від 01 листопада 2018 року, рахунок-фактуру № 101044000/50 від 28 травня 2020 року, сертифікат про страхування № 101044000/50 від 28 травня 2020 року до Генерального договору страхування вантажів, декларацію на експорт товару Китайської Народної Республіки № 310120200518713365 від 29 травня 2020 року, каталог продукції від 13 липня 2020 року та разову перепустку № 81310 від 21 липня 2020 року.

21 липня 2020 року Київською митницею Держмитслужби на адресу ТОВ «Енерлайт» направлено електронне повідомлення про необхідність протягом десяти календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних та посередницьких послуг; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; копію митної декларації країни відправлення, а також інші наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Необхідність витребування додаткових документів Київська митниця Держмитслужби обґрунтувала неможливістю ідентифікувати вартісні характеристики оцінюваного товару з огляду на те, що в копії експортної декларації країни відправлення № 310120200518713365 від 29 травня 2020 року зазначено про поставку товару на підставі документа № SYUR6-W2001, який до митного оформлення не подано. Також митний орган зазначив, що прайс-лист від 02 березня 2020 року не містить строку його дії та всього асортименту продукції продавця, у зв`язку з чим, на переконання митного органу, не дає можливості встановити дійсність ціни оцінюваного товару.

У відповідь на зазначену вимогу, ТОВ «Енерлайт» листом № 29 від 22 липня 2020 року повідомило Київську митницю Держмитслужби про відсутність укладених із третіми особами договорів, пов`язаних із виконанням контракту № CR03/03/2020 від 03 березня 2020 року, нездійснення платежів третім особам на користь продавця та оплати комісійних і посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов контракту. Також товариство повідомило, що задекларований товар імпортується ним уперше та на баланс підприємства не зараховувався, у зв`язку з чим виписка з бухгалтерської документації відсутня.

Крім того, на виконання вимоги митного органу ТОВ «Енерлайт» додатково надало переклад українською мовою митної декларації країни відправлення № 310120200518713365 від 29 травня 2020 року, експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1511 від 22 липня 2020 року, інвойс № SYUR6-W2001 від 29 травня 2020 року, прайс-лист № SYUR6-W2001 від 02 березня 2020 року щодо аналогічного товару та сторінки каталогу виробника.

23 липня 2020 року Київська митниця Держмитслужби повторно направила ТОВ «Енерлайт» повідомлення про необхідність надання додаткових документів, перелік яких відповідав переліку, зазначеному у попередньому повідомленні від 21 липня 2020 року.

У зазначеному повідомленні митний орган, зокрема, вказав, що експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1511 від 22 липня 2020 року не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки його складено на підставі аналізу поданих декларантом документів та, на думку митного органу, без належного врахування кон`юнктури ринку; прайс-лист № SYUR6-W2001 від 02 березня 2020 року не містить інформації щодо товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією № UA100060/2020/385638 від 21 липня 2020 року; страхова сума, зазначена у сертифікаті страхування № 101044000/50 від 28 травня 2020 року, не відповідає умовам страхування. Крім того, митний орган зазначив про наявність у нього інформації щодо вищого рівня митної вартості ідентичних товарів та неможливість послідовного застосування інших методів визначення митної вартості.

Листом № 29/2 від 22 липня 2020 року ТОВ «Енерлайт» повідомило Київську митницю Держмитслужби про відсутність інших документів та просило завершити митне оформлення товару на підставі наданих документів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Київською митницею Держмитслужби 23 липня 2020 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000311/2, яким митну вартість задекларованого ТОВ «Енерлайт» товару визначено із застосуванням резервного методу у розмірі 37 178,90 дол. США з розрахунку 4,63 дол. США за одиницю товару.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000311/2 від 23 липня 2020 року, визначена митним органом митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаній митними органами митній вартості за митною декларацією № UA100020/2020/30315 від 25 червня 2020 року.

Підставою для прийняття зазначеного рішення Київською митницею Держмитслужби визначено наявність сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару у зв`язку з тим, що подані до митного оформлення документи, на переконання митного органу, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000311/2 від 23 липня 2020 року Київською митницею Держмитслужби відмовлено ТОВ «Енерлайт» у митному оформленні товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00683 від 23 липня 2020 року.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, порядку її заявлення, контролю правильності її визначення та коригування регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями статті 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами п`ятою та шостою статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За приписами частин першої - третьої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про її коригування; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Положеннями частин першої - третьої статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та другорядними методами: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервним методом. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною восьмою статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Пунктами 5-7 частини десятої статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до відповідного місця ввезення; витрати на страхування цих товарів.

У силу частини двадцять першої статті 58 МК України, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Відповідно до частини першої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Частиною другою статті 64 МК України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Енерлайт» з метою митного оформлення придбаного у TAIZHOU SHANGYUAN PLASTIC ILLUMINATION CO., LTD товару 21 липня 2020 року подало до Київської митниці електронну митну декларацію № UA100060/2020/385638, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Заявлена митна вартість товару становила 663 376,11 грн, що еквівалентно 24 034,41 дол. США, та складалася з ціни товару у розмірі 22 000,00 дол. США, витрат на транспортування у розмірі 54 440,00 грн та витрат на страхування у розмірі 1 711,91 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості ТОВ «Енерлайт» разом із митною декларацією подало, зокрема, контракт № CR03/03/2020 від 03 березня 2020 року, додаток-специфікацію № 1 від 04 березня 2020 року, комерційний інвойс № 1 від 05 червня 2020 року, банківські платіжні документи, договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 77421 від 28 вересня 2017 року, рахунок-фактуру № LS-4293849 від 10 липня 2020 року, довідку про транспортні витрати № 337282 від 10 липня 2020 року, Генеральний договір страхування вантажів № 101044000 від 01 листопада 2018 року, рахунок-фактуру № 101044000/50 від 28 травня 2020 року, сертифікат про страхування № 101044000/50 від 28 травня 2020 року, декларацію на експорт товару Китайської Народної Республіки № 310120200518713365 від 29 травня 2020 року та інші документи.

Київська митниця, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості товару, дійшла висновку про наявність підстав для витребування додаткових документів, посилаючись, зокрема, на неможливість ідентифікації вартісних характеристик товару у зв`язку з відсутністю перекладу декларації країни відправлення, зазначенням у декларації країни відправлення документа № SYUR6-W2001, який первісно не було подано до митного оформлення, а також відсутністю у прайс-листі від 02 березня 2020 року строку його дії та всього асортименту продукції продавця.

На виконання вимоги митного органу, ТОВ «Енерлайт» додатково надало переклад українською мовою митної декларації країни відправлення № 310120200518713365 від 29 травня 2020 року, експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1511 від 22 липня 2020 року, інвойс № SYUR6-W2001 від 29 травня 2020 року, прайс-лист № SYUR6-W2001 від 02 березня 2020 року щодо аналогічного товару та сторінки каталогу виробника.

Отже, на момент прийняття 23 липня 2020 року рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000311/2 у розпорядженні митного органу перебував не лише первинний пакет документів, поданий разом із митною декларацією, а й документи, додатково подані декларантом на виконання вимоги митного органу.

Колегія суддів зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів не є безумовним та виникає за наявності передбачених частиною третьою статті 53 МК України обставин. При цьому, саме по собі витребування додаткових документів та їх подальше подання декларантом не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не утворює самостійної підстави для відмови у застосуванні основного методу її визначення.

Визначальним для вирішення питання про можливість застосування першого методу є те, чи підтверджують подані декларантом документи ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті за товар, та числові значення складових митної вартості, а також чи існують неусунуті розбіжності, які унеможливлюють перевірку таких відомостей.

Досліджені у справі контракт № CR03/03/2020 від 03 березня 2020 року, додаток-специфікація № 1 від 04 березня 2020 року, комерційний інвойс № 1 від 05 червня 2020 року та банківські платіжні документи узгоджуються між собою щодо найменування товару, його кількості, ціни за одиницю та загальної вартості товарної партії.

Так, сторонами зовнішньоекономічного контракту погоджено поставку 11 000 одиниць корпусних світильників ENERLIGHT Т8 2х1,2 ІР65 за ціною 2,00 дол. США за одиницю, загальною вартістю 22 000,00 дол. США. Зазначена вартість відповідає відомостям комерційного інвойсу, а здійснення платежів на загальну суму 22 000,00 дол. США підтверджено банківськими платіжними документами.

Витрати на транспортування та страхування, які не були включені до фактурної вартості товару, декларантом визначено окремо та підтверджено відповідними транспортними і страховими документами.

За таких обставин, подані ТОВ «Енерлайт» документи містили відомості, які давали можливість встановити як ціну товару, фактично сплачену продавцю, так і числові значення інших складових заявленої митної вартості.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо ненадання документа № SYUR6-W2001 та перекладу митної декларації країни відправлення, оскільки відповідні недоліки, на які митний орган посилався у первинній вимозі про надання додаткових документів, були усунуті декларантом до прийняття оскаржуваного рішення шляхом подання перекладу митної декларації країни відправлення та інвойсу № SYUR6-W2001 від 29 травня 2020 року.

Таким чином, при вирішенні питання про визнання заявленої митної вартості Київська митниця мала оцінювати весь обсяг документів, наявний у її розпорядженні станом на 23 липня 2020 року, а не обмежуватися констатацією недоліків первинно поданого пакета документів, які на час прийняття рішення вже були усунуті декларантом.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності у прайс-листі від 02 березня 2020 року строку його дії та всього асортименту продукції продавця.

Прайс-лист не належить до основних документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, якими підтверджується митна вартість товару, та має інформаційний характер. Чинне законодавство не встановлює обов`язкових вимог до форми та змісту прайс-листа, зокрема щодо необхідності зазначення у ньому всього асортименту продукції продавця чи конкретного строку його дії.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 зазначив, що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на самостійну підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, у якій зазначено, що наявність чи відсутність у прайс-листі окремих реквізитів сама по собі не свідчить про заниження митної вартості товарів.

При цьому, ціна імпортованого ТОВ «Енерлайт» товару підтверджувалася не прайс-листом як самостійним доказом, а сукупністю контракту, специфікації, інвойсу та банківських платіжних документів, відомості яких щодо вартості товару між собою узгоджувалися.

Посилання апелянта на те, що додатково поданий прайс-лист № SYUR6-W2001 від 02 березня 2020 року не містив інформації саме щодо товару, заявленого до митного оформлення, також не свідчить про непідтвердження заявленої митної вартості, оскільки зазначений прайс-лист було подано як додатковий документ щодо аналогічної продукції, тоді як вартість безпосередньо імпортованого товару визначалася та підтверджувалася первинними документами зовнішньоекономічної операції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи апелянта щодо неможливості врахування експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1511 від 22 липня 2020 року з тих підстав, що експертом досліджувалися документи, подані декларантом, а у висновку не наведено конкретних посилань на використані інтернет-ресурси.

Зазначений експертний висновок був додатковим документом, поданим на вимогу митного органу, та не становив єдиної чи визначальної підстави заявленої декларантом митної вартості. Відтак зауваження митного органу до змісту цього висновку не спростовують відомостей, що містяться у контракті, специфікації, інвойсі, платіжних, транспортних та страхових документах, та не свідчать про наявність у цих первинних документах розбіжностей щодо ціни товару або числових значень складових митної вартості.

Необґрунтованими є також доводи апелянта щодо невідповідності страхових документів умовам страхування.

Матеріали справи свідчать, що Генеральним договором страхування вантажів № 101044000 від 01 листопада 2018 року передбачено, що страхова сума встановлюється у розмірі ринкової вартості вантажів, що плануються до перевезення, а страховою сумою за кожним перевезенням є сума, заявлена страхувальником у відповідному повідомленні та сертифікаті.

У свою чергу, умовами страхового сертифіката № 101044000/50 від 28 травня 2020 року передбачено визначення дійсної вартості вантажу у розмірі 110 відсотків вартості вантажу за ціною виробника та/або постачальника, виключаючи витрати на перевезення, зберігання, фрахт, митні витрати, комісію тощо.

Таким чином, твердження апелянта про те, що при визначенні страхової суми повинні були враховуватися витрати на перевезення, зберігання, фрахт, митні витрати та комісія, не відповідає змісту зазначених умов страхування.

Крім того, для цілей визначення митної вартості декларантом окремо заявлено витрати на страхування у розмірі 1 711,91 грн та подано документи, що містять відомості про вартість такого страхування. Апелянтом не наведено конкретних розрахунків, які б свідчили про те, що заявлена декларантом величина витрат на страхування є неповною або не відповідає фактично понесеним витратам.

За таких обставин, посилання на страхові документи не підтверджує відсутності складової митної вартості, передбаченої частиною десятою статті 58 МК України, та не утворює передбаченої частиною другою статті 58 МК України підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості.

Щодо посилань апелянта на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та на наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів колегія суддів зазначає наступне.

Наявність у інформаційних ресурсах митного органу відомостей про митне оформлення інших товарів за вищою митною вартістю може бути підставою для здійснення митним органом відповідної перевірки заявленої митної вартості, однак сама по собі різниця між рівнем заявленої декларантом митної вартості та митною вартістю інших товарів не свідчить про недостовірність заявленої ціни договору та не є самостійною підставою для її коригування.

Для використання такої інформації при визначенні митної вартості митний орган повинен встановити співставність відповідних товарів та операцій, зокрема врахувати характеристики товару, виробника, кількість товару, комерційний рівень, умови та обсяг поставки, а також інші обставини, які об`єктивно впливають на ціну товару.

Натомість у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000311/2 від 23 липня 2020 року Київська митниця, з одного боку, зазначила про наявність інформації щодо митної вартості ідентичних товарів на вищому рівні, а з іншого - констатувала неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, визначеної з дотриманням умов статті 59 МК України.

При цьому, конкретних відомостей, які б пояснювали наведене співвідношення висновків митного органу, спірне рішення не містить.

Для визначення скоригованої митної вартості Київська митниця застосувала резервний метод та послалася на митну декларацію № UA100020/2020/30315 від 25 червня 2020 року, визначивши митну вартість задекларованого ТОВ «Енерлайт» товару у розмірі 4,63 дол. США за одиницю.

Водночас, посилання у рішенні про коригування митної вартості виключно на номер та дату іншої митної декларації не є достатнім обґрунтуванням числового значення митної вартості, визначеної за резервним методом.

Із наданої до матеріалів справи копії митної декларації № UA100020/2020/30315 від 25 червня 2020 року неможливо встановити тотожність або належну співставність зазначеного у ній товару з товаром, ввезеним ТОВ «Енерлайт», оскільки вона не містить відомостей про характеристики товару в обсязі, необхідному для такого порівняння.

При цьому, різні види світлотехнічної продукції можуть відрізнятися за технічними та якісними характеристиками, виробником, матеріалами виготовлення, комплектацією, кількістю в партії та умовами поставки, що безпосередньо може впливати на їх вартість.

У рішенні № UA100000/2020/000311/2 від 23 липня 2020 року не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, митна вартість якого була використана як джерело інформації, не зазначено обсяг та умови поставки такого товару, його фактурну вартість та інші умови відповідної зовнішньоекономічної операції, а також не наведено розрахунку, з якого можливо встановити, яким саме чином митним органом визначено митну вартість у розмірі 4,63 дол. США за одиницю.

Таке обґрунтування не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України щодо необхідності зазначення у рішенні про коригування митної вартості наявної у митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності заявленої митної вартості, та обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої митним органом, і фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу у рішенні мають зазначатися докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2026 року у справі № 815/2417/17, вирішуючи питання щодо правомірності визначення митної вартості товарів за резервним методом, погодився з висновком про неналежне обґрунтування рішення митного органу у випадку, коли у ньому не зазначено, яким чином митну вартість визначено саме у відповідному розмірі, які складові вплинули на її формування та не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, ціна якого була взята за основу для коригування митної вартості.

Наведений правовий висновок підлягає врахуванню і у цій справі, оскільки рішення № UA100000/2020/000311/2 від 23 липня 2020 року містить аналогічний недолік щодо обґрунтування конкретного числового значення скоригованої митної вартості.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 810/2463/17 як на підтвердження того, що саме неподання декларантом повного переліку витребуваних митним органом документів є достатньою підставою для коригування митної вартості.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив з того, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом саме тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми або у своїй сукупності не усувають обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, сама по собі відсутність окремих додатково витребуваних документів не має наслідком автоматичну відмову у застосуванні основного методу визначення митної вартості. Визначальним є встановлення того, чи підтверджують наявні документи числові значення митної вартості та чи залишилися після їх оцінки обґрунтовані сумніви у достовірності відповідних відомостей.

У даній справі сукупність поданих ТОВ «Енерлайт» документів підтверджувала ціну товару, погоджену сторонами контракту, факт її сплати, кількість товару, транспортні витрати та витрати на страхування, тоді як Київською митницею не встановлено конкретної складової митної вартості, числове значення якої залишилося документально непідтвердженим після подання декларантом додаткових документів.

При цьому, доводи апелянта фактично відтворюють обставини, зазначені митним органом у повідомленнях про надання додаткових документів та у спірному рішенні, однак не спростовують висновку суду першої інстанції про достатність поданих позивачем документів для перевірки заявленої митної вартості та не усувають недоліків обґрунтування самого рішення про її коригування.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України не доведено наявності передбачених МК України підстав для невизнання митної вартості товару, визначеної ТОВ «Енерлайт» за основним методом - за ціною договору.

Відповідачем також не доведено об`єктивної неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, належним чином не обґрунтовано послідовне незастосування методів, які передують резервному, та не наведено належного обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної із застосуванням резервного методу.

За змістом частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000311/2 від 23 липня 2020 року.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00683 від 23 липня 2020 року прийнята у зв`язку з коригуванням заявленої ТОВ «Енерлайт» митної вартості товару, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для її скасування також є правильним.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерлайт» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.