Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №855/1/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 855/1/24 Головуючий у 1 інстанції: Жук Р.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду, в якому просив:

- визнати дії Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року по справі № 754/8062/17 та Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по справі № 33/796/2543/2017 - протиправними;

- зобов`язати переглянути за нововиявленими та виключними обставинами постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року по справі № 754/8062/17 та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по справі № 33/796/2543/2017;

- скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року у справі № 754/8062/17 (провадження № 3/754/2949/17) та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по справі № 33/796/2543/2017 у зв`язку з нововиявленими та виключними обставинами та закрити провадження по справі № 754/8062/17 відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП на підставі п. 3 ст. 247 КУпАП у зв`язку з неосудністю особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.

01 квітня 2024 року суддями Бєловою Л.В., Аліменком В.О. та Безименною Н.В. подано заяви про самовідвід, у зв`язку з тим, що протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями не містив єдиного унікального номера судової справи, що свідчило про порушення порядку визначення складу суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року заяви суддів Бєлової Л.В., Аліменка В.О., Безименної Н.В. про самовідвід - задоволено. Відведено суддів Бєлову Л.В., Аліменка В.О., Безименну Н.В. від розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії. Справу передано для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року передано матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (суддя-доповідач Беспалов О.О.).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, позивач - ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких просив скасувати зазначені ухвали суду повністю, як постановлені неповноважними складами суду, визначеними в результаті несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду за нечинним єдиним унікальним номером справи № 855/1/24, з порушенням правил інстанційної, предметної та територіальної юрисдикції (підсудності), та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала (суддя-доповідач Швед Е.Ю.).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року. Витребувато з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №855/1/24 (суддя-доповідач Швед Е.Ю.).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії до свого провадження. Витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №855/1/24 (суддя-доповідач Кучма А.Ю.).

19 червня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо прийняття апеляційної скарги та адміністративного позову до розгляду у порядку спрощеного провадження та витребування доказів.

У вказаному клопотанні ОСОБА_2 просив:

- прийняти апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі № 855/1/24 та адміністративний позов до розгляду, задовольнити дану апеляційну скаргу і задовольнити даний адміністративний позов;

- постановити ухвалу, якою: зупинити дію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року у справі № 855/1/24; відкрити провадження в адміністративній справі; справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

- витребувати у Деснянського районного суду міста Києва:

відомості щодо дати надходження протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 100898 від 19.06.2017 р. про ДТП, яка мала місце 12.12.2016, письмових матеріалів закритого кримінального провадження № 12016100030015271, які отримано судом та зареєстровано Деснянським районним судом м. Києва;

відомості щодо авторозподілу цих письмових матеріалів і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, яким визначено неповноважний склад суду судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В.;

посадові інструкції осіб Деснянського районного суду міста Києва, відповідальних за здійснення реєстрації судових справ та здійснення автоматизованого розподілу;

відомості щодо реєстрації заяви ОСОБА_1 від 29.08.2017 року до судді Деснянського районного суду м.Києва Лісовської О.В. про відкладення розгляду справи;

відомості щодо дати реєстрації постанови судді Деснянського районного суду м. Києва Лісовської О.В. від 04.09.2017 р. у справі № 754/8062/17 (№ 68715671 в ЄДРСР), яку за даними ЄДРСР надіслано до Реєстру 08.09.2017, зареєстровано: 08.09.2017, забезпечено надання загального доступу: 12.09.2017, номер судового провадження: не визначено, та не підписано зазначеною в ній суддею, з зазначенням мітки часу, яка не підлягає редагуванню та підписаним КЕП автора (авторів) цього процесуального документу;

- витребувати в Київського апеляційного суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі та усі наявні докази, що стосуються предмету доказування та позовних вимог адміністративного позову, а саме: відомості щодо дати надходження апеляційної скарги ОСОБА_1 , яку зареєстровано Київським апеляційним судом 18.09.2017; відомості щодо дати реєстрації Київським апеляційним судом іншої справи № 33/796/2543/2017 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04.09.2017 року у справі № 754/8062/17 з зазначенням мітки часу, яка не підлягає редагуванню та з засвідченням КЕП автора (авторів) цього процесуального документу; відомості щодо авторозподілу Київським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04.09.2017 року у справі № 754/8062/17 з зазначенням мітки часу, яка не підлягає редагуванню; посадові інструкції осіб Київського апеляційного суду, відповідальних за здійснення реєстрації судових справ та здійснення авторозподілу з засвідченням КЕП автора (авторів) цих процесуальних документів; відомості щодо дати реєстрації з порушенням правил предметної і субєктної юрисдикції постанови Апеляційного суду міста Києва від 07.11.2017 року по іншій справі № 33/796/2543/2017 (№ 70312338 в ЄДРСР) з зазначенням мітки часу, яка не підлягає редагуванню та з засвідченням підпису КЕП автора (авторів) цього процесуального документу;

- скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі № 855/1/24 (№ 118762280 в ЄДРСР) повністю, як постановлену неповноважним складом суду визначеного в результаті несанкціонованого втручання в роботу АСДС за нечинним єдиним унікальним номером № 855/1/24, з порушенням правил інстанційної, предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) та ухвалити нове судове рішення, яким:

визнати дії Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року по справі № 754/8062/17 та Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по справі № 33/796/2543/2017 - протиправними;

зобов`язати переглянути за нововиявленими та виключними обставинами постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року по справі № 754/8062/17 та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по справі № 33/796/2543/2017;

скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року у справі № 754/8062/17 (провадження № 3/754/2949/17) та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по справі № 33/796/2543/2017 у звязку з нововиявленими та виключними обставинами та закрити провадження по справі № 754/8062/17 відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП на підставі п. 3 ст. 247 КУпАП у звязку з неосудністю особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.

В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 посилається на обставини подання ним адміністративного позову, його реєстрації та автоматизованого розподілу, стверджує про порушення порядку присвоєння єдиного унікального номера судової справи, правил визначення складу суду, інстанційної, предметної та територіальної юрисдикції (підсудності), а також про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду. Зазначає про тривалий розгляд справи та несвоєчасне витребування її матеріалів із суду першої інстанції. Також, вказує на необхідність витребування у Деснянського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду документів і відомостей, які, на його думку, мають значення для встановлення обставин реєстрації, автоматизованого розподілу та розгляду справи № 754/8062/17 і пов`язаних із нею процесуальних документів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року прийнято справу № 855/1/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії до свого провадження. Призначено справу за до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Продовжено строк розгляду даної адміністративної справи на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи (суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.).

24 серпня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо прийняття апеляційної скарги та адміністративного позову до розгляду у порядку спрощеного провадження та витребування доказів, прохальна частина якого в частині витребування доказів у Деснянського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду за своїм змістом переважно відповідає вимогам, заявленим у клопотанні від 19 червня 2026 року, із уточненням окремих відомостей, які позивач просить витребувати, зокрема, щодо їх реєстрації в ЄСІКС та/або її окремих підсистемах (модулях).

Водночас, у клопотанні від 24 серпня 2026 року ОСОБА_1 додатково просить прийняти апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року до розгляду, відкрити апеляційне провадження, задовольнити апеляційну скаргу та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду; зупинити дію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та відкрити провадження в адміністративній справі; прийняти адміністративний позов до розгляду, поновити строк звернення до адміністративного суду, задовольнити адміністративний позов та передати його на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Крім того, позивач повторно просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що судді під час розгляду ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, оскільки не здійснюють владні управлінські функції, а тому, не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Суд першої інстанції зазначив, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, допущені судами після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені, а оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Оскільки предметом позову у цій справі є дії (рішення) судді Деснянського районного суду міста Києва при постановленні постанови від 04 вересня 2017 року у справі № 754/8062/17 та рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на зазначену постанову, тобто, позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених ОСОБА_1 вимог слід тлумачити як таке, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги не можуть бути вирішені судами жодної юрисдикції.

Також, надаючи оцінку посиланням позивача на положення статей 361-369 КАС України щодо перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, суд першої інстанції вказав, що відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з визначених Кодексом підстав подається до суду, який ухвалив судове рішення, тоді як заява ОСОБА_1 подана до суду за формою адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей спір не належить до компетенції адміністративних судів та не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним у цій статті шляхом.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, необхідною ознакою публічно-правового спору є здійснення суб`єктом владних повноважень у правовідносинах, у яких виник спір, саме публічно-владних управлінських функцій. Сама по собі участь у спірних правовідносинах органу державної влади не є достатньою підставою для віднесення такого спору до публічно-правового та його розгляду за правилами адміністративного судочинства. Такий підхід послідовно застосований Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 580/1016/23.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ та прийняття у них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише у судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Водночас акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

У постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 820/5586/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що дії суду (судді), вчинені при виконанні обов`язків щодо здійснення правосуддя, є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження у будь-який спосіб процесуальних актів, дій чи бездіяльності судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені лише акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/56/18 також зазначила, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, допущені судами після отримання процесуального документа та визначення складу суду для його розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення або невчинення судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій та ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 580/1016/23, у якій зазначено, що правовідносини, пов`язані з діями чи бездіяльністю суду та судді щодо розгляду процесуальних питань у межах конкретної судової справи, не є владно-управлінськими, а такий спір не може бути класифікований як публічно-правовий. Заявлені у такому спорі вимоги не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні за правилами іншого виду судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі № 754/8062/17 вирішено питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, а постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року вирішено питання щодо апеляційного оскарження зазначеного судового рішення.

Звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії Деснянського районного суду міста Києва та Апеляційного суду міста Києва, зобов`язати переглянути постанови цих судів за нововиявленими та виключними обставинами, скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 247 КУпАП.

Отже, заявлені позовні вимоги безпосередньо стосуються процесуальних дій та судових рішень, вчинених і ухвалених судами під час здійснення правосуддя у межах конкретної справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, характер спірних правовідносин не змінюється залежно від того, що позивач визначив відповідачами Деснянський районний суд міста Києва та Київський апеляційний суд і сформулював свої вимоги як вимоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Фактично шляхом подання окремого адміністративного позову ОСОБА_1 ставить питання про перевірку законності процесуальних дій судів та перегляд судових рішень, ухвалених у межах іншого судового провадження, поза встановленим законом процесуальним порядком їх перегляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення Деснянський районний суд міста Києва та Апеляційний суд міста Києва здійснювали функцію правосуддя, а не публічно-владні управлінські функції.

Відтак, заявлені ОСОБА_1 вимоги не можуть бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства, а правомірність відповідних процесуальних дій та судових рішень може перевірятися виключно у порядку, встановленому процесуальним законом для відповідного виду судового провадження.

Щодо посилань ОСОБА_1 на положення статей 361-369 КАС України та необхідності перегляду постанов Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року і Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року за нововиявленими та виключними обставинами, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами з підстав, визначених цією статтею.

Порядок подання відповідної заяви та визначення суду, уповноваженого на її розгляд, встановлений статтями 364, 365 КАС України.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 365 КАС України, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Водночас, положення глави 3 розділу III КАС України регламентують перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судових рішень, ухвалених у порядку адміністративного судочинства, та не встановлюють процесуального механізму перегляду в порядку КАС України судових рішень, ухвалених у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Матеріали справи свідчать, що постанова Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі № 754/8062/17 та постанова Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року ухвалені в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, а не в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, посилання позивача на статті 361-369 КАС України не створює правових підстав для перегляду зазначених судових рішень у межах нового адміністративного позову та не змінює правової природи заявлених ним вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на положення КАС України щодо перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами як на підставу для відкриття провадження у цій справі.

Щодо доводів апелянта про те, що оскаржувана ухвала Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року постановлена неповноважним складом суду, визначеним у результаті несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду за нечинним єдиним унікальним номером справи № 855/1/24, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, під час первинного автоматизованого розподілу адміністративного позову ОСОБА_1 у Шостому апеляційному адміністративному суді було встановлено, що протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями не містив єдиного унікального номера судової справи. Зазначена обставина була оцінена колегією суддів як порушення порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, у зв`язку з чим, заяви суддів Бєлової Л.В., Аліменка В.О. та Безименної Н.В. про самовідвід були задоволені, а справу передано для визначення іншого складу суду.

Разом з тим, встановлення зазначеного порушення при первинному автоматизованому розподілі не свідчить про наявність несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду та не є підтвердженням доводів апелянта про незаконність усіх подальших процесуальних дій, вчинених у цій справі.

Зазначене порушення стосувалося виключно порядку первинного визначення складу суду у Шостому апеляційному адміністративному суді та було усунуто шляхом задоволення заяв про самовідвід і передачі справи для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

У подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року матеріали адміністративного позову передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, де, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи передано на розгляд судді Жуку Р.В.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про порушення порядку автоматизованого визначення судді Жука Р.В. для розгляду переданих до Київського окружного адміністративного суду матеріалів, так само як і доказів несанкціонованого втручання в автоматизовану систему документообігу цього суду.

Отже, обставини, встановлені ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року та пов`язані з первинним автоматизованим розподілом адміністративного позову, не є підставою для висновку про неповноважність складу Київського окружного адміністративного суду, яким постановлено оскаржувану ухвалу від 29 квітня 2024 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про постановлення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року неповноважним складом суду внаслідок несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду.

З приводу доводів апелянта про порушення правил інстанційної, предметної та територіальної юрисдикції (підсудності), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 28 КАС України, підсудність справи, у якій однією із сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Разом з тим, наведена норма регулює виключно питання територіальної підсудності адміністративної справи та підлягає застосуванню після встановлення того, що відповідний спір взагалі належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, правила територіальної підсудності не визначають предметної чи інстанційної юрисдикції справи та не наділяють апеляційний адміністративний суд повноваженнями розглядати як суд першої інстанції справи, які законом до його компетенції не віднесені.

Як встановлено, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, положеннями статті 22 КАС України визначено вичерпні категорії адміністративних справ, які підсудні апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції. Зміст та суб`єктний склад заявленого ОСОБА_1 позову не дають підстав для його розгляду Шостим апеляційним адміністративним судом як судом першої інстанції.

Крім того, Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» встановлено, що до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Саме з огляду на наведене, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року матеріали позову ОСОБА_1 було передано до Київського окружного адміністративного суду.

Водночас, у межах цієї справи визначальним є те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги, як установлено вище, стосуються процесуальних дій та судових рішень, вчинених і ухвалених судами під час здійснення правосуддя у конкретній справі про адміністративне правопорушення, а тому, не утворюють публічно-правового спору, який може бути предметом розгляду за правилами КАС України.

З огляду на викладене, посилання апелянта на статтю 28 КАС України та порушення правил територіальної підсудності не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність передбаченої пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України підстави для відмови у відкритті провадження, оскільки, правила підсудності не можуть бути підставою для розгляду в порядку адміністративного судочинства спору, який за своєю правовою природою до адміністративної юрисдикції не належить.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення правил інстанційної, предметної та територіальної юрисдикції (підсудності).

Крім того, колегія суддів враховує, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року повернуто особі, яка її подала.

При цьому, в ухвалі від 24 червня 2024 року суд апеляційної інстанції зазначив, що перегляд в апеляційному порядку ухвали, постановленої цим же адміністративним судом, процесуальним законом не передбачений, а Верховний Суд в ухвалі від 09 травня 2024 року, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу від 02 квітня 2024 року, звернув увагу, що, відповідно до частини дев`ятої статті 29 КАС України, ухвала про визначення підсудності справи оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду у цьому провадженні є ухвала Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі, а тому доводи ОСОБА_1 , спрямовані на повторну перевірку законності ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, не є підставою для скасування оскаржуваної у цьому апеляційному провадженні ухвали суду першої інстанції.

Щодо поданих суду апеляційної інстанції клопотань ОСОБА_1 від 19 червня 2026 року та від 24 серпня 2026 року, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту вказаних клопотань вбачається, що позивач, серед іншого, просить витребувати у Деснянського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду відомості та документи щодо реєстрації матеріалів справи про адміністративне правопорушення, автоматизованого розподілу, реєстрації окремих процесуальних документів, посадових інструкцій відповідальних працівників судів, а також відомості щодо реєстрації та розподілу апеляційної скарги ОСОБА_1 у 2017 році.

За приписами статті 80 КАС України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування судом, при цьому у такому клопотанні, зокрема, повинно бути зазначено обставини, які відповідний доказ може підтвердити, або аргументи, які він може спростувати.

Разом з тим, предметом даного апеляційного перегляду є правомірність відмови у відкритті провадження з підстав неналежності заявлених ОСОБА_1 вимог до розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Запитувані позивачем відомості та документи стосуються порядку реєстрації, розподілу та розгляду у 2017 році справи про адміністративне правопорушення № 754/8062/17, а також апеляційного перегляду судового рішення у цій справі, однак вони не впливають на вирішення питання щодо правової природи заявлених у цій справі позовних вимог та можливості їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Встановлення обставин, на підтвердження яких позивач просить витребувати зазначені докази, фактично потребувало б перевірки процесуальних дій, вчинених судами при розгляді іншої судової справи № 754/8062/17, тоді як така перевірка не становить предмета цього апеляційного провадження.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для витребування зазначених ОСОБА_1 доказів, оскільки, вони не мають значення для перевірки законності та обґрунтованості ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року. А тому, у задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 19 червня 2026 року та від 24 серпня 2026 року в частині витребування відомостей та документів слід відмовити.

З приводу вимог ОСОБА_1 про прийняття апеляційної скарги до розгляду та відкриття апеляційного провадження колегія суддів враховує, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року вже відкрито, а тому, відповідне процесуальне питання вирішено судом.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відкриття апеляційним судом провадження за адміністративним позовом та безпосереднє задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у разі скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження справа передається на розгляд суду першої інстанції. Стаття 320 КАС України також передбачає, що наслідком скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, є направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, при апеляційному перегляді ухвали про відмову у відкритті провадження суд апеляційної інстанції перевіряє наявність правових підстав для постановлення такої ухвали та не вирішує заявлені позовні вимоги по суті.

Оскільки, у цій справі колегія суддів дійшла висновку про правомірність відмови у відкритті провадження, а тому, відсутні також правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про зупинення дії оскаржуваної ухвали, відкриття провадження за адміністративним позовом та задоволення цього позову.

Щодо вимог про передачу справи та адміністративного позову на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає, що підстави та порядок передачі адміністративної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 346, 347 КАС України та стосуються розгляду справи судом касаційної інстанції.

Зокрема, положення статті 346 КАС України пов`язують передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду саме з розглядом справи у касаційному порядку відповідною колегією, палатою або об`єднаною палатою Верховного Суду.

Шостий апеляційний адміністративний суд здійснює у цій справі апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції та не наділений процесуальними повноваженнями передавати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку статей 346, 347 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає клопотання ОСОБА_1 від 19 червня 2026 року та від 24 серпня 2026 року необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з порядком реєстрації та розподілу матеріалів, визначенням підсудності справи, а також із висновком суду першої інстанції щодо неможливості розгляду заявлених ним вимог у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, наведені апелянтом доводи не спростовують того, що заявлені ним позовні вимоги безпосередньо спрямовані на оскарження процесуальних дій судів та перегляд судових рішень, ухвалених при здійсненні правосуддя у справі про адміністративне правопорушення, шляхом ініціювання нового адміністративного судового провадження.

Такий спосіб оскарження процесуальних дій та судових рішень не передбачений процесуальним законом, а відповідні правовідносини не мають характеру публічно-правового спору у розумінні КАС України.

Правова позиція щодо неможливості оскарження процесуальних дій суду (судді) шляхом ініціювання окремого адміністративного провадження є сталою та, зокрема, підтверджена Верховним Судом у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 580/1016/23, якою залишено без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року.

Верховний Суд зазначив, що відносини, які стосуються дій або бездіяльності суду та судді щодо вирішення процесуальних питань у межах конкретної судової справи, не є владно-управлінськими, а заявлені щодо таких дій вимоги не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені ОСОБА_1 вимоги стосуються процесуальних дій та судових рішень, вчинених і ухвалених судами під час розгляду конкретної справи про адміністративне правопорушення, та фактично спрямовані на їх перегляд поза встановленим процесуальним законом порядком.

З приводу інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Чаку Є.В.