Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №320/24085/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/24085/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвотекс» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвотекс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 15.06.2023 № UA100180/2023/000026/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.06.2023 № UA100180/2023/0000226.

Позов мотивовано тим, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Київська митниця звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 25 лютого 2025 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, зокрема в частині офіційного з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, а також оцінки наявних у ній доказів, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення, яке підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт зазначає, що довідка про транспортні витрати не є документом, що підтверджує транспортні витрати, оскільки не є первинним документом у розумінні частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією від 13.06.2023 №UA100180/2023/508714 (MRN 23UA100180508714U7) не подано для підтвердження витрат експедитора документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Апелянт зазначає, що з метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта витребувано відповідно до вимог частини другої, третьої статті 53, 54 Митного кодексу України додаткові документи. Вважає, що вимога надання вищевказаних документів, прямо передбачена законом, а відтак не може піддаватися сумніву з боку будь-якого органу влади.

Також в обґрунтування своїх вимог зазначає, що банківський платіжний документ SWIFT від 31.03.2023 на суму 11478,26 EUR не можливо однозначно ідентифікувати з даною поставкою, оскільки не містить відміток банку про виконання зазначеного банківського платіжного документа.

В графі 70 «Remittance Information» (інформація про переказ) банківського платіжного документу міститься посилання лише на контракт від 16.03.2023 №3. На думку апелянта, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Стверджує, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 та від 2302.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 червня 2023 року ТОВ «Інвотекс» подало для митного оформлення електронну митну декларацію № 23UA100180508714U7, відповідно до якої задекларовано вантаж:

- Інші центри оброблювальні: 3-осьовий вертикальний фрезерний обробний центр ТМ «DECKEL МАНО», бувший у використанні вертикальний обробний центр/Deckel Maho DMU 60 Е Vertical Machining Centre - 1 шт. Модель - DMU 60 Е, рік випуску - 1998 з системою ЧПУ - HEIDENHAIN MILLPLUS серійний номер - 662866, артикул - 791289. Постачається в частково розібраному стані. Торговельна марка: Deckel Maho, Виробник: Deckel Maho GmbH, Країна виробництва: DE, Місць - 2 NA/2.

Фактурна вартість товару становить 9038,00 Євро.

Зазначений товар надійшов на адресу ТОВ «Інвотекс» автомобільним транспортом з реєстраційним номером НОМЕР_1 /НОМЕР_2.

Доставка вантажу на митну територію України здійснювалась ТОВ «ФТП», на підставі договору надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/813К та ФОН ОСОБА_2, на підставі договору перевезення вантажів №320 від 31.05.2023 за маршрутом: м.Eger (Угорщина) - п/п Чоп - м. Київ (Україна).

Даний вантаж надійшов на адресу ТОВ «Інвотекс» на підставі наступних товаротранспортних та комерційних документів:

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) V5330-013 від 21.03.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) V5330-014 від 21.03.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 07.06.2023;

- Декларація про походження товару (Declaration of origin) V5330-013 від 21.03.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1251 від 12.06.2023;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 31.03.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № дов-МАУ 10149 від 12.06.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №3 від 16.03.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера №128/22-ВВ від 09.12.2022;

- Договір (контракт) про перевезення №1237 від 22.09.2022;

- Договір (контракт) про перевезення вантажів №320 від 31.05.2023;

- Договір (контракт) надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/813К від 09.12.2022;

- Заявка від 31.05.2023 №MAY 10149;

- Опис технічного стану №б/н від 13.06.2023;

- Пояснення від 13.06.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення 23HU4110002B43F4C7 від 05.06.2023.

Відправником партії товару є компанія «Surplex GmbH Eger, Kulsosor u. 83300 Hungary Surplex GmbH Theodorstr. 105 - 40472 Dusseldorf - Germany».

Постачання товару здійснено на підставі контракту № 3 від 16.03.2023.

Відповідно до умов контракту та інформації, зазначеної в інвойсі, товар постачався на умовах поставки FCA HU Eger.

Умовами поставки «Інкотермс 2010» FCA - франко перевізник, передбачено, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, в своїх приміщеннях або в іншому обумовленому пункті. Тобто, умови поставки FCA передбачають те, що продавець виконує всі необхідні вимоги по оформленню передавальних документів і передає товар визначеному покупцем перевізнику або довіреній особі в місці, яке визначено в контракті.

Перевезення даної партії вантажу здійснено транспортними засобами, які надані ТОВ «ФТП» згідно договору транспортного експедирування №ФТП/813К від 09.12.2022.

В додаток до товаротранспортних та комерційних документів контрагент «Surplex GmbH» - надав перевізнику експортну митну декларацію 23HU4110002B43F4C7 від 05.06.2023, в якій ідентифіковано даний товар.

Наявні товаротранспортні, комерційні та митні документи країни відправлення даної партії вантажу надало ТОВ «Інвотекс» підстави визначити митну вартість даного товару за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною угоди.

При цьому, ТОВ «Інвотекс» зазначено в митній декларації митну вартість товарів з врахуванням їх фактурної вартості 9 038,00 EUR (355 708,57 грн) та вартості перевезення (46000,00 грн), яка разом складає 401708,57 грн.

ТОВ «Інвотекс» поданий пакет документів, визначений ст. 53 МКУ, та митну вартість за першим методом визначення митної вартості підтверджено ТОВ «Інвотекс» відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України наступними документами:

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 31.03.2023 (на оплату в сумі 11 478,26 EUR);

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1251 від 12.06.2023 щодо оплати в сумі - 70 934,76 грн, яка включає в себе оплату наступних послуг:

1) відшкодування вартості міжнародних перевезень за межами митної території України (46 000,00 грн);

2) відшкодування вартості міжнародних автоперевезень по митній території України 20993,94 грн);

3)винагорода експедитора в межах України (3 940,82 грн);

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № дов-МАУ10149 від 12.06.2023;

- Контракт купівлі-продажу товару №3 від 16.03.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №ФТГІ/813К від 09.12.2022;

- Договір (контракт) про перевезення №1237 від 22.09.2022;

- Договір (контракт) про перевезення вантажів №320 від 31.05.2023.

Декларантом також надано документи, які підтверджують заявлену митну вартість за першим методом (ціною договору):

- довідку на транспортні витрати № дов-МАУ10149 від 12.06.2023, в якій вказано, що страхування вантажу не проводилось;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1251 від 12.06.2023;

- банківський платіжний документ за товар SWIFT від 31.03.2023 на суму 11 478,26 EUR;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) V5330-013 від 21.03.2023 на суму 9038, 00 Євро;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) V5330-014 від 21.03.2023 на суму 2440,26 Євро;

- митна декларація країни відправлення 23HU4110002B43F4C7 від 05.06.2023.

Відповідач не погодився із задекларованою ТОВ «Інвотекс» митною вартістю та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100180/2023/000026/2 від 15.06.2023, яким здійснив коригування митної вартості, визначивши її на рівні 25 702,69 Євро.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, посадовою особою Київської митниці видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.06.2023 № UA100180/2023/000226.

У зв`язку з цим, до Київської митниці подано нову електронну митну декларацію типу «ІМ40ДЕ» №23UA100180508874U1 від 15.06.2023, із митною вартістю, заявленою з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA100180/2023/000026/2 від 15.06.2023.

За вказаною ЕМД №23UA100180508874U1 від 15.06.2023, товар «Інші центри оброблювальні: 3-осьовий вертикальний фрезерний обробний центр ТМ «DECKEL МАНО», бувший у використанні вертикальний обробний центр/Deckel Maho DMU 60 Е Vertical Machining Centre - 1 шт. Модель - DMU 60 Е, рік випуску - 1998 з системою ЧПУ - HEIDENHAIN MILLPLUS серійний номер - 662866, артикул - 791289. Постачається в частково розібраному стані. Торговельна мapкa: Deckel Maho, Виробник: Deckel Maho GmbH, Країна виробництва: DE, Місць - 2 NA/2», оформлено в митному режимі «імпорт» та випущено у вільний обіг в порядку частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

Позивач вважаючи вищевказані рішення про коригування митної вартості товару та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено. Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

З урахуванням зазначеного, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За змістом частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Статтею 248 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі статтею 49 митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, згідно якої відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Отже, митні органи за наявності відповідних підстав та в установлений законом спосіб мають право здійснювати перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, які він переміщує через митний кордон України.

Така перевірка може здійснюватися, зокрема шляхом звернення до декларанта з вимогою надати додаткові документи, перелік яких визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Водночас частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує право митного органу вимагати такі документи та вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає, що графа 33 оскаржуваного рішення від 15.06.2023 №UA100180/2023/000026/2 не містить жодних відомостей та не відповідає вимогам ч.ч. 1-3 ст. 55 Митного кодексу України, вимогам Розділу II «Графа 33» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів).

Таким чином, відповідач порушив вищевказані законодавчі вимоги щодо форми рішення, а у графі 33 не вказав жодної підстави для його прийняття. При цьому, підстави коригування митної вартості товарів викладені відповідачем в електронному повідомленні, яким окремо викладені відомості, які мають бути у ній зазначені (т.1, а.с.71-74).

Разом з тим, виклад графи 33 рішення про коригування митної вартості в окремому електронному повідомленні не відповідає наведеним вище вимогам Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які прямо визначаються, що вказана графа має містити обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відтак, оскільки такий розділ оскаржуваного рішення не містить наведених відомостей, вбачається, що воно не має відомостей про обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

На цій підставі суд визнає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару безпідставним.

Водночас суд звертає увагу на те, що ТОВ «Інвотекс» поданий пакет документів, визначений ст. 53 МКУ, та митну вартість за першим методом визначення митної вартості підтверджено відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України наступними документами:

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 31.03.2023 (на оплату в сумі 11 478,26 EUR);

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1251 від 12.06.2023 щодо оплати в сумі - 70 934,76 грн, яка включає в себе оплату наступних послуг:

1) відшкодування вартості міжнародних перевезень за межами митної території України (46 000,00 грн);

2) відшкодування вартості міжнародних автоперевезень по митній території України 20993,94 грн);

3)винагорода експедитора в межах України (3 940,82 грн);

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № дов-МАУ10149 від 12.06.2023;

- Контракт купівлі-продажу товару №3 від 16.03.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №ФТГІ/813К від 09.12.2022;

- Договір (контракт) про перевезення №1237 від 22.09.2022;

- Договір (контракт) про перевезення вантажів №320 від 31.05.2023.

Декларантом також надано документи, які підтверджують заявлену митну вартість за першим методом (ціною договору):

- довідку на транспортні витрати № дов-МАУ10149 від 12.06.2023, в якій вказано, що страхування вантажу не проводилось;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1251 від 12.06.2023;

- банківський платіжний документ за товар SWIFT від 31.03.2023 на суму 11 478,26 EUR;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) V5330-013 від 21.03.2023 на суму 9038, 00 Євро;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) V5330-014 від 21.03.2023 на суму 2440,26 Євро;

- митна декларація країни відправлення 23HU4110002B43F4C7 від 05.06.2023.

Відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 16.03.2023 № 3, передбачено, що порядок та строки оплати товару, що є предметом за цим Контрактом, визначаються Сторонами у Інвойсах до цього Контракту. В Інвойсі від 21.03.2023 №V5330-13 вказано, що термін оплати (payment deadline) за товар - 22.03.2023.

Декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ SWIFT від 31.03.2023, що стосується оцінюваного товару та підтверджує здійснення оплати за товар відповідно до вищезгаданого Інвойсу.

Позивач не заперечує, що проплату здійснено 31 березня 2023 року, а не 22 березня 2023 року, як зазначено в Інвойсі (у зв`язку з воєнним станом), але це не спростовує факту, що ТОВ «Інвотекс», в повній мірі виконало свої зобов`язання перед контрагентом на день подання до митного оформлення товару.

Щодо підтвердження витрат на транспортування та транспортно-експедиторські послуги, декларантом до митного оформлення надано митному органу наступні документи:

- Договір №ФТП/813К від 09.12.2022 надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до цього договору ТОВ «ФТП» (далі - Експедитор), в особі директора Окулова Є.В., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та TOB «Інвотекс» (далі - Клієнт), в особі директора Ткаченка П.В., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали цей договір про наступне, Експедитор зобов`язується за дорученням, від свого імені, але за рахунок Клієнта, шляхом залучення третіх осіб, здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування імпортно-експортних, транзитних та інших вантажів, зазначених клієнтом в Заявках.

У пункті 2.1 цього Договору зазначено, що Клієнт попередньо погоджує з Експедитором конкретний обсяг, характер і вартість транспортно-експедиторських послуг шляхом ділового листування. Експедитор визначає вартість послуг з транспортно- експедиторського обслуговування. Вартість включає в себе тариф на перевезення, винагороду Експедитора, вартість оформлення транспортних документів.

- Договір транспортного експедирування №1237 від 22.09.2022, яким також підтверджується факт надання таких послуг і виконання зобов`язань обох сторін в повній мірі.

Відповідно до цього договору ТОВ «ФТП» (далі - Експедитор 1), з однієї сторони, суб`єкт господарювання - юридична особа, що є споживачем послуг Експедитора 2 та не має права власності на вантаж, та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , що діє на підставі запису в ЄДРПОУ (далі - Експедитор 2 за договором), з іншої сторони, суб`єкт господарювання - юридична/фізична особа, яка забезпечує надання Експедитору 1 під завантаження транспортні засоби Перевізників, що мають ліцензію на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом та бере на себе відповідальність за збереження ввіреного їй вантажу.

У пункті 2.1 цього Договору зазначено, що Експедитор 2 зобов`язується здійснювати перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполучені, відповідно до умов Заявок Експедитора 1, а Експедитор 1 в свою чергу, зобов`язується сплатити погоджену Сторонами провізну плату.

- Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №320 від 31.05.2023, яким передбачено порядок взаємовідносин, що виникають між ФОП ОСОБА_2 , надалі - перевізник та ФОП ОСОБА_1 при плануванні, організації, здійсненні перевезень, виконанні послуг з перевезень у міжнародному автомобільному сполучені відповідно до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажу, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, чинного законодавства України, інших міжнародних конвенцій та угод у галузі міжнародних перевезень.

Позивачем разом із позовною заявою подано платіжну інструкцію №4028 від 21.06.2023 про оплату транспортних послуг за рахунком №1251 від 12.06.2023 та акт надання послуг №1251 від 15.06.2023.

Декларантом до митного органу подано рахунок на оплату №1251 від 12.06.2023 (відповідно до Договору надання транспортно-експедиційних послуг №ФТГІ/813К від 09.12.2022), в якому зазначено найменування робіт та послуг, а саме: відшкодування вартості міжнародних перевезень за межами митної території України, відшкодування вартості міжнародних автоперевезень по митній території України, винагорода експедитора в межах України, і сума таких витрат в розмірі - 70 934,76 грн.

Вказані документи не містили розбіжностей або ознак підробки та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в тому числі вартість перевезення.

Таким чином, позивачем на підтвердження складової митної вартості у вигляді ціни товару та транспортних витрат за межами території України подані всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Водночас відповідачем в оскаржуваному рішенні не визначено обґрунтованих сумнівів щодо змісту наданих ТОВ «Інвотекс» документів, що виключає підстави для неприйняття вказаних документів або сумнівів в їх достовірності.

За таких підстав та враховуючи, що будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Ненаведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів апелянта про те, що в графі 70 «Remittance Information» (інформація про переказ) банківського платіжного документу міститься посилання лише на контракт від 16.03.2023 № 3, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.15 постанови Правління НБУ від 28.07.2008 року №216, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Позивачем надано банківський платіжний документ, який містить номер, дату, суму, яка сплачена, адресу ТОВ «Інвотекс», номер та дату договору, на підставі якого здійснюється поставка товару, тобто повну та достатню інформацію необхідну для ідентифікації відповідності даного документу певній поставці товару. Разом з банківським платіжним документом до митного оформлення подано інші документи, які саме і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару.

Отже, надані документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, в документах відсутні наявні ознаки підробки, в них є всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №320/24085/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова