Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №620/12381/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/12381/25 Головуючий у 1 інстанції: Дубіна М.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, матеріали справи свідчать, що 14 листопада 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з нього збитки, завдані державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 11 975,37 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

Суд першої інстанції зазначив, що спір у цій справі пов`язаний із проходженням ОСОБА_1 публічної служби, а тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що про наявність підстав для звернення до суду Військовій частині НОМЕР_1 було відомо 24 травня 2025 року, тобто з дня видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 травня 2025 року № 754-ОС «Про особовий склад», яким солдата ОСОБА_1 з 17 травня 2025 року знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з неприбуттям з лікування до місця несення служби та відсутністю у місці дислокації підрозділу. Водночас, з позовом у цій справі Військова частина НОМЕР_1 звернулася лише 14 листопада 2025 року, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. Факт зняття ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення з 17 травня 2025 року підтверджується наказом від 24 травня 2025 року № 754-ОС.

Крім того, суд першої інстанції надав оцінку наведеним позивачем у позовній заяві доводам щодо дії на території України воєнного стану та зазначив, що сам по собі факт його запровадження не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а позивачем не надано доказів існування протягом усього відповідного періоду об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, Військовою частиною НОМЕР_1 28 листопада 2025 року подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що протягом 2025 року мали місце неодноразові систематичні та тривалі повітряні тривоги, під час яких військовослужбовці НОМЕР_2 прикордонного загону здійснювали розосередження особового складу, відбувалися ураження критичної інфраструктури міста та відключення електричної енергії, а також проводилися заходи, спрямовані на організацію роботи військової частини та особового складу.

Також, позивач зазначив, що весь особовий склад Військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану залучений до виконання завдань і заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, Військова частина НОМЕР_1 посилалася на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 та від 30 січня 2020 року у справі № 500/787/19, щодо необхідності врахування обставин воєнного стану та недопустимості надмірно формального застосування процесуальних вимог.

Крім того, у заяві про поновлення строку Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що 18 липня 2025 року вже зверталася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 у справі № 620/8213/25, однак відповідну позовну заяву було повернуто, після чого позивачем усунуто обставини, які перешкоджали її належному поданню.

Як вбачається з ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 620/8213/25, підставою для повернення первісної позовної заяви було непідтвердження у встановленому законом порядку повноважень ОСОБА_2 , який підписав позовну заяву від імені Військової частини НОМЕР_1 . При цьому, судом було роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

У подальшому, оскаржуваною ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернуто позивачу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції навів положення частини другої та частини п`ятої статті 122 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду та зазначив, що в ухвалі від 18 листопада 2025 року вже було надано оцінку обставинам початку перебігу строку звернення до суду, а також доводам позивача щодо впливу воєнного стану на можливість своєчасного звернення з позовом.

Суд першої інстанції виходив з того, що питання внутрішньої організації роботи державної установи, пов`язані із запровадженням на території України воєнного стану, є суб`єктивним чинником та не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Також, суд зазначив, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, повинні діяти своєчасно та у належний спосіб і не можуть отримувати вигоду від недотримання власних внутрішніх правил і процесуальних обов`язків, пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 500/4406/24.

Встановивши, що Військовою частиною НОМЕР_1 не наведено інших пояснень та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, відмінних від тих, яким уже було надано правову оцінку в ухвалі від 18 листопада 2025 року, суд першої інстанції дійшов висновку про неусунення недоліків позовної заяви та наявність підстав для її повернення на підставі пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС України.

В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду та зазначає, що 17 липня 2025 року вже зверталася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , який було зареєстровано за № 620/8213/25, однак відповідну позовну заяву повернуто позивачу.

Апелянт вказує, що після повернення первісного позову вживалися заходи щодо повернення сплаченого судового збору, а при повторному зверненні до суду було надано установчі документи на підтвердження повноважень представника Військової частини НОМЕР_1 .

Також, апелянт посилається на постійні повітряні тривоги у Чернігівській області та необхідність розосередження особового складу, вважаючи застосування наслідків пропуску строку звернення до суду надмірним формалізмом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, однак вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, виходячи з наступного.

З огляду на характер заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи абзацу другого частини другої статті 122 КАС України, а не частини п`ятої цієї статті.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Водночас, предметом позову у цій справі є не оскарження рішення, дії чи бездіяльності, пов`язаних із прийняттям ОСОБА_1 на військову службу, її проходженням або звільненням з неї, а стягнення Військовою частиною НОМЕР_1 як суб`єктом владних повноважень грошових коштів, які, за твердженням позивача, були надмірно виплачені відповідачу у складі грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 520/10899/22 дійшов висновку, що питання щодо повернення надмірно виплаченого грошового забезпечення не належать до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби у розумінні частини п`ятої статті 122 КАС України, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню приписи абзацу другого частини другої статті 122 КАС України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду суб`єкта владних повноважень. Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постановах від 07 вересня 2023 року у справі № 520/2134/23 та від 25 січня 2024 року у справі № 520/2137/23.

При цьому, у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 520/2134/23 Верховний Суд наголосив, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють правовідносини, пов`язані з прийняттям особи на публічну службу, її проходженням та звільненням, тоді як вимоги суб`єкта владних повноважень про повернення надмірно виплаченого грошового забезпечення мають інший предмет правового регулювання та не охоплюються спеціальним місячним строком, передбаченим частиною п`ятою статті 122 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до заявлених Військовою частиною НОМЕР_1 вимог місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. До вказаних вимог підлягає застосуванню тримісячний строк, передбачений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення відповідних вимог.

Матеріали справи свідчать, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 травня 2025 року № 754-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 з 17 травня 2025 року знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з тим, що він у встановлений термін не прибув з лікування до місця несення служби та був відсутній у місці дислокації підрозділу. Цим же наказом визначено не здійснювати виплату йому грошового забезпечення з 17 травня 2025 року до дня повернення до виконання військового обов`язку.

Водночас, до видання вказаного наказу ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць травень 2025 року у розмірі 24 749,11 грн, у зв`язку з чим Військовою частиною НОМЕР_1 визначено суму надмірно виплаченого грошового забезпечення за період з 17 травня 2025 року по 31 травня 2025 року у розмірі 11 975,37 грн.

Таким чином, саме 24 травня 2025 року виникли підстави, які надавали Військовій частині НОМЕР_1 право на пред`явлення до ОСОБА_1 вимоги про повернення відповідних грошових коштів, а тому з цієї дати підлягає визначенню початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

З урахуванням правил обчислення процесуальних строків, перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочався 25 травня 2025 року та закінчився 25 серпня 2025 року.

Отже, Військова частина НОМЕР_1 мала право звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплаченого грошового забезпечення у межах тримісячного строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, тобто до 25 серпня 2025 року включно.

При цьому, висновок суду першої інстанції щодо визначення 24 травня 2025 року днем виникнення підстав для звернення до суду є правильним, однак помилковим є застосування до вказаних правовідносин місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Разом з тим, згідно матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 до спливу встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України тримісячного строку вже реалізувала право на звернення до адміністративного суду з відповідними вимогами до ОСОБА_1 .

Так, у липні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, якому присвоєно № 620/8213/25. Отже, первісне звернення позивача до адміністративного суду відбулося у межах тримісячного строку, який спливав 25 серпня 2025 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 620/8213/25 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України. Підставою для її повернення слугувало те, що позовну заяву підписано ОСОБА_2 , повноваження якого на представництво інтересів Військової частини НОМЕР_1 не були підтверджені у встановленому законом порядку.

При цьому, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції роз`яснив Військовій частині НОМЕР_1 , що її повернення не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів звертає увагу, що повернення позовної заяви не свідчить про дотримання строку звернення до суду при подальшому повторному поданні позову та не має наслідком початок перебігу нового строку звернення до адміністративного суду. Право на повторне звернення після повернення позовної заяви може бути реалізоване з дотриманням установленого законом строку звернення до суду.

Таким чином, після повернення позовної заяви ухвалою від 21 липня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 мала можливість повторно звернутися до адміністративного суду після усунення недоліків, які стали підставою для повернення первісного позову, до закінчення тримісячного строку звернення до суду - 25 серпня 2025 року.

Водночас, повторне звернення Військової частини НОМЕР_1 з позовом до ОСОБА_1 відбулося лише 14 листопада 2025 року, тобто після спливу встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів враховує, що підставою для повернення первісної позовної заяви у справі № 620/8213/25 було виключно неналежне підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву від імені Військової частини НОМЕР_1 . Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року не встановлено інших недоліків, які перешкоджали б повторному зверненню позивача до суду після належного підтвердження повноважень його представника.

Відтак, після постановлення ухвали від 21 липня 2025 року до закінчення тримісячного строку звернення до адміністративного суду 25 серпня 2025 року у Військової частини НОМЕР_1 залишався період понад один місяць для усунення встановленого судом процесуального недоліку та повторного подання позовної заяви.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів існування у вказаний період обставин, які об`єктивно унеможливлювали належне оформлення повноважень представника та повторне звернення Військової частини НОМЕР_1 до адміністративного суду у межах установленого законом строку.

Натомість, повторно з позовом до ОСОБА_1 . Військова частина НОМЕР_1 звернулася лише 14 листопада 2025 року, тобто майже через чотири місяці після повернення первісної позовної заяви та після закінчення 25 серпня 2025 року тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин, саме по собі первісне звернення Військової частини НОМЕР_1 до суду у межах установленого законом строку та подальше повернення відповідної позовної заяви не є достатніми підставами для визнання повторного звернення 14 листопада 2025 року своєчасним та не звільняють позивача від обов`язку обґрунтувати поважність причин, які перешкоджали повторному поданню позову у період до 25 серпня 2025 року.

Посилання апелянта на те, що після повернення первісної позовної заяви Військовою частиною НОМЕР_1 вживалися заходи, спрямовані на повернення сплаченого судового збору, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається з ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 620/8213/25, клопотання про повернення судового збору у розмірі 3 028,00 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 17 липня 2025 року № 5959, надійшло до суду 13 жовтня 2025 року, тобто, після закінчення 25 серпня 2025 року тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, вирішення питання щодо повернення судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, не перебувало у правовому чи фактичному взаємозв`язку з можливістю повторного звернення Військової частини НОМЕР_1 до суду з належним чином оформленою позовною заявою та не перешкоджало вчиненню відповідної процесуальної дії у межах встановленого законом строку.

Відтак, наведені апелянтом обставини щодо вжиття заходів з повернення сплаченого судового збору не підтверджують наявності об`єктивно непереборних перешкод для повторного звернення до адміністративного суду до 25 серпня 2025 року та не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо посилань апелянта на запровадження в Україні воєнного стану, систематичні повітряні тривоги у Чернігівській області, необхідність розосередження особового складу, ураження об`єктів критичної інфраструктури, відключення електричної енергії та залучення особового складу Військової частини НОМЕР_1 до виконання завдань із забезпечення оборони України, колегія суддів зазначає наступне.

Запровадження воєнного стану та пов`язані з ним обставини підлягають урахуванню судом при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду, однак сам факт дії правового режиму воєнного стану не свідчить про безумовну наявність поважних причин пропуску такого строку. Вирішальним є встановлення конкретних обставин, які існували протягом відповідного періоду, були об`єктивно непереборними та перебували у безпосередньому причинному зв`язку з неможливістю своєчасного звернення особи до суду.

У заяві про поновлення строку звернення до суду Військова частина НОМЕР_1 посилалася на систематичні повітряні тривоги, розосередження особового складу, ураження критичної інфраструктури, відключення електричної енергії та виконання військовослужбовцями завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони України.

Водночас, позивачем не наведено конкретних обставин та не надано доказів, які б підтверджували неможливість повторного звернення до суду саме у період після повернення первісної позовної заяви 21 липня 2025 року і до закінчення тримісячного строку 25 серпня 2025 року.

Наведені позивачем обставини мають загальний характер та не підтверджують існування протягом усього зазначеного періоду таких перешкод, які фактично унеможливлювали оформлення та подання до суду позовної заяви після усунення недоліку щодо підтвердження повноважень представника.

Колегія суддів також враховує, що Військова частина НОМЕР_1 у липні 2025 року фактично реалізувала можливість звернення до суду з відповідним позовом в умовах дії тих самих обставин воєнного стану, на які посилається як на підставу для поновлення строку. Після повернення первісної позовної заяви перешкода, яка стала підставою для її повернення, полягала виключно у неналежному підтвердженні повноважень особи, яка її підписала, та могла бути усунута шляхом належного оформлення і подання відповідних документів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені Військовою частиною НОМЕР_1 причини не підтверджують наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне повторне звернення до адміністративного суду.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, не спростовують наведених висновків колегії суддів, оскільки, необхідність урахування обставин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, не виключає обов`язку особи, яка просить поновити пропущений строк, обґрунтувати та підтвердити належними доказами наявність конкретних обставин, які перешкоджали своєчасному вчиненню процесуальної дії.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 500/787/19, щодо недопустимості надмірного формалізму при вирішенні питання доступу до правосуддя.

Дотримання встановлених процесуальним законом строків звернення до суду саме по собі не є проявом надмірного формалізму. Встановлення таких строків спрямоване на забезпечення принципу юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а їх поновлення допускається за наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасній реалізації права на звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У даному випадку Військова частина НОМЕР_1 первісно звернулася до суду у межах установленого законом строку, однак позовну заяву було повернуто у зв`язку з неналежним підтвердженням повноважень особи, яка її підписала. Після повернення позову 21 липня 2025 року позивач мав можливість усунути відповідний недолік та повторно звернутися до суду до 25 серпня 2025 року, проте скористався таким правом лише 14 листопада 2025 року, не навівши належного обґрунтування причин, які об`єктивно перешкоджали повторному зверненню протягом установленого законом строку.

Таким чином, первісне звернення Військової частини НОМЕР_1 до суду у липні 2025 року, подальше повернення позовної заяви, вжиття заходів щодо повернення судового збору, а також загальні посилання на обставини, пов`язані з дією воєнного стану, у своїй сукупності не підтверджують поважності причин пропуску тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для його поновлення.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково виходив із застосування до заявлених Військовою частиною НОМЕР_1 вимог місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, тоді як до спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк, установлений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.

Вказане неправильне застосування норм процесуального права не вплинуло на правильність кінцевого висновку суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки повторне звернення Військової частини НОМЕР_1 до суду 14 листопада 2025 року відбулося після закінчення 25 серпня 2025 року тримісячного строку, а поважність причин його пропуску позивачем не доведена.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - зміні в мотивувальній частині шляхом викладення мотивів щодо строку звернення до адміністративного суду в редакції цієї постанови, із залишенням її в іншій частині без змін.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Разом із тим, з огляду на встановлені під час апеляційного перегляду обставини, колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки, до заявлених Військовою частиною НОМЕР_1 вимог підлягає застосуванню тримісячний строк, встановлений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України. У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині шляхом викладення відповідних мотивів у редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року змінити в мотивувальній частині, з урахуванням висновків викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.