Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №580/12383/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12383/25 Головуючий у 1 інстанції: Янківська В.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного відображення періоду вислуги років та розміру надбавки за вислугу років у грошовому атестаті від 23.03.2023 № 2522, довідці про додаткові види грошового забезпечення від 27.03.2023 № 2547 та наказі Військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 № 18;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до грошового атестату від 23.03.2023 № 2522, довідки про додаткові види грошового забезпечення від 27.03.2023 № 2547, наказу Військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 №18, в частині правильного відображення періоду вислуги років та розміру надбавки за вислугу років.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного відображення періоду вислуги років та розміру надбавки за вислугу років у грошовому атестаті від 23.03.2023 № 2522, довідці про додаткові види грошового забезпечення від 27.03.2023 № 2547 та наказі Військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 № 18. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до грошового атестату від 23.03.2023 № 2522, довідки про додаткові види грошового забезпечення від 27.03.2023 № 2547, наказу Військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 №18, в частині правильного відображення періоду вислуги років та розміру надбавки за вислугу років ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано особливості обліку особового складу в особливий період, оскільки, на момент звільнення ОСОБА_1 його особова справа у Військовій частині НОМЕР_1 була відсутня, а грошовий атестат від 23.03.2023 № 2522 та довідка від 27.03.2023 № 2547 були оформлені на підставі наявних у Військовій частині облікових документів. При цьому, апелянт посилається на пункт 2.18 Положення № 530 та стверджує, що повноваження щодо додаткового включення неврахованих періодів військової служби до розрахунку вислуги років покладені на обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а не на військову частину за останнім місцем служби. Також, апелянт наголошує, що Військова частина НОМЕР_1 не наділена повноваженнями самостійно обчислювати у пільговому порядку періоди служби позивача в інших військових формуваннях без відповідних підтверджуючих документів. Крім того, апелянт вказує, що звертаючись 26.06.2025 із заявою про надання уточнюючої довідки із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 35 %, ОСОБА_1 не надав нових документів, які б давали підстави для перегляду раніше здійсненого розрахунку.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 № 18 по стройовій частині, головного сержанта по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього номера обслуги мінометної батареї 1 механізованого батальйону, звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, а з 16.01.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області направлені документи видані Військовою частиною НОМЕР_1 , зокрема:

- грошовий атестат від 23.03.2023 № 2522;

- довідка про додаткові види грошового забезпечення від 27.03.2023 № 2547 (за період з 01.06.2022 по 31.12.2022).

На підставі зазначених документів ОСОБА_1 з 19.04.2023 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пенсія обчислена відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80% грошового забезпечення визначеного згідно із ст. 43 Закону № 2262 та п.7 Постанови № 393, грошовим атестатом від 23.03.2023 № 2522 та довідкою про додаткові види грошового забезпечення від 27.03.2023 № 2547 (за період з 01.06.2022 по 31.12.2022), виданими військовою частиною НОМЕР_1 , а саме:

- 2730,00 грн - посадовий оклад;

- 880,00 грн - оклад за військовим званням (головний сержант);

- 902,50 грн - надбавка за ВИСЛУГУ років (25 %):

- 2687,84 грн - середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 останніх місяців служби перед звільненням, з 01.05.2019 по 30.06.2020 та з 01.03.2022 по 31.12.2022 (надбавка за особливості проходження служби та премія).

Відповідно до записів послужного списку та відомостей військового квитка, ОСОБА_1 проходив військову службу у:

1) військовій частині НОМЕР_2 - із 23.06.2016 до 27.07.2016 на посаді стрільця;

2) військовій частині НОМЕР_3 - із 28.07.2016 до 07.09.2016 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії - водій 2 групи молодших інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” II категорії ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

3) із 07.09.2016 до 17.07.2017 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 групи молодших інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

4) із 17.07.2017 до 07.08.2017 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” II категорії ІНФОРМАЦІЯ_3 .

5) військовій частині НОМЕР_4 - із 07.08.2017 по 03.04.2020 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії номер обслуги кулеметної групи відділення вогневої підтримки оперативно-бойової прикордонної комендатури “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

6) із 03.04.2020 по 17.07.2020 на посаді інспектора прикордонної служби З категорії - кулеметник першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування “ ІНФОРМАЦІЯ_6 ” ІНФОРМАЦІЯ_5 .

7) четвертому відділі РТЦК та СІІ - із 24.02.2022 до 10.06.2022 на посаді головного сержанта;

8) військовій частіші НОМЕР_5 - із 11.06.2022 до 16.01.2023 на посаді головного сержанта по мобілізації номера обслуги мінометної батареї 1 механізованого батальйону

Згідно довідки від 17.07.2020 № 12/1327 військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 в період з 06.08.2017 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції території Донецької області, з 01.05.2018 по 17.07.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області, н.п. Новотроїцьке.

15 квітня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 направлений лист командиру військової частини НОМЕР_6 з проханням провести перевірку зарахування періоду вислуги років у фінансових документах та витягу по стройовій частині.

24 квітня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 надісланий фінансовий атестат та витяг по стройовій частині. В листі зазначено, що враховуючи відсутність особової справи, підстав для внесення змін та перерахунку вислуги немає.

26 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання уточненої довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, однак відповіді на зазначене звернення не отримав.

28 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з проханням сприяти в отриманні від Військової частини НОМЕР_1 уточнюючої довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії із зазначенням відсоткової надбавки за вислугу років у розмірі 35 відсотків, проте відповіді також не отримав.

02 вересня 2025 ОСОБА_1 звернувся з відповідними заявами до ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 з проханням сприяти в отриманні від Військової частини НОМЕР_1 уточнюючої довідки, відповіді на які не отримано.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено порядок та умови встановлення грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 1 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 передбачено виплачувати надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16.

Відповідно до додатка 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, розмір надбавки за вислугу років становить: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; 25 і більше років - 50 відсотків.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Механізм виплати військовослужбовцям грошового забезпечення визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди, зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».

Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.

Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.

Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).

Відповідно до пункту 2.18 Положення № 530, обласний військовий комісаріат після одержання розрахунку вислуги років перевіряє правильність його складення та в разі необхідності додатково включає до вислуги років військовослужбовця неврахований період служби з дня складення розрахунку вислуги років по день звільнення з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, Військовою частиною НОМЕР_1 у грошовому атестаті від 23.03.2023 № 2522 та довідці про додаткові види грошового забезпечення від 27.03.2023 № 2547 визначено надбавку ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 25 відсотків, виходячи з обчисленої відповідачем вислуги років без урахування у пільговому обчисленні окремих періодів попереднього проходження позивачем військової служби.

Водночас, довідкою військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.07.2020 № 12/1327 підтверджено, що у період з 06.08.2017 по 30.04.2018 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, а в період з 01.05.2018 по 17.07.2020 - у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

Пунктом 3 розділу IV Порядку № 260 передбачено, що для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди, зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393. Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби. Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, при визначенні вислуги років ОСОБА_1 для встановлення розміру надбавки за вислугу років підлягають врахуванню не лише періоди проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а й усі періоди його попередньої військової служби, у тому числі періоди, які відповідно до законодавства підлягають обчисленню на пільгових умовах.

Отже, проходження ОСОБА_1 окремих періодів військової служби у військових частинах Державної прикордонної служби України не виключає їх врахування при визначенні вислуги років для виплати надбавки, оскільки Порядок № 260 прямо передбачає зарахування попередньої служби та обчислення відповідних періодів у пільговому порядку.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (у редакціях, чинних у відповідні періоди проходження ОСОБА_1 військової служби), час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, підлягав зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Таким чином, підтверджені довідкою військової частини НОМЕР_4 від 17.07.2020 № 12/1327 періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції з 06.08.2017 по 30.04.2018 та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 01.05.2018 по 17.07.2020 підлягають зарахуванню до його вислуги років у пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі № 380/12042/20, застосовуючи наведені положення постанови Кабінету Міністрів України № 393, виходив із того, що періоди безпосередньої участі особи в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони за наявності визначених законодавством умов підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому обчисленні, та зазначив про необхідність урахування такої пільгової вислуги при визначенні стажу, від якого залежить розмір надбавки за вислугу років.

За таких обставин, визначення Військовою частиною НОМЕР_1 вислуги років ОСОБА_1 без урахування зазначених періодів служби у пільговому обчисленні призвело до визначення надбавки за вислугу років без урахування фактичної тривалості його вислуги, обчисленої відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність у Військової частини НОМЕР_1 повноважень щодо врахування попередніх періодів проходження ОСОБА_1 військової служби та визначення його вислуги років з урахуванням пільгового обчислення таких періодів.

Так, пунктом 6 розділу IV Порядку № 260 передбачено, що для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.

Крім того, пунктом 3 розділу IV Порядку № 260 прямо встановлено, що для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби, а періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.

Отже, наведене правове регулювання не обмежує визначення вислуги років виключно періодом проходження військовослужбовцем служби у військовій частині за останнім місцем служби та прямо передбачає врахування попередніх періодів військової служби, у тому числі тих, що підлягають пільговому обчисленню.

При цьому, повноваження щодо оголошення вислуги років для виплати відповідної надбавки покладено саме на командира військової частини, а підставою для видання такого наказу є не лише особова справа військовослужбовця, а й інші документи, що підтверджують проходження військової служби.

З огляду на викладене, посилання апелянта на те, що періоди служби ОСОБА_1 у військових частинах НОМЕР_2 , 2195, 9937 та інших військових формуваннях не належали до компетенції Військової частини НОМЕР_1 для цілей визначення вислуги років, не узгоджується з положеннями розділу IV Порядку № 260 та не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання апелянта на пункт 2.18 Положення № 530 як на підставу для висновку про відсутність у Військової частини НОМЕР_1 повноважень щодо визначення вислуги років ОСОБА_1 для встановлення розміру надбавки за вислугу років.

Так, Положенням № 530 визначено порядок організації в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям та забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, а його пунктом 1.1 передбачено порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.

Отже, передбачені пунктом 2.18 Положення № 530 повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосуються перевірки розрахунку вислуги років у межах оформлення документів для призначення пенсії та не визначають порядок встановлення військовослужбовцю надбавки за вислугу років як складової його грошового забезпечення.

Натомість, порядок визначення вислуги років саме для виплати надбавки за вислугу років урегульовано розділом IV Порядку № 260, пунктом 6 якого передбачено, що для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців, а відповідний наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби, із окремим зазначенням календарної та пільгової вислуги років.

Таким чином, наявність у територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноважень, визначених Положенням № 530 у правовідносинах щодо оформлення документів для призначення пенсії, не виключає встановленого Порядком № 260 обов`язку командира військової частини визначити вислугу років військовослужбовця для виплати надбавки за вислугу років та належним чином відобразити календарну і пільгову вислугу років у відповідному наказі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що відсутність у Військовій частині НОМЕР_1 особової справи ОСОБА_1 виключала можливість врахування попередніх періодів його військової служби при визначенні вислуги років та розміру надбавки за вислугу років.

Матеріали справи свідчать, що проходження ОСОБА_1 військової служби у відповідні періоди підтверджується записами послужного списку, відомостями військового квитка, а також довідкою військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.07.2020 № 12/1327, якою засвідчено безпосередню участь позивача в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у відповідні періоди.

При цьому, пункт 6 розділу IV Порядку № 260 передбачає видання наказу про вислугу років не виключно на підставі особової справи військовослужбовця, а й на підставі інших документів, що підтверджують проходження військової служби.

Отже, відсутність особової справи сама по собі не спростовує відомостей, підтверджених іншими належними документами, та не змінює правового характеру відповідних періодів військової служби.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність особової справи ОСОБА_1 не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо тривалості та характеру проходження ним військової служби і не є достатньою підставою для неврахування документально підтверджених періодів служби при визначенні вислуги років та розміру надбавки за вислугу років.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що звернення ОСОБА_1 від 26.06.2025 не містило нових документів, які надавали можливість переглянути раніше здійснений розрахунок вислуги років.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.06.2025 ОСОБА_1 направив до Військової частини НОМЕР_1 заяву, в якій просив надати уточнюючу довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення із зазначенням відсоткової надбавки за вислугу років у розмірі 35 відсотків.

До вказаної заяви ОСОБА_1 , серед іншого, додано довідку військової частини НОМЕР_4 від 17.07.2020 № 12/1327 про безпосередню участь в антитерористичній операції, якою підтверджено характер та періоди проходження позивачем військової служби, що підлягають врахуванню при визначенні його вислуги років у пільговому обчисленні.

Отже, твердження апелянта про відсутність у зверненні ОСОБА_1 документів, які підтверджували пільговий характер відповідних періодів військової служби, спростовується матеріалами справи. При цьому, ненадання відповідачем відповіді на зазначене звернення та невнесення змін до документів про грошове забезпечення за наявності документа, який підтверджував відповідні періоди служби позивача, не може бути обґрунтовано посиланням на відсутність у Військовій частині НОМЕР_1 особової справи ОСОБА_1 .

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.02.2022 у справі № 1.380.2019.006189, у якій суд касаційної інстанції, застосовуючи положення пунктів 1-7 розділу IV Порядку № 260, виходив із того, що наказ про вислугу років видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів, що підтверджують проходження військової служби, а календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо. У цій же постанові Верховний Суд погодився з правильністю застосування положень Порядку № 260 при здійсненні військовою частиною перерахунку надбавки за вислугу років відповідно до встановленої пільгової вислуги.

Таким чином, наявні у матеріалах справи документи підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби у періоди, які відповідно до законодавства підлягають врахуванню у пільговому обчисленні, а положення Порядку № 260 передбачають врахування таких періодів при визначенні вислуги років для встановлення розміру відповідної надбавки.

Враховуючи встановлені обставини та наведене правове регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного відображення періоду вислуги років та розміру надбавки за вислугу років ОСОБА_1 у грошовому атестаті від 23.03.2023 № 2522, довідці про додаткові види грошового забезпечення від 27.03.2023 № 2547 та наказі Військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 № 18, а також про наявність підстав для зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до зазначених документів.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.