Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №320/17692/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/17692/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, суддя Лиска І.Г., у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «КРИВЕЦЬ» до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство «КРИВЕЦЬ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просило:

- визнати протиправною і скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 298376 від 14.09.2021 у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується з правомірністю застосування штрафу та зазначає, що посадовими особами відповідача під час проведення габаритно-вагового контролю не було враховано властивості вантажу, що перевозився, який є сипучим, що зумовлює можливість його переміщення по всім вісям під час руху транспортного засобу та відповідно, впливає на вісьове навантаження.

Крім того, позивач зауважив, що на момент проведення габаритно-вагового контролю була відсутня методика зважування сипучих вантажів, що унеможливлює встановлення факту порушення вагових параметрів при перевезенні сипучого вантажу.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватному сільськогосподарському підприємству «КРИВЕЦЬ» належить автомобіль MAN р.н. НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом/контейнеровоз «BODEX» р.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 30.07.2021 № 61707100 автомобільним перевізником є Приватне сільськогосподарське підприємство «КРИВЕЦЬ», а замовником ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН».

Інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 30.07.2021 відповідно до направлення на перевірку від 19.07.2021 № 008522 проведено заходи габаритно-вагового контролю.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу MAN, модель TGX 21.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом/контейнеровоз «BODEX» р.н. НОМЕР_2 встановлено навантаження на одиночну вісь склало 12,27 т при нормативно допустимому 11 т.

За наслідками перевірки складено Акт № 272883 від 30.07.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, Акт від 30.07.2021 № 029057 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритно-вагових параметрів, розрахунок від 30.07.2021 № 029057 плати за проїзд великогабаритних та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.07.2021 № 0020791.

У вказаних документах зазначається про порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху (навантаження на одиничну ось складає 12,27 тон замість дозволених 11,00 тон).

Постановою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14/09/2021 № 298376 встановлено перевищення габаритно-вагових норм у зв`язку з чим вирішено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн згідно з абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Заперечуючи викладені в оскаржуваному рішенні доводи суду першої інстанції, скаржник зазначив, що вантаж в транспортному засобі має бути розміщений так, щоб не зміщувався під час руху. Водночас, скаржник вказав, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою яка звільняє перевізника від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникши у справі, з огляду на доводи апеляційної скарги та в межах таких доводів, колегія суддів зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції від 17.03.2021) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 1567 (у редакції від 26.08.2020), органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до п. 16 Порядку № 1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п. 3 Порядку № 879 (у редакції від 25.01.2020), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 наведене визначення поняття «габаритно-ваговий контроль» - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 також наведене визначення поняття «великовагові та великогабаритні транспортні засоби» - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (у редакції від 05.04.2017) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (у редакції від 04.03.2021) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» (у редакції від 16.10.2020) передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 (у редакції від 05.04.2017), перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30).

В силу пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Так, на час виникнення спірних правовідносин законодавцем виключено норму права про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики під час проведення габаритно-вагового контролю.У розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. № 385 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 і від 27 червня 2007 р. № 879» пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: «Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку». При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку № 879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» виключено пункт 19 Порядку № 879.

Отже, посилання позивача на відсутність відповідної методики зважування транспорних засобів, що здійснюють перевезення рідких вантажів (сипучих) є безпідставними.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17 вказав, що:

"45. На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

46. Але оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд.

47. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою".

Отже, вимірювання, здійснене відповідачем під час габаритно-вагового контролю, проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Щодо тверджень позивача, що вантаж може переміщуватися по осям транспортного засобу під час руху, оскільки позивач перевозив сипучу масу (ріпак), то колегія суддів вважає їх помилковими.

Відповідно п. 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху. Транспортний засіб на вагу заїжджає повільно-зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.

Отже, така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 540/383/21.

Можливість водія розподілити вантаж рівномірно по осям, встановлена Порядком КМУ № 879, є правом власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, тобто є мірою його свободи, яка може бути реалізована ним за власним волевиявленням. Порядок КМУ № 879 не містить жодних застережень щодо кореспондуючого обов`язку уповноваженого органу вчинити активні дій для реалізації цього права власником великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Щодо доводів позивача про те, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено без належного засобу для зважування, оскільки діапазон вимірювання зазначених ваг не дозволяє використовувати їх для зважування транспортного засобу позивача, то вони також є хибними.

Як убачається з матеріалів справи зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Ваги для статичного зважування - ваги, на яких під час зважування вантаж не переміщується на вантажоприймачі і його маса лишається незмінною протягом терміну зважування. Тобто, в даному випадку ваги виконують функції: зважування осьового навантаження автотранспорту в статиці.

Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (Додатки) відповідно до п.11 Порядку 879, що підтверджується свідоцтвом № 471/11.2-08.1, чинного до 03.06.2022 .

Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно- вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення, посилання позивача на те, що водію останні не були надані жодним чином не підтверджуються матеріалами справи.

У постанові від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:

«Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі)».

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В ході апеляційного розгляду справи, колегією суддів встановлено, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладені доводи та обгрунтування, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 315 КАС україни за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

За змістом ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити Приватному сільськогосподарському підприємству «КРИВЕЦЬ» у задоволенні позовних вимог повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Коротких А.Ю.

Сорочко Є.О.