Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/15636/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/15636/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації позивача платником єдиного податку відповідно до поданої через Єдиний державний веб - портал електронних послуг (Портал «Дія») заяви від 07.09.2022 за №484928-07092022;

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області зареєструвати позивача платником єдиного податку з 01.10.2022 відповідно до поданої через Єдиний державний веб - портал електронних послуг (Портал «Дія») заяви від 07.09.2022 за № 484928-07092022 шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників єдиного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації позивача платником єдиного податку є протиправним з огляду на порушення контролюючим органом порядку його прийняття.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не доведено факт наявності заборгованості у позивача станом на дату подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, а також факт надання відповіді на заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.

Як вказує апелянт, оскільки Головне управління ДПС у Київській області приймало звітність та отримувало податкові платежі від ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи за ставкою 20 % протягом періоду з 01.10.2022 до 19.03.2024, що підтверджується деклараціями та квитанціями про їх отримання, наявністю в електронному кабінеті платника податків ФОП ОСОБА_1 в розділі розрахунки з бюджетом з 01.10.2022 року єдиного податку та казначейських рахунків для сплати саме цього податку, тому наявні підстави для скасування спірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що підстави для реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платником єдиного податку з 01.10.2022 були відсутні.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області з 07.09.2022 за № 2010350000000199969 на загальній системі оподаткування з 07.09.2022.

У свою чергу, ФОП ОСОБА_1 подано відповідачу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 07.09.2022 №103822163589, на яку ГУ ДПС у Київській області надано відмову №3644/АП/10-36-76 від 08.09.2022, вмотивовану тим, що станом на 07.09.2022 у поданій позивачем заяві про застосування спрощеної системи оподаткування №103822163589 від 07.09.2022 обрано заборонені види діяльності для платників єдиного податку І-ІІІ групи, а саме: КВЕД 46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» та КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет».

Крім того, проінформовано, що станом на 07.09.2022 згідно АІС «Податковий блок» у позивача обліковувалась заборгованість по земельному податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) в сумі 305,45 грн та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200) в сумі 3 069,95 грн.

Надалі, позивачем подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 03.08.2023 №9192848542 на внесення змін до реєстру платників єдиного податку щодо видів господарської діяльності, на яку ГУ ДПС у Київській області також надано відмову №42290/6/10-36-24-13 від 08.08.2023, оскільки станом на 31.03.2023 ФОП ОСОБА_1 відсутня в реєстрі платників єдиного податку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент подачі позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування були відсутні підстави для реєстрації платником єдиного податку.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (п.п. 298.1.1, п. 298.1 ст. 298 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3, ст. 298 ПК України у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно, класифікація видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457.

У той же час, п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України визначено суб`єктів господарської діяльності, які не можуть бути платниками єдиного податку І-III груп.

Так, у силу вимог пп. 3 пункту 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Згідно п. 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий, спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння); тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; тютюнова сировина, тютюнові відходи; рідини, що використовуються в електронних сигаретах; пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 цієї статті (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД); автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 подано відповідачу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 07.09.2022 №103822163589, у якій обрано заборонені види діяльності для платників єдиного податку І-ІІІ групи, а саме: КВЕД 46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» та КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет».

Твердження скаржника про те, що наслідком здійснення суб`єктом господарювання заборонених видів господарської діяльності є виключення такого платника податку з реєстру платників податків суд апеляційної інстанції відхиляє, так як позивача не було взято на облік як платника єдиного податку та вказана заборона на певні види діяльності стосується лише суб`єктів господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які зареєстровані платниками першої - третьої груп.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 було внесено зміни до видів діяльності лише 30.08.2023, що підтверджується відповідною випискою, у той час як оскаржувана відмова щодо обрання заборонених видів діяльності для платників єдиного податку І-ІІІ групи була датована ще 07.09.2022.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не можуть бути платниками єдиного податку у відповідності до вимог п.п. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 ПК України платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Як свідчать матеріали справи, станом на 07.09.2022 згідно АІС «Податковий блок» у позивача обліковувалась заборгованість по земельному податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) в сумі 305,45 грн та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200) в сумі 3 069,95 грн.

Однак, обставини щодо наявності у позивача станом на 07.09.2022 податкового боргу скаржником не були спростовані.

У зв`язку з вищевикладеним, у податкового органу були відсутні підстави для реєстрації платником єдиного податку з 01.10.2022.

Посилання апелянта на факт не одержання відповідних листів від ГУ ДПС у Київській області, колегія суддів оцінює критично, так як згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено податковим органом у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи, що листи №3644/АП/10-36-76 від 08.09.2022 та №42290/6/10-36-24-13 від 08.08.2023 на адресу позивача були надіслані за його податковою адресою: АДРЕСА_1 , які відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення повернуті за закінченням терміну зберігання (а.с. 63, 65), тому вказане свідчить про належне вручення такому платнику податків відповідних повідомлень.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко